ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа № 127/29339/22

провадження № 61-4609св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Вінницька міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Семенчук Оксана Анатоліївна, на постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2025 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М.,

Матківської М. В., Сала Т. Б., і ухвалив таку постанову.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Вінницька міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 24 грудня 1997 року йому на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,1181 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3. З метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, 15 липня 2021 року він звернувся до проєктної організації ПП «Геопростір-ГС» із заявою про виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж вищезазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

4. Однак, 22 вересня 2021 року державний кадастровий реєстратор відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовив йому у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на підставі того, що земельна ділянка, яка перебуває у його власності, перетинається із земельною ділянкою кадастровий № 0520680203:02:002:0100, площа співпадіння склала 2,822 %. Згідно із загальнодоступними відомостями з Публічної кадастрової карти, право приватної власності на земельну ділянку кадастровий № 0520680203:02:002:0100, площею 0,063 га, зареєстроване за ОСОБА_2 .

5. Посилався на те, що фізичного накладення меж земельних ділянок немає, накладення є лише в технічній документації, при виготовленні якої відповідачкою було допущено помилку.

6. З огляду на наведене та враховуючи зміну предмету позову, ОСОБА_1 просив суд:

- усунути перешкоди у користуванні належною йому згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 24 грудня 1997 року земельною ділянкою загальною площею 0,1181 га, яка розташована в межах м. Вінниці за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, зобов`язавши ОСОБА_2 привести межі належної їй земельної ділянки кадастровий

№ 0520680203:02:002:0100, що знаходиться на території Вінницької міської ради Вінницької області, у відповідність до межі його присадибної ділянки, усунувши накладку на його земельну ділянку;

- зобов`язати ОСОБА_2 замовити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастровий

№ 0520680203:02:002:0100 з урахуванням меж земельної ділянки ОСОБА_1 , яка належить йому згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 24 грудня 1997 року загальною площею 0,1181 га, яка розташована в межах м. Вінниці за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, та внести відповідні зміни щодо своєї земельної ділянки кадастровий № 0520680203:02:002:0100 до Державного земельного кадастру.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами факту порушення відповідачкою його прав на використання належної йому земельної ділянки. Зазначено, що земельна ділянка кадастровий № 0520680203:02:002:0100, яка на момент розгляду справи перебуває у власності відповідачки, сформована та внесена до Державного реєстру земель у 2005 році, межі вказаної земельної ділянки були встановлені в натурі та погоджені суміжними землекористувачами, при перенесенні відомостей про вказані земельні ділянки до ДЗК накладок та перетинів з іншими земельними ділянками не виникало. Відповідачка на законних підставах та в установленому порядку набула право власності на земельну ділянку, зміни до координат поворотних точок меж земельних ділянок не вносила, невідповідності площі зазначеної земельної ділянки їх правовстановлюючим документам не встановлено.

9. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області

від 16 грудня 2024 року заяву адвоката Семенчук О. А. задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн та витрати за проведення експертизи у розмірі 19 200,00 грн.

10. Врахувавши заяву позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, характер виконаної адвокатом Семенчук О. А. роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн. Витрати на проведення експертизи у справі підлягають стягненню на користь відповідачки у повному обсязі.

11. Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року і додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

12. Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 на праві приватної власності земельною ділянкою загальною площею 0, 1181 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; зобов`язано ОСОБА_2 привести межі належної їй земельної ділянки кадастровий № 0520680203:02:002:0100, що знаходиться на території Вінницької міської ради Вінницької області у відповідність до межі присадибної ділянки ОСОБА_1 , усунувши накладку на його земельну ділянку, площею 34 кв. м (0,0034 га) відповідно до додатку 3 висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2024 року № 741.В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку. Зауважено, що у справі було проведено дві експертизи, які підтвердили накладення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише в технічній документації, яка була виготовлена відповідачкою, та встановлено наявність помилки у технічній документації. Іншого способу захисту прав позивача, як зобов`язати відповідачку (яка в добровільному порядку не бажає це зробити) виправити помилки у технічній документації, немає. Розподіл судових витрат здійснено пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 09 квітня 2025 рокуОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Семенчук О. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2025 року та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року і додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року.

15. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 599/340/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив у чиїй технічній документації (відповідачки чи позивача) є помилки. З огляду на те, що технічну документацію виготовляють спеціалізовані установи та відповідні спеціалісти, вважає, що вона не є належним відповідачем у справі. Крім того, заявниця акцентує увагу на тому, що вона не є держателем Державного земельного кадастру, не вносить туди відомості і не може самостійно, за своїм волевиявленням їх виправляти. Вважає обраний позивачем спосіб захисту неефективним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/29339/22, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

18. 25 квітня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

20. 07 травня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Парпальос В. В., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

21. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що спір виник не у зв`язку з фізичним накладенням земельних ділянок, а внаслідок неможливості внесення позивачем відомостей про свою земельну ділянку до Державного земельного кадастру через накладення, яке міститься у технічній документації ОСОБА_2 . У добровільному порядку відповідачка не бажає виправити наявні у відповідному документі помилки.

22. Зауважує, що ОСОБА_2 є власником суміжної ділянки, межі якої встановлено з порушенням, чим створено перешкоду в користуванні. Її дії прямо спричиняють порушення його права, разом з тим відповідачка є єдиною особою, наділеною правом і можливістю змінити межі належної їй земельної ділянки у встановленому порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 24 грудня 1997 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,1181 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

24. Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22 квітня

2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили у ОСОБА_4 , в рівних частках кожний, земельну ділянку розміром 0,1260 га, яка розташована на землях с. Агрономічне і перебуває у віданні Агрономічної сільської ради Вінницького району і надана для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

25. Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю

від 04 березня 2005 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0630 га, яка розташована по АДРЕСА_2 .

26. 22 вересня 2021 року державним кадастровим реєстратором відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було відмолено ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на підставі того, що земельна ділянка, яка перебуває у його власності перетинається із земельною ділянкою кадастровий № 0520680203:02:002:0100. Площа співпадіння склала 2,822 %.

27. Згідно з висновком № 008/23в від 11 липня 2023 року, складеним за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, беручи до уваги результати топографо-геодезичної зйомки, натурного обстеження об`єктів дослідження встановлено, що земельна ділянка кадастровий

№ 0520680203:02:002:0100 накладається на фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 , яка належить йому на праві приватної власності відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія

ВН, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 399 від 24 грудня 1997 року, що розташована по

АДРЕСА_1 . Площа накладки становить 0,0033га = 33 кв. м та графічно відображена на план-схемі в додатку № 3 до висновку.

28. З висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 127/29339/22 від 30 серпня 2024 року № 741 вбачається, що після натурного обстеження проведення інструментальних обмірів та дослідження матеріалів встановлено, що межа земельної ділянки ОСОБА_2 (кадастровий № 0520680203:02:002:0100 ), яка визначена в правовстановлюючих документах, не співпадає із межею здійснюваного фактичного землекористування

ОСОБА_2 , в т.ч. з місцем розташування цегляного паркану (пункт 1 висновків). У зв`язку з тим, що відповідно до наявної інформації Державного земельного кадастру, відомості про земельну ділянку площею 0,1181 га, на яку ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності серії ВН

від 24 грудня 1997 року, не внесено до Державного земельного кадастру, встановити чи співпадає межа земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ВН, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 399 від 24 грудня 1997 року, яка визначена у правовстановлюючих документах, з межею здійснюваного ОСОБА_1 фактичного землекористування, в тому числі з місцем розташування цегляного паркану шириною 12 см між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 , неможливо (пункт 2 висновків). З причин невнесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки ОСОБА_1 неможливо встановити чи перетинаються земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у межах, визначених у правовстановлюючими документами, та межах фактичного землекористування (пункти 3, 4 висновків). Після проведення натурного обстеження проведених інструментальних обмірів та дослідження матеріалів, які надійшли на експертизу, встановлено, що земельна ділянка кадастровий

№ 0520680203:02:002:0100 ( ОСОБА_2 ) та земельна ділянка ОСОБА_1 накладаються між собою. Площа накладення земельних ділянок між собою

34,0 кв. м. (0,0034 га) та вказано лінійні розміри з поворотними точками (пункт 5 висновків).

Позиція Верховного Суду

29. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

30. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

33. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

34. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

36. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

37. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

38. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

39. Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

40. Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у справі є суміжними землевласниками, між якими виник спір щодо меж належних їм земельних ділянок. Пред`являючи позов про усунення перешкод у праві користування ОСОБА_1 зазначав про неможливість зареєструвати належну йому земельну ділянку у Державному земельному кадастрі через невідповідність площі та меж земельної ділянки відповідачки, зазначеної у технічній документації та внесеної до Державного земельного кадастру, фактичним межам землекористування та площі належної ОСОБА_2 земельної ділянки.

42. Стаття 91 ЗК України передбачає, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

43. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 ЦК України).

44. Відповідно до частин першої, сьомої, восьмої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

45. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

46. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

47. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

48. У частині першій статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

49. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

50. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

51. Суд апеляційної інстанції на підставі висновків судової земельно-технічної експертизи та додаткової судової земельно-технічної експертизи встановив, що площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 не відповідає площі земельної ділянки, визначеної у правовстановлюючих документах на земельну ділянку кадастровий № 0520680203:02:002:0100. Споруджений між земельними ділянками сторін цегляний паркан, який відмежовує фактичні площі землекористування сторін, не співпадає із межею земельної ділянки кадастровий № 0520680203:02:002:0100, внесеної до Державного земельного кадастру. Водночас відповідно до даних Державного земельного кадастру площа накладення земельної ділянки кадастровий

№ 0520680203:02:002:0100 на земельну ділянку ОСОБА_1 , яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю

серія ВН, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 399 від 24 грудня 1997 року, та перебуває у фактичному користуванні, становить 33 або 34 кв. м. Правомірність набуття права власності кожною із сторін на суміжні земельні ділянки у площі, визначеній у виданих ОСОБА_5 04 березня 2005 року та ОСОБА_1 24 грудня 1997 року державних актах на право приватної власності на землю, а також межі фактичного землекористування визнавалися сторонами та не оспорювалися під час розгляду справи.

52. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що невідповідність відомостей про межі земельної ділянки кадастровий № 0520680203:02:002:0100, внесених за заявою відповідачки, як її власника, до Державного земельного кадастру, порушує права ОСОБА_1 на державну реєстрацію належної йому на праві власності земельної ділянки.

53. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17.

54. Факт накладення технічних меж земельної ділянки (згідно з даними Державного земельного кадастру), яка перебуває у власності ОСОБА_2 , на межі земельної ділянки ОСОБА_1 , яка перебуває у його фактичному користуванні відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ВН, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 399 від 24 грудня 1997 року, підтверджений двома наявними у матеріалах справи висновками судової земельно-технічної експертизи № 008/23в від 11 липня 2023 року та додаткової судової земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2024 року № 741.

55. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

56. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

57. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

58. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

59. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

60. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

61. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

62. Посилання заявниці на те, що вона не є належним відповідачем у справі, що переглядається в касаційному порядку, є безпідставними.

63. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі

№ 910/15792/20 зауважувала, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

64. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли через наявність некоректних даних Державного земельного кадастру щодо меж належної ОСОБА_2 земельної ділянки, невідповідність її фактичним межам, відповідачці необхідно вчинити дії з коригування відомостей про межі належної їй земельної ділянки кадастровий № 0520680203:02:002:0100, усунення відомостей у Державному земельному кадастрі про накладення на земельну ділянку позивача. За відсутності фактичного заволодіння частиною земельної ділянки позивача застосування віндикаційного позову у цих правовідносинах не є доцільним.

65. Відповідно до частини дванадцятої статті 79-1 ЗК України межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

66. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

67. Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

68. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі

№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/8115/19(910/13492/21)).

69. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

70. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Семенчук О. А., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

71. З огляду на те, що касаційна скарга не містить самостійних доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат та відсутність підстав для скасування судового рішення апеляційного суду по суті вирішення спору, а також з урахуванням положень частини першої статті 400 ЦПК України, здійснений апеляційним судом розподіл судових витрат в касаційному порядку не перевіряється. Також відсутні підстави для розподілу судових витрат за результатами касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Семенчук Оксана Анатоліївна, залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович