№ 120/8471/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року

м. Київ

справа №120/8471/23

адміністративне провадження № К/990/15163/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №120/8471/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (у складі судді Заброцької Л.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Курка О.П., суддів: Шидловського В.Б., Боровицького О.А.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Миколаївській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 28 квітня 2023 року №057150011858 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області врахувати ОСОБА_1 до його страхового (трудового) стажу періоди роботи з 08 жовтня 1991 року по 18 березня 1992 року, з 19 березня 1992 року по 08 листопада 1992 року, з 07 квітня 1993 року по 18 грудня 1999 року, а також період отримання в органах соціального захисту населення компенсації за надання соціальних послуг з 14 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року та період ведення підприємницької діяльності з 02 жовтня 2000 року по 31 березня 2004 року.

2. Обґрунтовуючи позов, зазначив про протиправність відмови ГУ ПФУ в Миколаївській області у призначенні йому пенсії за віком й незарахування до страхового (трудового) стажу позивача відповідних періодів роботи, отримання компенсації за надання соціальних послуг та ведення підприємницької діяльності, адже він досяг необхідного пенсійного віку і всі невизнані відповідачем 1 періоди підтверджені трудовою книжкою та іншими довідками. Вважає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 28 квітня 2023 року №057150011858 про відмову в призначенні пенсії, яким не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання в органах соціального захисту населення компенсації за надання соціальних послуг з 14 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року включно; зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання в органах соціального захисту населення компенсації за надання соціальних послуг з 14 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків, викладених судом в цьому рішенні; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування періодів роботи та ведення підприємницької діяльності (з 08 жовтня 1991 року по 18 березня 1992 року, з 19 березня 1992 року по 08 листопада 1992 року, з 07 квітня 1993 року по 18 грудня 1999 року, з 02 жовтня 2000 року по 31 березня 2004 року) до страхового стажу позивача внаслідок їх непідтвердження належними та допустимими доказами (достовірними записами у трудовій книжці та іншими документами). Натомість зазначив, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування відповідних періодів роботи позивача (з 14 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року) через несплату страхових внесків страхувальником до Пенсійного фонду України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, неправильне застосування ними норм матеріального права, що регулюють питання призначення пенсії та підтвердження наявності відповідного й необхідного страхового (трудового) стажу для цього, а також неврахування в цьому контексті висновків щодо застосування таких норм законодавства у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17. В цих постановах, як стверджує скаржник, суд касаційної інстанції вказав, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки; не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці; формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

7. 19 квітня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2024 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Тацій Л.В., Рибачук А.І.

9. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

10. Відповідачі у поданих до суду відзивах на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, просили відмовити у її задоволенні.

11. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідкою від 09 лютого 2023 року №677 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області, оскільки є особою, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку із відсутністю страхового стажу, передбаченого зазначеною статтею. Наявний стаж 15 років 11 місяців 1 день.

13. У зв`язку із досягненням віку 60 років позивач 21 квітня 2023 року звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

14. Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 28 квітня 2023 року №057150011858, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

15. Зокрема, підставою для такої відмови слугувало незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 наступних періодів роботи (згідно із записами у трудовій книжці), а саме:

- з 08 жовтня 1991 року по 18 березня 1992 року, оскільки в записі про звільнення наявне виправлення дати звільнення та дати наказу в підставах внесення запису; запис не засвідчено підписом відповідальної особи та наявна печатка, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства;

- з 19 березня 1992 року по 08 листопада 1992 року, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства (відділу кадрів) та підписом відповідальної особи;

- з 07 квітня 1993 року по 18 грудня 1999 року, оскільки відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58; також запис про звільнення засвідчений печаткою, в якій відсутній код підприємства згідно з ЄДРПОУ (постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»);

- період отримання в органах соціального захисту населення компенсації за надання соціальних послуг з 14 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року, оскільки за цей період в реєстрі застрахованих осіб відсутні будь-які дані;

- період ведення підприємницької діяльності з 02 жовтня 2000 року по 31 березня 2004 року, оскільки протягом жовтня 2000 року - грудня 2003 року відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків або документи, що передбачені пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), а протягом січня - березня 2004 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

При цьому зазначено, що страховий стаж позивача становить 12 років 10 місяців 20 днів, а необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону №1058-IV, становить 29 років.

16. Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

17. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.

18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Таким чином, межі дій суб`єкта владних повноважень - органу пенсійного фонду чітко визначені Конституцією та законами України.

20. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

21. Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

22. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом №1058-IV.

23. За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

24. Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

25. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

26. Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

27. Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

28. Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

29. Згідно положень пункту 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

30. За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.

31. Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

32. Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

33. За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

34. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

35. В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд касаційної інстанції враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

36. У даному випадку судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .

37. Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 певних періодів роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача (у здійсненні записів у ній), суди попередніх інстанцій, погодившись із ГУ ПФУ в Миколаївській області, тягар доказування переклали на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. По суті як орган Пенсійного фонду, так і суди, вирішуючи цей спір, свою позицію побудували виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у певні періоди.

38. Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

39. Таким чином, слід дійти висновку, що, відмовляючи у зарахуванні періодів роботи (з 08 жовтня 1991 року по 18 березня 1992 року, з 19 березня 1992 року по 08 листопада 1992 року, з 07 квітня 1993 року по 18 грудня 1999 року) до страхового стажу позивача внаслідок їх непідтвердження коректними записами у трудовій книжці та іншими поданими ОСОБА_1 документами й, як наслідок, у призначенні позивачу пенсій за віком, ГУ ПФУ в Миколаївській області не діяло обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Суд же касаційної інстанції у цьому випадку в силу вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позбавлений можливості здійснити обрахунок дійсного страхового (трудового) стажу позивача.

40. Слід також зазначити, що згідно з наявною в матеріалах справи довідкою ГУ ПФУ у Вінницькій області від 09 лютого 2023 року №677 страховий стаж ОСОБА_1 становить 15 років 11 місяців 1 день й до такого, на відміну від ГУ ПФУ в Миколаївській області у оскаржуваному рішенні, враховано період роботи з 07 квітня 1993 року по 18 грудня 1999 року. Натомість такій неузгодженості даних щодо страхового (трудового) стажу позивача мала б бути, однак не була надана оцінка при розгляді заяви останнього про призначення йому пенсії за віком та обрахунку передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV й необхідного страхового стажу (29 років). Такі обставини були залишені й поза увагою судами попередніх інстанцій при вирішенні спору.

41. Що ж стосується здійснення позивачем у період з 02 жовтня 2000 року по 31 березня 2004 року підприємницької діяльності, то колегія суддів виходить із такого.

42. Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

43. Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

44. За змістом підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

45. Згідно з пунктом 4 Порядку №637 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

46. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав ні до пенсійного органу, ні до суду документів, які б підтверджували сплату страхових внесків, податків і зборів у період перебування на обліку в податковому органі, а лист Головного управління ДПС у Донецькій області від 30 липня 2020 року №61458/10 не свідчить про такі обставини, тому погодилися з відповідачем 1 щодо відсутності правових підстав для врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 02 жовтня 2000 року по 31 березня 2004 року.

47. При цьому визнали суди неприйнятними доводи позивача про неможливість надання ним інших додаткових уточнюючих довідок та архівних документів щодо вказаного періоду підприємницької діяльності, адже останній з 2020 року (моменту отримання довідки Головного управління ДПС у Донецькій області) не вчиняв жодних дій щодо отримання інших документів, якщо такі були наявні.

48. Однак, такий висновок не можна визнати обґрунтованим в силу його передчасності, оскільки матеріали справи свідчать про вчинення ОСОБА_1 певних дій, спрямованих на отримання додаткових доказів щодо здійснення ним підприємницької діяльності, систему оподаткування та її розмір. Проте, на його звернення була отримана відповідь (лист Головного управління ДПС у Донецькій області від 12 червня 2023 року №61/П/05-99-24-16) про закінчення терміну зберігання особових рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів) та відсутності у органу податкової служби доступу до інформації за період 2000 - 2004 років.

49. Орган же пенсійного фонду, відмовивши у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту здійснення підприємницької діяльності з 02 жовтня 2000 року по 31 березня 2004 року й не витребував в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію, а також не запропонував ОСОБА_1 усіх можливих способів отримання такої інформації.

50. Загальновідомою є й обставина окупації населеного пункту постійного місця проживання позивача - міста Маріуполя Донецької області внаслідок збройної агресії російської федерації й остання об`єктивно може впливати на можливість збору ОСОБА_1 та подання ним всіх документів, необхідних для призначення пенсії. Тому, незарахування до страхового (трудового) стажу позивача відповідного періоду ведення підприємницької діяльності у зв`язку із (можливо) перебуванням підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не буде пропорційним та порушить баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням органу пенсійного фонду щодо перевірки підстав для призначення пенсії.

51. Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про зобов`язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання в органах соціального захисту населення компенсації за надання соціальних послуг з 14 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року включно, з огляду на їх передчасність.

52. В контексті наведеного слід зазначити, що згідно пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

53. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (пункт 4.3 розділу IV Порядку №22-1).

54. Як установлено пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку № 22-1).

55. Зміст наведених правових норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб в установленому порядку. Водночас рішення за результатами розгляду заяви приймається на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

56. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

57. Відтак, за наслідком звернення позивача щодо призначення пенсії за віком працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник вік, страховий стаж не менше 29 років, сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків.

58. При цьому, у разі прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, орган, що призначає пенсію, повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

59. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв суб`єкт владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

60. За таких обставин, без установлення відповідності ОСОБА_1 всім критеріям, які дають йому право на призначення пенсії за віком, у тому числі й щодо наявності у нього страхового стажу не менше 29 років, зобов`язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання в органах соціального захисту населення компенсації за надання соціальних послуг не є правильним способом захисту прав особи, яка претендує на призначення пенсії.

61. При цьому слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

62. За правилами частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

64. Разом з тим, за частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

65. Оскільки висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо окреслених питань не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року підлягають скасуванню. При цьому, керуючись пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 28 квітня 2023 року №057150011858 про відмову у призначенні пенсії, а також зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків і мотивів, викладених Верховним Судом у цій постанові.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28 квітня 2023 року №057150011858 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків і мотивів, викладених Верховним Судом у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду