ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 1240/2737/18
адміністративне провадження № К/9901/7016/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області (правонаступник Головного управління ДФС у Луганській області) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року (суддя Чернявська Т.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року (головуючий суддя Арабей Т.Г., судді: Міронова Г.М., Геращенко І.В.) у справі №1240/2737/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариства "Луганськтепловоз" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області, яка втілилась у ненаданні до органу Державної казначейської служби України висновку про перерахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 4370000,00 грн;
- зобов`язати Головне управління ДФС у Луганській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України для виконання висновок про перерахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 4370000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що позивач має переплату з податку на прибуток, у зв`язку з чим вважає недопустимою бездіяльність відповідача щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про перерахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди, прийшли до висновку, що податковий орган допустив бездіяльність щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про перерахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток.
Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги зазначає, що відповідач позбавлений можливості дослідити правомірність переплати, а також правомірність повернення грошових коштів, у зв`язку з відсутністю у відповідача інтегрованих карток ПАТ "Луганськтепловоз", зокрема з податку на прибуток.
У додаткових письмових поясненнях відповідач доводить, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 7 листопада 2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства», у зв`язку з чим заявлене бюджетне відшкодування буде надаватись тоді, коли виробничі потужності підприємства (позивача) будуть знаходитись під контролем державних органів України. Також наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам відповідача, що СБУ у своїх листах зазначило, що ПАТ "Луганськтепловоз" здійснило формальну перереєстрацію на підконтрольній українській владі території без переміщення органів управління та виробничих потужностей підприємства.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу стверджував, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими та ухвалені відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому вважає касаційну скаргу безпідставною, яку просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою від 21 червня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди попередніх інстанцій установили, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797) є юридичною особою, зареєстрованою 18 червня 2003 року, місцезнаходженням якої є Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 52-Б, перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків.
Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» звернулось до Головного управління ДФС у Луганській області з заявою від 7 травня 2018 року за № 866-95 про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4370000,00 грн на розрахунковий рахунок №26001010428069, відкритий в акціонерному товаристві «ВТБ Банк», МФО 321767, яка отримана контролюючим органом 8 травня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
В заяві від 7 травня 2018 року за №866-95 платником податків зазначено, що наявність надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств пов`язана зі сплатою авансових внесків з податку на прибуток у 2015 році згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року) за підсумками діяльності підприємства в 2014 році. За підсумками діяльності підприємства у 2015-2017 роках об`єкт оподаткування має від`ємне значення. До вказаної заяви платником податків додані копії платіжних доручень про сплату авансових платежів по податку на прибуток приватних підприємств.
Податкові зобов`язання по сплаті авансових внесків з податку на прибуток у 2015 році в щомісячній сумі 2132339,00 грн та від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за підсумками діяльності підприємства у 2015-2017 роках підтверджуються податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства на 2014-2017 роки (звітними та уточнюючими).
Суди також установили, що сплата позивачем за вищевказаними платіжними дорученнями коштів в загальній сумі 4914678,00 грн та зарахування їх до Державного бюджету України підтверджується інтегрованою карткою платника податків за платежем «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» за 2015 рік та інтегрованими картками платника податків за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за 2015-2017 роки. Згідно з інтегрованою карткою платника податків за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за 2018 рік, наданою на виконання вимог ухвали суду від 17 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Луганській області, починаючи з 31 грудня 2017 року у Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» наявна переплата з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 18239967,70 грн.
Листами від 16 травня 2018 року за № 2968/10/12-32-12-04-10 та від 14 серпня 2018 року за №5158/10/12-32-12-04-10 Головне управління ДФС у Луганській області повідомило позивачу, що інформація, яка зазначена у листі платника податків від 7 травня 2018 року № 866-95 про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств, потребує додаткового розгляду на предмет дослідження правомірності переплати з податку на прибуток.
Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням ДФС у Луганській області, податковий борг у платника податків Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797) по Україні в цілому станом на 8 травня 2018 року та 21 листопада 2018 року відсутній.
Також суди установили, що листом Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 28 вересня 2018 року за № 78/3/3/11207 повідомило та надало витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 22017130000000216 від 6 вересня 2017 року за частиною першою статті 258-5 Кримінального кодексу України та постанову від 23 жовтня 2017 року про визнання речовим доказом грошових коштів в сумі 768266600,00 грн у вигляді від`ємного значення податку на додану вартість, стягнення яких за рахунок Державного бюджету України вимагають посадові особи Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз». Також у листі вказано, що арешт на грошові кошти у даному кримінальному провадженні не накладався.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України).
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначено статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі Порядок № 1146).
Так, відповідно до пунктів 43.1, 43.2 та 43.6 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Пунктами 43.3 та 43.4 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Згідно з абзацом першим пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац другий пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України).
Відповідно до приписів статті 43 Податкового кодексу України обов`язковими умовами надання контролюючим органом висновку про повернення платнику податків надміру сплачених грошових коштів є наявність переплати, відсутність заборгованості зі всіх видів податків та подання платником податків відповідної заяви.
Аналогічні положення визначені пунктами 3, 4 та 5 Порядку № 1146.
Згідно пункту 7 Порядку №1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань (крім грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:
висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;
два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;
три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.
Контроль за прийняттям/передаванням висновкiв органи ДФС, мiсцеві фiнансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 (із змінами).
За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства.
Пунктом 15 Порядку № 1146 визначено, що у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.
Відтак, необхідною умовою для прийняття рішення про наявність підстав для повернення платникам податків надмірно сплачених коштів згідно статті 43 Податкового кодексу України, є встановлення відсутності заборгованості зі всіх видів податків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наполягав на тому, що його право на перерахування йому надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток в заявленій сумі 4 370 000,00 грн є підтвердженим.
Натомість, відповідач у ході розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції заперечував право позивача на перерахування йому надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток, з огляду на неможливість дослідження правомірності переплати, а також правомірність повернення грошових коштів, у зв`язку з відсутністю у відповідача інтегрованих карток ПАТ "Луганськтепловоз", зокрема з податку на прибуток.
Суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку та приймаючи до уваги інформацію про відсутність податкового боргу у ПАТ "Луганськтепловоз" станом на 8 травня 2018 року та 21 листопада 2018 року (а.с. 65-66 том 2), залишили поза увагою твердження відповідача про те, що у зв`язку з перебуванням позивача на обліку у Харківському управлінні Офісу ВПП ДФС з 01.01.2016 по 01.01.2018, та відсутністю передачі інтегрованих карток ПАТ "Луганськтепловоз", зокрема ІКП з податку на прибуток, відповідач позбавлений можливості дослідити правомірність наявної інформації, а саме встановити факт переплати, визначити її точну суму, а також дослідити правомірність повернення грошових коштів.
Колегія суддів зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили вказане питання, обмежившись виключно наявністю права у позивача на перерахування йому надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток, встановленого статтею 43 ПК України.
Враховуючи про відсутність у відповідача як контролюючого органу інтегрованих карток платника податків за платежем «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» та платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за 2015-2017 роки, внаслідок їх не передачі Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби як контролюючим органом за попереднім місцем обліку позивача як платника податків, суди попередніх інстанцій не позбавлені можливості самостійно витребувати такі докази.
Так, положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Відповідно, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.
Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.
Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Як вже зазначалось, обов`язковою та необхідною умовою для прийняття рішення про повернення платникам податків надмірно сплачених коштів згідно статті 43 Податкового кодексу України, є встановлення факту відсутності заборгованості зі всіх видів податків.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки судів не ґрунтуються на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.
Указані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначені обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доводам сторін та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.
Наведені порушення не можуть бути усунуті Судом самостійно в силу встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України меж розгляду справи, згідно з якими суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та фактично не враховано зазначених вище висновків Верховного Суду.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.
Керуючись статтями 52 341 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року скасувати, а справу №1240/2737/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва І.В. Дашутін