ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

справа № 1240/2871/18

касаційне провадження № К/9901/17047/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (головуючий суддя - Шембелян В.С.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Арабей Т.Г.; судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.)

у справі № 1240/2871/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі - ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2018 року № 0005394607 та № 0005404607.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції, зокрема, виходили з того, що неправомірність податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № 0012334607 на суму 1 108 903,19 грн, встановлена судовим рішенням у справі № 360/3581/18, тому зарахування поточних платежів з податку на додану вартість у лютому - травні 2018 року в рахунок погашення скасованого судовим рішенням податкового повідомлення-рішення є незаконним. Крім того, зазначили про незаконність застосування до позивача штрафних санкцій за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, з огляду на знаходження суб`єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції та наявність сертифіката Торгово-промислової палати України, який підтверджує обставини непереборної сили (форс-мажору).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що наявність сертифікатів Торгово-промислової палати України як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань не звільняє від відповідальності позивача з огляду на те, що норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначають тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а наявність сертифікатів Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили тільки надає можливість платнику податків звернутися із заявою до контролюючого органу для продовження граничних строків подання податкової звітності та зміни строків сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, а також для списання податкового боргу, що виник унаслідок обставин непереборної сили. Питання звільнення від відповідальності за несплату (несвоєчасну сплату) податків та зборів до бюджету у цьому Законі взагалі не порушується.

Ухвалою від 03 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

16 вересня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів камеральну перевірку своєчасності сплати ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» зобов`язань з податку на додану вартість у лютому - травні 2018 року, за результатами якої склав акт від 31 травня 2018 року № 261/28-10-46-06-37713861.

Відповідно до висновків акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість у лютому - травні 2018 року:

із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання, - у сумі 424 055,98 грн;

із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання, - у суму 842 193,17 грн.

На підставі висновків акта перевірки 22 червня 2018 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 0005404607, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 42 405,60 грн;

№ 0005394607, яким платника зобов`язано сплатити штраф у розмірі 168 438,63 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 131.2 статті 131 ПК України визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

За унормуванням пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, якщо платник сплачує суму грошового зобов`язання, але при цьому має податковий борг із податку, то сплачена сума зараховується в погашення податкового боргу з цього податку у календарній черговості виникнення такого боргу. Тобто, погашення відповідних зобов`язань здійснюється контролюючим органом за таким алгоритмом - основне зобов`язання, штраф, пеня. При цьому відповідні дії повинні здійснюватися у порядку черговості виникнення податкового зобов`язання.

В свою чергу, сплата податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням правил пункту 87.9 статті 87 ПК України, внаслідок чого контролюючий орган здійснює зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України, про що зазначив Верховний Суд, зокрема, в постанові від 26 березня 2019 року у справі № 810/315/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акта камеральної перевірки та розрахунків штрафних санкцій, доданих до оскаржених податкових повідомлень-рішень, сплачені позивачем кошти за платіжними дорученнями від 28 лютого 2018 року № 15001779, від 28 березня 2018 року № 15358990, від 28 березня 2018 року № 15781477, від 27 квітня 2018 року № 15781477, від 30 травня 2018 року № 16204287 були зараховані в рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № 0012334607 на загальну суму штрафу - 1 108 903,19 грн, що спричинило порушення позивачем граничних термінів сплати поточних податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Разом з цим, суди встановили, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 360/3581/18 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № 0012334607. Рішення набрало законної сили 10 квітня 2019 року.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов`язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

За загальним правилом податкове повідомлення-рішення контролюючого органу скасовується судом з моменту його прийняття. Наведене означає, що таке рішення не створює будь-яких правових наслідків.

За таких обставин, оскільки неправомірність податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № 0012334607 на суму 1 108 903,19 грн, встановлена судовим рішенням у справі № 360/3581/18, зарахування поточних платежів з податку на додану вартість у лютому - травні 2018 року в рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі скасованого судом податкового повідомлення-рішення, є незаконним про що правильно зазначили судові інстанції.

З урахуванням викладеного, штрафні санкції, нараховані платнику оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, є безпідставними.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова