№ 125/2090/15-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 125/2090/15-ц

провадження № 61-23235св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року у складі судді Переверзєва С. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Марчук В. С., Жданкіна В. В., Стеблюк Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 14 червня 2007 року № VICWG100001444, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 26 000,00 дол. США на строк до 12 червня 2027 року.

14 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, укладено договір поруки.

Кредитним договором передбачено порядок погашення заборгованості, а саме: щомісячно в період сплати надання позичальником банку грошових коштів на погашення кредиту, відсотків, комісії та інших виплат. Строк внесення щомісячного платежу встановлено з 16 по 21 число кожного місяця. Розмір щомісячного мінімального платежу складає 341,31 дол. США.

Починаючи з 15 липня 2008 року ОСОБА_1 порушив обов`язок внесення щомісячних мінімальних платежів, у зв`язку з чим у відповідачів виникла заборгованість на суму 25 623,51 дол. США, з яких: 22 397,77 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 532,94 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 293,78 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 167,77 дол. США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 11,64 дол. США - штраф (фіксована частина), 1 219,61 дол. США - штраф (процентна складова).

Письмова вимога про виконання зобов`язання у зв`язку із наявністю заборгованості, направлена позивачем на адресу відповідачів, залишилась невиконаною.

З огляду на викладене ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість у сумі 25 623,51 дол. США, що станом на 07 серпня 2015 року становило 550 393,03 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року, у задоволенні позову «ПриватБанк» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність і розмір заявленої заборгованості відповідача перед банком, оскільки під час судового розгляду відповідачем було надані квитанції про оплату платежів за договором, які не знайшли відображення у поданому банком розрахунку заборгованості відповідачів. Наведені обставини вказують на те, що відповідачі не ухиляються від виконання своїх цивільно-правових зобов`язань. Такі зобов`язання виконано відповідачами у повному обсязі.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав, що таке ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга аргументована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Позивач посилається на те, що до суду першої інстанції було подано розрахунок заборгованості по кредиту та виписку по рух коштів на рахунку ОСОБА_1 , які, на його думку, підтверджують факт отримання кредитних коштів та невиконання боржником своїх зобов`язань за договором, що призвело до утворення кредитної заборгованості.

Наголошує, що відповідачами розрахунок заборгованості за кредитним договором не спростовано, не наведено контррозрахунку, який би підтверджував факт повного або часткового погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, відповідачами не надано доказів повної та своєчасної сплати суми заборгованості перед банком.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від відповідачів надійшло заперечення на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначають, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вказують, що заборгованість за кредитним договором погашена в повному обсязі, що підтверджується щомісячними квитанціями за період з липня 2007 року по листопад 2015 року про сплату заборгованості за кредитом.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

На виконання підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) 07 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Суди встановили, що 14 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № VICWG100001444 на суму 26 000,00 дол. США, зі строком до 12 червня 2027 року.

Згідно з умовами вказаного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 26 000,00 дол. США.

14 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 14 червня 2007 року, було укладено договір поруки.

За твердженням позивача, починаючи з липня 2008 року ОСОБА_1 порушено обов`язок внесення щомісячних мінімальних платежів, у зв`язку з чим у відповідачів виникла заборгованість на загальну суму 25 623,51 дол. США, з яких: 22 397,77 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 532,94 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 293,78 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 167,77 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 11,64 дол. США - штраф (фіксована частина), 1 219,61 дол. США - штраф (процентна складова).

13 серпня 2015 року на адресу відповідачів направлено письмові вимоги про виконання кредитних зобов`язання у зв`язку із наявністю заборгованості у розмірі 2 362,12 дол. США, з яких: 514,12 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 373,94 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 293,78 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 180,28 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Проте такі вимоги залишились не виконаними.

На підтвердження кредитної заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду надано меморіальний ордер про видачу кредитних коштів, розрахунок заборгованості по кредиту та виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 .

Відповідачі заперечуючи факт наявності заборгованості за кредитним договором від 14 червня 2007 року надали копії квитанцій про сплату грошових коштів на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з липня 2007 року по листопад 2015 року в загальній сумі 40 285,89 дол. США із призначенням платежу: «погашення кредитів з продажем іноземної валюти», з зазначенням рахункового номера НОМЕР_1 та платника - ОСОБА_1 .

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу положень статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручителем може бути одна або кільки осіб.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою та другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У абзаці першому частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 131 132 137 177 179 185 194 212-215 ЦПК визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, воно не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, суди належної оцінки наданим позивачем доказам на обґрунтування своїх вимог не надали.

ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з указаним позовом, стверджував, що за відповідачами рахується кредитна заборгованість в загальному розмірі 25 623,51 дол. США.

Водночас відповідачі зазначали, що погасили кредитну заборгованість в загальному розмірі 40 255,89 дол. США, посилаючись на квитанції про сплату грошових коштів на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з липня 2007 року по листопад 2015 року.

Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору від 14 червня 2007 року, кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку, далі пені, простроченої комісії по кредиту, простроченої винагороди, прострочених відсотків, простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася направляється на погашення заборгованості за кредитом, далі - комісії, далі винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції належної оцінки розрахунку заборгованості відповідачів та виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 , наданих банком на обґрунтування розміру кредитної заборгованості у відповідачів, не надав; не встановив, в якій частині наданий банком розрахунок заборгованості є необґрунтованим; не звернув уваги, що в період з лютого 2015 року ОСОБА_1 вносив кошти з метою погашення кредитної заборгованості у розмірі, що є меншим ніж мінімальний щомісячний платіж (341,31 дол. США) або взагалі не сплачував таких платежів; не з`ясував чи могло невнесення мінімального щомісячного платежу у строки визначені кредитним договором призвести до утворення простроченої кредитної заборгованості та нарахування штрафних санкцій загальному у розмірі, який пред`явлений банком до стягнення.

При оцінці наданих позичальником квитанцій про внесення коштів на сплату кредитної заборгованості суд не з`ясував, яким чином розподілено кошти, що надійшли, з урахуванням пункту 3.3 кредитного договору, чи призвело внесення коштів в загальній сумі 40 255,89 дол. США до погашення кредиту в повному обсязі, чи за рахунок таких коштів було погашено інші платежі, зокрема, відсотки, комісія та штрафи.

Суд апеляційної інстанції, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, на вказані порушення уваги не звернув, тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили належно зібрані у справі докази та не встановили всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права та не встановлено всіх фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надано оцінку зібраним у справі доказам, оскаржена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року скасувати.

Справу № 125/2090/15-ц направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. М. Русинчук

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков