ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 127/25676/14-а

адміністративне провадження № К/9901/9794/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016р. (судді - Білоус О.В., Курко О.П., Совгира Д.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові у виплаті їй одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як інваліду ІІ групи, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати на момент виплати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»;

стягнути з відповідача одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, визначеної Законом України про Державний бюджет України на поточний рік з відповідного числа, місяця, в якому проводитиметься виплата.

Просила поновити строк звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання пов`язане з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС. З моменту встановлення інвалідності, тобто з 14.12.1997р. до теперішнього часу одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона не отримувала. Про порушення своїх прав дізналась лише у жовтні 2014 року, та 16.10.2014р. із відповідною заявою звернулась до відповідача. На її звернення відповідачем відмовлено у виплаті такої компенсації. Вважає відмову відповідача протиправною, а її право на отримання одноразової грошової компенсації порушеним.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

З ухваленими у справі рішеннями не погодилась позивач, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що нею не було вчинено жодних дій, спрямованих на вчасне отримання відповіді відповідача є помилковими та необґрунтованими. Доказів отримання нею листа від 27.02.2014р. матеріали не містять, а тому залишення позову без розгляду у зв`язку з отриманням нею цього листа є хибними.

При цьому позивач посилається на те. що якраз неотримання вчасно відповіді відповідача від 27.02.2014р. у строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян», і зумовило її повторне звернення до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, і вже після отримання листа-відповіді від 23.10.2014р. за №К-08-62324 про відмову у виплаті їй одноразової грошової компенсації вона звернулась до суду із позовом.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

В обґрунтування відзиву на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України, про порушення своїх прав позивачу стало відомо у лютому 2014 року, на її заяву від 11.02.2014р. надано відповідь від 27.02.2014р., а Законом України «Про звернення громадян» не передбачено обов`язку органів місцевого самоврядування перевіряти факт отримання відповідь на звернення.

При цьому посилається на те, що надання повторної відповіді у жовтні 2014 року несе чисто формальний характер, а тому з цієї дати відрахування початок відліку строку є помилковим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , та є інвалідом ІІ групи відповідно до захворювання, пов`язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до довідки МСЕК №140747 від 14.12.1994р. (а.с. 15 - 16)

У жовтні 2014 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особі з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала інвалідом ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 23.10.2014р. № К-08-62324 позивача повідомлено про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для інвалідів ІІ групи в сумі 120 грн. Зазначена допомога у вказаному розмірі позивачу виплачена 06.06.2014р. (а.с. 3)

Крім того, судами встановлено, що під час дослідження пенсійної справи з відповідними зверненнями про виплату компенсації до компетентних органів попередньо позивач не звертався.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений адміністративний позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України, оскільки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до відповідача позивач звернулась 11.02.2014р., відповідь надана 27.02.2014р., проте до суду із позовом звернулась лише 01.12.2014р.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу неможливості отримання нею вказаної відповіді Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 27.02.2014р. у період до дати повторного звернення до відповідача, тобто до 16.10.2014р. При цьому позивачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на вчасне отримання відповідей від Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на власні звернення. Таким чином, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлений процесуальним законом строк.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 100 КАС України (у зазначеній редакції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Так, зміст позовних вимог позивача свідчить про те, що нею оскаржується не бездіяльність відповідача щодо невиплати належної їй компенсації з часу встановлення інвалідності, а сама відмова у її виплаті за результатами розгляду її заяви у 2014 році.

При цьому підставою для відмови у виплаті спірної компенсації згідно відповіді від 27.02.2014р. та 23.10.2014р. було те, що її виплата повинна здійснюватись за місцем праці.

Водночас судами питання належності до компетенції відповідача виплати спірної компенсації не з`ясовано, а тому рішення про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду є передчасним.

Крім того, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції пов`язав початок перебігу строку звернення до суду з часом отримання позивачем відповіді по суті її звернення щодо виплати одноразової компенсації.

Разом з тим, право на отримання спірної компенсації передбачено законом і в разі її неотримання чи отримання в меншому розмірі особа вправі у встановлений законом строк звернутись до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» спірна компенсація носить одноразовий характер, а тому для встановлення права позивача на її отримання та правильного визначення моменту початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити на підставі відповідних доказів чи виплачувалась позивачу у році, в якому їй встановлено інваліднісь, спірна допомога, в т.ч. в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 381/3206/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016р. скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук