ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року

Київ

справа №127/2-а-2240/07

адміністративне провадження №К/9901/52209/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року (суддя: Волошина С.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року (судді: Ватаманюк Р.В., Мельник Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.) за заявою Військової частини НОМЕР_1 про поворот виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Військова частина НОМЕР_1 в порядку статті 265 КАС України (в редакції чинній на момент звернення із заявою) звернулась із заявою про поворот виконання постанови Замостянського районного суду місті Вінниці від 11 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

В обґрунтування вимоги заяви вказує, що постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2007 року, якою стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 20 116,93 грн скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на його користь компенсації за продовольче забезпечення у розмірі 20 116,93 грн.

При цьому заявник вказував, що про наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року йому стало відомо 21 червня 2017 року.

На підставі зазначеного звернувся із заявою про поворот виконання рішення суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року заяву про поворот виконання рішення залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що заявником пропущено строк звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення встановлений статтею 265 КАС України (чинного на момент звернення із заявою).

Вказували, що в заяві військової частини НОМЕР_1 відсутні докази, які засвідчують, що причина пропуску процесуального строку має об`єктивний та незалежний від скаржника характер, та яка позбавила його можливості протягом семи років направити заяву про поворот виконання судового рішення у строк, встановлений статтею 265 КАС України.

При цьому посилались на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №2-2382/2008.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.

У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року і прийняти нову, якою задовольнити заяву про поворот виконання постанови Замостянського районного суду місті Вінниці від 11 травня 2007 року.

Скаржник стверджує, що строк звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення пропущено з поважних причин, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції на адресу військової частини не направлялась, що підтверджується довідкою Київського апеляційного адміністративного суду, яка міститься в матеріалах справи, про відсутність матеріально технічного забезпечення та коштів на відправку поштової кореспонденції копій рішення за результатами розгляду справи.

Позиція інших учасників справи.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року № 653/0/78 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення позов задоволено. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 різницю компенсації за продовольче забезпечення раніше прийнятого рішення у сумі 20116, 93 грн та приведених у додатках № №1,2 розрахунків в якості відшкодування понесених ОСОБА_1 , грошових втрат у сумі 42 813, 40 грн., що дорівнює сумі 22 696,47 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року у справі за даним позовом скасовано постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2007 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

У зв`язку з відсутністю матеріально технічного забезпечення та коштів на відправку поштової кореспонденції, копії рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справи сторонам не направлялись.

Справа в Замостянському районному суді м. Вінниці (нині Вінницький міський суд Вінницької області), з оригіналом рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого на користь заявника перебуває з 16 грудня 2010 року.

18 вересня 2017 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду першої інстанції в порядку статті 265 КАС України, із заявою про поворот виконання рішення суду у справі за даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року заяву про поворот виконання рішення залишено без розгляду через пропуск позивачем строку звернення із заявою.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 102 КАС України (чинного на момент звернення із заявою) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

За змістом статті 100 КАС України, якщо заяву подано після закінчення строків і суд на підставі заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, то така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 265 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення, він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

Приписами частини другої статті 265 КАС України встановлено, що у випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.

Згідно з частиною третьою статті 265 КАС України якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Отже, за змістом вказаної вище статті КАС України, якщо обов`язок щодо вирішення питання про поворот виконання судового рішення не був виконаний судом апеляційної чи касаційної інстанції, відповідач вправі в межах річного строку звернутися до суду, у якому перебуває справа, із заявою про поворот виконання рішення; при цьому, облік строку починає обраховуватись з моменту набрання законної сили рішенням чи ухвалою суду про відмову в задоволенні позову, задоволення позовних вимог у меншому розмірі, закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду.

В даному випадку підставою для звернення відповідача із заявою про поворот виконання рішення є постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року, якою скасовано постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2007 року та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення відмовлено.

У заяві військова частина посилалась на те, що обчислення строку, встановленого частиною 2 статті 265 КАС України, слід обраховувати з 21 червня 2017 року, тобто з дати отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, оскільки представник відповідача був відсутній у судовому засіданні при її оголошенні і така постанова не направлялась на одресу відповідача через відсутність матеріально технічного забезпечення.

В розумінні частини другої статті 265 КАС України річний строк для подання до суду першої інстанції заяви про поворот виконання рішення суду починає свій відлік з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Судами встановлено, що згідно штампу вхідної кореспонденції № 34875 від 16 грудня 2010 року на супровідному листі Київського апеляційного адміністративного суду, справа в Замостянському районному суді м. Вінниці (нині Вінницький міський суд Вінницької області), з оригіналом рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого на користь заявника перебуває з 16 грудня 2010 року. При цьому, апеляційну скаргу на рішення суду І інстанції від 11 травня 2007 року подавав відповідач.

Також, як свідчать матеріали справи 06 жовтня 2011 року Військовою частиною НОМЕР_1 повторно подана апеляційна скарга на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2007 року, яка спочатку ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року залишена без руху, а в подальшому ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року повернута апелянту.

При цьому в ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року про залишення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 без руху на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2007 року (яка отримана відповідачем 23 травня 2012 року) суд зазначив, серед іншого, про те, що постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2007 року скасовано та прийнято нову про відмову у задоволенні позову (а.с. 57).

Таким чином, військова частина, достеменно знаючи ще 23 травня 2012 року про наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду, якою скасована постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2007 року, мала можливість отримати її копію та вирішувати питання про поворот виконання рішення суду. Проте скаржник, не зазначає поважних причин невжиття заходів для отримання копії постанови суду.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З огляду на наведене, Верховнйи Суд погоджується з наслідками застосування до заяви про поворот виконання рішення суду приписів статті 100 КАС, оскільки докази які засвідчують, що причина пропуску процесуального строку має об`єктивний та незалежний від скаржника характер, та яка позбавила його можливості направити заяву про поворот виконання судового рішення у строк, встановлений частиною 2 статті 265 КАС України відсутні.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 28 березня 2018 року справа № 2-2382/2008, від 22 серпня 2019 року справа № 9557/10/1570, від 08 листопада 2018 року справа №359/5926/15-а.

Доводи скаржника щодо пропуску строку з поважних причин є необгрунтованими, оскільки військова частина як суб`єкт владних повноважень, маючи намір скористатися процесуальним правом на поворот виконання судових рішень, не вчиняло жодних дій з цією метою понад 7 років.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не підлягають скасуванню.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачА.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов