№ 127/38124/24 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 127/38124/24

провадження № 61-1737св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року

у складі судді Сичука М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від

28 січня 2025 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

20 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факти, що мають юридичне значення під час проходження військової служби, а саме: у свідоцтві про хворобу від 06 серпня 2002 року № 250-ц Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (заповнене російською мовою) встановити:

- військове звання ОСОБА_1 «прапорщик»;

- ім?я ОСОБА_1 російською мовою « ОСОБА_2 »;

- спеціальність згідно з дипломом ОСОБА_1 «педагогіка та методика початкового навчання та психологія».

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 згідно з пунктом 11а трудової книжки НОМЕР_2 проходила службу в Збройних Силах України (далі - ЗСУ) на посаді кореспондента газети ВПС ЗСУ «Крила України» з 14 листопада

2000 року до 14 жовтня 2002 року, ім?я заявниці російською мовою на титульній сторінці трудової книжки записано « ОСОБА_2 ». Так само ім?я заявниці ОСОБА_1 російською мовою в ксерокопії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 зазначено « ОСОБА_2 ».

Згідно з архівною довідкою галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 05 липня 2022 року № 350 в архівних документах військової частини НОМЕР_1 відображено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2000 року.

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов?язанного від

19 березня 2019 року № НОМЕР_4 , виданого ОСОБА_1 , військове звання - прапорщик, склад - сержантський і старшин, профіль - НПО, військово-облікова спеціальність - 914208-А, категорія 2, призвана на військову службу за контрактом 14 листопада 2000 року.

Згідно з дублікатом диплома від 29 листопада 2003 року НОМЕР_5 ОСОБА_1 закінчила Вінницький державний педагогічний інститут за спеціальністю «педагогіка та методика початкового навчання та психологія».

Разом з тим у свідоцтві про хворобу від 06 серпня 2002 року № 250-ц Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України (заповнене російською мовою) вказала неправильно:

ім?я заявниці замість « ОСОБА_2 » вказано « ОСОБА_2 »;

замість військового звання «прапорщик» зазначено «рядовая по контракту»;

замість спеціальності згідно з дипломом «педагогіка та методика початкового навчання та психологія» зазначено «учитель младших классов».

Заявниця вказувала, що для фактів, які їй необхідно встановити, законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення, аніж звернення до суду в порядку окремого провадження.

Також зазначала, що встановлення вказаних юридичних фактів під час проходження військової служби їй необхідне для подальшого проходження військово-лікарської комісії та можливого влаштування на роботу за однією із спеціальностей, які вона має.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила заву задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада

2024 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що в порядку окремого провадження може бути встановлений лише певний факт, не пов`язаний із наступним вирішенням спору, а із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тому у відкритті провадження за цією заявою необхідно відмовити, роз`яснивши заявниці право подати позов на загальних підставах. У разі звернення до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та командира військової частини НОМЕР_1 з відповідними заявами для вирішення цих спірних питань у позасудовому порядку і отримання відповідного рішення про відмову заявниця буде мати право звернутися в судовому порядку і відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України оскаржити такі рішення.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада

2024 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.

Змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок, що заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки суд не може розглядати заяви про встановлення фактів проходження військової служби. Відмова відповідного органу

в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом, що відповідає висновкам, зробленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада

2019 року у справі № 161/853/19 (провадження № 14-481цс19).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, щосуди немотивовано відмовили

у відкритті провадження у справі. Судові рішення є протиправними, застарілими і такими, що ухвалені з порушенням закону, бо не містять

у мотивувальних частинах правових висновків Верховного Суду; ухвалені без врахування змін у законодавстві і зразкових справ. Вказує, що встановлення цих фактів не суперечить законодавству України і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів. Такі факти не породжують для заінтересованих осіб будь-яких наслідків, оскільки є безспірними та підтверджуються доказами. Заявниця зазначає, що позиції Верховного Суду, наведені апеляційним судом, не передбачають досудового усунення помилок

у цьому випадку, оскільки Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України не має повноважень на виправлення помилок, як і не має таких повноважень військова частина НОМЕР_1 .

Аргументи інших учасників справи

11 березня 2025 року представник військової частини НОМЕР_1 -

Казимировська А. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить постанову Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2025 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.

11 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факти, що мають юридичне значення під час проходження військової служби, а саме: у свідоцтві про хворобу від 06 серпня 2002 року № 250-ц Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (заповнене російською мовою) встановити:

- військове звання ОСОБА_1 «прапорщик»;

- ім?я ОСОБА_1 російською мовою « ОСОБА_2 »;

- спеціальність згідно з дипломом ОСОБА_1 «педагогіка та методика початкового навчання та психологія».

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає

в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, регулюється положеннями статей 315-319 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа відповідно до статті 318 ЦПК України вказує, який факт встановити та

з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Згідно із заявою ОСОБА_1 встановлення фактів, що мають юридичне значення, які просить встановити заявниця, необхідні їй для подальшого проходження військово-лікарської комісії та можливого влаштування на роботу за однією із спеціальностей.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті,

у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08 листопада 2019 року у справі

№ 161/853/19 (провадження № 14-481цс19), які правильно застосував апеляційний суд у цій справі.

ОСОБА_1 у заяві вказувала, що встановлення юридичних фактів під час проходження військової служби необхідне їй для подальшого проходження військово-лікарської комісії та можливого влаштування на роботу за однією із спеціальностей.

З огляду на наведені вище аргументи Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення під час проходження військової служби, а саме у свідоцтві про хворобу від

06 серпня 2002 року № 250-ц Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (заповнене російською мовою) встановити: військове звання ОСОБА_1 «прапорщик»; ім?я ОСОБА_1 російською мовою « ОСОБА_2 »; спеціальність згідно з дипломом

ОСОБА_1 «педагогіка та методика початкового навчання та психологія», не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Таким чином, суди зробили правильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки, як правильно вказав апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, заява щодо встановлення юридичного факту, який просить встановити заявниця, не підлягає розгляду в судовому порядку.

Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявницею норм матеріального та процесуального права і зводяться до незгоди зі встановленими обставинами справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року в незміненій її частині та постанови Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2025 року- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада

2024 року в незміненій її частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов