ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 127/891/21

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/801/927/2022

Провадження № 51 - 1302 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 та

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020000000349 від 29 вересня 2020 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лука Мелешківська Вінницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, у тому числі, вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 05 червня 1998 року за ст. 94, ст. 140 ч. 2, статтями 42 43 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та останній раз вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин,

за ст. 152 ч. 1, ст. 115 ч. 2 пунктами 9 10 13 КК України,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 листопада

2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня

2022 року ОСОБА_6 засуджено:

- за ст. 152 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ст. 115 ч. 2 пунктами 9 10 13 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України у строк покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув`язнення з 05 жовтня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 76 148 гривень 27 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 22 годині ОСОБА_6 , проводжаючи на залізничний вокзал свого товариша ОСОБА_8 , біля трамвайної зупинки «Залізничний вокзал» в м. Вінниці зустрів ОСОБА_9 та з метою зґвалтування останньої запропонував їй спільно провести дозвілля, на що та погодилась. У подальшому ОСОБА_6 завів ОСОБА_9 в глухе та безлюдне місце на галявину позаду кафе «Молодіжне», яке розташоване по вул. Академіка Янгеля в м. Вінниці, де вони разом вжили алкогольні напої. Через деякий час ОСОБА_8 залишив їх та пішов на роботу.

Після спільного вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_6 , розуміючи, що ОСОБА_9 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та не в повній мірі може усвідомлювати події, які відбуваються, діючи умисно, з метою зґвалтування, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, силоміць стягнув з ОСОБА_9 верхній одяг. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проти волі потерпілої почав чіпати ОСОБА_9 за інтимні місця та, використовуючи свою фізичну перевагу, завдав останній кілька ударів рукою по обличчю і тілу, кинув її на землю та ліг з верху. У подальшому ОСОБА_6 , використовуючи безпорадний стан ОСОБА_9 внаслідок випитого алкоголю та її похилий вік, не зважаючи на прохання останньої припинити такі дії, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у тіло ОСОБА_9 з використанням геніталій, тобто вчинив її зґвалтування.

Після чого ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що ОСОБА_9 може звернутися до правоохоронних органів, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з метою приховання вчиненого зґвалтування та заподіяння смерті іншій людині, розуміючи і передбачаючи настання наслідків, схопив руками за шию ОСОБА_9 та здавлював до тих пір, поки остання не перестала подавати ознаки життя, тим самим заподіяв смерть ОСОБА_9 . Смерть ОСОБА_9 настала від механічної асфіксії в результаті стискання шиї тупим предметом, яким могла бути рука людини.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката

ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 як незаконні і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Указують на відсутність умислу у ОСОБА_6 на вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Засуджений ОСОБА_6 стверджує, що не має жодного відношення до тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_9 , та статевого акту з нею, в інтимні відносини вона добровільно вступала зі свідком ОСОБА_8 . Вважають, що висновки суду ґрунтуються на суперечливих показаннях свідка ОСОБА_8 та інших свідків, які змінювали свої показання, а також судом не взято до уваги наявні у ОСОБА_9 захворювання та неодноразові її падіння з висоти власного зросту. Засуджений також вказує на те, що судом не було допитано свідка ОСОБА_10 про неодноразові падіння ОСОБА_9 , та не враховано первинні показання свідка ОСОБА_8 про такі падіння. Зазначають, що під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні ряду клопотань сторони захисту. Указують на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг захисту та не надав на них вичерпних відповідей, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотань ОСОБА_6 про допит свідків, які змінювали показання. Захисник зокрема зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи ОСОБА_6 про застосування до нього фізичного та морального тиску під час досудового розслідування.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_6 указує також на застування до нього незаконних методів слідства з боку прокурора ОСОБА_11 та оперативних працівників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які вимагали від нього зізнання у вбивстві ОСОБА_9 . Зокрема зазначає, що до нього застосували моральний тиск, погрози та фізичну силу. Звертає увагу на те, що з відповідними повідомленнями він звертався до ДБР, прокуратури та суду першої інстанції, проте жодних заходів вжито не було. Зазначає, що на нього чинився тиск і під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції. Зокрема, до нього в СІЗО приходив прокурор ОСОБА_15 і пропонував взяти на себе вину у вчиненні вбивства ОСОБА_9 , а коли він не погодився, то прокурор вдався до погроз. Відчуваючи реальну загрозу для свого життя та здоров`я, у суді першої інстанції він визнав вину у вчиненні злочину, до якого не має жодного відношення. Указує на те, що про застосування до нього незаконних методів слідства він повідомляв також в суді апеляційної інстанції.

Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг та просили їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційні скарги засудженого

ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційних скарг про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

У апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок суду першої інстанції щодо нього як незаконний та необґрунтований і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_7 також звернувся з апеляційною скаргою в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на зазначений вирок суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, просив змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, остаточно визначивши ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Серед доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 указував і на застосування до нього під час досудового розслідування незаконних методів слідства. Зокрема зазначав, що, коли його затримали 05 жовтня 2020 року, то працівники поліції його били та примушували зізнатись у вбивстві. 06 жовтня

2020 року до нього в ізолятор тимчасового тримання також приходив прокурор ОСОБА_11 , чинив на нього психологічний тиск та погрожував. 10 жовтня 2020 року до нього в ізолятор тимчасового тримання приходили працівники поліції та чинили на нього психологічний тиск, пропонували взяти вину на себе і отримати мінімальне покарання, на що він відмовився і тоді працівники поліції йому висловлювали погрози. Вказував, що серед осіб, які застосовували до нього незаконні методи слідства були працівники поліції ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Звертав увагу на те, що він звертався з відповідними заявами до Державного бюро розслідувань та прокуратури.

Проте такі доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційним судом залишені поза увагою та взагалі не перевірені.

Виходячи із положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Яременко проти України», «Вергельський проти України», «Олексій Михайлович Захарків проти України» та «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що у клопотаннях від

15 липня 2021 року обвинувачений ОСОБА_6 повідомляв суд першої інстанції про застосування до нього незаконних методів слідства та описував обставини, які аналогічні викладеним обставинам у його апеляційній скарзі. Крім того, ОСОБА_6 також вказував, що з відповідними заявами він звернувся до Державного бюро розслідувань та прокуратури.

У суді першої інстанції ОСОБА_6 визнав свою вину, проте не надав детальних показань, пояснивши це тим, що він випив дуже багато спиртного і не пам`ятає всього, що відбувалось. На вказані показання ОСОБА_6 суд першої інстанції послався у вироку на підтвердження його винуватості.

Однак, матеріали кримінального провадження не містять даних щодо результатів перевірки за заявою ОСОБА_6 про застосування до нього недозволених методів слідства та відсутні відповідні процесуальні рішення за наслідками такої перевірки. Також не вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій вживались будь-які заходи для з`ясування зазначених обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України залишив поза увагою, не надав конкретних належних відповідей і не навів детального обґрунтування відхилення доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про застосування до нього незаконних методів слідства під час досудового розслідування, а також не зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнано необґрунтованою.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - задоволенню частково.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Інші доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, відсутність умислу у ОСОБА_6 на вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які кореспондуються з доводами апеляційних скарг ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вимоги ст. 433 ч. 3 КПК України та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 152 ч. 1, ст. 115 ч. 2 пунктами 9 10 13 КК України, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката

ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3