№ 128/1326/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

01 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 128/1326/18

провадження № 61-5523св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,

за касаційними скаргами представника ОСОБА_2 - адвоката Захарчука Максима Володимировича на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М., та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду (збитки), заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля марки «Land Rover Freelander», державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 728 760,75 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 19 січня 2018 року на автодорозі сполученням Немирів - Вінниця поблизу с. Щітки Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , керуючи мікроавтобусом «Renault Trafik», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку м. Вінниці, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем «Land Rover Freelander», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та закрито справу про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Через пошкодження з вини відповідача автомобіля, йому завдана майнова шкода, яка згідно з висновком експертного дослідження від 02 лютого 2018 року № 12-2/97, проведеного КНДЕКЦ МВС України складає 949 793,90 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», яка повідомила позивача, що страхова виплата в сумі 100 000,000 грн. буде здійснена йому через систему Private money в строки, визначені законодавством.

З урахування заяви про зменшення позовних вимог вважає, що завдана йому шкода повинна розраховуватися таким чином - 949 793,90 грн (ринкова вартість автомобіля до ДТП) - 121 033,15 грн (вартість автомобіля у пошкодженому стані) - 100 000,00 грн (страхове відшкодування) = 728760,75 грн. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 03 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами розміру майнової шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, оскільки наданий висновок експертизи від 02 лютого 2018 року є недостовірним, а висновок експертизи від 25 жовтня 2018 року є неналежним доказом.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Вінницький апеляційний суд постановою від 25 березня 2021 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (збитки), заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля марки «Land Rover Freelander», державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 728 760,75 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що місцевий суд помилково вважав висновок експертизи від 02 лютого 2018 року недостовірним доказом, а висновок експертизи від 25 жовтня 2018 року неналежним доказом. При цьому апеляційний суд виходив з того, експерт під час визначення ринкової вартості транспортного засобу «Land Rover Freelander», державний номерний знак НОМЕР_1 , врахував, що під час проведення зовнішнього огляду, у зв`язку з відсутньою акумуляторною батареєю, не можливо було встановити дійсний пробіг за інформацією лічильника одометра, тому суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що у висновку експертизи від 02 лютого 2018 року зазначені вихідні дані, які є взаємовиключні, так як показання одометра не вдалося встановити. Водночас суд першої інстанції не врахував, що у висновку експерта від 25 жовтня 2018 року визначено розрахункову дійсну ринкову вартість автомобіля позивача у пошкодженому стані, а не його утилізаційну вартість, тому дійшов безпідставного висновку про те, що експерт був зобов`язаний проводити дослідження лише з урахуванням акту дефектування або діагностування на спеціалізованому для «Land Rover Freelander» підприємстві автосервісу. Крім того, визнання судом першої інстанції вказаного висновку неналежним та недопустимим доказом у зв`язку з тим, що експертиза була проведена без огляду транспортного засобу, на підставі матеріалів експертизи від 02 лютого 2018 року, апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика)проведення судової експертизи за наявними даними, необхідними для оцінки, є нормативно допустимим.

Враховуючи необхідність відшкодування потерпілому шкоди, завданої його майну, доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, внаслідок якого автомобілю «Land Rover Freelander» завдано технічні ушкодження, а власнику цього автомобіля ОСОБА_1 - майнову шкоду, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди (збитків), заподіяної внаслідок пошкодження вказаного автомобіля в розмірі 728 760,75 грн.

Водночас апеляційний суд вважав необґрунтованими висновки суду першої інстанції про не доведення позивачем належними та допустимими доказами розміру майнової шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, оскільки ОСОБА_2 не надав суду жодного належного та допустимого доказу на спростування заявленого позивачем розміру майнової шкоди.

Короткий зміст додаткової постанови апеляційного суду

Вінницький апеляційний суд додатковою постановою від 15 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд мотивував додаткову постанову тим, що є підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У квітні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Захарчук М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 760/12308/15-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 296/8913/15-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 308/4989/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 542/1526/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 545/1993/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 715/2433/15-ц та від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового про задоволення позову, оскільки розмір майнової шкоди є недоведеним. При цьому зазначив, що матеріли справи не містять акту дефектування або діагностування на спеціалізованому для «Land Rover Freelander» підприємстві автосервісу. В матеріалах справи є дефектна відомість від 30 січня 2018 року, однак вона складена експертом при огляді транспортного засобу, під час якого не визначались технічно справні складники транспортного засобу, які підлягають до використання у зв`язку із фізичним знищенням транспортного засобу. В свою чергу, висновок експертизи від 25 жовтня 2018 року зроблений на підставі матеріалів експертизи від 02 лютого 2018 року без огляду КТЗ. При цьому експерт всупереч Методиці не досліджував технічно справні складники КТЗ, які могли бути визначенні лише за результатами діагностування на спеціалізованому для «Land Rover Freelander» підприємстві автосервісу. Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що висновки експертизи від 02 лютого 2018 року та висновок від 25 жовтня 2018 року містять суттєві розбіжності у ринковій вартості одного і того ж самого автомобіля, калькуляції окремих запчастин, нормогодин ремонтних робіт та фарбування. Так згідно з додатком до висновку експерта від 25 жовтня 2018 року, «Бюлетня автотовароведа» за жовтень 2018 року № 103, вартість автомобіля 2013 року випуску, марки «Land Rover Freelander» становить 637 920,00 грн, що спростовує посилання позивача про вартість автомобіля до ДТП в розмірі 949 793,90 грн, як те визначеного у висновку експертного дослідження від 02 лютого 2018 року. Крім того, у цій справі апеляційний суд ототожнив поняття утилізаційної вартості автомобіля та вартості автомобіля після ДТП. Оскільки утилізаційна вартість автомобіля належного позивачу не визначена, суд апеляційної інстанції безпідставно визначив шкоду завдану майну позивача в розмірі 728 736,00 грн.

Скарга також містить доводи про те, що апеляційний суд вважаючи вказані висновки експертів допустимими доказами не врахував, що у них не зазначено про обізнаність експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Розгляд справи здійснювався Вінницьким апеляційним судом у складі суддів, які вже брали участь в розгляді цієї справи на стадії відкриття провадження, та своєю постановою вже задовольняли апеляційну скаргу позивача, що, на думку відповідача, відповідно до статті 37 ЦПК України вказувало про недопустимість повторної участі даної колегії в розгляді справи. Тому колегія суддів мала заявити самовідвід або ж задовольнити відвід заявлений стороною у справі.

У квітні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Захарчук М. В. також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу, яка була надана у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга на додаткову постанову мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що суд безпідставно не прийняв заперечення відповідача щодо заяви про ухвалення додаткової постанови в частині стягнення витрат позивача на правничу допомогу. Крім того, розмір витрат пов`язаних із апеляційним розглядом не був поданий разом із позовною заявою як орієнтовний розрахунок, що виключає можливість їх стягнення та розподілу судом апеляційної інстанції. Зазначена сума заявлених судових витрат, які розраховані у фіксованому розмірі є завищеною і встановлена лише для апеляційного розгляду, та обумовлюється лише зміною адвоката після прийняття рішення місцевим судом. Також суд не врахував, що заявник не надав доказів на підтвердження факту сплати гонорару адвокату, а тому не було підстав для його стягнення з відповідача.

У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Череватий П. М. подав відзив на касаційну скаргу подану на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року, в якій просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що розмір майнової шкоди розраховано правильно, підтверджено належними та допустимими доказами, з чим обґрунтовано погодився апеляційний суд.

У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Череватий П. М. також подав відзив на касаційну скаргу подану на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, в якій просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що додаткова постанова апеляційного суду відповідає вимогам процесуального закону.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Череватого П. М. на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

27 квітня 2021 року справа № 128/1326/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Череватого П. М. на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та закрито справу про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

З цієї постанови видно, що 19 січня 2018 року на автодорозі сполученням Немирів - Вінниця, поблизу с. Щітки ОСОБА_2 , керуючи мікроавтобусом «Renault Trafik», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку м. Вінниці, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем «Land Rover Freelander», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Власником автомобіля «Land Rover Freelander», державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1

ПрАТ «СК «Провідна» повідомленням від 06 березня 2018 року № 17-05/3112 повідомила ОСОБА_1 про те, що страхова виплата щодо події від 19 січня 2018 року, в якій пошкоджений автомобіль «Land Rover Freelander» за договором страхування від 25 вересня 2017 року № АК/7219224/0202/17 в сумі 100 000,00 грн. буде здійснена через систему Private money в строки, визначені законодавством.

Згідно з висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02 лютого 2018 року № 12-2/97 судовий експерт дійшов таких висновків: вартість відновлювального ремонту автомобіля «Land Rover Freelander» в результаті його пошкодження при ДТП, станом на дату проведення дослідження, становить 1 322 840,16 грн; матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Land Rover Freelander» в результаті ДТП, станом на дату проведення дослідження становить 949 793,90 грн.

У висновку за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 25 жовтня 2018 року № 5011/18-21, виконаного експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, проведеного на підставі матеріалів експертного дослідження від 02 лютого 2018 року № 12-2/97, експерт дійшов висновку, що розрахункова дійсна ринкова вартість автомобіля «Land Rover Freelander» у пошкодженому стані на 17 жовтня 2018 року без врахування попиту на ринку регіону та терміну реалізації складає 121 033,15 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статями 76 77 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У статті 81, частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що з вини ОСОБА_2 позивачу завдано майнової шкоди, розмір якої визначений висновками експертного дослідження, проведеними в установленому порядку, а відповідач не довів належними доказами іншого розміру майнової шкоди, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував того, що розмір майнової шкоди визначеної позивачем ґрунтується на припущеннях, а висновки експертів від 02 лютого 2018 року № 12-2/97 та від 25 жовтня 2018 року № 5011/18-21 є неналежними доказами, обґрунтовано спростовано апеляційним судом з посиланням на те, що оскільки на автомобілі позивача була відсутня акумуляторна батарея у зв`язку з пошкодженням цього автомобіля під час ДТП, а експерту заборонено самостійно змінювати об`єкт дослідження, тому відповідно до наведених положень Методики експерт правомірно визначив величину пробігу за нормативним значенням. При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що висновок за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 25 жовтня 2018 року № 5011/18-21 є належним доказом, оскільки у цьому висновку визначено розрахункову дійсну ринкову вартість автомобіля у пошкодженому стані. Той факт, що експертиза була проведена з порушенням вимог закону, а саме без огляду КТЗ, на підставі матеріалів експертизи від 02 лютого 2018 року, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки згідно з вимогами Методики проведення судової експертизи є нормативно допустимим за наявними даними, необхідними для оцінки.

Не спростовують правильність висновків апеляційного суду і доводи скарги про те, що утилізаційна вартість автомобіля належного позивачу не визначена, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно визначив шкоду завдану майну позивача в розмірі 728 736,00 грн.

Так, відповідно пункту 2.2 Методики утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складників.

Згідно з висновком експертного дослідження від 02 лютого 2018 року № 12-2/97 розрахункова дійсна ринкова вартість автомобіля «Land Rover Freelander» у пошкодженому стані на 17 жовтня 2018 року без врахування попиту на ринку регіону та терміну реалізації складає 121 033,15 грн.

Відповідач на не спростував належними доказами того, що утилізаційна вартість пошкодженого автомобіля вище ніж зазначена у висновку від 02 лютого 2018 року, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що від розміру завданої позивачу майнової шкоди має бути віднята сума вартості пошкодженого автомобіля, а також сума страхового відшкодування.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені апеляційним судом, оскаржувана постанова не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

У зв`язку з цим доводи скарги про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову,не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови судом касаційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Посилання в касаційній скарзі на упередженість колегію суддів при розгляді апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки той факт, що колегія суддів брала участь у розгляді цієї справи за апеляційною скаргою представника позивача на ухвалу місцевого суду про повернення позовної заяви, не є безумовною підставою для заявлення самовідводу та не свідчить про упередженість колегії суддів.

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Вирішаючи заяву про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд встановив такі обставини.

29 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Череватий П. М. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення адвокат надав копію договору про надання правничої допомоги від 21 грудня 2020 року, копію додаткової угоди від 21 грудня 2020 року, копію акта від 26 березня 2021 року та копію рахунку на оплату від 26 березня 2021 року № 16.

14 квітня 2021 року представник відповідача - адвокат Захарчук М. В. подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої, в порушення вимог частини третьої статті 180 ЦПК України, пункту 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України, не долучив доказів її надіслання іншим учасникам справи.

З матеріалів справи видно, що 21 грудня 2020 року адвокат Череватий П. М. звернувся до суду першої інстанції з заявами про ознайомлення з матеріалами справи та надання в електронному вигляді копії технічного запису усіх судових засідань.

13 січня 2021 року адвокат подав апеляційну скаргу на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року.

09 березня 2021 року ОСОБА_3 подав до апеляційного суду клопотання про долучення доказів та клопотання про виклик судового експерта.

17 березня 2021 року адвокат подав до апеляційного суду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи та долучення доказів.

Крім того ОСОБА_3 брав участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, призначених на 09 березня 2021 року і на 25 березня 2021 року, та у останньому заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, докази чого мав намір подати до суду протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

З наданих апеляційному суду документів встановлено, що розмір гонорару адвоката Череватого П. М. за надання правничої допомоги, пов`язаної з оскарженням рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року складає 15 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн - фіксована сума, 5 000,00 грн - гонорар успіху. Вказані кошти мають бути перераховані клієнтом протягом 60 днів з дня прийняття апеляційним судом судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги клієнта на рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення апеляційний суд врахувавши домовленість сторін про сплату гонорару за надання правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн, складовою частиною якого є гонорар успіху, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом в суді апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовають та не свідчать про порушення апеляційними судом норм процесуального права при розподілі витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2021 року, а виконання додаткової постанови Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року - ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року, у зв`язку із залишенням цих судових рішень без змін їх виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Захарчука Максима Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року та додатковї постанови Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов