Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 127/10609/18

провадження № 61-12950св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про виселення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2020 року у складі колегії суддів: Марчук B. C., Сопруна В. В., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило виселити ОСОБА_1 , який зареєстрований та/або проживає у квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації - виконавчому органі сільської, селищної або міської ради; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилалося на те, що 21 вересня 2016 року на підставі договору іпотеки від 01 березня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки банк отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 . Водночас письмову вимогу банку про добровільне звільнення житлового приміщення та зняття з обліку ОСОБА_1 залишив без реагування. У зв`язку з цим просило позов задовольнити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено службу у справах дітей Вінницької міської ради.

За клопотанням позивача ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2020 року до участі у справі як співвідповідачі залучені ОСОБА_2 - дружина ОСОБА_1 та їхні діти: неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 02 червня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. При цьому виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що після набуття у власність спірної квартири він направив відповідачам вимоги про виселення та докази отримання ними цієї вимоги. Крім того, у матеріалах справи немає відомостей про те, що квартира була придбана саме за кредитні кошти. Також місцевий суд взяв до уваги, що служба у справах дітей Вінницької міської ради заперечила щодо виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Вінницький апеляційний суд постановою від 29 липня 2020 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Виселив ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення з квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в разі звернення стягнення за рішенням суду. У зв`язку з цим висновок місцевого суду про обов`язковість надіслання позивачем як новим власником квартири, вимоги до попереднього власника про виселення у добровільному порядку є надуманим та суперечить чинному законодавству. При цьому апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду про те, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження придбання спірної квартири за рахунок кредитних коштів, оскільки доказів про придбання іншої нерухомості за ці кошти відповідачі не надали. Суд дійшов висновку про те, що вимога про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню через пред`явлення її до неналежного відповідача. Також апеляційний суд виходив з того, що вимоги про виселення інших відповідачів не підлягають задоволенню, оскільки вимоги про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у позовній заяві не заявлено. Позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» після залучення співвідповідачів не уточнював та не збільшував, водночас усна вимога позивача про виселення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суперечить статтям 13 184 ЦПК України і задоволенню не підлягає.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2020 року і залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що оскаржувана постанова є незаконною, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі на законних підставах, а тому його виселення без надання іншого житлового приміщення є протиправним. Також апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 фактично сплатив основний борг за кредитним договором, а тому зобов`язання за іпотечним договором припинилися.

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її задовольнити, скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2020 року і залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2020 року. При цьому зазначила, що апеляційний суд не врахував того, що спірна квартира є спільним майном подружжя, а також не взяв до уваги, що виселення з житла неповнолітніх дітей суперечить вимогам законодавства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 листопада 2020 року справа № 127/10609/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 21 вересня 2016 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі договору іпотеки від 01 березня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримало у власність квартиру АДРЕСА_1 .

12 лютого 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслало ОСОБА_1 претензію щодо добровільного звільнення із одночасним зняттям з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 за вищевказаною адресою.

Доказів того, що надіслана банком претензію ОСОБА_1 отримав у матеріалах справи немає.

Також апеляційний суд встановив, що 01 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 47 200,00 дол. США на придбання нерухомості.

Згідно з договором купівлі-продажу від 01 березня 2007 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 .

Із заяви від 01 березня 2007 року, затвердженої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., встановлено, що ОСОБА_5 будь-яких матеріальних претензій, які стосувалися б розрахунків за продану квартиру, до ОСОБА_1 не має.

Згідно з реєстраційним посвідченням Вінницького обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 01 липня 2007 року та витягом з Державного реєстру правочинів від 01 липня 2007 року № 3634851 квартира АДРЕСА_1 станом на 01 березня 2007 року була зареєстрована за ОСОБА_1

29 травня 2005 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 29 травня 2005 року серії НОМЕР_1 .

У шлюбі у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою від 15 листопада 2019 року № 5754, наданою МКП «Управляюча компанія «Житло-Гарант», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 та проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без реєстрації.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст прохальної частини касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2020 року оскаржена тільки в частині вирішення вимог про виселення ОСОБА_1 , а тому переглядається лише в частині задоволення цих вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР).

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Результат аналізу зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що передана ОСОБА_1 в іпотеку квартира АДРЕСА_1 була придбана ним за рахунок кредитних коштів, апеляційний суд дійшов в цілому правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для виселення ОСОБА_1 із зазначеного житлового приміщення без надання йому іншого житла.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінюючи спірні правовідносини Верховний Суд враховує висновок Верховного Суду наведений у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 569/12023/15-ц (провадження № 61-6138св20) в якій розглядалося питання про виселення зі житлового приміщення, переданого в іпотеку.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку про неможливість виселення відповідачів з житлового будинку, оскільки правочин за яким позивач набув права власності на нерухоме майно скасований на підставі рішення суду, що свідчить про не набуття позивачем права власності на це майно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2019 року провадження у цій справі зупинялося до вирішення справи № 127/31897/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Бєлої Оксани Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року провадження було поновлено у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у справі № 127/31897/18 після його перегляду в апеляційному порядку.

Водночас постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 127/31897/18 (провадження № 61-20341св19) рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року скасоване та ухвалене нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Бєлої О. М. про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 21 вересня 2016 року, індексний номер 31566007 від 26 вересня 2016 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ КБ «ПРИВАТБАНК», прийняте приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М., номер запису про право власності 16578590, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1037002905101. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер 31566007 від 26 вересня 2016 року, винесене приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., номер запису про право власності на нерухоме майно 1037002905101.

У іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Отже, після скасування реєстрації права власності на спірну квартиру, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позбавлене права вимагати виселення ОСОБА_1 з цього житлового приміщення.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на обставини встановлені у цій конкретній справі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови, а також про скасування рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову з помилкових підстав, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених підстав.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційної скарги судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3 524,00 грн (1762,00*200 %), а тому ці витрати підлягають стягненню з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про виселення відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 3 524 грн (три тисячі п`ятсот двадцять) грн 00 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун