ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

справа №120/8418/23

адміністративне провадження № К/990/17011/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Радишевської О.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (колегія у складі суддів Полотнянка Ю.П., Смілянця Е.С., Драчук Т.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - військова частина НОМЕР_2 ), у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 відповідача, які полягають у застосуванні з лютого до серпня 2020 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні позивачеві грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби та звільненням з неї;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачеві з лютого до серпня 2020 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні із січня до лютого 2020 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні позивачеві грошового забезпечення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити позивачеві із січня до лютого 2020 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби та у зв`язку зі звільненням з неї відповідачі нараховували та виплачували йому грошове забезпечення з порушенням норм законодавства, застосовуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, хоч мали б керуватися його розміром, установленим у Законі України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 10 жовтня 2023 року позов задовольнив частково:

- визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування з 05 лютого до 01 серпня 2020 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби та звільненням з неї;

- зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачеві з 05 лютого до 01 серпня 2020 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року;

- зобов`язав військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 з 29 січня до 04 лютого 2020 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Військова частина НОМЕР_1 оскаржила це судове рішення до апеляційного суду.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2024 року відмовив цьому відповідачеві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та визнав причини пропуску такого строку неповажними.

Іншою ухвалою від 26 лютого 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив згадану апеляційну скаргу без руху, запропонувавши скаржнику протягом десяти днів від часу вручення йому копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення або вказати інші підстави для його поновлення.

07 березня 2024 року відповідач за допомогою системи «Електронний суд» направив до апеляційного суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 18 березня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою цим відповідачем апеляційною скаргою.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та направити справу до цього ж суду для продовження її розгляду.

Незаконність оспорюваної ухвали скаржник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінки обставинам, з якими позивач пов`язував поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження, зокрема, що відповідачеві не було відомо про прийняття місцевим адміністративним судом рішення від 10 жовтня 2023 року, на що вказує відсутність вхідного повідомлення про надходження цього рішення на адресу зареєстрованої електронної пошти представника відповідача. Зазначає, що апеляційний суд не дослідив доказів на підтвердження або спростування наведених доводів та не перевірив існування об`єктивних причин, що унеможливлювали дотримання скаржником процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою.

Скаржник зазначає, що про рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року йому стало відомо в другій декаді січня 2024 року під час відпрацювання звітних документів за рік, під час перевірки інформації про прийняті судами рішення, шляхом пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Копія оспорюваного рішення у паперовому вигляді йому не надходила, тому єдиним способом її отримання були підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) з відповідним повідомленням про прийняття рішення. Скаржник стверджує, що повідомлень про прийняття судом першої інстанції оспорюваного рішення він не отримував. Крім цього, просить урахувати велику кількість справ (близько 800), у яких військова частина НОМЕР_1 є учасником, що ускладнює дотримання процесуальних строків. Уважає ці обставини об`єктивною й істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Указує також на те, що суд апеляційної інстанції не дав оцінки тій обставині, що в Україні діє воєнний стан, а військова частина та її військовослужбовці безпосередньо беруть участь у відсічі збройної агресії з перших днів війни, що створювало складнощі з вчасним моніторингом справ. На переконання представника відповідача, задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя суд апеляційної інстанції мав урахувати особливий статус скаржника, специфіку завдань, які виконує особовий склад військової частини НОМЕР_1 , зокрема, залучення до заходів, направлених на забезпечення оборони держави.

Позиція інших учасників справи

У відзиві інший відповідач - військова частина НОМЕР_2 - просить касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити з наведених у ній мотивів. Акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Рух касаційної скарги

01 травня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року. Крім іншого, скаржник порушував питання про поновлення строку на касаційне оскарження названого судового рішення.

Верховний Суд ухвалою від 08 травня 2024 року зазначену касаційну скаргу залишив без руху та надав скаржникові десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання документу про сплату судового збору.

15 травня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучила документ про сплату судового збору.

При цьому разом з касаційної скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що первинну касаційну скаргу подано вчасно, а після отримання ухвали про повернення касаційної скарги скаржником без невиправданих затримок та зайвих зволікань подано касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2024 року визнав поважними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та відкрив касаційне провадження за поданою відповідачем касаційною скаргою.

Ухвалою від 24 травня 2024 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про зупинення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі №120/8418/23.

Ухвалою від 01 липня 2024 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції..

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення..

Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оцінка висновків суду, ухвала якого переглядається, та аргументів учасників справи.

За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як убачається з матеріалів справи, Вінницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 10 жовтня 2023 року, розглянувши справу у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, складеною 11 жовтня 2023 року, зазначене судове рішення було доставлено в електронний кабінет військової частини НОМЕР_1 того ж дня - 11 жовтня 2023 року о 18 год 56 хв.

З урахуванням частини шостої статті 251 КАС України вказане рішення місцевого адміністративного суду вважається врученим відповідачеві 12 жовтня 2023 року.

Апеляційну скаргу на указане рішення відповідач подав 10 лютого 2024 року, тобто з пропуском визначеного статтею 295 КАС України строку.

Відмовляючи скаржникові в поновленні строку на апеляційне оскарження та залишаючи подану ним апеляційну скаргу без руху ухвалами від 26 лютого 2024 року, Сьомий апеляційний адміністративний суд керувався тим, що відповідач не довів його тверджень про неотримання рішення суду першої інстанції, як і того, що суд направив рішення до електронного кабінету неналежного користувача, указавши, що ці доводи спростовуються наявними у справі матеріалами, а також урахував відсутність офіційного повідомлення адміністратора ЄСІТС про відсутність документу в системі «Електронний суд».

У заяві про усунення недоліків відповідач доводив поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що повідомлення про рішення суду першої інстанції у відповідних підсистемах ЄСІТС відповідачеві не надходило. Указав також на те, що в судах різних інстанцій перебуває близько 800 справ, учасником яких є військова частина НОМЕР_1 . Крім цього зазначив, що військова частина НОМЕР_1 входить до структури Державної прикордонної служби України і в умовах воєнного стану в України задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які продовжує виконувати дотепер. Наведене, на переконання скаржника, свідчить про існування об`єктивних причин, що унеможливлювали дотримання процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції критично оцінив такі доводи відповідача, указавши на те, що з огляду на положення, зокрема, статті 44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. За висновком суду, за належного відношення скаржник не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався. Водночас саме посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, водночас, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження. Апеляційний адміністративний суд зауважив, що скаржник лише загалом послався на обставини запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації воєнного стану, однак не навів чіткого обґрунтування причин двомісячного пропуску строку на апеляційне оскарження.

Із цих міркувань апеляційний суд указав, що не вбачає підстав для визнання викладених скаржником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження причин пропуску такого строку поважними, відмовив у задоволенні клопотання про його поновлення, та, керуючись положеннями пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив оскаржуваною ухвалою від 18 березня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за поданою відповідачем апеляційною скаргою.

Суд уважає такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим та зазначає, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

З аналізу частин п`ятої, шостої статті 251 КАС України випливає, що учасникам справи (їхнім представникам), які мають офіційні електронні адреси, судові рішення надсилаються (вручаються) в електронній формі.

Наведене кореспондує вимогами статті 18 КАС України, відповідно до якої у судах функціонує ЄСІТС. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку (частина перша, шоста статті 18 КАС України).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 18 КАС України).

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року №168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС: Електронний кабінет; Електронний суд; підсистема відеоконференцзв`язку.

У силу вимог абзацу 23 підпункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Таким чином, на час прийняття судом першої інстанції рішення від 10 травня 2023 року зазначені підсистеми (модулі) ЄСІТС уже розпочали функціонування.

За визначенням, наведеним у підпункті 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС, офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Отже, з 05 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС («Електронний кабінет», «Електронний суд», відеоконференцзв`язок), що дозволяє суду вчиняти окремі процесуальні дії з використанням цих підсистем, зокрема, вручати судове рішення в електронній формі шляхом його направлення на офіційну електронну адресу учасника справи, і лише в разі відсутності у особи такої адреси або за її заявою в паперовій формі шляхом видачі безпосередньо в суді або направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічна правова позиція була викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 квітня та 26 жовтня 2023 року у справах №500/3376/22, №160/14267/22, а також від 25 січня 2024 року у справі №560/3598/23.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався тим, що доставлення 11 жовтня 2023 року до Електронного кабінету відповідача рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року є його врученням у значенні статті 251 КАС України.

Оскільки доставка вказаного судового рішення відбулася 11 жовтня 2023 року о 18 год 56 хв (тобто після 17 год), воно вважається врученим 12 жовтня 2023 року, у зв`язку із чим перебіг тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого адміністративного суду почався 13 жовтня 2023 року, однак апеляційну скаргу відповідач подав лише 10 лютого 2024 року, тобто поза межами цього строку.

Доводи скаржника про неотримання ним повідомлення про рішення суду першої інстанції, а також стосовно того, що про рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року йому стало відомо в другій декаді січня 2024 року під час відпрацювання звітних документів за рік, під час перевірки інформації про прийняті судами рішення, шляхом пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують факту вручення відповідачеві рішення суду першої інстанції, у значенні статті 251 КАС України, та початок перебігу строку на апеляційне оскарження із цього моменту.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який критично оцінив посилання скаржника на велику кількість судових справ за участі військової частини НОМЕР_1 , що перебувають у провадженні судів різних інстанцій, оскільки ці обставини не є непереборними для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. При цьому такі обставини є внутрішніми питаннями організації роботи відповідача та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.

Надаючи оцінку доводам скаржника про введення в Україні воєнного стану, а також те, що військова частина НОМЕР_1 входить до структури Державної прикордонної служби України і в умовах воєнного стану в України задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які продовжує виконувати дотепер, Суд зазначає таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд указав, що під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Тож, Суд зауважує, що саме посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, водночас, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, скаржник посилався на введення в Україні воєнного стану, здійснення відповідачем заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Проте Верховний Суд зауважує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.

Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 18 березня 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №120/8418/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

О.Р. Радишевська

Судді Верховного Суду