Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 127/10656/18

провадження № 61-7651св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни,

відповідачі: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Замостянський відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2018 року у складі судді Борисюк І. Е. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової І. О. (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Совика Р. С., Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1 , про зняття арешту з майна.

Ухвалою Вінницького міського суду від 22 жовтня 2018 року замінено первісного співвідповідача - начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Совика Р. С. належним співвідповідачем - ОСОБА_1 , а також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Замостянський відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - ВДВС).

Позов обґрунтований тим, що 02 вересня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра», банк), правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02/09/2004/840-КВ/44, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 13 230,00 дол. США зі сплатою 16 % річних, строком на 180 місяців. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, сплати можливих штрафних санкцій, ОСОБА_1 цього ж дня передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з вказаним договором іпотеки приватний нотаріус Миронюк Н. В. вніс обтяження до Державного реєстру іпотек 06 вересня 2004 року за реєстраційним номером обтяження 1279978. Строк виконання зобов`язання визначений як 02 вересня 2019 року. Із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу стало відомо, що державний виконавець ВДВС Джига О. І. 09 жовтня 2015 року виніс постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 48940843, яке відкрите в інтересах ПАТ «Універсал Банк». На підставі постанови від 30 грудня 2015 року виконавчий документ повернено стягувачу. Крім того, державний виконавець ВДВС Джига О. І. 09 липня 2012 року виніс постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 33718046, яке відкрите в інтересах ПАТ «Універсал Банк». Постановою від 26 грудня 2013 року виконавчий документ повернено стягувачу. Також державний виконавець ВДВС Джига О. І. 11 листопада 2011 року виніс постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 30303775, яке відкрите в інтересах ПАТ «Універсал Банк». Постановою від 25 вересня 2012 року виконавчий документ повернено стягувачу. Крім того, державний виконавець ВДВС Джига О. І. 26 грудня 2014 року виніс постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 45912007, яке відкрите в інтересах ПАТ «Універсал Банк». На підставі постанови від 31 березня 2016 року виконавчий документ повернено стягувачу.

ПАТ «КБ «Надра», заперечуючи проти арештів на квартиру, яка передана в іпотеку банку, оскільки сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 вересня 2004 року № 02/09/2004/840-КВ/44 перед банком не погашена, вказував, що банк мав право задовольнити свої вимоги до боржника у способи, які визначені пунктом 5.5 договору іпотеки, зокрема, шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки.

З урахуванням наведеного просив звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 вересня 2004 року приватним нотаріусом Миронюк Н. В. за реєстровим номером 1972, право власності на яку зареєстроване в КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 1687/52412, накладеного державним виконавцем ВДВС Джигою О. І. відповідно до постанов за виконавчими провадженнями від 09 жовтня 2015 року № 48940843, від 09 липня 2012 року № 33718046, від 11 листопада 2011 року № 30303775 та від 17 квітня 2015 року № 45912007.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2013 року, позов задоволено частково. Звільнено з-під арештів квартиру АДРЕСА_1 , накладених державним виконавцем ВДВС Джигою О.І. у виконавчих провадженнях від 09 жовтня 2015 року № 48940843; від 09 липня 2012 року № 33718046; від 11 листопада 2011 року № 30303775. У задоволенні позовних вимог про звільнення з-під арешту цієї квартири, накладеного державним виконавцем ВДВС Джигою О. І. у виконавчому провадженні від 17 квітня 2015 року № 45912007, відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що державна реєстрація іпотеки була вчинена 02 вересня 2014 року приватним нотаріусом Миронюк Н. В. у зв`язку з посвідченням договору іпотеки від 02 вересня 2004 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 , а обтяження, накладені державним виконавцем в інтересах ПАТ «Універсал Банк» - пізніше. Тому позивач має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Таким чином, наявність арештів на іпотечне майно порушує законні права позивача на забезпечення виконання умов кредитного договору від 02 вересня 2004 року № 02/09/2004/840-КВ/44, укладеного із ОСОБА_1 . Отже, є підстави та необхідність захисту прав позивача шляхом звільнення з-під арештів квартири АДРЕСА_1 , накладених державним виконавцем ВДВС Джигою О. І. у виконавчих провадженнях від 09 жовтня 2015 року № 48940843; від 09 липня 2012 року № 33718046 та від 11 листопада 2011 року № 30303775.

Відмовляючи у позовних вимогах в частині звільнення квартири з-під арешту, накладеного державним виконавцем ВДВС Джигою О. І. у виконавчому провадженні від 17 квітня 2015 року № 45912007, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з недоведеності таких вимог належними та допустимими доказами. Суду не надано доказів накладення арешту на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , 17 квітня 2015 року в межах виконавчого провадження № 45912007. Як встановив суд, під час розгляду справи в межах цього виконавчого провадження арешт було накладено на майно боржника лише 26 грудня 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року Акціонерне товариство «Універсал банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), яке є правонаступником ПАТ «Універсал Банк», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просило їх в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у цій частині позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції внаслідок неправильної оцінки доказів у справі дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача підстав для втрати довіри до позивача.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Накладений арешт не перешкоджає процесу набуття іпотекодержателем права власності, а отже, не підлягає захисту право позивача в обраний ним спосіб. Така процедура врегульована законодавством без необхідності скасування арештів, зокрема Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули належної уваги на те, що арешти на майно ОСОБА_2 , накладені органами виконавчої служби не у зв`язку із протиправними діями АТ «Універсал Банк», а у зв`язку з ухиленням боржника виконати судові рішення. ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду з позовом також і до АТ «Універсал Банк», яке не наділене повноваженнями накладати чи знімати арешти. Заявник, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 688/4217/16-ц, зазначає, що у позові немає жодної вимоги до АТ «Універсал Банк», а всі вимоги фактично стосуються спору між ПАТ «КБ «Надра» та органами державної виконавчої служби щодо прийнятого ними рішення про накладення арешту.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) у редакції на час накладення арештів. Поза увагою судів залишилось і те, що заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ «КБ «Надра» становить 106 424,94 грн, а позивач не довів, що вартості іпотечного майна недостатньо для задоволення вимог іпотекодержателя. Заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, які містяться у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 825/3853/15-а.

Законом України «Про виконавче провадження» встановлено можливість реалізації іпотечного майна в межах будь-якого виконавчого провадження щодо конкретного боржника, задоволення в першу чергу вимог іпотекодержателя, навіть якщо він є стороною виконавчого провадження.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ «Універсал Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року і витребувано справу.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у квітні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 вересня 2004 року між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02/09/2004/840-КВ/44, згідно з якими банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 13 230,00 дол. США для придбання квартири АДРЕСА_1 .

Того ж дня ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу вказаної квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н. В. 02 вересня 2004 року за реєстровим № 1972. Право власності на цю квартиру за ОСОБА_1 зареєстроване КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 02 вересня 2004 року за реєстровим № 1687/52412, записано в реєстрову книгу № 600.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 02 вересня 2004 року № 02/09/2004/840-КВ/44 між нею і банком 02 вересня 2004 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ КБ «Надра» квартиру АДРЕСА_1 . Приватний нотаріус Миронюк Н. В. у зв`язку із посвідченням цього договору іпотеки наклав заборону відчуження зазначеної в договорі квартири до припинення цього договору іпотеки (зареєстровано в реєстрі за № 1981).

Суди встановили, що Правлінням Національного банку України 04 червня 2015 року прийнято постанову № 356, якою вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «КБ «Надра». Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 червня 2015 року № 113 розпочато процедуру ліквідації банку і призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «Надра» за кредитним договором від 02 вересня 2004 року № 02/09/2004/840-КВ/44 станом на 27 лютого 2018 року становила 106 424, 94 грн.

Також суди встановили, що 11 листопада 2011 року державний виконавець ВДВС Джига О. І. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 30303775 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 63 636,99 грн та накладення арешту на майно боржника (з ідентифікатором). 25 вересня 2012 року державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час винесення постанови).

09 липня 2012 року державний виконавець ВДВС Джига О. І. відкрив виконавче провадження № 33718046 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 2 677 519,66 грн. Того ж дня державний виконавець виніс постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. 26 грудня 2013 року державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ відповідно до пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час винесення постанови).

26 грудня 2014 року державний виконавець ВДВС Джига О. І. відкрив виконавче провадження № 45912007 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 11 857,21 грн. Того ж дня державний виконавець виніс постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. 31 березня 2016 року державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час винесення постанови).

09 жовтня 2015 року державний виконавець ВДВС Джига О. І. відкрив виконавче провадження № 48940843 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості. Того ж дня державний виконавець виніс постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. 30 грудня 2015 року державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час винесення постанови).

Отже, на майно, іпотекодержателем якого є позивач, накладено арешти під час виконання судових рішень на користь ПАТ «Універсал Банк» в межах виконавчих проваджень № 48940843, № 33718046, № 30303775, № 45912007 щодо боржника ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону № 898-IV у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно зі статтею 4 Закону № 898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 577 ЦК України визначено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Особливості звернення стягнення на заставлене нерухоме майно визначено також положеннями Закону України «Про виконавче провадження» у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 46 Закону № 606-XIV встановлена черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення вартості заставленого майна.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина четверта статті 54 Закону № 606-XIV).

Таким чином, у разі встановлення, що позивач є іпотекодержателем і позбавлений можливості здійснити звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку через те, що на предмет іпотеки в межах виконавчого провадження накладено арешт, це є підставою для зняття арешту з предмета іпотеки, оскільки іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і таке право підлягає захисту в тому числі і шляхом зняття арешту з предмета іпотеки, накладеного в забезпечення виконання вимог інших кредиторів, які не є іпотекодержателями.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 496/457/16-ц, від 19 листопада 2019 року у справі № 686/560/17 та від 17 жовтня 2019 року у справі № 372/858/17.

Із встановлених судами обставин справи відомо, що позивач звернувся до суду у травні 2018 року, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), у редакції на момент подання позову.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17 наголосив, що в разі, коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.

Згідно зі статтями 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про звільнення спірного об`єкта нерухомості з-під арешту, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що державна реєстрація іпотеки була проведена 02 вересня 2004 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н. В. у зв`язку з посвідченням договору іпотеки від 02 вересня 2004 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 , а обтяження, накладені державним виконавцем в інтересах ПАТ «Універсал Банк», пізніше. Отже, позивач має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Наявність арештів на іпотечне майно порушує законні права позивача на забезпечення виконання умов кредитного договору від 02 вересня 2004 року № 02/09/2004/840-КВ/44, укладеного із ОСОБА_1 , зокрема, ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.

Доводи заявника, які стосуються неправильного суб`єктного складу учасників справи, є безпідставними.

У справах за позовами про звільнення з-під арешту майна відповідачем є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 913/271/19.

У справі, що переглядається, позивач як іпотекодержатель, який має переважне право вимоги перед іншими особами для задоволення своїх вимог, пред`явив вимоги до відповідачів, які є і боржником, і особою, в інтересах якої накладено арешт, тому АТ «Універсал Банк» є належним відповідачем у цій справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовими рішеннями, необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк»залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко