ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 127/19800/21
провадження № 61-1632св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИТВА-10»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Вінницька міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИТВА-10» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді: Ан О. В., від 16 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М., від 27 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИТВА-10» (далі - ОСББ «ЛИТВА-10») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Вінницька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, приведення у попередній стан земельної ділянки шляхом знесення самовільно побудованих споруд.
2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,і упродовж тривалого часу незаконно займає належну позивачу прибудинкову територію, де здійснює господарську діяльність, побудував на цій території приміщення та загородив парканом. Вимогу добровільно звільнити займану територію, зняти паркан та знести побудову відповідач ігнорує.
3. У квітні 2023 року позивач уточнив позовні вимоги,вказавши, що під час проведення земельно-технічної експертизи встановлено, що спірною земельною ділянкою користуються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
4. Враховуючи вищезазначене, ОСББ «ЛИТВА-10» просило суд:
- зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунути перешкоди щодо користування власниками будинку ОСББ «ЛИТВА-10» земельною ділянкою площею 129 кв. м, що розташована під загальним двором багатоквартирного будинку ОСББ «ЛИТВА-10», шляхом знесення побудованих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будівель (споруд), що розташовані біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов?язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести земельну ділянку площею 129 кв. м, що розташована біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у попередній стан, зокрема, знести побудовані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будівлі (споруди), що розташовані біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та прибрати встановлений паркан.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
5. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач не надав належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження доводів про порушення своїх прав та протиправність дій відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі ОСББ «ЛИТВА-10» просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
8. 24 січня 2024 року ОСББ «ЛИТВА-10» подало касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 127/19800/21.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 127/19800/21, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17, від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц, від 02 листопада 2022 року у справі № 420/4209/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Вважає, що суди не сприяли всебічному та обґрунтованому розгляду справи, не надали належної оцінки позовним вимогам та доказам позивача, не врахували висновок земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року
№ 665 та не застосували до спірних правовідносин частину сьому статті 376
ЦК України.
13. Для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
14. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
15. Задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача).
16. Стверджує, що відповідачі незаконно зайняли та здійснюють підприємницьку діяльність на прибудинковій території ОСББ «ЛИТВА-10», яка є спільним майном співвласників квартир у будинку.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
17. Державну реєстрацію ОСББ «ЛИТВА-10» здійснено 22 лютого 2007 року, головою ОСББ «ЛИТВА-10» є ОСОБА_4 .
18. Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 липня 2008 року серії ЯЖ № 755617 ОСББ «ЛИТВА-10» на підставі рішення 25 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 04 квітня 2008 року № 1876 є власником земельної ділянки площею 0,1811 га на АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки - для житлових потреб.
19. ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
20. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року № 665 встановлено, що унаслідок проведених обмірів станом на час проведення дослідження площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСББ «Литва-10», за адресою: АДРЕСА_2 , становить 1 776,0 кв. м (0,1776 га), що на 35,0 кв. м (0,0035 га) менше від площі земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСББ «Литва-10». Після проведеного натурного обстеження та проведених інструментальних обмірів земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСББ «Литва-10», дослідження матеріалів цивільної та інвентарної справи можливо зробити висновок, що площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , становить 282,5 кв. м (264,0+37?2), у тому числі під житловим будинком літ. «А» з прибудовами 153,5 кв. м (52,0+83,0+37?2). За результатами порівняння земельної ділянки площею 0,1776 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у фактичному користуванні ОСББ «Литва-10» станом на час проведення дослідження із земельною ділянкою з кадастровим номером 0510136300:01:038:0047 площею 0,1811 га, яка належить ОСББ «Литва-10» відповідно до інформації яка міститься у Державному земельному кадастрі, можливо зробити висновки, що місце розташування земельної ділянки визначене правовстановлюючими документами не відповідає її фактичному розташуванню, визначеному в системі координат 1963 року, а саме земельна ділянка, житловий будинок з прибудовами, господарські будівлі та споруди зміщені у північно - східному напряму. У зв`язку із вищезазначеним надати відповідь чи відбулося збільшення, зменшення, зміщення меж земельної ділянки ОСББ «ЛИТВА-10» на АДРЕСА_2 за рахунок зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки, що належить ОСББ «ЛИТВА-10», а також схематично відобразити земельні ділянки, що накладаються з конкретизацією та вирахуванням по точках на схемі в метрах та загальну площу в квадратних метрах неможливо.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
22. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
23. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
24. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
26. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
27. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
28. У розглядуваній справі ОСББ «Литва-10» посилалося на те, що побудовані відповідачами будівлі (споруди), розташовані біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , використовуються ними у підприємницькій діяльності та перешкоджають співвласникам будинку користуватися земельною ділянкою, що розташована під загальним двором.
29. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).
30. Відповідно до частини першої статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
31. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини друга, третя статті 42 ЗК України).
32. Відповідно до частини другої, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
33. У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
34. Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
35. У статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
36. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
37. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391 396 ЦК України.
38. У постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року в справі № 354/612/13-ц, на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
39. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17, на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено, що аналіз частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Встановивши, що самочинна забудова, здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, суди повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою.
40. Таким чином, за змістом наведених норм матеріального права власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, але за умови доведеності факту порушення речового права власника, зокрема самочинною забудовою.
41. Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
42. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
43. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
44. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
45. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
46. Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
47. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
48. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
49. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
50. На підтвердження обставин того, що відповідачі самовільно здійснили будівництво будівель (споруд), які перешкоджають позивачу у користуванні належною йому земельною ділянкою, ОСББ «ЛИТВА-10» посилається на висновок судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року № 665.
51. Водночас, зазначеним висновком не встановлено, що здійснена відповідачами забудова, порушує речове право позивача. Експерт дійшов висновку про неможливість надати відповідь чи відбулося збільшення, зменшення, зміщення меж земельної ділянки ОСББ «ЛИТВА-10» на АДРЕСА_2 за рахунок зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки, що належить ОСББ «ЛИТВА-10», а також схематично відобразити земельні ділянки, що накладаються з конкретизацією та вирахуванням по точках на схемі в метрах та загальну площу в квадратних метрах.
52. Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 звертала увагу принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
53. Дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог та надавши їм оцінку в порядку,передбаченому статтею 89 ЦПК України, зокрема з точки зору їх достатності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСББ «ЛИТВА-10» не довело порушення своїх прав.
54. Посилання заявника на те, що достатнім є факт здійснення відповідачами будівництва без дозвільної та проектної документації, а також невиконання вимог зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення, є необґрунтованими, оскільки позивач не надав суду докази проведення перевірки компетентним органом.
55. З огляду на це колегія суддів також відхиляє посилання заявника на необхідність застосування до спірних правовідносин у розглядуваній справі частини сьомої статті 376 ЦК України.
56. Матеріали справи містять лист-досудову вимогу ОСББ «Литва-10» на ім`я ОСОБА_1 про звільнення незаконно займаної прибудинкової території, однак відомості про направлення позивачем та отримання цього листа ОСОБА_1 відсутні.
57. Аргументи заявника про те, що суди не врахували висновок земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року № 665, помилкові та спростовані текстами оскаржених судових рішень. Цьому висновку експерта надана оцінка як окремому доказу так і в сукупності з іншими доказами у справі.
58. Більш того, суд першої інстанції, за клопотанням представника позивача, в судовому засіданні 26 квітня 2023 року заслухав усні пояснення експерта ОСОБА_5 , який підтвердив свій висновок від 31 січня 2023 року № 665.
59. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами та оцінкою доказів, спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, в той час як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
60. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
61. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
62. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.
63. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
64. Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИТВА-10» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников