№ 1240/2741/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 1240/2741/18

адміністративне провадження № К/9901/8667/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року (суддя Чернявська Т.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (судді: Гаврищук Т.Г. (головуючий), Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі №1240/2741/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності Державної казначейської служби України, пов`язану з тривалим невиконанням і зупиненням виконання судового рішення у адміністративній справі № 812/1695/13-а, протиправною, та зобов`язання відповідача здійснити дії щодо виконання судового рішення у адміністративній справі № 812/1695/13-а шляхом безспірного списання коштів Державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення провадження з безспірного списання коштів державного бюджету.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні в Державній казначейській службі України з травня 2014 року перебуває виконавчий лист, виданий Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумі 1479012,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з метою з`ясування причини затримки виконання судового рішення на що отримав відповідь від 09 липня 2018 року № 5-08/182-11117 про те, що починаючи з липня 2016 року призупинено безспірне списання коштів за судовими рішеннями у справах №№ 812/1697/13-а, 812/1695/13-а, 2а/1270/5313/2012. Підставою для призупинення безспірного списання коштів стали листи Служби безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введене в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статті 5 Бюджетного кодексу України, статей 2, 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», пунктів 4, 13, 14, 15, 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року за № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), позивач вважає дії відповідача щодо зупинення виконання судового рішення протиправними та просить відновити порушені права шляхом зобов`язання відповідача здійснити дії щодо виконання судового рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, позов Товариства задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність щодо невиконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі №812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1 479 012,00 грн, внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету; зобов`язано вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1 479 012,00 грн, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.

4. Задовольняючи позовні вимоги товариства суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено наявність підстав для зупинення безспірного списання коштів згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі № 812/1695/13-а, в матеріалах справи також відсутні докази наявності відповідного судового рішення щодо накладення арешту на активи позивача. Також відповідачем не було надано доказів застосування санкцій відносно позивача - Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», як не було і доведено яким чином виконання рішення суду про стягнення з Державного бюджету безпосередньо на користь Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» бюджетної заборгованості має на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою 16 грудня 2002 року, місцезнаходженням якої є Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, офіс 1-А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17 вересня 2018 року, та здійснює свою діяльність на підставі статуту.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі №812/1695/13-а визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про відшкодування Приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» 1479 012,00 грн зменшеного бюджетного відшкодування; стягнуто з Державного бюджету на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 1479012,00 грн.

Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року Приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» видано виконавчий лист у справі № 812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» бюджетної заборгованості розмірі 1479012,00 грн.

Позивач листами від 08 вересня 2015 року та 18 листопада 2015 року звертався до Державної казначейської служби України з вимогою надати письмову інформацію щодо тривалого невиконання судового рішення і можливих строків отримання стягнутої у судовому порядку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Листом від 28 січня 2015 року за № 5-08/323-1636 Державна казначейська служба України повідомила позивачу, що на виконанні перебуває більш як 180 судових рішень, зареєстрованих раніше, ніж виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а.

Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» звернулась до відповідача з листом від 05 червня 2018 року за № 130000/100000-23, в якому запитало інформацію у якій черзі на виконанні, зокрема, знаходиться виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а.

Державна казначейська служба України листом від 09 липня 2018 року № 5-08/182-11117 повідомила, що відповідач призупинив безспірне списання коштів за судовим рішенням у справі № 812/1695/13-а, посилаючись на те, що одним із власників акцій та вигодонабувачів позивача є ПАТ «НК «Роснефть», яке відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке затверджено Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Крім того, листами Служби безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» порушено питання призупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія».

Листом від 02 серпня 2018 року № 130000/10000-0426 позивач запропонував відповідачу відновити стягнення та надати інформацію щодо заходів про виконання безспірного списання коштів бюджету і строків повернення заборгованості.

Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права та законні інтереси порушеними, Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом.

Судами також встановлено, що згідно з додатком 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» за порядковим номером 493 до Публічного акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснефть» (Публичное акционерное общество «Нефтяная компания «Роснефть»), основний державний реєстраційний номер 1027700043502, ідентифікаційний номер платника податків 7706107510, місцезнаходження юридичної особи 615035, Російська Федерація, м.Москва, наб. Софійська, 26/1, на три роки застосовані такі персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) як запобігання виведенню капіталів за межі України та заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права та вказує на їх порушення судами першої та апеляційної інстанції. Зазначає, що суди при прийнятті рішень не взяли до уваги, що власником акцій Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» виступає ПАТ «НК «Роснефть» (м. Москва, Софійська набережна, 26/1), яке згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», затверджене Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126/2018, включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні обмежувальні заходи. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що перерахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на користь позивача може сприяти подальшому виведенню капіталу ПАТ «НК «Роснефть» за межі України.

В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі не вказано, відповідач фактично просить здійснити переоцінку встановлених обставин справи.

9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить залишити таку без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Закон України «Про санкції»:

11.1. Частина перша статті 1.

З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

11.2. Частина друга статті 1.

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

11.3. Частина третя статті 5.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

12. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45):

12.1. Пункт 3.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

12.2. Пункт 5.

Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком.

12.3. Пункт 13.

Зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі: 1) зупинення судом виконання: виконавчого документа; рішення про стягнення коштів; 3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником; 4) наявності інших передбачених законом обставин.

12.4. Пункт 14.

Після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно до цього Порядку в порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин.

12.5. Підпункт 6 пункту 16.

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

12.6. Пункт 19.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

12.7. Абзац 5 пункту 23.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної фіскальної служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

13. Пунктом 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб та внесено зміни до санкцій, застосованих відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126.

Згідно з додатком 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» за порядковим номером 493 до публічного акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснефть» (публичное акционерное общество «Нефтяная компания «Роснефть»), основний державний реєстраційний номер 1027700043502, ідентифікаційний номер платника податків 7706107510, місцезнаходження юридичної особи 615035, Російська Федерація, м. Москва, наб. Софійська, 26/1, на три роки застосовані такі персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) як запобігання виведенню капіталів за межі України та заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.

15. Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком.

Зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі: зупинення судом виконання виконавчого документа чи рішення про стягнення коштів; звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником; наявності інших передбачених законом обставин.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72-78 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами)

18. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не доведено наявність підстав для зупинення безспірного списання коштів згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі № 812/1695/13-а.

19. Зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі: зупинення судом виконання виконавчого документа; рішення про стягнення коштів; звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником; наявності інших передбачених законом обставин.

В якості правової підстави для зупинення безспірного списання коштів за спірними виконавчими документами відповідач посилається на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», затвердженого Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, згідно якого власник акцій позивача - ПАТ «НК «Роснефть» (м. Москва, Софійська набережна, 26/1) включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні обмежувальні заходи.

Тобто, наведеним рішенням Ради національної безпеки і оборони України застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) безпосередньо до публічного акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснефть».

Доказів застосування санкцій відносно позивача - Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» відповідачем не надано, тобто Рада національної безпеки і оборони України рішення про застосування санкцій відносно позивача не приймала.

Не було також відповідачем доведено, яким чином виконання рішення суду про стягнення з Державного бюджету безпосередньо на користь Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» бюджетної заборгованості має на меті, сприяє або може сприяти уникненню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями).

20. В матеріалах справи відсутні докази зупинення судом виконання виконавчого документа чи рішення про стягнення коштів, відсутнє і судове рішення щодо накладення арешту на активи позивача, що ініційоване Службою безпеки України чи її органами в межах повноважень передбачених пунктом 7 частини другої статті 25 «Про Службу безпеки України», зокрема яким надається право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Щодо листів Служби безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» у яких зазначено про порушення питання призупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», суди також правильно вказали, що такі листи не є рішенням суду щодо накладення арешту на активи, які пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН. Крім того, в зазначених листах зазначено тільки про порушення питання призупинення операцій з бюджетними коштами, а не про прийняте рішення з цього питання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду першої інстанції від 17 вересня 2018 року та від 10 жовтня 2018 року було витребувано від Служби безпеки України належним чином засвідчені копії листів (витяги з листів) від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, направленні на адресу Державної казначейської служби України, про зупинення безспірного списання коштів на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»; інформацію з документальним підтвердженням, в рамках якого провадження перед Державною казначейською службою України порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія».

У зв`язку із невиконанням наведених ухвал, судом першої інстанції на адресу Служби безпеки України було направлено судовий запит від 01.11.2018.

На запит відповідача від 08 жовтня 2018 року за № 5-08/2209-16518 щодо надання письмової згоди для надання до суду належним чином засвідчених копій або витягів з листів Служба безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» в частині, що стосується ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», Служба безпеки України листом від 20 жовтня 2018 року за № 8/1/2-11556 не надала Державній казначейській службі України дозволу на направлення до суду копій листів від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, які мають гриф «Для службового користування», внаслідок того, що зазначені листи стосуються діяльності не лише приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», а й інших суб`єктів господарювання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що листи Служби безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» не є нормативно - правовим актом або рішенням органу владних повноважень, носять рекомендований характер для казначейської служби при здійснення бюджетного відшкодування.

21. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком про те, що відповідачем не доведено наявність підстав для зупинення безспірного списання коштів згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі № 812/1695/13-а.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року слід залишити без задоволення.

23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 1240/2741/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова