Постанова

Іменем України

08 вересня 2021року

м. Київ

справа № 125/191/19

провадження № 61-19116св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Барська міська рада Вінницької області,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів попередніх інстанцій

У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Барської міської ради Вінницької області та просила визнати незаконним і скасувати підпункт 5 пункту 4.7 рішення 6 сесії 7 скликання Барської міської ради Вінницької області від 28 січня 2016 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0, 0040 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель житлової та громадської забудови, а також визнати незаконним і скасувати пункт 6.14 рішення 8 сесії 8 скликання Барської міської ради Вінницької області від 07 червня 2017 року про надання дозволу ОСОБА_3 на облаштування під`їзду загального користування до квартири АДРЕСА_2 з відведенням зливних вод на зелену зону.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 257 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконала вимоги ухвали Барського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року, якою її було зобов`язано внести на депозитний рахунок суду 13 000 грн для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим, врахувавши клопотання відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не дотримався усіх умов, викладених у частині четвертій статті 135 ЦПК України в їх сукупності, а саме не надав оцінки, чи дійсно позов має ознаки безпідставного чи інші ознаки зловживання правом на позов, а лише зазначив, що про дані обставини наведено представником відповідачів, а також не перевірив місцезнаходження позивача та наявності у неї майна в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат, а тому дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахував, що незадовільний майновий стан ОСОБА_1 підтверджений належними та допустимими доказами, а також безпідставно не вирішив питання про закриття апеляційного провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 у зв`язку із його смертю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 лютого 2021 року справа № 125/191/19 надійшла до Верховного Суду.

Міський голова Барської міської ради Вінницької області Саволюк В. надіслав заяву про визнання касаційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_5 надіслала відзиви на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Барської міської ради Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішень сесії міської ради.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заявив клопотання про забезпечення судових витрат, у якому просив зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 13 000 грн.

В обґрунтування клопотання зазначав, що позов ОСОБА_1 має ознаки зловживання правом на позов, оскільки вона тричі зверталась до Барського районного суду з позовами про визнання незаконним та скасування рішення 6 сесії Барської міської ради 7 скликання від 28 січня 2016 року, де відповідачем була визначена Барська міська рада, а в одній із позовних заяв і ОСОБА_2 , які були повернуті позивачу або залишені без розгляду за її клопотанням. Окрім цього вказав, що на виконанні Барського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області перебуває виконавчий лист Барського районного суду від 02 липня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 275, 60 грн. Вказаний борг нею не погашений. З цих підстав вважав, що у випадку відмови в задоволенні позову позивач не зможе виконати рішення суду, чим завдасть матеріальної шкоди відповідачам, які сплатили 13 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року клопотання задоволено, зобов`язано ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду внести на депозитний рахунок Барського районного суду Вінницької області суму 13 000 гривень для забезпечення судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 вимог вищевказаної ухвали суду, ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2020 року її позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 10 частини першої статті 257 ЦПК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 135 ЦПК України суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Частиною четвертою статті 135 ЦПК України визначено, що як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Крім того, таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Апеляційний суд установив, що вирішуючи питання про забезпечення судових витрат відповідача, місцевий суд не дослідив обставин справи та не дотримався усіх умов, викладених у частині четвертій статті 135 ЦПК України в їх сукупності, а саме не надав оцінки, чи дійсно позов має ознаки безпідставного чи інші ознаки зловживання правом на позов, а лише зазначив, що про такі обставини наведено представником відповідачів, а також не перевірив місцезнаходження позивача та наявності у неї майна в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 257 ЦПК України, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції, з огляду на те, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість клопотання представника відповідачів - ОСОБА_7 та наявність підстав для застосування заходів забезпечення судових витрат є передчасним.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не вирішив питання про закриття апеляційного провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 у зв`язку із його смертю, колегія суддів не бере до уваги, оскільки стаття 362 ЦПК України, якою передбачений виключний перелік підстав для закриття апеляційного провадження, не містить такої підстави.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішенняне впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. КратСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов