Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 127/20247/21

провадження № 61-18517св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О. І. Ющенка Вінницької обласної ради»,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горбатюка Валерія Володимировича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2021 року у складі судді Жмудя О. О., присяжних: Ходик А. А., Швець Л. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів:Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» (далі - КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР») звернулося до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , був госпіталізований 05 серпня 2021 року о 23:12 год. у відділення № 1 КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР», доставлений екстреною медичною допомогою (Доценко) та сином ОСОБА_2

ОСОБА_1 був оглянутий черговим лікарем-психіатром приймального відділення ОСОБА_4, після чого лікар зробив висновок про необхідність госпіталізації ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар для лікування у зв`язку із наявністю у нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе та оточуючих, суттєву шкоду його здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо йому не буде надана психіатрична допомога. Оскільки ОСОБА_1 не може надати усвідомленої згоди на госпіталізацію в зв`язку з його психічним станом, він був госпіталізований в примусовому порядку на підставі статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».

06 серпня 2021 року ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів лікарні, яка підтвердила доцільність його госпіталізації для психіатричної допомоги.

Ураховуючи викладене, КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» просило про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2021 року заяву КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , без його згоди задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 за своїм психічним станом представляє безпосередньо небезпеку для себе та оточуючих, може завдати значної шкоди своєму здоров`ю та здоров`ю оточуючих, не може повністю усвідомлювати свої дії оскільки, знаходиться під впливом хворобливих переживань, тому потребує примусової госпіталізації без його згоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Горбатюк В. В. , залишено без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для задоволення заяви КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 , оскільки згідно висновку огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку № 01-2-24/840 від 06 серпня 2021 року, після огляду ОСОБА_1 комісією було встановлено, що він виявляє ознаки психічного захворювання у вигляді маячного шизофреноподібного розладу органічного походження, про що свідчать дані медичної документації (амбулаторна картка, огляд лікаря приймального відділення, письмова заява сина), а також психотичні розлади у вигляді агресивності, конфліктності, маячних ідей величі.

Також судом враховано, що ОСОБА_1 уже було раніше госпіталізовано у психіатричний стаціонар в примусовому порядку, що підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2020 року у справі № 127/15369/20, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 18 травня 2021 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горбатюк В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради».

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18), що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 127/20247/21 із Вінницького міського суду Вінницької області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку наявним у справі доказам. Вважає, що у поданій заяві про примусову госпіталізацію заявником не наведено жодних обставин, якими би обґрунтовувалися підстави для надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку, а також не надано належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 становить реальну небезпеку для себе чи оточуючих.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , був госпіталізований 05 серпня 2021 року о 23:12 год. у відділення № 1 КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР», доставлений екстреною медичною допомогою (Доценко) та сином ОСОБА_2 .

Згідно висновку огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку № 01-2-24/840 від 06 серпня 2021 року, після огляду ОСОБА_1 комісією було встановлено, що він виявляє ознаки психічного захворювання в вигляді маячного шизофреноподібного розладу органічного походження, про що свідчать дані медичної документації (амбулаторна картка, огляд лікаря приймального відділення, письмова заява сина), а також психотичні розлади у вигляді агресивності, конфліктності, маячних ідей величі - «я агент ЦРУ, розвалив союз»; ходив із двома ножами, якими погрожував оточуючим в кафе, куди було викликано поліцію. ОСОБА_1 за психічним станом хворий та не може надати усвідомленої згоди на лікування. ОСОБА_1 вчиняє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку як для себе так і для оточуючих.

Також з анамнезу вказаного висновку встановлено, що у 1997 році в автомобільній аварії ОСОБА_1 отримав черепно-мозкову травму, лікувався у відділенні № 3 КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР». У 2000 році ОСОБА_1 був звільнений з роботи за невідповідність займаній посаді, йому призначено пенсію. Протягом 5-6 місяців у нього спостерігалося зниження настрою, байдужість. Влітку 2001 року він став діяльний, мало спав, позичав у знайомих гроші, вважав, що за ним слідкують. Лікувався стаціонарно в психіатричному відділенні з 19 листопада 2001 року по 13 грудня 2001 року. З того часу неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні (2003 року - двічі, 2005 року - двічі, 2007 року - двічі, 2010 року - 4 рази, а також з 14 вересня 2011 року по 10 січня 2012 року, з 18 квітня 2015 року по 26 червня 2015 року) з діагнозом: психічні розлади органічного походження. Наступна госпіталізація з 04 серпня 2015 року по 03 лютого 2016 року з діагнозом: психічні розлади органічного походження. Тоді пацієнт вживав спиртні напої, був діяльним, конфліктним, ходив роздягненим по місту, чіплявся до перехожих. Наступна госпіталізація з 19 березня 2016 року по 19 вересня 2016 року, діагноз: психічні розлади (маніакальні), обумовлені органічним ураженням головного мозку травматичного генезу. Остання виписка 19 липня 2020 року. Дома ліки не приймає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Горбатюка В. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про психіатричну допомогу» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Зазначене положення закону узгоджується із пунктом 5 Принципу 4 - «Визначення психічної хвороби» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119, де вказано, що жодна особа або орган влади не може класифікувати особу як таку, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов`язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.

Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (стаття 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення у справі «Заїченко проти України (№ 2) від 26 лютого 2015 року (заява № 45797/09)).

Відповідно до частини першої статті 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно із частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР»про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, оцінивши у сукупності надані заявником докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Судами надано належну оцінку поданим доказам, зокрема, висновку огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку № 01-2-24/840 від 06 серпня 2021 року, згідно якого було встановлено, що ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного захворювання у вигляді маячного шизофреноподібного розладу органічного походження, про що свідчать дані медичної документації (амбулаторна картка, огляд лікаря приймального відділення, письмова заява сина), а також психотичні розлади у вигляді агресивності, конфліктності, маячних ідей величі, внаслідок чого вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку як для себе так і для оточуючих, його лікування можливе тільки в умовах стаціонару в закладі з надання психіатричної допомоги.

У вищезазначеному висновку також зазначено та не спростовано заінтересованою особою, що у 1997 році в автомобільній аварії ОСОБА_1 отримав черепно-мозкову травму, лікувався у відділенні № 3 КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР». Протягом 5-6 місяців у нього спостерігалося зниження настрою, байдужість. Влітку 2001 року він став діяльний, мало спав, позичав у знайомих гроші, вважав, що за ним слідкують. Неодноразово лікувався стаціонарно в психіатричному відділенні КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР», зокрема, з 19 листопада 2001 року по 13 грудня 2001 року, 2003 року - двічі, 2005 року - двічі, 2007 року - двічі, 2010 року - 4 рази, а також з 14 вересня 2011 року по 10 січня 2012 року, з 18 квітня 2015 року по 26 червня 2015 року, з 04 серпня 2015 року по 03 лютого 2016 року з діагнозом: психічні розлади органічного походження; з 19 березня 2016 року по 19 вересня 2016 року з діагнозом: психічні розлади (маніакальні), обумовлені органічним ураженням головного мозку травматичного генезу. У зв`язку з повною відсутністю критики до хвороби амбулаторно лікування не приймає. Остання його виписка з лікарні - 19 липня 2020 року.

Також апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 вже було раніше госпіталізовано у психіатричний стаціонар в примусовому порядку, що підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2020 року у справі № 127/15369/20, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 18 травня 2021 року.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги є безпідставними і такими, що спростовуються вищевказаним висновком лікарів-психіатрів КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР»№ 01-2-24/840 від 06 серпня 2021 року.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та з урахуванням фактичних обставин у цій справі, викладені також у постановах Верховного Суду: від 29 серпня 2018 року у справі № 766/13565/17; від 18 березня 2020 року у справі № 447/731/16-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судами проведена належна правова оцінка доказів.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та надали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Горбатюка В. В. на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18), є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горбатюка Валерія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта