№ 120/875/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 120/875/23

адміністративне провадження № К/990/15420/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/875/23

за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Валька Ігоря Вікторовича - представника ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року (головуючий суддя Поліщук І.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Смілянець Е.С.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький ВДВС у м. Києві, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві Ушенко Юлії Петрівни щодо прийняття постанови про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2;

- зобов`язати державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві, який здійснює примусове виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, прийняти постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем допущено бездіяльність щодо неприйняття постанови про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2, у якому боржник ( ОСОБА_1 ) проходить військову службу, що є прямою підставою для зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Така позиція судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на тому, що прохання позивача про зупинення вчинення виконавчих дій не є безумовною підставою для винесення державним виконавцем відповідної постанови, оскільки позивач не є стягувачем за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_2, а матеріали справи не містять обставин, які б свідчили, що умови проходження позивачем (боржником) військової служби унеможливлюють вчинення державним виконавцем виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

01 травня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року.

У касаційній скарзі її автор просить скасувати вказані судові акти з підстави неправильного застосування судами обох інстанцій пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, що полягає у неправильному визначенні підстав, за наявності яких держаний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій. Скаржник доводить, що суди окреслили дві підстави для зупинення виконавчих дій: проходження військової служби боржником та якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; на прохання стягувача, який проходить військову службу, тобто об`єднали першу та другу підстави. Проте, на думку заявника, вказана норма матеріального права має тлумачитися по-іншому з огляду на те, що у ній міститься сполучник «або», який означає, що з ряду перелічених підстав можлива тільки одна. У такому випадку пункт 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII визначає три підстави, за наявності яких державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, які є самостійними одна від одної.

Водночас, правова позиція Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах відсутня, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду оскаржуваних судових рішень.

Разом із тим, 27 червня 2023 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 29 листопада 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

На примусовому виконанні у Дарницькому ВДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання постанови ДПП УПП у м. Києві №ЕАО 5361926 від 24 квітня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 40 800,00 грн.

19 березня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про зупинення виконавчих дій, яка мотивована тим, що з травня 2022 року боржник перебуває у лавах Збройних Сил України, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Листом начальника Дарницького ВДВС у м. Києві від 24 січня 2023 року представника позивача повідомлено про відсутність підстав для зупинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, оскільки проходження боржником військової служби не унеможливлює вчинення виконавчих дій.

Разом із тим, на думку представника позивача, відповідачем допущено бездіяльність щодо неприйняття постанови про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2, адже прохання боржника, який проходить військову службу, є прямою підставою для зупинення виконавчих дій.

Не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII (у редакції на час звернення представника позивача із заявою до відповідача) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 15 цього Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені у статті 19 Закону № 1404-VIII.

Так, зокрема, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (частина друга статті 34 цього Закону).

За змістом частин першої та п`ятої статті 35 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

VІ. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У розрізі наведеної норми процесуального закону колегія суддів зауважує, що касаційне провадження у цій справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування норм матеріального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, виходячи з меж, визначених статтею 341 КАС України, Верховному Суду необхідно сформувати висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII і перевірити правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій цієї норми права у контексті спірних правовідносин.

Перевіривши обґрунтованість доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Стисло окреслюючи обставини виникнення спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що на примусовому виконанні у Дарницькому ВДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з виконання постанови серії №ЕАО 5361926 від 24 квітня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 40 800,00 грн.

Водночас, оскільки позивач призваний по мобілізації та перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 10 травня 2022 року (довідка № 670 від 16 червня 2022 року), його представник звернувся до відповідача із заявою про зупинення виконавчих дій на підставі пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII.

На вказану заяву представник позивача отримав відповідь начальника Дарницького ВДВС у м. Києві від 24 січня 2023 року, у якій його повідомлено про відсутність підстав для зупинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, оскільки проходження боржником військової служби не унеможливлює вчинення виконавчих дій.

Як зазначалося у розділі V цієї постанови, підстави для зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані статтею 34 Закону № 1404-VIII. Зокрема, пункт 1 частини першої цієї статті встановлює, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

З аналізу наведеної норми суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що нею передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Разом із тим, автор касаційної скарги стверджує, що судами обох інстанцій неправильно розтлумачили вказану норму матеріального права.

На думку заявника, пункт 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII дійсно передбачає три підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, але які є самостійними одна від одної, а саме:

1) у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Отже, з точки зору касатора, оскільки між першою та другою підставами наявний сполучник «або», який означає, що з ряду перелічених підстав можлива тільки одна, то словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» стосується лише другої підстави- якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Таким чином, за твердженням скаржника, перша підстава - у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - є самостійною і не пов`язана зі словосполученням «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе».

Відтак, оскільки боржник у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 - ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, то існують беззаперечні підстави для застосування першої підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такою позицією скаржника щодо тлумачення пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави дійти висновку, що у даному випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. У свою чергу, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або» законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби.

Таким чином колегія суддів погоджується з аналізом конструкції норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII, який зроблений судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях і полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої, застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе».

Надалі предметом перевірки судом касаційної інстанції є висновок судів про відсутність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій крізь призму застосування пункту 1 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII у вимірі спірних правовідносин.

На думку Суду, вирішальним для правильного розв`язання цього питання є доведення/недоведення неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника.

В означеній частині принагідно звернути увагу на те, що на примусовому виконанні відповідача перебувала постанова ДПП УПП у м. Києві № ЕАО 5361926 від 24 квітня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 40 800,00 грн.

Статтею 18 Закону №1404-VIII закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Зважаючи на наведені законодавчі положення, які унормовують можливість державного виконавця здійснювати примусове виконання рішення про стягнення в дохід держави коштів, прийняте у справі про адміністративне правопорушення, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника, колегія суддів погоджується з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій про те, що умови служби ОСОБА_1 не свідчили про неможливість проведення державним виконавцем виконавчих дій з метою примусового виконання постанови ДПП УПП у м. Києві № ЕАО 5361926 від 24 квітня 2022 року.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів резюмує, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що полягає у помилковому тлумаченні пункту 1 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII не знайшли свого підтвердження у ході касаційного розгляду, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України відсутні.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі Суд вказує наступне.

На обґрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі № 120/834/23 визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 01 вересня 2022 року, винесену головним державним виконавцем Дарницького ВДВС у м. Києві, з тих підстав, що у цій постанові вказано адресу боржника ОСОБА_1 , за якою він не проживає і не зареєстрований. У подальшому, на підставі вказаного судового рішення головним державним виконавцем Дарницького ВДВС у м. Києві Ушенко Ю.П. прийнято у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2 постанову від 14 червня 2023 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. На думку відповідача, скасування у судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 свідчить про відсутність предмету спору на час пред`явлення позову. З огляду на це відповідач просить закрити провадження у справі № 120/875/23 на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Водночас колегія суддів зауважує, що цей спір вирішується за правилами КАС України. На час прийняття виникнення спірних правовідносин та ухвалення судових рішень у справі № 120/875/23 були відсутні обставини, про які відповідач зазначає у клопотанні.

Таким чином, заявлене відповідачем клопотання про закриття провадження у справі є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки Суд не встановив підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу представника позивача слід залишити без задоволення.

VІІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Валька Ігоря Вікторовича - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 120/875/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько