Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 127/21875/14-ц

провадження № 61-14898св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Кучевського П. В., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 1994 року вона на підставі біржового контракту № 372 про купівлю-продаж нерухомості стала власницею 23/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,0212 га, кадастровий номер 0510100000:02:048:0282, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 263404.

Відповідно до цього контракту на земельній ділянці розташовано будинок з прибудовою із шлакоблоків, житловою площею 33,8 кв. м, позначений на плані літ. «А», 1959 року побудови. Згідно з цим правочином до її власності належить кухня І, кімнати 2-1, 2-2, загальною площею 21,6 кв. м, житловою площею 14,8 кв. м.

14 травня 1996 року Управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів їй видано дозвіл № 02-62 на індивідуальне будівництво прибудови в два поверхи до існуючої частини житлового будинку АДРЕСА_1 та переобладнання у цьому будинку приміщень для житлових кімнат, кухні та санвузла.

17 вересня 1996 року актом прийомки до експлуатації прибудови та господарських будівель № 354, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 30 вересня 1996 року № 750, здійснено перепланування та прибудови введено в експлуатацію.

ОСОБА_2 є власником 27/50 частини цього домоволодіння. На початку літа 2014 року ОСОБА_2 розпочала самочинне будівництво, що призвело до руйнування спільної стіни, тріщини стін будинку, руйнування частини горища, руйнування димаря та покрівлі веранди.

Всі дії ОСОБА_2 здійснювала самовільно без погодження з позивачем, та зазначала, що це будівництво вона здійснює в межах реконструкції існуючого.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди в користуванні її власністю, зокрема житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом знесення ОСОБА_2 за її рахунок самочинно збудованого приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2016 року у складі судді Федчишена С. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28 вересня 2016 року № 2255/2256/15-21 не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між встановленими під час обстеження пошкодженнями конструктивних елементів частини житлового будинку літ. «А», належної на праві власності ОСОБА_1 , тому встановити, як вплинуло на загальний технічний стан житлового будинку АДРЕСА_1 (погіршено чи покращено) проведення реконструкції ОСОБА_2 своєї частини будинку, не визнається за можливе.

На підставі проведеного дослідження та результатів, отриманих під час натурного обстеження об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 , встановлено, що внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку літ. «А» (прибудова літ. «А2») співвласником ОСОБА_3 значних змін у користуванні своєю частиною житлового будинку співвласником ОСОБА_1 не встановлено.

На підставі зазначеного позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, оскільки не встановлено порушень її прав, які б підлягали захисту.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції, у порушення вимог Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року), під час прийняття рішення не врахував висновок Подільського центру судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 18 серпня 2015 року № 191, пославшись у своєму рішенні лише на висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28 вересня 2016 року № 2255/2256/15-21, при цьому, не зазначаючи, з яких мотивів відхиляє чи не бере до уваги цей висновок.

Надавши оцінку відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року як первинному, так і повторному експертним дослідженням, жоден з них не може бути покладений в основу судового рішення, оскільки висновок складений за результатами проведення первинної експертизи, ґрунтується на припущеннях експерта та суперечить іншим матеріалам справи, а під час проведення при цьому описові частини висновків суперечать один одному та встановленим обставинам справи.

Доводи позовної заяви про здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва безпідставні, оскільки вона здійснювала реконструкцію належної їй частини будинку з відповідними документами, що дають підстави виконувати будівельні роботи, з належним чином затвердженим проєктом та на належній їй приватизованій земельній ділянці, призначеній саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. ОСОБА_1 не надано суду доказів причино-наслідкового зв`язку між реконструкцією, яку здійснювала ОСОБА_2 , та пошкодженнями будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, взявши до уваги замовлення ОСОБА_2 у Приватному підприємстві «ІНВЕСТ-СЕРВІС» технічного звіту обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж квартири від 09 квітня 2014 року № 115/14-ОБК, проігнорував чинну постанову Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, відповідно до якої обстеження стану жилих будинків здійснюється інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій, які за необхідності до обстеження стану жилих будинків залучають фахівців проєктних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Також, у порушення вимог статті 59 ЦПК України 2004 року, судом апеляційної інстанції взято до уваги сфальсифіковані докази, зокрема, будівельний паспорт Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради від 12 травня 2014 року, повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 13 травня 2014 року № ВН062141330704, акт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Вінницької області від 04 липня 2014 року № 1013-ПП про перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 7 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), Порядку обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам і визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, визначеного постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, а також положення статті 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 88 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що пошкодження частини житлового будинку позивачки виникли на багато раніше, ніж вона розпочала будівельні роботи у своїй частині цього будинку, тому вони не можуть перебувати в причино-наслідковому зв`язку, а отже, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року і витребувано із Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу № 127/21875/14-ц.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року цивільну справу № 127/21875/14-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 грудня 1994 року ОСОБА_1 на підставі біржового контракту № 372 про купівлю-продаж нерухомості стала власницею 23/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, площею 0,0212 га, кадастровий номер 0510100000:02:048:0282, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 263404.

Згідно із дозволом Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14 травня 1996 року № 02-62 ОСОБА_1 надано дозвіл на індивідуальне будівництво прибудови в два поверхи до існуючої частин житлового будинку на АДРЕСА_1 та переобладнання у вказаному будинку приміщень для житлових кімнат, кухні та санвузла.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 червня 2011 року ОСОБА_2 є власником 27/50 частини житлового будинку з прибудовами на АДРЕСА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 квітня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Вінницька міська рада Вінницької області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено.

Встановлено порядок користування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , відповідно до висновку Вінницької торгово-промислової палати судової будівельно-технічної експертизи від 09 лютого 2012 року № ОС-63, варіант № 1, виділивши: ОСОБА_1 у користування 23/50 частини земельної ділянки, площею 0,0212 кв. м, що виділена у варіанті № 1 жовтим кольором; ОСОБА_2 - 27/50 частини земельної ділянки, площею 0,0249 кв. м, що виділена у варіанті № 1 зеленим кольором; земельну ділянку площею 0,0008 кв. м, що виділена у варіанті № 1 сірим кольором, залишено у спільному користуванні.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 березня 2014 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0249 га, кадастровий номер 0510100000:02:048:0310, на АДРЕСА_1 .

Відповідно до звіту Приватного підприємства «Інвест-Сервіс» від 09 квітня 2014 року № 115/00-14-ОБК про обстеження і оцінку технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж квартири з метою реконструкції за адресою: АДРЕСА_1 , частина будинку на АДРЕСА_1 , належна ОСОБА_2 , на момент обстеження знаходилася в аварійному стані, непридатному для подальшого використання.

12 травня 2014 року Департаментом архітектури містобудування та кадастру Вінницької міської ради ОСОБА_2 виданий будівельний паспорт на реконструкцію частини приватного житлового будинку з прибудовою та надбудовою на приватизованій земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

У травні 2014 року ОСОБА_2 розпочала реконструкцію належної їй частини будинку із знесення непридатних для використання та відновлення конструкцій.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2014 року клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , задоволено, призначено у цій цивільній справі комплексну судову експертизу, проведення якої доручено експертам Подільського центру судових експертиз.

19 серпня 2015 року до суду надійшов висновок Подільського центру судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 18 серпня 2015 року № 191.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2015 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, призначено у цій цивільній справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На виконання поставлених в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2015 року питань складено висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28 вересня 2016 року № 2255/2256/15-21.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частиною четвертою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Вказана правова норма не передбачає надання згоди співвласника будинку на прибудову та надбудову чистини будинку.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

ОСОБА_2 , враховуючи непридатний для проживання стан її частини будинку, вирішила здійснити реконструкцію цього житла, отримавши будівельний паспорт на реконструкцію частини приватного житлового будинку з прибудовою та надбудовою.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно із пунктом 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103 (далі - Порядок) видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів.

У разі зміни намірів забудови земельної ділянки (розміщення нових або реконструкція існуючих об`єктів), реалізація яких не перевищує гранично допустимих параметрів, до будівельного паспорта можуть вноситись зміни (пункт 2.2 Порядку).

Враховуючи викладене, реконструкція є різновидом будівництва, а отже, видача Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради будівельного паспорта на реконструкцію частини житлового будинку відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку до складу будівельного паспорта входять: пакет документів, наданий замовником відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього Порядку; схема забудови земельної ділянки, наведена у додатку 3 до цього Порядку; пам`ятка замовнику індивідуального будівництва.

Будівельний паспорт на реконструкцію частини житлового будинку, виданий ОСОБА_2 , за своїм складом відповідає вимогам пункту 2.9 Порядку, за винятком згоди співвласника, яку не можливо отримати, оскільки між сторонами відсутні добросусідські відносини, що підтверджується судовим рішенням про порядок користування земельною ділянкою та численними скаргами позивача до різних інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16 386 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).

У справі, що переглядається, установлено, що за заявою ОСОБА_1 від 01 липня 2014 року на підставі наказу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних стандартів і правил при виконанні будівельних робіт ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .

За наслідками цієї перевірки встановлено, що на АДРЕСА_1 будівельні роботи виконуються згідно із зареєстрованим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області повідомленням про початок виконання будівельних робіт від 13 травня 2014 року № ВН062141330704 та будівельним паспортом № 107, виданим 12 травня 2014 року Департаментом архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради. Істотних відхилень від проекту не виявлено, що підтверджується актом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області від 04 липня 2014 року № 1013ПП.

21 червня 2016 року на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції від 12 жовтня 2015 року № 1091 та скарги ОСОБА_5 від 13 червня 2016 року проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних стандартів і правил при виконанні будівельних робіт ОСОБА_2 , зокрема, реконструкції частини приватного житлового будинку з прибудовою та надбудовою на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами цієї позапланової перевірки також не встановлено будь-яких порушень, що зафіксовано в акті перевірки Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області від 21 червня 2016 року № 817-ПП.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що доводи ОСОБА_1 про здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва безпідставні, оскільки відповідач здійснювала реконструкцію належної їй частини будинку з відповідними документами, що дають підстави виконувати будівельні роботи, з належним чином затвердженим проєктом та на належній їй приватизованій земельній ділянці, призначеній саме для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Також Державною архітектурно-будівельною інспекцією не встановлено порушень ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних стандартів і правил при виконанні будівельних робіт.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що уповноважені державні органи не видавали приписи про порушення ОСОБА_2 ведення будівництва (реконструкції) будинку та добровільне знесення самочинного будівництва, а отже, і протоколи про притягнення її до відповідальності не складалися, незважаючи на звернення ОСОБА_1 до відповідних державних органів, а тому неможливо зобов`язувати ОСОБА_2 знести реконструйовану та введену в експлуатацію частину будинку, оскільки позивачем не доведено порушення її прав зазначеним будівництвом.

Доводи касаційної скарги були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна правова оцінка, тому колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк