ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 127/24935/18
провадження № 51-722км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,прокурораОСОБА_5 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 2 липня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Вінниці.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
2. Суд визнав доведеним, що 01 березня 2018 року приблизно о 02:36 біля будинку № 12 на вул. М. Ващука в м. Вінниці під час огляду місця події працівниками поліції у портфелі засудженого було виявлено наркотичний засіб - канабіс масою 1,05 г та психотропну речовину - амфетамін масою 0,019 г., які він придбав за невстановлених обставин та зберігав при собі з метою збуту, а також електронні ваги з нашаруванням психотропної речовини.
Крім того, він двічі збув ОСОБА_8 в м. Вінниці амфетамін:
- 13 липня 2018 року приблизно о 14:50 за 500 грн - 0,2195 г біля будинку № 9 по вул. Матроса Кошки;
- 16 серпня 2018 року приблизно о 17:50 за 500 грн - 0,0857 г біля будинку № 117 на вул. Келецькій.
Під час останньої події його затримали працівники поліції і в ході обшуку вилучили у нього 21,74 г канабісу.
3. Апеляційний суд змінив вирок лише в частині визначення початку строку відбування покарання, а в решті залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
5. Він вважає, що винуватості засудженого не доведено належними та допустимими доказами, суди здійснили судовий розгляд неповно, не дали належної оцінки доказам, неправильно встановили фактичні обставини справи і постановили рішення, які не відповідають вимогам статті 370 КПК.
6. Сторона захисту стверджує, що вчинені засудженим дії були наслідком провокації з боку органів досудового розслідування. Зазначає, що триває досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо працівників поліції за заявою засудженого.
7. Також захисник посилається на те, що:
- безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи телефону засудженого з метою перевірки вхідного дзвінка саме у той час, який зазначено в протоколах про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
- не встановлено склад вилученої порошкоподібної речовини білого кольору, яка містила амфетамін, а отже не спростовано твердження засудженого, що у вилучених пакетах була крейда або пральний порошок;
- по епізоду від 13 липня 2018 року не підтверджено факт отримання засудженим грошових коштів від ОСОБА_8 та передачі йому наркотиків;
- не спростовано тверджень засудженого, що вилучену 16 серпня 2018 року паперову коробку з канабісом йому передав ОСОБА_8 ;
- в суді першої інстанції не оголошувався зміст ряду письмових доказів.
8. Також захист вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого через суворість.
9. На переконання захисника, апеляційний суд в порушення частини 3 статі 404 КПК не перевірив належним чином доводів захисту щодо провокації злочину та не розглянув клопотання сторони захисту про дослідження доказів. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
10. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, вважаючи наведені у ній доводи безпідставними.
11. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
13. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412-414 КПК.
14. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
15. Суд вважає, що у цій справі висновок про доведеність винуватості засудженого підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - достатності для прийняття рішення.
16. Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, ретельно перевірив на відповідність вимогам кримінального процесуального закону надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості засудженого і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
17. Суд поклав в основу обвинувального вироку результати слідчих дій, зафіксовані у протоколах: огляду місця події, огляду та помітки грошових купюр, огляду покупця, оперативної закупівлі, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а також висновках судових експертиз. Дотримання вимог кримінального процесуального закону при проведенні слідчих дій підтвердили допитані у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який був учасником оперативних закупок, а також свідки, які були залучені у якості понятих. Крім того суд оцінив у сукупності й інші докази у справі, зміст яких детально відображено у вироку.
18. Суд зазначає, що у касаційній скарзі не наведено жодних аргументів щодо недопустимості протоколів слідчих дій, показань свідків, висновків експертиз та інших доказів (пункт 7 вище). Доводи сторони захисту зводяться до оцінки їх достовірності, що, як зазначалося, є перш за все завданням судів першої та апеляційної інстанцій. Доводи касаційної скарги не дають підстав Суду ставити під сумнів їх висновки у цій справі.
19. Той факт, що у засудженого не вилучались гроші, отримані за збут наркотичних засобів 13 липня 2018 року, не спростовує висновків суду про доведеність його винуватості по цьому епізоду, адже специфіка проведення оперативної закупівлі не передбачає негайного вилучення грошових коштів. Обставини передачі грошей підтверджено сукупністю інших доказів.
20. З цих же підстав суд відхиляє заперечення сторони захисту щодо доведеності вчинення засудженим злочину 16 серпня 2018 року.
21. У суду першої інстанції не було підстав для сумніву у допустимості результатів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (протоколи від 30 липня та від 17 вересня 2018 з додатками у виді аудіозаписів), сам засуджений не заперечував, що про збут наркотиків він домовлявся по телефону. Отже суд обґрунтовано визнав недоцільним призначення експертизи телефону засудженого з метою перевірки вхідних дзвінків від закупника.
22. Також Суд не вбачає порушення прав сторони захисту у тому, що суд не призначив експертизи з метою встановлення хімічного складу інших складових вилученої у засудженого порошкоподібної речовини, в якій містилося 0,2195 г амфетаміну, оскільки ця обставина не має значення для кваліфікації діяння.
23. Суд відхиляє посилання на те, що суд першої інстанції безпосередньо в судовому засіданні не дослідив усіх письмових доказів, представлених стороною обвинувачення.
24. Суд уже зазначав, що мета норм, які регулюють дослідження письмових доказів у суді, полягає у тому, щоб кожна сторона отримала доступ до цих доказів, аби мати можливість звернути увагу суду на аспекти, важливі для обґрунтування її позиції. Якщо з певних причин сторона вважає, що письмовий документ має бути повністю або частково оголошений вголос, вона має право заявити таке клопотання відповідно до частини 1 статті 358 КПК[1].
25. Звукозаписи судових засідань свідчать, що сторона захисту, будучи ознайомлена в повному обсязі з матеріалами досудового розслідування, не наполягала на оголошенні змісту кожного документа та не заперечувала проти їх долучення до матеріалів провадження.
26. Сторона захисту посилається також на те, що засуджений вчинені злочини внаслідок провокації з боку органів правопорядку.
27. Суд зазначає, що заходи з контролю за вчиненням злочину не можуть перетворюватися на провокування чи підбурювання особу на вчинення злочину, який вона би не вчинила, якби органи правопорядку цьому не сприяли. Також не можна впливати на поведінку особи насильством, погрозами, шантажем. У разі використання таких методів право особи на справедливий судовий розгляд буде порушене (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1996 року, § 38).
28. Однак Суд зазначає, що заяви засудженого не містили ані викладу обставин тиску, які б давали підстави розглядати його як насильство, погрози або шантаж, ані достатньої інформації та/або посилання на можливі докази, які можна було б перевірити, а обмежувалися лише твердженням про те, що на нього чинився психологічний тиск. Більше того, хоча засуджений був представлений захисником від дня його затримання в порядку статті 208 КПК 16 серпня 2018 року, він вперше заявив про тиск на нього лише під час судового розгляду 15 травня 2020 року, тобто більш ніж через півтора роки відтоді, як відбулися стверджуванні ним події.
29. Тим не менше, Суд першої інстанції не залишив без реагування його заяву і зобов`язав уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо вчинення злочину працівниками поліції (т. 2, а.с. 34).
30. За результатами розслідування була винесена постанова від 11 грудня 2020 року про закриття кримінального провадження щодо працівників поліції у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 365 КК (т. 2, а.с. 136?139). Ця постанова була скасована ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року (т.2, а.с. 136?139). Під час касаційного розгляду прокурором була надана Суду постанова слідчого ДБР від 30 вересня 2021 року про закриття кримінального провадження щодо працівників Вінницького відділу поліції.
31. Таким чином, доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування було спровоковано вчинення злочинів, були предметом ретельної перевірки судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано їх відхилили та навели в оскаржуваних судових рішеннях докладні мотиви, чому вони вважають такі доводи невмотивованими.
32. Отже, Суд доходить висновку, що намір на вчинення злочину у засудженого сформувався без стороннього впливу і погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про відсутність в матеріалах кримінального провадження ознак, притаманних підбурюванню до вчинення злочину і відхиляє доводи захисника.
33. Сторона захисту зазначає, що призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років є надто суворим, проте жодних аргументів, які б доводили явну несправедливість такого покарання в касаційній скарзі не наводить.
34. Разом із тим, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність обтяжуючої покарання обставини, данні про особу винного й усі інші чинники, які мають правове значення, суд першої інстанції призначив засудженому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією закону, за якими його засуджено. Докладні мотиви прийнятого рішення суд навів у вироку.
35. На переконання Суду, суд першої інстанції не порушив вимог статей 50 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам.
36. Суд також відхиляє довід сторони захисту про те, що апеляційний суд порушив засаду безпосередності, повторно не дослідивши наявні у матеріали справи докази.
37. Суд нагадує, що згідно з частиною 3 статті 404 КПК за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов`язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повно або з порушеннями.
38. Як видно з ухвали, апеляційний суд не ставив під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції. Вирішення питання допустимості та належності доказів не завжди вимагає їх повного дослідження. У касаційній скарзі захисту не міститься доводів про те, що відмова апеляційного суду провести повне дослідження доказів завадила стороні захисту належним чином обґрунтувати свою позицію щодо допустимості та належності доказів, наданих стороною обвинувачення.
39. Апеляційний суд провів судовий розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, які переважно повторюються в касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.
40. Таким чином, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 2 липня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанова від 13 жовтня 2020 року у справі № 127/21324/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92415564