ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
справа № 127/18576/21
провадження № 61-9786св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Покоєвич Артем Олексійович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути 350 102,16 грн, з яких на відшкодування майнової шкоди 310 102,16 грн та моральної шкоди 40 000,00 грн.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 липня 2019 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Х-Тrail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі сполученням Вінниця-Бохоники виїхав за межі проїзної частини та допустив зіткнення з кам`яним парканом домашнього володіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок зіткнення кам`яний паркан зазначеного домоволодіння впав на належний ОСОБА_1 автомобіль «Honda Civik», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , автомобіль отримав механічні пошкодження.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 01 березня 2021 року № 173Е-11/2020 вартість заподіяного ОСОБА_1 матеріального збитку становить 310 102,16 грн.
ОСОБА_1 зазначив, що зазнав суттєвих моральних страждань, оскільки на придбання знищеного ОСОБА_2 автомобіля він витратив всі свої заощадження. Крім того, були істотно порушені його нормальні життєві зв`язки і тепер він змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Внаслідок значного психічного впливу обставин, пов`язаних із постійним хвилюванням через пошкодження автомобіля, він повністю був позбавлений можливості реалізації власних звичок і бажань. Також у зв`язку із згаданими подіями у нього значно погіршився стан психічного здоров`я. Однак певна грошова компенсація може деякою мірою зменшити вплив негативних наслідків на його особисте та громадське життя.
Справа судами переглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2022 року, ухваленим у складі судді Короля О. П., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у розмірі 310 102,16 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 у позовній заяві як на підставу для задоволення позову, в частині відшкодування майнової шкоди, знайшли своє підтвердження при розгляді справи, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином не довів заподіяння йому моральної шкоди.
Постановою Вінницької апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав та необхідності для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на його користь компенсації за завдану майнову шкоду, оскільки ним доведено факт завдання такої шкоди відповідачем та обґрунтовано її розмір. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 належно не доведено завдання йому моральної шкоди ОСОБА_2 .
Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що висновок експертного дослідження № 173Е-11/2020 від 01 березня 2021 року є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом.
При цьому апеляційний суд зазначив, що висновок експертного дослідження не є висновком експерта у розумінні статті 102 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки відповідно до пункту 4.23 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, у висновку експертного дослідження опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку. Проте такий висновок підлягає дослідженню і оцінці як письмовий доказ, якому суд першої інстанції надав правову оцінку.
Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 рокукасаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Покоєвич А. О., задоволено частково.
Постанову Вінницької апеляційного суду від 08 листопада 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , не звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке було обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України. При цьому, такі доводи містилися в апеляційній скарзі.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у розмірі 310 102,16 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3 101,90 грн та витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 4 430,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 720,00 грн.
Зобов`язано ОСОБА_1 після виплати вказаної у рішенні суми відшкодування шкоди ОСОБА_2 передати у власність останньому автомобіль «Honda Civik», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача та його представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час та місце її розгляду, що є порушенням права на доступ до суду, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Щодо суті позовних вимог, то позивач надав суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження розміру заподіяної йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) шкоди, які в своїй сукупності є достатніми для прийняття обґрунтованого та вмотивованого рішення в цій частині.
В свою чергу, оспорюючи розмір майнової шкоди, визначений висновком експертного дослідження, відповідач не надав до суду першої інстанції доказів протилежного чи інакшого.
Враховуючи зазначені обставини, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди, яка підтверджується належними та допустимими доказами.
Водночас, відмовляючи в задоволені відшкодування моральної шкоди, суд свій висновок мотивував тим, що позивач належним чином не довів заподіяння йому моральної шкоди. Однак, рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалося, а тому не переглядалося судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2023 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Покоєвич А. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Покоєвич А. О., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував та не надав вмотивованої відмови на клопотання про проведення у справі експертизи для визначення вартості автомобіля «Honda Civik» після ДТП, з тих підстав, що завдана шкода визначається саме різницею між вартістю цього автомобіля до та після ДТП, а не його повною вартістю.
Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно зазначено, що сторонами у справі не оспорюються обставини ДТП та наявність вини ОСОБА_2 , оскільки останній категорично не погоджується із твердженнями ОСОБА_1 , викладеними у позові, та заперечує свою причетність до завдання майнових збитків.
Підставою касаційного оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц (провадження № 61-6829св20), від 06 грудня 2021 року у справі № 757/22936/19-ц (провадження № 61-12685св21), а також зазначає на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема необґрунтованим відхиленням клопотання про призначення в справі судової авто-товарознавчої експертизи.
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У липні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 липня 2019 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Х-Тrail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі сполученням Вінниця-Бохоники виїхав за межі проїзної частини, де допустив зіткнення із кам`яним парканом домашнього володіння, за адресою: АДРЕСА_1 .
Через неправомірні дії ОСОБА_2 пасажирка його автомобіля отримала тілесні ушкодження, а згаданий вище паркан впав на належний ОСОБА_1 автомобіль «Honda Civik», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .
За фактом цієї ДТП 27 липня 2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12019020100000669 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Відповідно до висновку експертного дослідження від 01 березня 2021 року № 173Е-11/2020 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Honda Civik», складає 310 102,16 грн.
Транспортний засіб марки «Honda Civik», який пошкоджено під час ДТП, ввезено на територію України у пошкодженому стані та сплачено всі необхідні митні платежі та збори, але на момент пошкодження не зареєстровано у відповідних органах Міністерства внутрішніх справ України, експертом прийнято рішення врахувати до розрахунку вартості цього автомобіля вартість податків та зборів. Ринкова вартість ідентичного досліджуваному транспортному засобу, що має пошкодження внаслідок попереднього ДТП, та переміщено на митну територію України, з врахуванням відповідних митних платежів складає 310 102,16 грн.
Вартість відновлення додаткових пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП на території України, складає 358 289,20 грн.
Згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортний засобів від 27 липня 2018 року № АМ/4367891 транспортний засіб «Nissan Х-Тrail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є забезпечений і відповідальність ОСОБА_2 застрахованою з 27 липня 2018 року до 26 липня 2019 року, а ДТП сталася 27 липня 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Покоєвич А. О., не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржувалося до суду апеляційної інстанції, тому не переглядалося судом апеляційної інстанції та відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21), від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661св20) зазначено, що за змістом статей 1166 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а за шкоду, завдану в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та відповідачем те, що 27 липня 2019 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Х-Тrail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі сполученням Вінниця-Бохоники виїхав за межі проїзної частини, де допустив зіткнення із кам`яним парканом домашнього володіння, за адресою: АДРЕСА_1 . Через неправомірні дії ОСОБА_2 пасажирка його автомобіля отримала тілесні ушкодження, а паркан впав на належний ОСОБА_1 автомобіль «Honda Civik», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 . За фактом цієї ДТП 27 липня 2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12019020100000669 за частиною першою статті 286 КК України.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 01 березня 2021 року № 173Е-11/2020 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Honda Civik», складає 310 102,16 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь компенсації за завдану майнову шкоду, оскільки ним доведено факт завдання такої шкоди відповідачем та обґрунтовано її розмір.
Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо необґрунтованої відмови суду апеляційної інстанції в призначенні у справі судової авто-товарознавчої експертизи, з огляду на таке.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року визнано клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи, заявлене представником відповідача адвокатом Покоєвичем А. О., зловживанням процесуальними правами та залишено зазначене клопотання без розгляду.
Зазначена ухвала мотивована тим, що клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи було подано після проведення підготовчих дій апеляційним судом та призначення справи до судового розгляду. Також це клопотання не заявлялося одночасно із зверненням до суду із апеляційною скаргою. Звертаючись до суду із зазначеним клопотанням, відповідач не зазначив причини, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з наявністю яких він не міг заявити це клопотання під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, при цьому відповідачем не додано до вказаного клопотання жодного доказу, який підтверджує неможливість звернення із ним до суду першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Висновок суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечить висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Покоєвич Артем Олексійович, залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник