Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 127/24670/15
провадження № 61-8796св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач)- ОСОБА_1 ,
представник скаржника - адвокат Якименко-Шевчук Юлія Олексіївна,
суб`єкти оскарження - виконуючий обов`язки начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачов Андрій Віталійовичй та старший державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Юлія Олександрівна,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Якименко-Шевчук Юлією Олексіївною, на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії виконуючого обов`язки начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачова А. В. та старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби (далі - Дніпровського районного ВДВС) у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Ю. О.
Скарга мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2017 року у цивільній справі № 127/24670/15-ц за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , орган якому за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, визначення аліментів та стягнення заборгованості по аліментам, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів за шлюбним договором від 24 листопада 2005 року на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 160 320 грн. В задоволенні інших вимог позовної заяви відмовлено.
Посилалася на те, що Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист від 23 листопада 2018 року у цивільній справі № 127/24670/15-ц. За зазначеним виконавчим листом 04 грудня 2018 року Дніпровським районним ВДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області було відкрито виконавче провадження (далі -ВП) № 57820592. Пізніше виконавча справа була передана до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області та об`єднана у зведене виконавче провадження, оскільки там перебувало на виконанні ВП № 59060636 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період за 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року відповідно до шлюбного договору від 24 листопада 2005 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О. і зареєстрованого в реєстрі за № 27464, в розмірі 368 386,00 грн.
Зазначала, що ОСОБА_2 продовжує ігнорувати судові рішення і виконавчі провадження з липня 2014 року. Загальна сума аліментів, що підлягає стягненню, відповідно до виконавчих листів становить 529 193,20 грн.
Державний виконавець Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Григоренко М. Ю., 18 вересня 2020 року виніс постанови у ВП № 57820592 та у ВП № 59060636 про повернення виконавчих документів про стягнення заборгованості по аліментам, у тому числі виконавчого листа від 23 листопада 2018 року у цивільній справі № 127/24670/15-ц на підставі того, що в боржника «не виявили транспортні засоби».
09 жовтня 2020 року вона подала на виконання в Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий лист від 23 листопада 2018 року у цивільній справі № 127/24670/15-ц, однак Дніпровський районний ВДВС не надіслав стягувачу постанови про відкриття провадження ВП № 63276083; постанови про об`єднання ВП № 63257246 із ВП № 63276083 у зведене виконавче провадження ЗВП № 63455134.
Лише 05 січня 2021 року вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63276083 від 15 жовтня 2020 року і з`ясувала, що дане виконавче провадження відкрите за категорією - стягнення коштів, а не стягнення аліментів, у зв`язку із чим державний виконавець Мельник Ю. О. не внесла боржника ОСОБА_2 в Єдиний реєстр боржників за категорією стягнення «аліменти», не винесла постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду особи з України; про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про тимчасове обмеження боржника у праві полювання; про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також державний виконавець не встановила інформацію про місце роботи (місце отримання пенсії) та про інші джерела доходів боржника ОСОБА_2 ; не викликала боржника ОСОБА_2 з приводу виконання рішення про стягнення аліментів; не винесла постанову про притягнення боржника ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за несплату аліментів. Вказане в сукупності стало підставою для оскарження дій та постанов державного виконавця Мельник Ю. О. та виконуючого обов`язки (далі -в. о.) начальника Дніпровського районного ВДВС Ткачова А. В.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність Мельник Ю. О., старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП № 63276083 (що є складовою зведеного виконавчого провадження (далі -ЗВП) № 63455134), відкрите на підставі виконавчого листа від 23 листопада 2018 року у цивільній справі № 127/24670/15-ц;
- визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність Ткачова А. В., в. о. начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП №63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134), відкрите на підставі виконавчого листа від 23 листопада 2018 року у цивільній справі №127/24670/15-ц;
- зобов`язати державного виконавця Мельник Ю. О. здійснити заходи примусового виконання у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134);
- зобов`язати державного виконавця Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) внести боржника ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників шляхом внесення до АСВП інформації про заборгованість боржника за категорією стягнення - аліменти;
- зобов`язавати державного виконавця Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) встановити інформацію про місце роботи (місце отримання пенсії) боржника ОСОБА_2 ;
- зобов`язати державного виконавця Мельник Ю. О. у ВП №63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) встановити інформацію про інші джерела доходів боржника ОСОБА_2 ;
- зобов`язати державного виконавця Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) викликати боржника ОСОБА_2 з приводу виконання рішення про стягнення аліментів;
- зобов`язати державного виконавця Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) ухвалити постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 на право виїзду за межі України, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
- зобов`язати державного виконавця Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) ухвалити постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 на право керування транспортним засобом, -- до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
- зобов`язати державного виконавця Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) ухвалити постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві полювати, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
- зобов`язати державного виконавця Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) ухвалити постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
- зобов`язати державного виконавця Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) ухвалити постанову про притягнення боржника ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за несплату аліментів;
- заборонити державним виконавцям повертати виконавчий лист від 23 листопада 2018 року у цивільній справі №127/24670/15-ц без виконання до того моменту, поки сума заборгованості по аліментам за виконавчим документом не буде стягнута в повному обсязі в незалежності від досягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повноліття;
- зобов`язати державну виконавицю Мельник Ю. О. надіслати заявнику постанови: про внесення боржника ОСОБА_2 в Єдиний реєстр боржників за категорією стягнення - аліменти; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року у складі судді Бессараб Н. М. скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Ю. О. у виконавчому провадженні ВП №63276083 (яке є складовою зведеного виконавчого провадження № 63455134), а саме зазначення у постанові від 15 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 23 листопада 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання судового рішення у справі № 127/24670/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за шлюбним договором на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 160 320 грн, категорія - стягнення коштів.
Зобов`язано старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Ю. О. внести ОСОБА_2 у Єдиний реєстр боржників за категорією стягнення - аліменти у виконавчому провадженні ВП №63276083 (яке є складовою зведеного виконавчого провадження № 63455134).
Зобов`язано старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Ю. О. у виконавчому провадженні ВП №63276083 (яке є складовою зведеного виконавчого провадження № 63455134) вжити заходів для виклику боржника ОСОБА_2 до державного виконавця з приводу повного виконання рішення суду у справі № 127/24670/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за шлюбним договором на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 160 320 грн.
Зобов`язано старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Ю. О. вжити заходів, передбачених частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні ВП №63276083 (яке є складовою зведеного виконавчого провадження № 63455134) з метою повного виконання рішення суду у справі № 127/24670/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за шлюбним договором на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 160 320 грн та направити копії відповідних постанов стягувачу ОСОБА_1 .
У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Частково задовольняючи вимоги скарги, враховуючи вимоги частини першої статті 179 СК України, частини другої статті 181, частин першої-другої статті 189 СК України, встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів за шлюбним договором від 24 листопада 2005 року на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 160 320 грн за період з липня 2014 року до лютого 2016 року, яка виникла в зв`язку з несплатою боржником щомісячних платежів по аліментах, що були визначені шлюбним договором та заборгованість по яких стягнута на підставі рішення суду, тому виконання рішення суду у цивільній справі № 127/24670/15-ц необхідно здійснювати відповідно до вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» по категорії - стягнення аліментів.
Районний суд вважав, що при відкритті ВП № 63276083, (що є складовою ЗВП № 63455134), старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Ю. О. не було дотримано вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та неправильно вказано категорію - стягнення коштів, тому дії та постанова старшого державного виконавця Мельник Ю. О. є неправомірними в частині зазначення у постанові від 15 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого 23 листопада 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області у цивільній справі № 127/24670/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за шлюбним договором на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 160 320 грн категорії - стягнення коштів, а не категорію - стягнення аліментів та в частині не направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 63276083, (що є складовою ЗВП № 63455134) стягувачу в строк та в порядку, передбаченому статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Встановивши, що боржник ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, квартиру продав, державний виконавець не вжила відповідних заходів щодо встановлення місця реєстрації боржника ОСОБА_2 як у Херсонській області, так і по всій Україні з подальшим належним викликом боржника до органів ДВС, оскільки надані державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження таких доказів не містять, суд дійшов висновку, що є підстави для зобов`язання старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) вжити заходів для виклику боржника ОСОБА_2 до державного виконавця з приводу повного виконання рішення суду у цивільній справі № 127/24670/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів за шлюбним договором на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 160 320 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов необґрунтованого висновку, що стягнуту на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2017 року заборгованість у розмірі 160 320 грн за період з липня 2014 року до лютого 2016 року, яка виникла у зв`язку з несплатою боржником щомісячних платежів по аліментах, слід виконувати відповідно до вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» по категорії - стягнення аліментів.
Апеляційний суд вважав, що зазначена сума не відноситься до періодичних платежів (у виконавчому листі визначений строк пред`явлення до виконання протягом трьох років, а не період, на який присуджені платежі, що відповідає положенням статей 180 198 СК України). Крім того, стягнення суми заборгованості за порядком, визначеним статтею 71 Закону призведе до подвійної відповідальності боржника, оскільки за положеннями цієї статті виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті, наслідком чого є виникнення заборгованості на заборгованість.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що задовольняючи вимогу про зобов`язання вжити заходів для виклику боржника, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відповідно до ухвали у справі № 766/599/18, яка видана Херсонським міським судом Херсонської області від 02 лютого 2018 року, боржника ОСОБА_2 оголошено в розшук і станом на 25 січня 2021 року (за даними Дніпровського відділення поліції ГУНП в Херсонській області) проводяться заходи на встановлення місця знаходження ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року скасувати та залишити в силі ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року.
Отже, у частині відмови у задоволенні вимог скарги судове рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував положення частини четвертої статті 82 ЦПК України та, вважаючи, що виконавче провадження щодо стягнення 160 320 грн потрібно здійснювати в загальній категорії «стягнення коштів», а не «стягнення аліментів», розтлумачив на свій розсуд рішення Вінницького міського суду від 15 березня 2017 року та вийшов за межі своїх повноважень.
Зазначає, що рішення про стягнення аліментів (щомісячних періодичних платежів) та/чи рішення про стягнення заборгованості зі сплати аліментів - це одні і ті ж кошти, призначення яких є - утримання, виховання, розвиток неповнолітніх дітей. Отже, порядок виконання рішення про стягнення аліментів та рішення про стягнення заборгованості зі сплати аліментів є однаковим - відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує те, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин положення статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів на її користь судові витрати (витрати на правничу допомогу).
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 листопада 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист у цивільній справі № 127/24670/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за шлюбним договором від 24 листопада 2005 року на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 160 320 грн.
За заявою ОСОБА_1 , 04 грудня 2018 року Дніпровським районним ВДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області було відкрито ВП № 57820592, яке надалі було передано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, об`єднане у зведене виконавче провадження, оскільки там перебувало на виконанні ВП № 59060636 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період за 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року згідно зі шлюбним договором від 24 листопада 2005 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О. і зареєстрованого в реєстрі за № 27464, в розмірі 368 386,00 грн.
18 вересня 2020 року державний виконавець Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Григоренко М. Ю. повернув стягувачу ОСОБА_1 виконавчі листи по обох виконавчих провадженнях ВП № 57820592 та ВП № 59060636 щодо стягнення заборгованості по аліментам, в тому числі й виконавчий лист, виданий 23 листопада 2018 року у цивільній справі № 127/24670/15-ц на підставі того, що в боржника не виявили транспортні засоби.
Після чого, 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала на виконання в Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий лист від 23 листопада 2018 року у цивільній справі № 127/24670/15-ц.
15 жовтня 2020 року старший державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Ю. О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63276083.
Згідно з постановою в. о. начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачова А. В. від 29 жовтня 2020 року ВП № 63257246 передано старшому державному виконавцю Мельник Ю. О. та 30 жовтня 2020 року було винесено постанову, якою об`єднано виконавчі провадження ВП № 63257246 та ВП № 63276083 у зведене ЗВП № 63455134.
Постановою в. о. начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачова А. В. від 24 листопада 2020 року проведеною перевіркою зведеного виконавчого провадження ЗВП № 63455134, до складу якого входять виконавчі провадження № 63276083 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2012 року за № 127/24670/15-ц та № 63257246, з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2019 року за № 127/28837/18 та відомостей АСВП встановлено, що у виконавчому провадженні № 63276083 зазначена катеторія - стягнення коштів, а у виконавчому провадженні № 6 3257246 зазначена категорія - стягнення аліменти. При відкритті виконавчого провадження № 63257246 головним державним виконавцем Нікішиною І. М. вказано категорію «стягнення аліментів», проте у рішенні суду № 127/28837/18 не вказано періодичності стягнення аліментів, а у виконавчому листі, який виданий на підставі даного рішення, судом визначений строк його пред`явлення до виконання протягом трьох років, тому в порушення розділу І пункту 8 Положення «Про автоматизовану систему виконавчого провадження» державним виконавцем Нікішиною І. М. не вірно зазначено категорію. В зв`язку з наведеним дії головного державного виконавця Нікішиної І. М. визнано такими, що не відповідають вимогам статті 13, 71 Закону України «Про виконавче провадження», розділу ХVI пункту 6 Інструкції «З організації примусового виконання рішень», зобов`язано старшого державного виконавця Мельник Ю. О. в строк до 24 листопада 2020 року провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією «З організації примусового виконання рішень» (том 1, а. с. 120-121).
Відповідно до ухвали у справі № 766/599/18, яка видана Херсонським міським судом Херсонської області від 02 лютого 2018 року, боржника оголошено в розшук, тому здійснення виклику божника державним виконавцем неможливе.
Станом на 25 січня 2021 року надана інформація щодо результатів розшуку за вих. № 12609/361/01-20 від 10 грудня 2020 року (надійшла до відділу 25 січня 2021 року за вх. № 1266) - Дніпровським відділенням поліції ГУНП в Херсонській області проводяться заходи на встановлення місця знаходження ОСОБА_2
25 січня 2021 року за вих. № 4736 старшим державним виконавцем Мельник Ю. О. до Херсонського міського суду направлено подання щодо обмеження виїзду за кордон боржника (том 1, а. с. 141-144).
26 січня 2021 року за вих. № 5167 державним виконавцем винесено подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника та направлено до Дніпровського відділення поліції ГУНП в Херсонській області до виконання (том 1, а. с. 138-140).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом.
ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Судами встановлено, що у пункті 7.12 шлюбного договору від 24 листопада 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О., надання утримання для дітей здійснюється тому з подружжя, з ким залишаться проживати діти, за домовленістю між подружжям, але не нижче ніж в розмірі 200 доларів США щомісяця на одну дитину за офіційним курсом валют встановленим НБУ на день виплати.
Отож сума коштів на утримання двох малолітніх дітей становить 400 доларів США щомісяця у еквіваленті офіційного курсу валют, встановленого НБУ на день виплати.
З огляду на зазначене, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів за шлюбним договором від 24 листопада 2005 року на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з липня 2014 року по лютий 2016 року в розмірі 160 320 гривень та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період за 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року згідно зі шлюбним договором від 24 листопада 2005 року в розмірі 368 386,00 гривень.
Встановивши, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду, тобто ухиляється від сплати аліментів, а державним виконавцем Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) виконавче провадження внесено по категорії «стягнення коштів», а не «стягнення аліментів», районний суд дійшов висновку, що доводи ОСОБА_1 про наявність у діях державного виконавця порушень вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є обґрунтованими.
Також суд першої інстанції вважав, що державний виконавець не вжила відповідних заходів щодо встановленого місця реєстрації боржника ОСОБА_2 як у Херсонській області, так і по всій Україні з подальшим належним викликом боржника до органів ДВС, отже, зобов`язав старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Ю. О. вжити заходів для виклику боржника ОСОБА_2 до органів ДВС.
Наявності у діях в. о. начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачова А. В. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) неправомірної поведінки районний суд не встановив.
Скасовуючи ухвалу районного суду та відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вважав, що заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 160 320 грн за період з липня 2014 року по лютий 2016 року не відноситься до періодичних платежів, отже, судове рішення про її стягнення не підлягає виконанню на підставі вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» по категорії - стягнення аліментів.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням вимог статей 263-265 ЦПК України з огляду на таке.
Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною першою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
При цьому, згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Встановлюючи у шлюбному договорі умову про надання коштів на утримання дітей, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично у добровільному договірному порядку визначили розмір щомісячного утримання на одну дитину у сумі 200 доларів США, що по суті є зафіксованим розміром аліментів на утримання дітей.
Утримання дітей за рахунок зазначених коштів має на меті забезпечення потреб та інтересів дитини, таких як харчування, лікування, гігієна, одяг, придбання речей необхідних для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей і т. д.
Ухилення одного з батьків від обов`язку утримувати дитину є порушенням прав дитини, яке підлягає захисту згідно з законом.
Оскільки встановлено, що кошти на утримання дитини є аліментами, отже, районний суд дійшов правильного висновку про необхідність зазначення категорії виконавчого провадження «аліменти», а не «стягнення коштів».
При цьому заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, що зафіксована у розмірі 160 320 грн, включає у себе періодичні платежі зі сплати коштів на утримання дітей, тому висновки апеляційного суду про те, що зазначена сума не відноситься до періодичних платежів є неправильними.
З огляду на зазначене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині зобов`язання вжити заходів для виклику боржника, апеляційний суд зазначив що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що відповідно до ухвали у справі № 766/599/18, яка видана Херсонським міським судом Херсонської області від 02 лютого 2018 року, боржника ОСОБА_2 оголошено в розшук і станом на 25 січня 2021 року (за даними Дніпровського відділення поліції ГУНП в Херсонській області) проводяться заходи на встановлення місця знаходження ОСОБА_2 .
Такий висновок є помилковим, оскільки зобов`язання державного виконавця вжити заходів для виклику боржника ОСОБА_2 до державного виконавця з приводу повного виконання рішення суду у справі № 127/24670/15-ц узгоджується з висновком районного суду про зобов`язання державного виконавця вжити заходів щодо виконання рішення суду, а тому, у системному зв`язку, розуміється як таке, що має бути виконане після розшуку боржника.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції помилково скасував судове рішення, яке є правильним по суті спору.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 1 816 грн судового збору, що підтверджується доданим до скарги платіжним дорученням, які підлягають стягненню Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 , оскільки колегія суддів залишає у силі судове рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено скаргу ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Оскільки ОСОБА_1 надано належні докази, які підтверджують понесення нею витрат на правничу допомогу (копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію квитанції від 06 травня 2021 року, копію довідки адвоката про надання правничої допомоги від 24 травня 2021 року, ордер серії ВН № 179801 від 24 травня 2021 року), наявні підстави для задоволення відповідного клопотання.
Керуючись статтями 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Якименко-Шевчук Юлією Олексіївною, задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року скасувати та залишити в силі ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року.
Стягнути з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.
Стягнути з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк