Постанова

Іменем України

12 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 127/23535/21

провадження № 61-5779св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Друга Вінницька державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2022 року у складі судді

Гуменюка К. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Друга Вінницька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

22 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду (а. с. 122).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2022 року заяву позивача про залишення позову без розгляду, задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Друга Вінницька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, залишено без розгляду.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач подав заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, то вона підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2022 року залишено без змін.

Поновлено дію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2022 року.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заява про залишення позову без розгляду подана ОСОБА_1 з дотриманням норм діючого законодавства, а саме до початку розгляду справи по суті, є правом позивача та його волевиявленням, тому суд першої інстанції не допустив порушень прав як позивача, так і відповідача при постановленні оскаржуваної ухвали.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 червня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не подав заяви про залишення позову без розгляду. Крім того, ухвала про залишення позову без розгляду винесена вже після того, як розпочався судовий розгляд.

Доводи інших учасників справи

16 серпня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги

ОСОБА_1 відмовити.

Додаткові аргументи сторони позивача

24 серпня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якому просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вінницького міського суду Вінницької області.

03 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області

від 15 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. По справі призначено підготовче судове засідання.

22 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 22 березня 2022 року, зокрема, за участі позивача

ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, останній підтримав подану ним заяву про залишення його позову без розгляду, що підтверджується протоколом відеоконференції № 606441 (а. с. 131-133) та переглянутим технічним записом з фіксування відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Відповідно до частини першої статті 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (частина перша статті 189 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності) в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства). Тому суд зобов`язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у касаційні скарзі доводи є аналогічними доводам, наведеним в апеляційній скарзі, яким апеляційним судом була надана належна оцінка та зводяться до незгоди з висновками суду щодо їх оцінки. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська