Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа №127/7945/18
провадження №61-21103св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом, у якому просили визнати недійсними заповіт від 19 грудня 2016 року, складений ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. і зареєстрований в реєстрі за №2432, та заяву ОСОБА_5 від 10 січня 2017 року про скасування заповіту від 11 червня 2016 року.
2. Позовна заява мотивована тим, що позивачі та ОСОБА_5 були двоюрідними сестрами. У 2012 році ОСОБА_5 уклала шлюб з
ОСОБА_4 . Дітей від шлюбу не мали. Проживали вони в квартирі, яка належить ОСОБА_4 , а належні ОСОБА_5 квартири здавали в найм, отримані від найму кошти вони витрачали на проживання.
3. Наприкінці весни - на початку літа 2016 року ОСОБА_5 захворіла, у неї було діагностовано саркому м`яких тканин підпахвинної ділянки зліва. Всі аналізи, обстеження, лікування ОСОБА_5 оплачували позивачі та їх батьки, оскільки між ними були дуже близькі родинні стосунки.
4. 11 червня 2016 року ОСОБА_5 склала нотаріально посвідчений заповіт, згідно якому все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалося, заповіла в рівних частках своїм двоюрідним сестрам - позивачам у справі. Про даний заповіт знала сама ОСОБА_5 та її подруга ОСОБА_6 .
5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з: квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0410 га, кадастровий № 0520680503:04:001:0026 та житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_2 .
6. Звернувшись до нотаріуса з метою прийняття спадщини, позивачі дізнались, що 19 грудня 2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. було посвідчено інший заповіт ОСОБА_5 , згідно якому квартиру АДРЕСА_1 вона заповіла чоловіку ОСОБА_4 , а житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_2 - своїй тітці ОСОБА_3 . Крім того, 10 січня
2017 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. було посвідчено заяву про скасування заповіту від 11 червня 2016 року. Спадкова справа за заявою ОСОБА_4 була заведена 28 лютого 2017 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, Курановою О. О.
7. Позивачі вважали, що заповіт від 19 грудня 2016 року та заява від 10 січня 2017 року про скасування заповіту від 11 червня 2016 року є недійсними, оскільки складені під впливом психологічного тиску з боку ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанцій
8. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня
2019 року у складі судді Бойко В. М. позов задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5 від 19 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 2432.
Визнано недійсною заяву ОСОБА_5 від 10 січня 2017 року про скасування заповіту від 11 червня 2016 року.
Стягнуто пропорційно судові витрати з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в сумі 1 762 грн.
9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підтверджений показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 психологічний тиск на ОСОБА_5 з метою складення нею заповіту на користь ОСОБА_4 та скасування нею заповіту від 11 червня 2016 року, в сукупності з показаннями свідка ОСОБА_8 про депресивний та пригнічений стан ОСОБА_5 в грудні 2016 року та січні 2017 року, свідчить про те, що оспорювані правочини були вчинені ОСОБА_5 проти її справжньої волі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним залишено без задоволення.
11. Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю позовних вимог. Позивачі не надали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження психологічного тиску на ОСОБА_5 з боку ОСОБА_4 , тому заповіт, посвідчений 19 грудня 2016 року та заява від 10 січня 20107 року про відмову від посвідченого 11 червня 2016 року заповіту відповідали внутрішній волі спадкодавця ОСОБА_5 , а оскаржуваний заповіт відповідає вимогам статті 1247 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року,
ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми статті 231 ЦК України, пов`язавши відсутність вчинення психологічного тиску на ОСОБА_5 безпосередньо в момент посвідчення оспорюваних правочинів, при цьому не дослідив події, які передували вчиненню правочинів.
14. Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що належні ОСОБА_5 квартири здавалися в найм і на отримані за це кошти існували
як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_4 , оскільки вони обидва ніде не працювали та інших джерел доходу не мали. Не враховано, що ОСОБА_5 перебувала в стані, який не давав їй змоги опиратися тиску, тим більше, що вона була залежна від ОСОБА_4 , з яким постійно разом проживала і вночі, окрім нього, в квартирі нікого не лишалося.
15. Заявник також посилається, що поза увагою апеляційного суду залишились пояснення свідка ОСОБА_6 , згідно яких відмова
ОСОБА_5 від переїзду була зумовлена небажанням бути тягарем для ОСОБА_3 .
Доводи інших учасників справи
16. У відзиві ОСОБА_4 заперечив проти доводів касаційної скарги, зіславшись на те, що її доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин саме у тому контексті, який на думку позивача підтверджує наявність тиску на спадкодавця, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
17. У відзивах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції, зупинено дію постанови Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження.
18. Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
19. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
20. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
23. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
24. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі.
26. Наприкінці весни - на початку літа 2016 року ОСОБА_5 захворіла на саркому м`яких тканин підпахвинної ділянки зліва.
27. 11 червня 2016 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Грабовенською Т.А., реєстровий № 135, згідно якому все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалося, заповіла в рівних частках позивачам у справі.
28. 19 грудня 2016 року ОСОБА_5 склала другий заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу
Курановою О. О., реєстровий № 2432, згідно якому квартиру
АДРЕСА_1 вона заповіла ОСОБА_4 , а земельну ділянку площею 0,0410 га (кадастровий № 0520680503:04:001:0026) та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами під
АДРЕСА_2 - ОСОБА_3
29. 10 січня 2017 року ОСОБА_5 склала заяву на ім`я приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О. А., якою відмовилась від посвідченого нею заповіту та просила скасувати заповіт, складений нею 11 червня 2016 року. Справжність підпису у даній заяві посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу
Курановою О. А., реєстровий № 12.
30. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Згідно з вимогами статей 202-204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
32. Правочин, вчинений під впливом насильства, може визнаватися недійсним внаслідок відсутності волі самої особи на вчинення правочину, а волевиявлення, яке має місце, відображає волю не самого учасника правочину, а волю будь-якої іншої особи, яка здійснює вплив на учасника правочину.
33. Як на підставу визнання заповіту та заяви про скасування заповіту недійсними, позивачі посилались на те, що такі правочини вчинено всупереч волі спадкодавця внаслідок психологічного тиску.
34. Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
35. Заповіт по формі та порядку його посвідчення відображає дійсне волевиявлення заповідача, тому має виконуватися з урахуванням норм матеріального права, зокрема, визначених главою 85 ЦК України.
36. Положеннями частини другої статті 1257 ЦК України визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
37. Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
38. Згідно зі статтею 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
39. При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства, судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях..
- Під насильством розуміється фізичний або психічний тиск на особу з метою примушення її до вчинення правочину. Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство (катування, биття, заподіяння болі); психічне насильство (залякування, загроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самій особі або її близьким); насильство дією (викрадення дитини, пошкодження майна особи).
40. Для визнання правочину недійсним підлягають доведенню наступні обставини: 1) факт застосування до потерпілої сторони правочину фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи;
2) вчинення правочину проти справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.
41. З матеріалів справи вбачається, що в липні 2017 року позивачі звертались з позовом, у якому просили визнати недійсним заповіт, складений
ОСОБА_5 19 грудня 2016 року, та заяву від 10 січня 2017 року про скасування заповіту від 11 червня 2016 року з підстав, визначених статтею 225 ЦК України (правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними).
42. У подальшому ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року вказаний позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Зазначена ухвала суду набрала законної сили, не була оскаржена позивачами.
43. У квітні 2018 року позивачі звернулись з позовом, у якому просили визнати недійним наведені вище правочині з підстав, визначних статтею 231 ЦК України.
44. Як на підтвердження психологічного тиску на спадкодавця ОСОБА_5 з боку її чоловіка ОСОБА_4 , позивачі посилались на те, що останній неодноразово приводив до спадкодавця ОСОБА_5 нотаріусів для посвідчення нового заповіту, але остання протистояла цьому та на покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
45. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав достатнім пояснення свідків для підтвердження наявності психологічного тиску на особу, яка вчиняє правочин.
46. У свою чергу, суд апеляційної інстанції оцінив належність, допустимість, достовірність кожних показів свідків у взаємному зв`язку та у сукупності з доводами сторін, встановленими фактичні обставини справи, про що навів відповідні мотиви, та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.
47. Так, апеляційним судом проаналізовано покази свідків, які покладено в основу рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та встановлено, що вони є суперечливими, оскільки свідок ОСОБА_7 про психологічний тиск на ОСОБА_5 з боку ОСОБА_4 дізнався лише зі слів його співмешканки ОСОБА_6 . У присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_4 жодного тиску на ОСОБА_5 не здійснював. Свідок ОСОБА_6 свої покази постійно змінювала.
48. Разом із тим, апеляційний суд узяв до уваги, що спадкодавець
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі та проживали в квартирі, яка належить ОСОБА_4 . Спадкодавець
ОСОБА_5 була забезпечена самостійним житлом, перед смертю у неї було виявлено тяжке онкологічне захворювання, проте вона продовжувала проживати спільно з чоловіком ОСОБА_4 у належній йому квартирі та відмовилась від переїзду на проживання до ОСОБА_3 Від посвідчення заповіту і до дня смерті ОСОБА_5 пройшов певний час. За цей час вона двічі зустрічалась з нотаріусом, однак ніяких дій, спрямованих на скасування оспорюваного заповіту від 19 грудня 2016 року не вчиняла. Разом з тим,
10 січня 2017 року вона написала заяву про відмову від заповіту, посвідченого 11 червня 2016 року. Нотаріальні дії, пов`язанні зі складання заповіту та заяви про скасування заповіту нотаріусом проводились віч-на-віч з ОСОБА_5 , нотаріус пересвідчилась в дійсному бажанні скласти такі правочини.
49. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2017 року за нотаріально посвідченою довіреністю спадкодавець ОСОБА_5 уповноважила сина свого чоловіка - ОСОБА_9 продати належну їй квартиру АДРЕСА_3 за ціну та на умовах на його розсуд, одержувати належні їй кошти від продажу нерухомості. Обставинами справи підтверджено, що доручення ОСОБА_9 було виконано і за життя ОСОБА_5 не оспорено.
50. Апеляційний суд також дав оцінку поясненням нотаріуса ОСОБА_10 , який також не підтвердив факт психологічного тиску на ОСОБА_5 . Відмова від посвідчення правочину ним аргументована лише станом здоров`я ОСОБА_5 .
51. Згідно пояснень нотаріуса ОСОБА_11 перед посвідченням оспореного заповіту остання переконалась в повній цивільній дієздатності
ОСОБА_5 , в бажанні скласти новий заповіт, під час чого не було виявлено невідповідності волевиявлення ОСОБА_5 її дійсній волі.
52. Також відсутні докази на підтвердження того, що спадкодавець
ОСОБА_5 зверталась до правоохоронних органів через психологічний тиск або просила будь-кого про таке звернення.
53. Положеннями статей 77 80 81 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
54. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
55. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
56. Встановивши, що позивачами не доведено наявність підстав, передбачених статтями 203 215 231 ЦК України, з якими закон пов`язує недійсність правочину, вчиненого під впливом насильства, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
57. Доводи касаційної скарги щодо вчинення на спадкодавця психологічного тиску з метою примушення її до вчинення правочинів є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки позивачі не надали жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 вживала будь-які дії, спрямовані на залишення житла чоловіка ОСОБА_4 , через вчинення насильства з боку останнього, не мала можливості не укладати оспорювані правочини, не була ознайомлена з їх змістом до підписання, за життя вчиняла будь-які дії щодо спростування вчинених нею правочинів, або зверталась за будь-якою допомогою через те, що до неї застосовується фізичний чи психічний тиск.
58. Крім того, оспорений заповіт від 19 грудня 2016 року вчинено не лише на користь чоловіка ОСОБА_4 , а і на користь матері позивачів - відповідача у справі ОСОБА_3 , що спростовує доводи позивачів у даній конкретній справі про те, що на спадкодавця вчинявся психологічний тиск з боку її чоловіка.
59. Позивачами також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фізичного чи психічного впливу на спадкодавця саме при укладенні оспорюваних правочинів та безпосереднього причинного зв`язку між психічним тиском та волевиявленням сторони правочину щодо його підписання.
60. Передача належних ОСОБА_5 квартир в найм з метою отримання коштів не свідчить про те, що вона не могла залишити житло чоловіка
ОСОБА_4 .
61. Посилання в касаційній скарзі про неналежну оцінку апеляційним судом показів свідків фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
62. З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
63. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
65. Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
66. Зважаючи на те, що суд касаційної скарги дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року - без змін, то зупинена ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 рокудія постанови Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 рокупідлягає поновленню.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, зупинену ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська