ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 127/9430/22

провадження № 61-3766св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик Валерій Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2022 року у складі судді Ан О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - АТ Райффайзен Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудика В. В., приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що 16 липня 2007 року позивач та відповідач уклали кредитний договір, у забезпечення зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, між сторонами укладено іпотечний договір від 17 липня 2007 року.

Приватним нотаріусом 23 листопада 2021 року вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . У результаті винесення виконавчого напису приватним виконавцем Тимощуком В. В. відкрито виконавче провадження та звернено стягнення на квартиру.

Вчинений виконавчий напис винесено із порушенням чинного законодавства оскільки він добросовісно сплачує усі суми та не допустив прострочення, а умовою для винесення виконавчого напису має бути подання банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23 листопада 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудиком В. В., зареєстрований в реєстрі за № 818 щодо Договору кредиту № 014/035-43/50241 від 16 липня 2007 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , у розмірі 17 255,00 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що відповідач розпочав процедуру позасудового звернення стягнення на предмет іпотечного договору на підставі виконавчого напису, яка передбачена іпотечним договором.

Суд зробив висновок про встановлення факту наявності заборгованості, факту повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору та необхідності повернення кредитних коштів, не виконання ОСОБА_1 вимог кредитора, тобто настання випадку, передбаченого договором іпотеки та здійснення кредитором дій, передбачених договором іпотеки - звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов`язань, передбачених договором.

Відповідач надав усі необхідні документи для належного вчинення виконавчого напису, а вказана заборгованість є безспірною, оскільки утворилася та не погашалася позивачем, що призвело до порушення ним своїх зобов`язань.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Вказав, що доводи апеляційної скарги про те, що позивач не був належним чином повідомлений про направлення йому вимоги про наявність заборгованості, не знайшли свого підтвердження, оскільки у кредитному договорі та у додаткових угодах вказана адреса: АДРЕСА_2 , на яку і було направлено зазначену вимогу. Неотримання вимоги позивачем свідчить про недобросовісність іпотекодавця та порушення прав іпотекодержателя в очікуванні таких дій. (постанова Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 490/3505/17 (провадження № 61-5426св19).

В розрахунку наданому банком відображені усі платежі ОСОБА_1 та зафіксовано, що оплати останній проводив з затримкою, тобто не згідно з графіком погашення заборгованості, що в свою чергу є порушенням умов договору.

Аргументи учасників справи

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінку явній неспіврозмірності наявної простроченої заборгованості та вартості предмета іпотеки, на який заявлено стягнення.

Судом апеляційної інстанції було проігноровано доводи позивача про неналежність поданих письмових доказів направлення позивачу вимоги щодо сплати заборгованості. Апеляційний суд не лише не вказав жодних аргументів, які б обґрунтовували відхилення вказаних доводів, а й взагалі не зазначив про указані обставини.

Судом апеляційної інстанції не було жодним чином надано оцінку тому факту, що судом першої інстанції за клопотанням сторони позивача постановлено ухвалу про витребування доказів у нотаріуса, який видав оскаржуваний виконавчий напис від 23 травня 2022 року. Проте копія вказаної ухвали на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудика В. В. судом направлена не була, у зв`язку із чим докази, які сторона позивача вважала такими, що мають значення для розгляду справи та просила витребувати, фактично так і не були витребувані. Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав оцінку порушенням, допущеним на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

В оскаржуваній постанові, як аргумент на користь висновку про безспірність заборгованості, суд вказує, що відповідачем було правильно направлено позивачу вимогу про наявність заборгованості на адресу, зазначену в кредитному договорі, а саме: АДРЕСА_2 . Проте вказане твердження є таким, що не відповідає дійсності, суперечить нормам матеріального права та положенням практики Верховного Суду, зокрема, Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц. Додані відповідачем докази направлення позивачу письмової вимоги не відповідають вимогам, встановленим законодавством, та не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази здійснення повідомлення позивача про заборгованість належним чином. Так, відповідач додає копію фіскального чеку АТ «Укрпошта», копію списку згрупованих відправлень від 11 жовтня 2021 року, а також копію опису цінного листа на ім`я ОСОБА_1 . Рекомендованого повідомлення, яке б містило інформацію щодо отримання або причин неотримання ОСОБА_1 . поштового відправлення до відзиву не додано. Надана представником відповідача копія опису вкладення до цінного листа не містить номера поштового відправлення, а отже вказаний опис є таким, що не відповідає вимогам п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку та не повинен був би прийматись до уваги судом як належний та допустимий доказ направлення відповідачем вимоги щодо заборгованості позивачу. Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 січня 2022 року у справі № 916/1618/21. Проте, судом апеляційної інстанції доводи касатора щодо непідтвердження факту безспірності заборгованості, що є однією із обов`язкових умов для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що вчинений з дотриманням норм законодавства, до уваги не прийняті.

Судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги положення статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Натомість, як слідує із наданого відповідачем розрахунку заборгованості по кредитному договору № 014/035-43/50241, перше прострочення було 23 листопада 2015 року, тоді як заява про видачу виконавчого напису відповідачем датована 17 листопада 2021 року, тобто поза межами встановленого законодавством 3-річного строку, що є грубим порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат». Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому факту, що відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості прострочена заборгованість за кредитом становить 15 959,34 грн, прострочена заборгованість за процентами становить 1 814,99 грн, таким чином загальна сума простроченої заборгованості - 17 774,33 грн, що в рази перевищує вартість іпотечного майна.

У квітні 2023 року АТ Райффайзен Банк» подало до суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів - без змін.

Зазначає, що кредитним договором передбачено, що у разі істотного порушення позичальником зобов`язань, визначених цим договором, протягом більше одного календарного місяця кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань за Кредитним договором. Як вбачається з розрахунку заборгованості, який було долучено до заяви про вчинення виконавчого напису, позичальник не виконує взяті на себе зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків за користування ними. В розрахунку заборгованості відображено, що станом на 07 жовтня 2021 року прострочена заборгованість за кредитом становила 15 959,34 грн. Тобто, позичальником не було спростовано факт відсутності простроченої заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, на підставі заяви банку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В. В. 23 листопада 2021 року вчинено виконавчий напис № 818 на договорі іпотеки про звернення стягнення на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , квартира за № 17 з метою задоволення вимог АТ «Райффайзен Банк» в сумі 206 860,74 грн. Стягнення здійснено за період з 07 жовтня 2018 року по 07 жовтня 2021 року.

Вимога з попередженням про звернення була направлена на надану позичальником банку адресу: АДРЕСА_2 . При цьому, відповідно до п. 8.6. Договору іпотеки, всі повідомлення між в письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм. Таким чином Банк, відповідно до умов Кредитного договору та Договору іпотеки направив ОСОБА_1 письмову вимогу на адресу, яку було надано Іпотекодавцем та яка зазначена у вказаних договорах. Неотримання іпотекодавцем вказаних вимог не спростовує правомірність вчинення виконавчого напису. Також указаною вимогою ОСОБА_1 попереджено, що у разі непогашення заборгованості за кредитним договором, банк буде змушений вжити заходів з примусового стягнення зазначеної заборгованості, у тому числі, але не обмежуючись, шляхом звернення стягнення на об`єкт, що перебуває в іпотеці як забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

На обґрунтування факту відсутності заборгованості за кредитним договором позивач не надав доказів. Банком були надані нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису відповідно до вимог законодавства. Як наявність заборгованості, так і невиконання умов основного зобов`язання надають право нотаріусу на вчинення напису й свідчать про безспірність вимог, що відповідає позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у спразі № 305/2082/14-ц.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло раніше.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 20 січня 2022 року у справі № 916/1618/21, від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц).

Фактичні обставини справи

Судивстановили, що 16 липня 2007 року ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») уклали кредитний договір № 014/035-43/50241, згідно умов якого сума наданого кредиту 17 255,00 дол. США, кредит надався до 15 липня 2027 року, процентна ставка 13% річних.

У забезпечення зобов`язань щодо погашення вказаного кредиту, сплати відсотків та інших платежів, між сторонами укладено іпотечний договір від 17 липня 2007 року, де предметом іпотеки є нерухоме майно: ціла квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

В іпотечному договорі передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; згідно з договором про задоволення про задоволення вимог іпотекодержателя. Указаний договір нотаріально посвідчений.

Між сторонами 26 вересня 2012 року та 19 березня 2015 року укладено додаткові угоди № 014/035-43/50241/81-1-0-00/1578 та 014/035-43/50241/81-1-0-00/16846 відповідно, якими сторони передбачили зміни до основного кредитного договору № 014/035-43/50241, відбулося рефінансування в гривню.

На адресу ОСОБА_1 АТ «Райффайзен Банк» 11 жовтня 2021 року надіслав вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором в якому вказав, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань утворилася прострочена заборгованість у сумі 15 959,34 грн. Керуючись договором та 625 1050 ЦК України вимагає протягом не більш як 30 днів з дня отримання вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом із сплатою відсотків та пені до умов кредитного договору, а саме: 205 045,75 грн - заборгованість по сумі кредиту, 1 814,99 грн - за процентами.

Проте вказані вимоги ОСОБА_1 не виконав.

АТ «Райффайзен Банк» 17 листопада 2021 року звернувся із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудика В. В. про вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик В. В. 23 листопада 2021 року виніс виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 818, яким запропонував звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , цим самим задовольнивши вимоги стягувача у розмірі 206 860,00 грн. Заборгованість станом на 07 жовтня 2021 року складає: за кредитом 205 045,75 грн, 1 814,99 грн - за відсотками, також зазначено, що стягнення здійснюється за період з 07 жовтня 2018 року по 07 жовтня 2021 року.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком станом на 07 жовтня 2021 року, прострочена заборгованість за кредитом складає 15 959,34 грн, заборгованість сумі кредиту - 205 045,75 грн, 1 814,00 грн - заборгованість за процентами, загальна сума 206 860,74 грн. За період з 20 березня 2015 року по 07 жовтня 2021 року позивачем сплачено 52 547,26 грн тіла кредиту та 271 966,69 грн процентів з необхідних 68 506,60 грн тіла кредиту та 273 781,68 грн процентів.

Постановою від 22 січня 2022 року, виданою приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В., відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого напису.

Позиція Верховного Суду

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Згідно з пунктом 1 Переліку нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 1-1 Переліку іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказан, що:

«Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав. Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

У пункті 6.1 іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання та (або) зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. При цьому сторони за взаємною згодою встановили, що цей строк починає відлік з дати, зазначеної на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням поштового зв`язку під час відправлення іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення зобов`язання з повідомленням про вручення, або з дати, зазначеної на такому листі іпотекодавцем при отриманні представником іпотекодавця зазначеного листа особисто. На підтвердження спливу тридцятиденного строку з моменту надіслання Банком повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень ТОВ «Укркава» банк надав: засвідчену копію вимоги від 07 липня 2017 року (лист № 28/01-3/17/10602), оригінал квитанції № 6501406499910 про надання послуг поштового зв`язку про направлення вимоги листом з повідомленням про вручення, оригінал опису вкладення від 10 липня 2017 року про направлення вимоги. Отже, Банк надав приватному нотаріусу документи, які містять відмітку поштового відділення зв`язку про відправлення вимоги цінним листом з повідомленням про вручення на вказану в іпотечному договорі адресу, тобто виконав вищевказані вимоги, що не врахували суди попередніх інстанцій. Надання доказів щодо повідомлення боржника та сплив тридцятиденного строку з моменту повідомлення уможливлюють вчинення виконавчого напису, що свідчить про дотримання встановленого порядку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України значено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

У справі, що переглядається, суди встановили, що на адресу ОСОБА_1 АТ «Райффайзен Банк» 11 жовтня 2021 року надіслав вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором в якому вказав, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань утворилася прострочена заборгованість у сумі 15 959,34 грн, вимагав протягом не більш як 30 днів з дня отримання вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом із сплатою відсотків та пені до умов кредитного договору, а саме: 205 045,75 грн - заборгованість по сумі кредиту, 1 814,99 грн - за процентами. Вимогу направлено на вказану в договорах адресу: АДРЕСА_2 , що підтверджується списком згрупованих відправлень від 11 жовтня 2021 року (який містить номер поштового відправлення), фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 11 жовтня 2021 року, описом вкладення до листа з оголошеною цінністю про направлення досудової вимоги (а. с. 74-76). Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик В. В. 23 листопада 2021 року виніс виконавчий напис, яким запропонував звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , цим самим задовольнивши вимоги стягувача у розмірі 206 860,00 грн станом на 07 жовтня 2021 року, також зазначено, що стягнення здійснюється за період з 07 жовтня 2018 року по 07 жовтня 2021 року. Позивач не спростовував розрахунок заборгованості, не надано до суду належних і допустимих доказів, які б спростовували безспірність вимог відповідача.

За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції не було надано оцінку тому факту, що судом першої інстанції за клопотанням сторони позивача постановлено ухвалу про витребування доказів у нотаріуса, який видав оскаржуваний виконавчий напис від 23 травня 2022 року, яка на адресу приватного нотаріуса направлена не була, у зв`язку із чим докази, які мають значення для розгляду справи, фактично так і не були витребувані.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідні матеріали щодо вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису від 23 травня 2022 року надані суду відповідачем разом з відзивом на позов 03 жовтня 2022 року, до якого додано докази направлення цього відзиву з додатками відповідачу (а. с. 47-79). Відповідь на відзив, зокрема, у зв`язку із запереченням достовірності, допустимості або належності цих доказів матеріали справи не містять. Приватним нотаріусом Рудик В. В. на виконання вимог ухвали суду відповідні матеріали нотаріальної справи направлені до суду 08 листопада 2022 року (а. с. 96-123), зокрема, і вимога АТ «Райффайзен Банк» від 11 жовтня 2021 року, направлена на адресу ОСОБА_1 , про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 11 жовтня 2021 року, список згрупованих відправлень від 11 жовтня 2021 року (який містить номер поштового відправлення) (а. с. 118-120). Апеляційна скарга (а. с. 127-133) та додаткові письмові пояснення ОСОБА_1 (а. с. 204-205) не містять доводів щодо невиконання або неналежного виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів у нотаріуса, як і клопотань про витребування доказів, які сторона позивача вважала такими, що мають значення для розгляду справи.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінкидоказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко