№ 127/6926/13-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 127/6926/13

провадження № 61-14712св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач за первісним та зустрічним позовами - ОСОБА_3 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2020 року та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною власністю, визнання майна особистою власністю, поділ майна, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, передавальних розпоряджень та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу і дарування іменних акцій,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов обґрунтовано тим, що з 30 квітня 1996 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 28 жовтня 2010 року.

Під час спільного проживання вони придбали рухоме і нерухоме майно, у тому числі двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , побудований але не зданий в експлуатацію житловий будинок по АДРЕСА_2 , акції Відкритого акціонерного товариства «Вінницька друкарня» (далі - ВАТ «Вінницька друкарня») в кількості 1 136 746 штук, земельну ділянку по АДРЕСА_2 .

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу простих акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня», передавальних розпоряджень, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій від 05 серпня 2010 року із застосуванням наслідків недійсності правочину та повернути йому прості акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 968 954 штук, оскільки договір вчинений під впливом тяжких для нього обставин, а також визнати договір купівлі-продажу 968 954 штук простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня», укладений 15 січня 2002 року між ним і ОСОБА_2 формальним, вчиненим під впливом тяжких обставин, без реального отримання коштів.

Просив визнати договір купівлі-продажу іменних акцій № 1Б111/2-10 від 05 серпня 2010 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 таким, що свідчить про розпорядження спільним майном подружжя без його згоди. Указував, що ОСОБА_2 не мала права на розпорядження майном, яке набуте нею за недійсним правочином, а договір уклала з метою приховати належне їй майно від поділу.

Ухвалою Замостянського районного суду міста Вінниці від 17 червня 2011 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ майна подружжя і цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу і передавальних розпоряджень недійсними об?єднано в одне провадження.

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила поновити їй строк позовної давності, визнати недійсним договір купівлі-продажу 25 % простих іменних акцій, укладений в 2002 році, договір дарування 25 % простих іменних акцій, укладений в 2010 році між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , оскільки ці акції є спільною сумісною власністю.

У лютому 2014 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та з урахуванням збільшених позовних вимог просила визнати недійсним договір № 432 купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 2 372 659 штук, укладений 15 лютого 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без її згоди, визнати прості іменні акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 6 886 143 штук спільною сумісною власністю подружжя і виділити їй у власність при поділі 3 443 071 штук акцій.

20 квітня 2015 року ОСОБА_3 подав заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_2 до нього і ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 2 372 659 штук іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» № 432 від 15 січня 2002 року.

У травні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив визнати спільною сумісною власністю подружжя придбану 13 липня 1995 року, тобто у період спільного проживання до реєстрації шлюбу, квартиру АДРЕСА_3 , посилаючись на те, що майно придбане унаслідок спільної праці членів сім`ї або спільної діяльності, за укладеною між ними письмовою угодою, є спільною власністю.

Указував, що у січні 1996 року у результаті розподілу прибутку підприємства отримав 183 665 штук простих іменних акцій, які вважає своєю особистою власністю.

Станом на 27 грудня 2001 року кількість простих іменних акції становить 5 815 397 штук, з яких: 3 257 723 штук він отримав в дарунок, а 2 374 009 штук - за договором купівлі-продажу.

2 372 659 штук цих акцій він переоформив на іншу людину.

15 січня 2002 року він уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 2 372 659 штук акцій. Посилаючись на нікчемність цього договору не заперечував проти визнання його недійсним, оскільки кошти за ним він не отримував.

За договором купівлі-продажу з ОСОБА_2 , за яким кошти він також не отримував, 968 954 штук акції він переоформив на останню.

Станом на 27 лютого 2007 року він придбав ще 838 809 штук акцій за власні кошти, в тому числі, які позичив, що підтверджується розпискою від 22 жовтня 1999 року.

Станом на 15 січня 2010 року він за договором дарування отримав ще 8 489 штук акцій, а станом на 01 червня 2010 року подарував 3 276 082 штук акцій, що були його власністю.

Просив визнати 838 809 штук акцій та 8 489 штук акцій його особистою власністю.

Зазначив, що не давав своєї згоди на укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 1 061 746 штук простих іменних акцій та просив визнати цей договір недійсним.

Квартиру АДРЕСА_1 він придбав у період шлюбу з ОСОБА_2 за свої власні кошти, що підтверджується договором позики, розпискою, його нотаріально засвідченою заявою, тому просить визнати її його особистою власністю.

Стверджує, що у період з 1999 року по 2008 рік по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,1011 га, що належить ОСОБА_2 , побудовано житловий будинок з погосподарськими будівлями, який є їх спільною сумісною власністю.

Вважає, що вказаний будинок неможливо поділити та не заперечує проти виділу його ОСОБА_2 , а також погоджується на присудження йому грошової компенсації його частки у спільному нерухомому майні.

11 травня 2006 року подружжям придбано земельну ділянку розміром 0,096 га по АДРЕСА_2 , на якій згодом побудовано гараж.

Вказані об`єкти вважає спільною сумісною власністю подружжя, не заперечує, щоб при поділі вони залишились ОСОБА_2 та погоджується на виплату йому грошової компенсації.

Тимчасову залізобетонну конструкцію гаражу біля будинку АДРЕСА_4 вважає своєю власністю як таку, що придбану за рахунок продажу майна, яке було його особистою власністю.

Вказує, що автомобіль марки «Volksvagen Polo» був відчужений ним в жовтні 2010 року за усною згодою ОСОБА_2 і грошові кошти від його продажу були використані в інтересах сім`ї, тому вважає, що поділу кошти не підлягають.

Ухвалою Вінницького міського суду від 03 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу рухомого майна залишено без розгляду.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 17 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу загальною вартістю 2 835 015 грн поділено.

Виділено ОСОБА_1 :

- двокімнатну квартиру, що за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 487 442 грн;

- прості іменні акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 3 434 405 штук на загальну суму 686 881 грн.

Виділено ОСОБА_1 наступне рухоме майно: мотоблок, вартістю 3 000 грн; газонокосарку, вартістю 700 грн; телевізор широкоформатний, вартістю 5 000 грн; телевізор «19», вартістю 800 грн; холодильник «нової моделі», вартістю 1 300 грн; мікрохвильову піч «Samsung», вартістю 600 грн; газову плиту «Веко», вартістю 1 200 грн; морозильну камеру, висотою 1,8 м, вартістю 2 800 грн; котел для сауни, вартістю 2 600 грн; пральну машину «6 кг», вартістю 3 900 грн; музичний центр карооке, вартістю 1 900 грн; м`ясорубку електричну, вартістю 250 грн; бетономішалку нову, вартістю 1 000 грн; диван - 2 бордових, по 1 800 грн, всього 3 600 грн; спальня «Тернопільська фабрика», а саме: ліжко; 2 тумбочки; 2 комоди; шафа; 1 дзеркало, вартістю 6 000 грн; стінка меблева в комплексі, вартістю 700 грн; стіл дерев`яний розкладний у кількості 1 штуки, вартістю 700 грн; журнальний столик на колесах, вартістю 150 грн; меблі кухонні, вартістю 900 грн; дзеркало навісне в оправі, вартістю 120 грн; паласи у кількості 3 штук по 200 грн, всього 600 грн; пральна машина, вартістю 1 500 грн; дзеркало в оправі 1 штука, вартістю 120 грн; килими для підлоги у кількості 2 штук по 200 грн, вартістю 400 грн; посуд вартістю 1 000 грн; пилосос, вартістю 400 грн; праску, вартістю 200 грн; шафи у кількості 2 штук по 600 грн, всього вартістю 1 200 грн; стінку меблеву, вартістю 1 100 грн; холодильник, вартістю 1 300 грн; газову плиту, вартістю 900 грн; мікрохвильову піч, вартістю 600 грн; телевізор, вартістю 800 грн. Всього рухомого майна на загальну суму 47 340 грн.

Виділено ОСОБА_2 :

- самочинно збудований та не введений належним чином в експлуатацію житловий будинок, на який відсутні правовстановлюючі документи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на будівництво якого витрачено 1 399 406 грн;

- земельну ділянку площею 0,096 га в АДРЕСА_2 , придбану на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 травня 2006 року, вартістю 118 886 грн.

Виділено ОСОБА_2 наступне рухоме майно: чайник електричний, вартістю 150 грн; станція для подачі води, вартістю 4 500 грн; диван 1, зелений, вартістю 1 800 грн; журнальний стіл з кріслами у старовинному стилі, вартістю 900 грн; дзеркало в оправі у кількості 1 штуки, вартістю 120 грн. Всього рухомого майна на загальну суму 7 470 грн.

Витребувано у ОСОБА_2 та передано ОСОБА_1 речі, які були подаровані ОСОБА_1 і є його особистою приватною власністю: срібний бокал; душева бочка з нержавіючої сталі; крісло-качалка плетене.

Зобов`язано ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 компенсацію за перевищення її частки при розподілі майна подружжя в сумі 216 509 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 93,60 грн, сплачених при поданні позову витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 326 грн судового збору, сплаченого при поданні позову про поділ майна подружжя.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу іменних акцій № 432, який був укладений 15 січня 2002 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) про продаж простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 2 372 659 штук на суму 474 531,80 грн.

Визнано прості іменні акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 2 372 659 штук на суму 474 531,80 грн, які були продані за договором купівлі-продажу іменних акцій № 432, який був укладений 15 січня 2002 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» та визнання цих акцій спільною сумісною власністю подружжя відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 1 649,30 грн судового збору, відстроченого ухвалою Замостянського районного суду міста Вінниці від 10 листопада 2011 року до сплати до ухвалення судового рішення у справі.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_2 1 133,33 грн судового збору.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу та передавальних розпоряджень недійсними задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу іменних акцій № 1Б111/2-10 від 05 серпня 2010 року про продаж ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 1 061 746 штук.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу та передавальних розпоряджень недійсними відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в рівних частках на користь ОСОБА_1 40 грн, сплачених при поданні позову витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 566,67 грн судового збору, сплаченого при подані позову про визнання договорів купівлі-продажу та передавальних розпоряджень недійсними.

Скасовано заходи забезпечення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 серпня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 17 травня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 17 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 серпня 2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, проте відповідна грошова компенсація не була внесена ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про можливість виділення ОСОБА_2 самочинно збудованого та не введеного належним чином в експлуатацію житлового будинку в порядку поділу спільного майна подружжя, оскільки у відповідності до вимог статті 331 ЦК України до завершення будівництва особа вважається власником будівельних матеріалів, які були використані в процесу будівництва. При цьому судом не було встановлено ступеню готовності спірного незавершеного будівництва житлового будинку, не визначено вартість будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва.

Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував, що незакінчений будівництвом будинок побудовано на земельній ділянці площею 0,1011 га, розташованій по АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 27 вересня 1995 року.

Апеляційний суд на порушення вимог статті 303 ЦПК України на зазначене уваги не звернув.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Поділено майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виділено ОСОБА_2 будівельні матеріали і обладнання використані в процесі будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на ділянці розміром 0,1011 га, вартістю 1 473 564 грн, прості іменні акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 1 064 446 штук номінальною вартістю 212 889,20 грн, всього на суму 1 686 453,20 грн.

Виділено у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 985 322 грн, грошові кошти, витрачені на облаштування тимчасової конструкції (гаражу залізобетонного), розташованої біля будинку АДРЕСА_4 , вартістю: будівельних матеріалів, яка складає 84 070 грн; заробітної плати - 9 321 грн; експлуатації машин і механізмів - 1 613 грн, всього - 95 004 грн; грошові кошти, отримані від продажу автомобіля марки «Volksvagen Polo», 2006 року випуску, в розмірі 231 607,19 грн, 2 839 812 штук простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» номінальною вартістю 567 962,20 грн, всього на суму 1 679 885,30 грн.

Земельну ділянку площею 0,0960 га, розташовану по АДРЕСА_2 , вартістю 277 411 грн, та будівельні матеріали і обладнання, використані в процесі будівництва споруд на земельній ділянці площею 0,0960 га вартістю 257 670 грн, залишено у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за кожним право власності на 1/2 частину вказаного майна.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу іменних акцій від 05 серпня 2010 року № 1Б111/2-10, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у кількості 1 064 446 штук простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» номінальною вартістю 212 889,20 грн.

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу № 432, укладений 15 січня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині продажу 2 003 142 штук простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня».

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною власністю, визнання майна особистою власністю та позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору дарування простих іменних акцій недійсним відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 369 517 простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня», договору дарування простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 1 649,30 грн судового збору в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 1 133 грн судового збору в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18 000 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 000 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що факти, які підлягають встановленню повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Оскільки КпШС України не передбачав створення спільної сумісної власності спільним проживанням, не передбачав виникнення, зміну чи припинення особистих чи майнових прав сторін, тому встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не мають жодного юридичного значення.

Дошлюбним майном ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_3 , земельна ділянка площею 0,1011 га розташована по АДРЕСА_2 і використані для будівництва на вказаній земельній ділянці будівельні матеріали, обладнання, будівельні роботи (заробітної плати) цокольної частини житлового будинку розміром 9,23 х 6,31 (фундамент та стіни з бетонних блоків) вартістю 42 076 грн. ОСОБА_1 на порушення норм процесуального права не надав доказів укладення договорів придбання майна у спільну власність до реєстрації шлюбу.

Особистою власністю ОСОБА_1 є 3 449 877 штук простих іменних акцій ВАТ «ВОД» (придбаних до реєстрації шлюбу і в дарунок).

На 27 грудня 2001 року у ОСОБА_1 було 5 815 397 штук простих іменних акції.

Тому спільним майном подружжя є квартира АДРЕСА_1 вартістю 985 322 грн; тимчасова конструкція (гаражу залізобетонного), розташованої біля будинку АДРЕСА_4 , вартістю: будівельних матеріалів складає 84 070 грн, заробітної плати 9 321 грн, експлуатації машин і механізмів - 1 613 грн, всього 95 004 грн; вартість будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на ділянці розміром 0,1011 га в цінах на момент проведення експертизи складає 1 473 564 грн, вартість будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва споруд на земельній ділянці площею 0,0960 га може становити 257 670 грн, вартість земельної ділянки площею 0,0960 га, розташованої по АДРЕСА_2 може становити 277 411 грн; грошові кошти, отримані від продажу автомобіля марки «Volksvagen polo», 2006 року випуску, - 80 812,25 грн, що на день винесення рішення (згідно з висновком експертного дослідження № 3791/19-21 від 30 травня 2019 року урахуванням індексу інфляції) складає 231 607,19 грн.

Всього майна на суму 3 320 578,19 грн, 1/2 складає - 1 660 289,09 грн.

Отже, до розірвання шлюбу між сторонами, прийняття об`єкта новоствореного нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації не відбулося, право власності на цей об`єкт не виникло.

ОСОБА_2 не бажала внести кошти у вартості грошової компенсації будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку в селі Вінницькі Хутори. Будівельні матеріали використані для будівництва розташовані на земельній ділянці, яка придбана ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Отже, зазначені будівельні матеріали (крім тих, що були придбані ОСОБА_2 до шлюбу з ОСОБА_1 ) належить виділити ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 та його представники не надали доказів продажу автомобіля марки «Volksvagen polo», 2006 року випуску, за згоди ОСОБА_2 або в інтересах сім`ї. Тому грошові кошти в розмірі 80 812,25 грн, що на день винесення рішення (згідно з висновком експертного дослідження № 3791/19-21 від 30 травня 2019 року урахуванням індексу інфляції) складає 231 607,19 грн слід віднести до спільної власності подружжя і при розподілі виділити ОСОБА_1

Тимчасова конструкція (гаражу залізобетонного), розташована біля будинку АДРЕСА_4 до цього часу існує, хоч на неї немає відповідних документів. Тому вартість вказаного майна (будівельних матеріалів складає 84 070 грн, заробітної плати 9 321 грн, експлуатації машин і механізмів - 1 613 грн) - 95 004 грн є спільним майном подружжя і підлягає розподілу - виділу в частку ОСОБА_1 .

При укладенні договору купівлі-продажу від 15 січня 2002 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були відчужені 2 003 142 штук простих іменних акції, які були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , проте ОСОБА_1 не надав доказів отримання згоди ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу 2 003 142 штук ОСОБА_3 , тому суд вбачає підстави для визнання частково недійсною цієї угоди.

Про укладення вказаної угоди ОСОБА_2 дізналась після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 і у відповідний строк подала позов, тому не пропустила строк звернення до суду.

ОСОБА_1 і його представники не надали доказів укладення договорів купівлі-продажу простих іменних акцій в 2002 році внаслідок тяжких умов (тиску рейдерів) для продавця та й законодавством, що діяло на момент укладення угод не було передбачено зазначених підстав визнання недійсності угод. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу простих іменних акцій недійсними місцевим судом відмовлено.

У 2007 році ОСОБА_1 придбав 838 809 штук простих іменних акцій (1/2 частина яких складає 419 405 штук) і йому було подаровано 8 489 штук (особиста власність). Отже ОСОБА_1 був титульним володільцем лише 838 809 штук простих іменних акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня», які були спільною власністю подружжя. В його особистій власності перебувало 2 479 273 штук простих іменних акцій.

На порушення норм процесуального права ОСОБА_2 не надала доказів укладення в 2010 році договору дарування ОСОБА_1 саме з ОСОБА_3 , не вказали кількість акцій переданих за вказаним договором, обмежившись вказівкою 25 %. Тому суд не може вважати ОСОБА_3 належним відповідачем за висунутими ОСОБА_2 позовними вимогами в цій частині.

На липень 2010 року ОСОБА_2 була власником 1 071 745 штук простих іменних акції, з яких 9 438 штук були її особистою власністю (отримані за договором дарування). Отже ОСОБА_2 була титульним володільцем 1 062 307 штук простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня», які були спільною власністю подружжя.

ОСОБА_2 не мала обсягу цивільної дієздатності розпоряджатися спільним майном подружжя - 1 064 446 штук (1/2 частина - 532 223 штук), тому вказаний договір також є недійсним.

Отже в наслідок 2-х сторонньої реституції ОСОБА_2 отримає від ОСОБА_4 1 064 446 штук простих іменних акції. Тому частка ОСОБА_2 із спільно залишених після укладення угод в 2010 році повинна становити 887 683 штук (1 952 129 штук -1 064 446 штук = 887 683 штук) простих іменних акції номінальна вартість яких становить 177 536,60 грн.

Всього у спільній власності подружжя перебувало 3 904 258 штук простих іменних акції, 1/2 частина яких складає 1 952 129 штук.

Ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не бажали внести на депозитний рахунок суду кошти - різницю вартості при поділі майна подружжя.

Оскільки сторони не внесли грошову компенсацію нерівності часток при розподілі майна, суд вважав за необхідне земельну ділянку площею 0,0960 га, розташовану по АДРЕСА_2 , вартістю 277 411 грн; будівельні матеріали і обладнання, використані в процесі будівництва споруд на земельній ділянці площею 0,0960 га вартістю 257670 грн залишити у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за кожним право власності на 1/2 частину вказаного майна за кожним.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Момота В. Д. та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про поділ майна подружжя скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Виділено у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 1 101 608 грн та 176 761,8 грн - вартість простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» у кількості 838 809 штук, а всього майна на суму 1 269 369,8 грн.

Виділено у власність ОСОБА_2 будівельні матеріали та обладнання використані в процесі будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться на земельних ділянках площею 0,1011 га, з кадастровим номером 0520681003:02:006:0626 і площею 0,0960 га, з кадастровим номером 0520681003:02:006:0211 по АДРЕСА_2 , вартістю 855 629 грн; земельну ділянку площею 0,0960 га, розташовану по АДРЕСА_2 вартістю 173 066 грн та 212 461,4 грн - вартість простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» у кількості 1 062 307 штук, всього майна на суму 1 241 156,4 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію проіндексованої вартості 1/2 частки автомобіля марки «Volksvagen polo», 2006 року випуску, що становить 115 803,6 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 28 213, 40 грн компенсації різниці вартості виділеного майна.

В задоволенні решти позовних вимог про поділ майна подружжя відмовлено.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року залишено без змін.

Судові витрати у справі залишено за сторонами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що квартира АДРЕСА_3 , земельна ділянка, площею 0, 1011 га, по АДРЕСА_2 , а також використані для будівництва на зазначеній земельній ділянці будівельні матеріали, обладнання, будівельні роботи (заробітної плати) цокольної частини житлового будинку розміром 9,23 х 6,31 (фундамент та стіни з бетонних блоків) вартістю 42 076 грн є дошлюбним майном ОСОБА_2 та поділу не підлягають.

Спірні акції є іменними, тобто персоніфікують права особи, яка є їх власником, а право акціонера є корпоративним, і надає йому право на участь в управлінні приватним акціонерним товариством, вони були придбані за час шлюбу сторін за спільні кошти подружжя, тому сторони не можуть набути право власності на такі іменні акції у порядку поділу спільного сумісного майна. При цьому, вартість акцій повинна бути включена до вартості майна подружжя, яке підлягає поділу.

Також враховано відсутність доказів надання ОСОБА_2 згоди на укладення такого договору, у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору купівлі-продажу акцій від 15 січня 2002 року частково недійсним.

ОСОБА_1 і його представники не надали доказів укладення договорів купівлі-продажу простих іменних акцій в 2002 році унаслідок тяжких обставин для продавця, а законодавством, що діяло на момент укладення угод, не було передбачено зазначених підстав визнання недійсності угод, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу простих іменних акцій недійсними відмовлено.

ОСОБА_2 та її представники не надали доказів укладення в 2010 році договору дарування з ОСОБА_3 , не вказали кількість акцій переданих за вказаним договором, обмежившись вказівкою 25 %, тому в цій частині позову відмовлено.

Ураховуючи пояснення експерта Вінницького відділення КНДІСЕ Казак О. М., встановлено, що експертні дослідження Вінницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення будівельно-технічних досліджень від 29 травня 2019 року № 3696/3697/19-21 та від 24 червня 2019 року №4232/19-21 відповідають вимогам чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Правові підстави для неврахування цих висновків експерта відсутні.

Доводи ОСОБА_1 про те, що під час проведення експертного дослідження не враховано стан квартири АДРЕСА_1 є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів про непридатний для проживання стан спірної квартири останній не надав.

У висновку експерта від 24 червня 2019 року № 4232/19-21 зазначено, що вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 101 608 грн. Попередні висновки експертів у цій частині судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки визначена у них вартість квартири значно відрізняється від ринкової вартості цього майна.

Згідно із висновком експерта від 29 травня 2019 року № 3696/3697/19-21 вартість будівельних матеріалів та обладнання використаних в процесі будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться на земельних ділянках площею 0,1011 га, з кадастровим номером 0520681003:02:006:0626 і площею 0,0960 га, з кадастровим номером 0520681003:02:006:0211 по АДРЕСА_2 , яка складає 855 629 грн. До таких висновків експерт дійшов з врахуванням проведеного зовнішнього натурного обстеження та положень нормативно-правих актів в галузі оцінки.

Вартість земельної ділянки площею 0,0960 га, з кадастровим номером 0520681003:02:006:0211 по АДРЕСА_2 становить 173 066 грн, згідно із висновком експерта Вінницького відділення КНДІСЕ від 29 вересня 2015 року № 889-896/15-21.

Установивши, що ОСОБА_1 відчужив спірний автомобіль, який є спільною власністю подружжя без письмової згоди дружини та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів в інтересах сім`ї, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за належну їй 1/2 частку у праві власності на це майно в розмірі 115 803,6 грн з урахуванням проіндексованої вартості автомобіля, визначеної висновком експертного дослідження Вінницького відділення КНІДСЕ від 29 травня 2019 року № 3791/19/21.

Під час здійснення поділу майна у судовому порядку апеляційний суд виходив з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

08 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Момот В. Д. подав касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

26 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови їй у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу простих іменних акцій, визнання недійсним договору дарування простих іменних акцій, визнання цінних паперів спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ і повернути в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у поділі грошових коштів, витрачених на облаштування тимчасової конструкції (гаражу залізобетонного), розташованої біля будинку АДРЕСА_4 , вартістю 95 004 грн та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Момота В. Д. мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають нормам Законів України та правовим позиціям Верховного Суду.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо спірного автомобіля не взяв до уваги висновок експерта від 04 травня 2018 року № 07-1217кє, а взяв до уваги висновок експертного дослідження, яким визначено вартість спірного автомобіля, з урахуванням індексу інфляції, що в 2,7 разів більше ринкової вартості. Не обґрунтував, чому він при визначенні вартості автомобіля керувався не висновком експерта, а експертним дослідженням.

Суд не вказав, яким законом він керувався визначаючи вартість спірного автомобіля з урахуванням індексу інфляції, а не ринкову вартість на день його відчуження чи постановлення рішення.

Всупереч правовим позиціям Верховного Суду суд першої інстанції визнав власністю подружжя будівельні матеріали, використані для будівництва спірного житлового будинку та здійснюючи поділ цих матеріалів, використаних в процесі будівництва житлового будинку, не зазначив їх найменувань та вартості.

Акція є неподільною, тому власник акцій набуває повний комплекс корпоративних прав та обов`язків. Вказані права та обов`язки належать лише тому з подружжя, який є власником цінних паперів в разі поділу майна подружжя, вартість акцій повинна бути включена до вартості майна подружжя, яке підлягає поділу. ОСОБА_1 є головою правління та титульним володільцем акцій товариства, володіє комплексом корпоративних прав. Проте суди на порушення вищенаведеного поділили акції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції на порушення вимог Пленуму Верховного Суду України, правових позицій Верховного Суду не дослідив висновки експертів та дослідження експертів, не надав оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності.

Суд не навів підстав, з яких визнав квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя.

ОСОБА_2 та посадова особа ТОВ «Експертно-юридичної фірми «Соломон» втрутилися в роботу експерта, внаслідок чого вартість квартири АДРЕСА_6 була збільшена на 233 286 грн з 751 936 грн до 985 322 грн.

Суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію проіндексованої вартості 1/2 частки автомобіля, проте відповідна грошова компенсація не була внесена ОСОБА_1 на депозитний рахунок.

Апеляційний суд не обґрунтував, з яких підстав він не взяв до уваги висновок товарознавчої експертизи від 04 травня 2018 року, а керувався висновком від 29 травня 2019 року.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що усі висновки щодо набуття ОСОБА_1 у особисту власність іменних цінних паперів суд першої інстанції здійснив лише оцінюючи виписку з реєстру.

Будь-яких договорів дарування за час її шлюбу з позивачем не існувало і таку кількість акцій ніхто подарувати не міг, оскільки вони в такій кількості не належали жодному акціонеру. Сама лише інформація у виписці не може вважатися достатнім доказом укладення договору дарування на користь позивача в 2001 році, якщо суду не надано самого договору дарування.

Оскільки акції емітента - ВАТ «Вінницька обласна друкарня» випущені 29 грудня 2000 року, що зазначено у Сертифікаті акцій серії А № 418 від 15 січня 2010 року, то статусу дошлюбного майна мати не можуть, оскільки станом на час розірвання шлюбу додаткових емісій цінних паперів по товариству не було. У її власності знаходиться 1 064 446 акцій.

Матеріали справи не містять копії оспорюваного договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вона вживала заходів щодо здобуття доказу шляхом заявлення письмових клопотань про їх витребування до суду першої та апеляційної інстанцій.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила її відхилити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1/2 частини вартості спірного автомобіля є обґрунтованим. Будівельні матеріали як окремі речі на час вирішення спору уже існували, тому поділ будівельних матеріалів (навіть із зазначенням їх переліку та кількості) є неефективним способом захисту, тому судом правильно застосовано норми матеріального права в частині способу захисту майнового права - врахування вартості будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва.

Вона є титульним володільцем певної частини іменних цінних паперів - акцій ПАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 1 071 746 акцій. Тому рішенням суду їй залишено ті іменні акції, власником яких вона і була на час розірвання шлюбу. Жодної акції, титульним власником якої зазначено ОСОБА_1 рішенням суду не виділено.

Під час розгляду справи представники ОСОБА_1 не висловлювали недовіру експертам ТОВ «Експертно-юридична фірма «Соломон» і не заперечували проти доручення проведення дослідження саме цій установі.

У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Момот В. Д. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на те, що підстави для скасування постанови, наведені в касаційній скарзі не відповідають чинному законодавству України. Жодним Законом України чи нормативними актами України не встановлена вартість акцій відповідно до індексу інфляції.

ОСОБА_2 не надавала судам попередніх інстанцій доказів того, що вона зверталася у відповідні державні та недержавні органи, а також до ОСОБА_1 про надання договору дарування.

Рішення судів попередніх інстанцій є незаконними, необґрунтованими, постановленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, такими, що підлягають скасуванню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2020 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області.

02 листопада 2020 року справа № 127/6926/13-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 квітня 1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 28 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 22 листопада 2010 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 жовтня 1999 року ОСОБА_1 була придбана квартира АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2006 року ОСОБА_2 придбана земельна ділянка площею 0,0960 га в межах згідно із планом, що розташована на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

У період шлюбу, починаючи з 1999 року сторонами збудовано житловий будинок по АДРЕСА_2 .

Відповідно до біржового контракту від 13 липня 1995 року № 381 ОСОБА_2 придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 вартістю 263 518 грн.

Згідно з рішенням 8 сесії 22 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 27 вересня 1995 року у власність ОСОБА_2 передана земельна ділянка площею 0, 1011 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 виданий і зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі 26 вересня 2011 року.

24 березня 2006 року сторонами придбано автомобіль марки «Volksvagen Polo», 2006 року випуску за 87 500 грн, який був зареєстрований за ОСОБА_1 та був відчужений 01 жовтня 2010 року.

15 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» у кількості 968 954 штук номінальною вартістю 0,20 грн на суму 193 790,80 грн.

Того ж дня, 15 січня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» у кількості 2 372 659 штук на суму 474 531,80 грн.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 040658, ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, реєстр № 1496 від 11 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Білозарецькою О. Ю., є власником земельної ділянки площею 0,0960 га, що розташована по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 05 серпня 2010 року ОСОБА_1 придбав 1 061 746 штук простих акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня».

Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 052/17 від 05 квітня 2019 року, з урахуванням уточнень від 26 квітня 2019 року, викладених у додатку до висновку, ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 станом на 26 квітня 2019 року становить 985 322 грн; ринкову вартість тимчасової конструкції (гаражу залізобетонного), що розташований біля будинку АДРЕСА_4 визначити неможливо; вартість будівельних матеріалів, заробітної плати (будівельно-монтажних робіт), обладнання, експлуатації машин та механізмів, застосованих при будівництві гаражу в цінах станом на час проведення дослідження може становити 95 004 грн, у тому числі: вартість матеріалів - 84 070 грн, заробітна плата - 9 321 грн, вартість експлуатації машин та механізмів - 1 613 грн; вартість будівельних матеріалів та обладнання, використаних в процесі будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1011 га в цінах станом на час проведення дослідження з урахуванням вартості експлуатації машин та механізмів може становити 1 473 564 грн; вартість будівельних матеріалів та обладнання, використаних в процесі будівництва будівель і споруд, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0960 га в цінах станом на час проведення дослідження з урахуванням вартості експлуатації машин та механізмів може становити 257 670 грн; ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0960 га по АДРЕСА_2 станом на час проведення експертизи може становити 277 411 грн; середня ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 в цінах на червень 2013 року може становити 293 045 грн; вартість будівельних матеріалів, обладнання, будівельних робіт (заробітної плати) цокольної частини житлового будинку розміром 9,23 х 6,31 (фундамент та стіни з бетонних блоків), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,1011 га в цінах станом на час проведення дослідження з урахуванням вартості експлуатації машин та механізмів може становити 42 076 грн.

Згідно з висновком експертного дослідження за результатами проведення судово-економічного дослідження № 3791/19-21 від 30 травня 2019 року проіндексована вартість транспортного засобу вартістю 80 812 грн станом на 28 травня 2019 року становить 231 607,19 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Статтею 22 КпШС України визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Згідно із статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Аналогічні норми містяться і у СК України, який діє на час розірвання шлюбу та розгляду спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що дошлюбним майном ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_3 , земельна ділянка площею 0, 1011 га, яка розташована по АДРЕСА_2 і використані для будівництва на вказаній земельній ділянці будівельні матеріали, обладнання, будівельні роботи (заробітної плати) цокольної частини житлового будинку розміром 9,23 х 6,31м (фундамент та стіни з бетонних блоків) вартістю 42 076 грн.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення містяться також у статті 368 ЦК України.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

У відповідності до частин першої, другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої-третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судами також встановлено те, що сторони у справі не дійшли згоди про добровільний поділ майна, тому таке право підлягає захисту в судовому порядку.

Враховуючи викладене суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що квартира АДРЕСА_3 , земельна ділянка площею 0,1011 га по АДРЕСА_2 , а також використані для будівництва на зазначеній земельній ділянці будівельні матеріали, обладнання, будівельні роботи (заробітної плати) цокольної частини житлового будинку розміром 9,23 х 6,31 (фундамент та стіни з бетонних блоків) вартістю 42 076 грн є дошлюбним майном ОСОБА_2 та не підлягають поділу.

Також апеляційним судом правильно встановлено, що спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 є:

- квартира АДРЕСА_1 вартістю 985 322 грн;

- будівельні матеріали і обладнання, використані в процесі будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться на земельних ділянках площею 0,1011 га, з кадастровим номером 0520681003:02:006:0626 і площею 0,0960, з кадастровим номером 0520681003:02:006:0211 по АДРЕСА_2 вартістю 855 629 грн;

- земельна ділянка площею 0,0960 га, розташована по АДРЕСА_2 вартістю 173 066 грн;

- вартість простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» у кількості 1 062 307 належних ОСОБА_2 , що становить 212 461,4 грн; вартість простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» у кількості 838 809 належних ОСОБА_1 , що становить 176 761,8 грн;

- проіндексована вартість автомобіля марки «Volksvagen polo», 2006 року випуску, в розмірі 231 607,19 грн.

Також суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що місцевим судом помилково включено до складу спільного сумісного майна подружжя гараж біля будинку АДРЕСА_4 , оскільки будь-які правовстановлюючі документи на нього відсутні і він є власністю юридичної особи.

Щодо поділу акцій

Статтею 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та статті 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

У разі поділу майна подружжя вартість акцій повинна бути включена до вартості майна подружжя, яке підлягає поділу.

Відповідно до частини першої статті 197 ЦК України до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

Закон України «Про акціонерні товариства» визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

У пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 69 СК України частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: грошові кошти, акції та інші цінні папери.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 756/11750/15-ц (провадження № 61-36912св18).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні акції є іменними, тобто персоніфікують права особи, яка є їх власником, а право акціонера є корпоративним, і надає йому право на участь в управлінні приватним акціонерним товариством, вони були придбані за час шлюбу сторін за спільні кошти подружжя, тому сторони не можуть набути право власності на такі іменні акції у порядку поділу спільного сумісного майна.

При цьому, вартість акцій повинна бути включена до вартості майна подружжя, яке підлягає поділу.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судами встановлено, що у січні 1996 року особистим майном ОСОБА_1 було 183 665 штук простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня».

За договором дарування ОСОБА_1 набув 3 257 723 штук, отже особистою власністю ОСОБА_1 було 3 441 388 штук простих іменних акцій.

Станом на 15 січня 2002 року ОСОБА_1 відчужив 3 341 613 штук простих іменних акцій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з яких 739 034 штук простих іменних акцій були його особистою власністю.

По кожній з операцій відчуження ОСОБА_1 відчужив 369 517 штук простих іменних акцій, які належали йому особисто, а отже залишок 2 473 784 штук простих іменних акцій були його особистою власністю.

Згідно із статтею 23 КпШС України майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов`язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Судами встановлено ОСОБА_2 не було надано згоди на укладення договору купівлі-продажу простих іменних акцій у 2002 році, у зв`язку з чим суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору купівлі-продажу акцій від 15 січня 2002 року частково недійсним.

Також позивачем ОСОБА_1 не було надано доказів укладення договорів купівлі-продажу простих іменних акцій у 2002 році внаслідок тяжких обставин для продавця, а законодавством, яке діяло на момент укладення угод не було передбачено зазначених підстав визнання недійсності угод, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу простих іменних акцій відмовлено.

Крім того судами було встановлено те, що у 2007 році ОСОБА_1 придбав 838 809 штук простих іменних акцій (1/2 частина яких складає 419 405 штук) і йому було подаровано 8 489 штук (особиста власність).

Отже, ОСОБА_1 був титульним володільцем 838 809 штук простих іменних акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня», які були спільною сумісною власністю подружжя. У його особистій власності перебувало 2 479 273 штук простих іменних акцій.

ОСОБА_2 не довела укладення в 2010 році договору дарування з ОСОБА_3 , не вказала кількість акцій переданих за вказаним договором, обмежившись вказівкою 25 %, у зв`язку з чим суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Станом на липень 2010 року ОСОБА_2 була власником 1 071 746 штук простих іменних акцій, з яких 9 438 штук були її особистою власністю (отримані за договором дарування). Отже, ОСОБА_2 була титульним володільцем 1 062 307 штук простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня», які були спільною сумісною власністю подружжя.

ОСОБА_1 не надано доказів укладення договорів купівлі-продажу простих іменних акцій в 2002 році унаслідок тяжких умов для продавця, а законодавством, що діяло на момент укладення угод не було передбачено зазначених підстав визнання недійсності угод.

Номінальна вартість однієї простої іменної акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня» становить 0,20 грн.

Отже, всього у спільній власності подружжя перебувало 1 901 116 штук простих іменних акцій, з яких у власності ОСОБА_1 838 809 штук номінальна вартість яких становить 176 761,80 грн (838 809 * 0,2) грн, у ОСОБА_2 - 1 062 307 штук номінальною вартістю - 212 461,40 грн.

Врахувавши правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 756/11750/15-ц, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що вартість акцій повинна бути включена до вартості майна подружжя, яке підлягає поділу.

Щодо визначення вартості решти майна подружжя

Відповідно до частин першої, другої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

ОСОБА_2 надала суду висновки експертних досліджень Вінницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення будівельно-технічних досліджень від 29 травня 2019 року № 3696/3697/19-21 та від 24 червня 2019 року № 4232/19-21.

Частиною п`ятою статті 102 ЦПК України передбачено, що суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було допитано експерта Вінницького відділення КНДІСЕ ОСОБА_6 , яка надала усні пояснення щодо висновків експертних досліджень від 29 травня 2019 року № 3696/3697/19-21 та від 24 червня 2019 року № 4232/19-21.

На підставі пояснень експерта апеляційним судом встановлено те, що зазначені експертні дослідження відповідають вимогам чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Правові підстави для неврахування цих висновків експерта відсутні.

У висновку експерта від 24 червня 2019 року № 4232/19-21 зазначено, що вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 101 608 грн.

Попередні висновки експертів у цій частині судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги, оскільки визначена у них вартість квартири значно відрізняється від ринкової вартості цього майна.

До таких висновків експерт дійшов з врахуванням проведеного зовнішнього натурного обстеження та положень нормативно-правих актів в галузі оцінки.

Отже, врахувавши висновки експертів, апеляційний суд правильно визначив вартість решти майна подружжя.

Щодо поділу вартості відчуженого автомобіля марки «Volksvagen polo», 2006 року випуску

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, про що зазначила у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).

Відповідно до частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договору стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 04 травня 2018 року № 07-12/17КЕ середня ринкова вартість автомобіля марки «Volksvagen polo», 2006 року випуску, становить 80 812,25 грн.

Згідно із висновком експертного дослідження Вінницького відділення КНІДСЕ від 29 травня 2019 року № 3791/19/21 проіндексована вартість транспортного засобу у сумі 80 812 грн станом на 28 травня 2019 року становить 231 607,19 грн.

Установивши, що ОСОБА_1 відчужив спірний автомобіль, який є спільною власністю подружжя без письмової згоди дружини та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів в інтересах сім`ї, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за належну їй 1/2 частку у праві власності на це майно в розмірі 115 803,60 грн з урахуванням проіндексованої вартості автомобіля, визначеної висновком експертного дослідження Вінницького відділення КНІДСЕ від 39 травня 2019 року № 3791/19/21.

Здійснюючи поділ майна подружжя, врахувавши презумпцію рівності часток, а також вимоги статті 71 СК України, згідно з якою поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації його частки в разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України), а також те, що ОСОБА_2 виділено меншу вартість майна, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 28 213,40 грн.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції на порушення вимог Пленуму Верховного Суду України, правових позицій Верховного Суду не дослідив висновки експертів та дослідження експертів, не надав оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності, є обґрунтованими, проте не можуть бути взяті до уваги, з огляду на таке.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Переглядаючи рішення місцевого суду апеляційний суд дослідив висновки експертів та дослідження експертів, надав оцінку кожному висновку, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про те, що вони є належними доказами та відповідають положенням статті 102 ЦПК України.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною шостою статті 106 ЦПК України встановлено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Із висновків експертних досліджень від 29 травня 2019 року № 3696/3697/19-21 та від 24 червня 2019 року № 4232/19-21 вбачається, що зазначені висновки були підготовлені для подання до суду і експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за надання завідомо неправдиво висновку та за статтею 385 КК України за відмову від надання висновку.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду належно оцінив вказані висновки у сукупності з іншими доказами.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що всупереч правовим позиціям Верховного Суду суди визнали власністю подружжя будівельні матеріали, використані для будівництва спірного житлового будинку та здійснюючи поділ цих матеріалів, використаних в процесі будівництва житлового будинку, не зазначивши їх найменувань та вартості також не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у справах, на які посилається заявник є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції стягнув з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію проіндексованої вартості 1/2 частки автомобіля, проте відповідна грошова компенсація не була внесена ОСОБА_1 на депозитний рахунок, є безпідставними, оскільки внесення вартості частки на депозитний рахунок суду необхідне у разі припинення права особи на частку у спільному майні (частина друга статті 365 ЦК України).

Право ОСОБА_1 на частку у спільному майні, а саме 1/2 частку спірного автомобіля не припинялося, тому внесення ним вартості цієї частки на депозитний рахунок суду не потребувалося.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук