ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 127/3626/17
адміністративне провадження № К/9901/22029/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірним рішення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 05.01.2017 щодо відмови у призначенні допомоги малозабезпеченим сім?ям та зобов?язання призначити таку допомогу з дня звернення.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 23.12.2016 року звернулася до управління праці та соціального захисту населення м. Вінниця про призначення їй соціальної допомоги як малозабезпеченій.
Управління праці та соціального захисту населення м. Вінниці 05.01.2017 року винесло рішення яким відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на підставі пункту 10 ПКМУ від 24.02.2003 №250, мотивуючи тим, що соціальна допомога не призначається, коли працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не навчаються за денною формою навчання протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення та не перебувають на обліку в Центрі зайнятості.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що відповідно до пункту 13 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» вона як особа, яка досягла передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатною, відтак відмова у призначенні допомоги на підставі пункту 10 ПКМУ від 24.02.2003 №250 є неправомірною.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 позов задоволено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач права на призначення пенсії не досягла, на момент звернення і вирішення питання про надання соціальної допомоги, позивач не надала доказів і документів, що свідчать про її право на отримання такої допомоги, відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", тому відповідач правомірно відмовив у її призначенні.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 13 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» позивач як особа, яка досягла передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатною, відтак відмова у призначенні допомоги на підставі пункту 10 ПКМУ від 24.02.2003 №250 є неправомірною
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, покликається на те, що відповідно до пункту 16 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» позивач вважається працездатною особою, а доказів які б підтверджували неможливість здійснювати активну трудову діяльність за станом здоров?я не надала.
Оскільки станом на час звернення за допомогою позивач будучи працездатною особою не працювала, тому відмова у призначенні допомоги відповідає вимогам пункту 10 ПКМУ від 24.02.2003 №250.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до пункту 16 статті першої Закону України «Про зайнятість населення» працездатні особи - особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров`я здатні до активної трудової діяльності.
Відповідно до пункту 13 цієї статті особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку.
За правилами абзацу першого частини першої статті 7 статті Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім?ям» державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, за інвалідами II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).
Аналогічні підстави для відмови у призначенні допомоги передбачені пунктом 10 Постанови КМУ від 24.02.2003 №250.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач станом на час звернення за допомогою досягла 58-річного віку, доказів нездатності до активної трудової діяльності не надала, що за визначенням пункту 16 статті першої Закону України «Про зайнятість населення» відносить її до працездатних осіб.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом трьох місяців перед зверненням за призначенням допомоги не працювала, тому відмова відповідача у призначенні допомоги ґрунтується на вимогах Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім?ям».
За таких обставин позовні вимоги у цій справі задоволенню не підлягали, в зв?язку з чим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги.
Застосування судом апеляційної інстанції під час вирішення справи передбаченого пунктом 13 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначення осіб працездатного віку є безпідставним оскільки абзацом першим частини першої статті 7 статті Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім?ям» та пунктом 10 Постанови КМУ від 24.02.2003 №250можливість відмови у призначенні допомоги пов?язана не з досягненням пенсійного віку, а зі станом працездатності особи, визначення якої міститься в пункті 16 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення».
При цьому, зазначене законодавче визначення працездатної особи не містить верхнього вікового обмеження (в т.ч. пов?язаного з досягненням пенсійного віку), а пов?язує працездатність особи з її станом здоров?я, який дозволяє або не дозволяє здійснювати активну трудову діяльність.
Водночас, правильно відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частин 1, 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких обставин касаційна скарга у цій справі підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Керуючись статтями 345 351 355 356 359 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 скасувати.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В решті постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук