Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 127/2-3168/11

провадження № 61-4125св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Міхасішина І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 серпня 2013 року у справі № 2-3168/11, позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 11316715000, у розмірі 90 933,36 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту складає 725 257,20 грн, заборгованість за процентами - 33 277,50 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту складає 265 411,36 грн, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 545,52 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту складає 4 350,92 грн, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 4 222,18 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту складає 33 674,85 грн, неустойку 500 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

02 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір про відступлення прав вимоги № 2303/К/1 відповідно до якого, право грошової вимоги за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 11316715000 (11316715001) від ПАТ «Дельта Банк» перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», що і стало підставою для звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

ТОВ «Діджи Фінанс» немає інформації щодо існування виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Ленінським районним судом м. Вінниці, не є стороною у справі та немає підстав звернутися у відповідні органи державної виконавчої служби для отримання інформації щодо перебування відповідного листа на виконанні.

Враховуючи викладене, заявник просив замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 серпня 2013 року у справі № 2-3168/11, на правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року у складі судді Короля О. П., у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Діджи Фінанс» не повідомляло боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про укладення договору відступлення прав вимоги № 2303/К/1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від ПАТ «Дельта Банк» перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Доказів повідомлення належним чином боржника ОСОБА_1 про заміну стягувача суду не надано. Також заявником до заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні не додано документів, які необхідні для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: відсутня належним чином завірена копія виконавчого листа, інформація про стан виконавчого провадження на момент звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Оскільки заявник звернувся із заявою про заміну сторони у виконавчому листі шляхом заміни стягувача його правонаступником, але стаття 442 ЦПК України передбачає заміну сторони виконавчого провадження, а не заміну сторони у виконавчому листі шляхом заміни стягувача його правонаступником, тому заява в частині заміни стягувача у виконавчому листі задоволенню не підлягає.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року ухвалу суду першої інстанції скасовано. Заяву ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну стягувача задоволено. Замінено стягувача за виконавчим листом у справі № 2-3168/11 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Діджи Фінанс».

Задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір про відступлення права вимоги від 02 вересня 2020 року № 2303/К/1 не порушує прав та обов`язків боржників, оскільки не змінює їх обсягу, а стосується лише заміни кредитора у зобов`язанні. Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року, в якій просить скасувати це судове рішення та направити справу на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що заміна стягувача може відбуватися виключно за виконавчим документом. Суд апеляційної інстанції перед ухваленням рішення про заміну стягувача у виконавчому документі був зобов`язаний перевірити строк пред`явлення виконавчого документа. Виконавчий документ у суді не досліджувався.

У постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14, від 24 травня 2021 року у справі № 911/4460/21 сформульовано висновок про те, що заміна сторони виконавчого провадження (стягувача) неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом.

Питання про заміну стягувача за виконавчим документом може вирішуватися лише до відкриття виконавчого провадження, оскільки у разі відкриття виконавчого провадження, у випадку правонаступництва відбувається заміна сторони у виконавчому провадженні, що являє собою різні процеси за юридичною природою, та керуються різними нормами права.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обставини, встановлені судами

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 серпня 2013 року у справі № 2-3168/11, позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 11316715000 у розмірі 90 933,36 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту складає 725 257,20 грн, заборгованість за процентами 33 277,50 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту складає 265 411,36 грн, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 545,52 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту складає 4 350,92 грн, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами 4 222,18 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту складає 33 674,85 грн, неустойку 500 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

02 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір відступлення прав вимоги № 2303/К/1 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 11316715000 від ПАТ «Дельта Банк» перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Відповідно до Додатку № 2 до договору про відступлення прав вимоги від 02 вересня 2020 року № 2303/К/1 ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 11316715000 (11316715001).

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну стягувача за виконавчим листом у справі № 2-3168/11 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, виходив із того, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК Україниу разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).

У справі, що переглядається, ТОВ «Діджи Фінанс» просило замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 серпня 2013 року у справі № 2-3168/11, на правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс».

Водночас, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження

№ 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду виснувала:

«75. Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

76. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

77. Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

78. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

79. Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

80. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

81. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

82. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

83. Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

84. Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

85. Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.

86. Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

87. Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

88. Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

89. Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15).

90. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

91. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

92. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

93. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

94. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

95. Якщо ж виконавче провадження на закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

96. Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного статусу стягувача у виконавчому документі.

115. Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

124. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

125. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

126. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

127. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

128. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

129. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

130. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про заміну стягувача за виконавчим листом у цій справі, не з`ясував, чи видавався виконавчий лист на виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 серпня 2013 року у справі № 2-3168/11, чи пред`являвся він до виконання та у разі пред`явлення виконавчого листа до виконання, які були наслідки завершення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого листа без виконання).

З`ясування цих обставин має значення для правильного вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі чи у виконавчому провадженні.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що з моменту ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором і до звернення ТОВ «Діджи Фінанс» із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі (жовтень 2021 року) минуло більше дев`яти років. Водночас відомості про стан виконавчого провадження відсутні.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення заяви, лише зазначив, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Проте суд не з`ясував, чи видавалися Ленінським районним судом м. Вінниці виконавчі листи, чи пред`являлися вони до виконання та у разі пред`явлення виконавчих листів до виконання, які були подальші дії державного виконавця (винесення постанови про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого листа без виконання). Суд також не з`ясував, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання та чи не переривався він у встановленому законом порядку, чи вирішувалось питання про закриття виконавчого провадження у зв`язку з виконанням зобов`язання боржником (добровільно/примусово), тобто, чи виконано зобов`язання і чи існує воно взагалі на момент звернення із заявою про заміну стягувача, оскільки не можна замінити стягувача при відсутності зобов`язання.

З`ясування зазначених обставин має значення для правильного вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі чи у виконавчому провадженні.

Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції у межах повноважень та розгляду, передбачених статтею 367 ЦПК України, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, порушив норми процесуального права, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги та врахувати наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21).

Суд не може ухвалити у цій справі рішення по суті, оскільки при розгляді заяви ТОВ «Діджи Фінанс» у суді апеляційної інстанції, судом не встановлено всіх необхідних обставин для вирішення питання про заміну сторони у виконавчому листі, а отже, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки на стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Апеляційна інстанція переглядає рішення суду першої інстанції з питань факту та права, а касаційна - з питань права.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

З урахуванням того, що Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, а суди не дослідили зібрані у справі докази та не встановили обставини, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору, справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки саме таке вирішення за результатами розгляду касаційної скарги повною мірою відповідатиме принципу процесуальної економії та скоротить тривалість нового розгляду справи судом.

Під час нового розгляду апеляційний суду має врахувати зазначене, розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з`ясувати, чи видавався судом виконавчий лист на виконання судового рішення, чи пред`являвся виконавчий лист у цій справі до виконання, результат завершення виконавчого провадження у разі пред`явлення виконавчого листа до виконання та встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Апеляційний суд також має врахувати, що у випадку закінчення виконавчого провадження заявник повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 рокускасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик