Постанова

Іменем України

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 127/19826/22

провадження № 61-6137 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виконавчий комітет Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Шаміної Ю. А.

від 16 січня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Міхасішина І. В. від 22 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

Виконавчого комітету Вінницької міської ради про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є інвалідом з 1994 року,

а інвалідом 2 групи - з 07 квітня 2010 року, безстроково, проведено 2 операції (тотальне ендопротезування обох кульшових суглобів), проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради

від 09 грудня 2010 року № 2832 «Про затвердження актів приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» вирішено у зв`язку з закінченням роботи приймальної комісії затвердити реконструкцію квартири

АДРЕСА_2 , квартиронаймача ОСОБА_2 , загальною площею 48,7 кв. м, житловою площею 13,0 кв. м.

Крім того, рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 січня

2011 року № 28 «Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці» вирішено оформити право приватної (спільної) власності на квартири з безоплатною передачею у власність громадян: по АДРЕСА_3 , що складається з 1 кімнати, загальною площею 48,7 кв. м при нормі 31,0 кв. м, з відновною вартістю

8,77 грн, згідно з розрахунком передати ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає в цій квартирі з 2002 року.

Відповідно до акту від 24 червня 2022 року № 506м, вбачається, що з виходом на місце комісії МКП УК Київська встановлено, що на другому поверсі І під`їзду здійснена добудова до кв.

АДРЕСА_2 , яка перешкоджає користуватись ліфтом.

Зазначала, що вказаними рішеннями відповідача були створені перешкоди в користуванні ліфтом, вона не може піднятись до другого поверху, на якому розташована її квартира та спуститися з нього, чим порушуються її права на вільне пересування та користування житлом. Згоду на перепланування квартири АДРЕСА_2 вона не надавала.

Позивач вказувала, що внаслідок тривалого ходіння по сходах на другий поверх до своєї квартири у неї руйнуються ендопротези, опухають колінні суглоби в них та поясничному відділі хребта посилюються біль, як наслідок у погіршується сон, виникає дратівливість, погіршується апетит, виникає депресивний стан. При цьому, вказувала, що вона несе додаткові витрати на придбання ліків, унеможливлює дотримання рекомендацій лікаря в частині частих підйомів по сходах з метою продовження строку служби ендопротезів, тому відсутність доступу до ліфтів обмежує її в перебуванні на свіжому повітрі, у спілкуванні з друзями та забезпечення себе необхідними товарами для життя.

Крім того, їй доводилось протягом 10 років захищати свої права у судах різних інстанцій, а також звертатися неодноразово до відповідача, оскільки вона перебуває на квартирному обліку для поліпшення житлових умов, надати інше житло, однак ні суди, ні відповідач права її не захистив.

Позивач зазначала, що відповідачем завдано їй моральної шкоди, тому заподіяну їй моральну шкоду оцінює у розмірі 5 000 000 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заподіяну їй моральної шкоди у розмірі 5 000 000 грн та зобов`язати виконавчий комітет Вінницької міської ради Вінницької області проводити її подальше лікування та заміну ендопротезування за рахунок місцевого бюджету Вінницької міської ради Вінницької області.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня

2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду

від 22 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт протиправності дій відповідача, заподіяння їй шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між діями Виконавчого комітету Вінницької міської ради та настанням моральної шкоди.

Крім того, суди вказали, що вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області проводити її подальше лікування та заміну ендопротезування за рахунок місцевого бюджету Вінницької міської ради Вінницької області є безпідставною, так як позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, як і те, що дії відповідача є протиправними.

Суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок, викладений

у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 686/5244/21, провадження № 61 - 14316 св 21.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 09 травня 2023 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено

й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 127/19826/22 з Вінницького міського суду Вінницької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

26 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди належним чином не встановили фактичні обставини у справі та не дослідили надані докази, не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду

від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16 щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

При цьому, вказує, що прийняття Виконавчим комітетом Вінницької міської ради незаконних рішень, які в подальшому були скасовані і даний факт не заперечувався відповідачем, тому вважає, що існує причинно-наслідковий зв`язок між прийнятими відповідачем рішеннями та моральною шкодою, яка їй завдана і на даний час ці страждання продовжуються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 до Верховного Суду надійшов відзив від Виконавчого комітету Вінницької міської ради на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, суди належним чином встановили фактичні обставини у справі та надані докази, ухвалили судові рішення з додержанням норм права. При цьому, вказує, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між прийнятими Виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішеннями та моральною шкодою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;

2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що згідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 грудня 2010 року № 2832 «Про затвердження актів приймальної комісії при прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» Виконавчий комітет Вінницької міської ради вирішив затвердити реконструкцію квартири АДРЕСА_2 квартиронаймача ОСОБА_2 , загальною площею 48,7 кв. м, житловою площею 13,0 кв. м. (а. с. 7).

Згідно з витягу з рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради

від 12 січня 2011 року № 28 «Про приватизацію державного житлового фонду

в м. Вінниці» Виконавчий комітет Вінницької міської ради вирішив оформити право приватної (спільної) власності на квартири з безоплатною передачею у власність громадян по АДРЕСА_3 , що складається

з 1 кімнати, загальною площею 48,7 кв. м, при нормі 31,0 кв. м, з відповідною вартістю 8,77 грн згідно з розрахунком передати ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає в цій квартирі з 2002 року (а. с. 8).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року у справі № 127/22622/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо поліпшення житлових умов позивача та про зобов`язання відповідача надати позивачу благоустроєну квартиру відмовлено (а. с. 9 - 13).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року залишено без змін (а. с. 14 - 17).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2017 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2017 року залишено без змін (а. с. 18 - 20).

Згідно з довідки від 31 грудня 2009 року № 482857, виданої Інститутом травматології та ортопедії ОСОБА_1 прооперована тотальне єндопротезування тазобедреного сустава, що також підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого від 02 квітня 2010 року

№ 482857 (а. с. 45, 46).

Відповідно до акту від 24 червня 2022 року № 506м вбачається, що з виходом на місце комісії МКП «УК «Київська» встановлено, що на другому поверсі І під`їзду здійснена добудова до кв. АДРЕСА_2 , яка перешкоджає користуватись ліфтом (а. с. 47).

Згідно з виписки від 23 червня 2016 року № 9732 встановлено, що

ОСОБА_1 отримала забій правого кулькового суглобу. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 03 серпня 2020 року діагноз у неї - забій пальця стопи без ушкодження нігтьової пластини. Обставина травми: вдарилась пальцем об сходи (а. с. 48).

Відповідно до медичного висновку від 15 липня 2013 року ОСОБА_1 хворіє на психічне захворювання безстроково (а. с. 49).

Згідно з виписки із медичної карти від 15 лютого 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз: дифузний остехондроз хребта із стійким больовим синдромом, правобічний плече-лопатковий периартріт. Стан після протезування кульшових суглобів (2009-2010 роки) вроджена дисплазія. Гіпертонічна хвороба II стадії. Також, вказаний діагноз підтверджується випискою із медичної карти позивача від 20 липня 2022 року (а. с. 50-51).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.

Положеннями статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК Українивідповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Відсутність будь-якого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі № 686/5244/21 (провадження № 61-14316 св 21) зазначено, що: «правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК Українишкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, при цьому, як встановлено судами, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (винесення рішення) відповідача та моральною шкодою.

Зокрема, судами встановлено, що перешкоди у доступі до ліфта у будинку де проживає ОСОБА_1 , були спричинені самовільним переплануванням та зайняттям місця загального користування наймачем квартири

№ 37 - ОСОБА_2 , зазначені обставини встановлені у справі

№ 127/27333/16-ц та є преюдиційним й не підлягають доведенню (частина четверта статті 82 ЦПК України). У цій справі встановлено, що вчинення такого перепланування ОСОБА_2 підтверджується постановою адміністративної комісії Замостянської районної адміністрації Вінницької міської ради

від 10 березня 2010 року, згідно якої ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, шляхом накладення штрафу.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт протиправності дій відповідача, заподіяння їй шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між діями Виконавчого комітету Вінницької міської ради та настанням моральної шкоди.

Посилання касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові Верховного Суду є безпідставними, оскільки справи не є подібними, різні фактичні обставини, предмет та підстави позову, різне доказування.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваних судових рішеннях, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць