№ 128/1438/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

06 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 128/1438/18

провадження № 61-17973св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, державний реєстратор Відділу з питань державної реєстрації Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області,

треті особи: Державне підприємство «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз «Альянс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 рокуу складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Ковальчука О. В., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У червні 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Вінницькому районі, державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації Вінницької районної державної реєстрації, за участю третіх осіб без самостійних вимог: Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП ««Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз «Альянс» (ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс») про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,85 га для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Бохоницька сільська рада) ОСОБА_2 , витребування земельної ділянки і скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про права власності ОСОБА_2 на зазначену ділянку, внесеного на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 27 січня 2005 року № 72 «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 для адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї) із земель запасу Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області та укладення договору оренди» затверджено проект землеустрою щодо відведення йому, як суб`єкту підприємницької діяльності (далі - СПД), земельної ділянки для адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї) із земель запасу Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області та передано йому в оренду земельну ділянку площею 0,7430 га, а також укладений договір оренди землі від 27 січня 2005 року, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинений запис

від 17 лютого 2005 року за № 040900500010. Згідно із зазначеним проектом землеустрою, сформовано земельну ділянку площею 0,7430 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, а також визначено її межі в натурі (на місцевості).

На підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2007 року, укладеного між ним та Вінницькою районною державною адміністрацією, він набув у власність земельну ділянку площею 0,7430 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, для адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на території Бохоницької сільської ради, за межами населеного пункту, Вінницький район.

На його замовлення, ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки для адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних ростин (туї) на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1,

с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область.

Межі земельної ділянки визначені на місцевості та закріплені межовими знаками. Згідно з описом меж земельної ділянки: від Б до А - землі Товариства з обмеженою відповідальністю «Струм Агро» (далі - ТОВ «Струм Агро»). Тобто на дату набуття ним права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, відповідно до планово-картографічних матеріалів, єдиним суміжним землекористувачем виступало ТОВ «Струм Агро».

27 листопада 2007 року Управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі йому виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД

№ 399609, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування, договорів оренди землі за № 0107780500187 від 23 листопада 2007 року.

З моменту набуття у власність і станом на дату звернення до суду з позовом, він використовує земельну ділянку за призначенням.

З метою відновлення межових знаків, у квітні 2018 року він звернувся до ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та замовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості АДРЕСА_1 на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

08 травня 2018 року через Центр надання адміністративних послуг м. Вінниця він подав зазначену технічну документацію для внесення інформації до бази даних Державного земельного кадастру (далі - ДЗК). Однак, повідомленням від 22 травня 2018 року № ПВ-0500006482018 державний кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області Літянська О.В. відмовила йому у прийнятті заяви про внесення змін до ДЗК в зв`язку з тим, що належна йому ділянка площею перетинається з іншими ділянками, кадастрові номери: 05200680500:01:007:0300 - площа співпадіння 4,2264%; 05206680500:01:007:0339, власником якої є ОСОБА_3 - площа співпадіння 53,4923%.

Зазначив, що ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку, площею 1,85 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 05206680500:01:007:0339, за договором купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року, укладеним між ним та ОСОБА_4 , тоді як первинним власником земельної ділянки був ОСОБА_2 , який набув її на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня

2017 року № 2-10358/15-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2018 року № 2-10358/15-17-СГ в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,85 га для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради у власність ОСОБА_2 є незаконним та підлягає скасуванню, як такий, що грубо порушує право позивача як власника земельної ділянки кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, на вільне та беззастережне володіння, користування та розпорядження нею, гарантоване йому статтями 316 317 319 321 345 ЦК України. Крім того, затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2018 року

№ 2-10358/15-17-СГ, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бохоницької сільської ради у власність ОСОБА_2 має ряд похибок та не відповідає встановленим межам, конфігурації та площі земельної ділянки; під час його виготовлення не були враховані вимоги статті 198 ЗК України щодо погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами, оскільки підпис, що міститься у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 14 червня 2017 року, йому (позивачеві) не належить, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2017 року

- визнати недійсним та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,85 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, на підставі договору дарування від 01 грудня 2017 року;

- витребувати у ОСОБА_3 на його на користь земельну ділянку площею 0,3974 га, що складає частину від земельної ділянки площею 1,85 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бохоницької сільської ради, що належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування

від 01 грудня 2017 року;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2020 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законодавчо визначена процедура закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками/землекористувачами полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18). Ураховуючи, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпоряденої документації є допоміжною, суд дійшов висновку, що сам по собі факт непогодження позивачем меж у землевпорядній документації ОСОБА_2 , встановлений висновком судово-технічного та почеркознавчого дослідження від 01 жовтня 2018 року не може свідчити про незаконність набуття ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520680500:01:007:0339. Суд також зазначив з приводу існуючої вибірковості позиції позивача щодо оспорювання правомірності набуття суміжними землевласниками права власності на земельні ділянки без погодження з ним їх меж, зауваживши, що як вбачається з повідомлення про відмову позивачу у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 22 травня 2018 року, земельна ділянка, належна позивачу, має перетин, крім земельної ділянки 0520680500:01:007:0339, ще і з земельною ділянкою кадастровий номер 05200680500:01:007:0300, власник якої не є учасником даної справи. За наведених обставин, суд вважав за необхідне відмовити за недоведеністю у задоволенні позову ФОП

ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2017 року

№ 2-10358/15-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 та передачі йому у власність земельної ділянки площею 1,8500 га (кадастровий номер 0520680500:01:007:0339) для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради. Відмовляючи у задоволенні решти заявлених позивачем вимог, суд виходив з того, що вони мають похідних характер від первісної вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому також не підлягають задоволенню. Крім того, суд зауважив, що звертаючись до суду із зазначеним позовом до декількох відповідачів, позивач допустив протиріччя у визначенні правових підстав звернення з позовом, зокрема одночасно обґрунтовував позовні вимоги як посиланням на статтю 387 ЦК України, так і на статтю 388 ЦК України, які мають взаємовиключний характер.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ФОП ОСОБА_1 частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2018 року

№ 2-10358/15-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бохоницької сільської ради площею 1,85 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339 та передачі її у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, в частині площі земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку, надану раніше у власність ФОП ОСОБА_1 в межах і конфігурації згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №399609

від 23 листопада 2007 року.

Визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на земельну ділянку площею 1,85 га, кадастровий номер якої 0520680500:01:007:0339, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Бохоницької сільської ради та належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування

від 01 грудня 2017 року, в частині земельної ділянки, площею 0,3974 га, наданої раніше у власність ФОП ОСОБА_1 в межах і конфігурації згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №399609

від 23 листопада 2007 року.

Витребувати від ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 із земельної ділянки, площею 1,85 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бохоницької сільської ради, наданої ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 0,3974 га, надану раніше у власність ФОП ОСОБА_1 в межах і конфігурації згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №399609 від 23 листопада 2007 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що станом на час передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2

(2017 року), належна ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2007 року, укладеного між ним та Вінницькою районною державною адміністрацією земельна ділянка, була вже сформована, їй був присвоєний кадастровий номер, інформація щодо неї внесена до Державного земельного кадастру, тобто така земельна ділянка набула усіх ознак об`єкта цивільних прав. Зважаючи на викладене, ФОП ОСОБА_1 як законний власник земельної ділянки кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, має право на захист своїх прав власника від будь-яких порушень у спосіб, передбачений ЦК України та ЗК України.

За змістом статті 50 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час набуття ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються, зокрема у разі формування нових земельних ділянокі погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, крім інших документів, письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою. Натомість, при виготовленні землевпорядної документації щодо відведення у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, межі такої не було погоджено із суміжним землевласником - ФОП ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах документації відповідний акт про погодження меж відсутній, а наявний акт прийомки-передачі межових знаків ОСОБА_2 на зберігання від 14 червня 2017 року не може вважатися доказом на підтвердження погодження меж, з огляду на установлений висновком експертів за результатами проведення судово-технічного та почеркознавчого дослідження від 01 жовтня 2018 року № 5000/5001/18-21 факт того, що підпис на ньому вчинено не позивачем, а іншою особою.

Ураховуючи, що позивач раніше відповідача ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку, у межах згідно з кадастровим планом до Державного акта про право власності на земельну ділянку серія ЯД № серії ЯД № 399609

від 23 листопада 2007 року, набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520680500:01:007:001, а при погодженні і затвердженні у 2017 році проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином не перевірило технічну документацію проекту і не співвставило її з наявними даними Державного земельного кадастру, що призвело до часткового накладення площі земельної ділянки, що виділялася ОСОБА_2 у власність на вже існуючу, як об`єкт цивільного права, земельну ділянку ФОП ОСОБА_1 , і таке накладення становить 0,3974 га - 53,4923% від усієї площі із зовнішніми розмірами по периметру, тобто до частини ділянки ОСОБА_2 без вилучення її у позивача включено 0,3974 га належної йому земельної ділянки, що свідчить про те, що позивач у порушення статей 153 154 ЗК України був позбавлений права власності на частині земельної ділянки, апеляційний суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 підлягає визнанню незаконним і скасуванню у частині передачі цієї частини земельної ділянки, як такий, що порушує права позивача як власника земельної ділянки кадастровий номер 0520680500:01:007:001.

Зважаючи на те, що земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,3974 га на підставі частково незаконного наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області безоплатно набув у власність ОСОБА_2 , який після цього на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н. В., зареєстрованого у реєстрі за № 2982, відчужив її

ОСОБА_4 , а останній 01 грудня 2017 року подарував її ОСОБА_3 , апеляційній суд дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту в порядку статті 388 ЦК України шляхом витребування майна у його останнього добросовісного набувача - ОСОБА_3 , як такого, що вибуло з володіння власника ФОП ОСОБА_1 не з його волі іншим шляхом, та обґрунтованість вимоги позивача про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав ОСОБА_3 на частину земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку позивача, площею 0,0374 га.

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 , у якій він просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження, у поданій на усунення недоліків касаційної скарги, заявник посилався на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України:

1) суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених: у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 та

від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

2) порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга ОСОБА_3 , у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не урахував висновки щодо застосування статті 198 ЗК України, статті 55 Закону України «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV), викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), у якій зазначено, що «згідно з положеннями статті 55 Закону № 858-IVустановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів».

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Судом апеляційної інстанції також невраховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі

№ 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) про те, що «власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача…. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів…. Крім того, підстави витребування майна у добросовісного володільця регулюється статтею 388 ЦК України, а не незаконним володільцем, підстави витребування майна від якого унормовано у статті 387 ЦК України».

Проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач звертаючись до суду із зазначеним позовом до декількох відповідачів допустив протиріччя у визначенні правових підстав поданого ним позову, посилаючись в обґрунтування позовних вимог як на положення статті 387 ЦК України, так і статті 388 ЦК України, залишивши поза увагою, що наведені норми права є взаємовиключними, оскільки регламентують: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України), та право власника на витребування майна від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України). У свою чергу, суд не наділений повноваженнями визначати, яка саме вимога і я в якому обсязі заявлена до конкретного відповідача, оскільки такі дії будуть свідчити про порушення судом принципу диспозитивності (статті 11 ЦПК України).

Надаючи оцінку експертним висновкам земельно-технічного дослідження

від 27 вересня 2018 року № 053/18, апеляційний суд у порушення вимог статей 78 83 89 ЦПК України, не з`ясував чи узгоджується він з іншими матеріалами справи - поземельними книгами на земельну ділянку кадастровий номер 0520680500:01:007:0001 і кадастровим планом цієї земельної ділянки (складова поземельної книги), який відповідає фактичному місцю розташуванню земельної ділянки і графічному зображенню земельної ділянки кадастровий номер 0520680500:01:007:0001 з урахуванням графічних азимутів («рози вітрів») у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 399609

від 23 листопада 2007 року, виданому ФОП ОСОБА_1 . Так, взявши за основу зазначений висновок земельно-технічного дослідження, апеляційний суд фактично змінив місце розташування земельної ділянки позивача кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, що призвело: 1) до невідповідності державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 399609 від 23 листопада

2007 року, виданого ФОП ОСОБА_1 відомостям, які містяться в Державному земельному кадастрі; 2) до порушення прав власників суміжних земельних ділянок: ОСОБА_3 , як власника земельної ділянки, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, площа перетину 53,4923%, іншої особи - власника земельної ділянки кадастровий номер 0520680500:01:007:0330, площа перетину 4,2264%; та до порушення частини першої статті 153 ЗК України.

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Саюка Б. О., у якому представник позивача просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня

2020 року - без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанцій повно встановив фактичні обставини справи та правильно застосував норми матеріального права. Зазначив, що матеріалами справ підтверджено, що позивач раніше ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку, у межах згідно з кадастровим планом до державного акта про право власності на земельну ділянку серія ЯД № серії ЯД № 399609 від 23 листопада 2007 року, набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520680500:01:007:001, а при погодженні і затвердженні у 2017 році проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином не перевірило технічну документацію проекту і не співвставило її з наявними даними Державного земельного кадастру, що призвело до часткового накладення площі земельної ділянки, що виділялася ОСОБА_2 у власність на вже існуючу, як об`єкт цивільного права, земельну ділянку

ФОП ОСОБА_1 , і таке накладення становить 0,3974 га, що становить 53,4923% від усієї площі із зовнішніми розмірами по периметру, тобто до частини ділянки ОСОБА_2 без вилучення її у позивача включено 0,3974 га земельної ділянки останнього, що свідчить про те, що він, у порушення статей 153 154 ЗК України, фактично був позбавлений права власності на землю. За таких обставин, не заслуговують на увагу твердження заявника про те, що оскаржуваним судовим рішенням фактично змінено місце розташування земельної ділянки позивача кадастровий номер 0520680500:01:007:0001.

Також у січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, у якому відповідач просив касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 липня

2020 року. Зазначив щодо обґрунтованості доводів касаційної скарги заявника у частині зміни місця розташування земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 , що і призвело до виникнення земельного спору між сторонами. Факт зміни місця розташування земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 , на думку заявника, підтверджується порівнянням координат поворотних точок меж земельної ділянки, що містяться у поземельній книзі та каталогом координат, який зазначений у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Крім того, при порівнянні графічного зображення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 , визначеного у кадастровому плані, який міститься у поземельній книзі на земельну ділянку (кадастровий номер 0520680500:01:007:0001), державному акті від 23 листопада 2017 року № 399699 та на есплікації, яка міститься у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 змінилося її місце розташування, унаслідок чого і виникло відповідне накладення.

16 вересня 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду письмові пояснення за касаційною скаргою, в яких висловив аргументи, які є подібними до тих, що викладені у його касаційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що у 2001 ДП «Вінницький регіональний центр державного земельного кадастру» виготовив проект відведення земельної ділянки ТОВ «Струм-Агро» для розширення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Бохоницької сільської ради.

Згідно з розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації

від 21 січня 2003 року № 54 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Струм-Агро» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту», 11 червня 2003 року між Вінницькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Струм-Агро» укладений договір оренди земельної ділянки.

Згідно з розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації

від 27 січня 2005 року № 72 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 для адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї) із земель запасу Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області та укладення договору оренди» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду СПД

ОСОБА_1 для адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї) із земель запасу Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 , та передано ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,7430 га. Вказаний проект землеустрою містить такі документи: заява СПД ОСОБА_1 , адресована сільському голові Бохоницької сільської ради про надання дозволу на збір матеріалів, рішення 9 сесії 4 скликання Бохоницьої сільської ради від 11 грудня 2003 року «Про надання згоди СПД ОСОБА_1 на збір матеріалів попереднього погодження місце розташування земельної ділянки; викопіювання з плану землекористування Бохоницької сільської ради; розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 04 лютого 2020 року № 100 «Про створення постійно діючої комісії по обстеженню та вибору земельних ділянок на території Вінницького району»; акт вибору та обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості), що намічається до відведення СПД ОСОБА_1 для адміністративно-виробничих потреб для вирощування декоративних рослин (туї); висновок Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області; висновок головного лікаря Вінницької районної санепідемстанції; висновок головного архітектора Вінницького району; висновок начальника служби пожежного нагляду; висновок начальника Вінницького районного відділу земельних ресурсів; розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 06 травня 2004 року № 377 про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування та надання дозволу СПД ОСОБА_1 на розробку технічної документації на земельну ділянку; експлікація; висновок Вінницького районного відділу земельних ресурсів про погодження проекту відведення даної земельної ділянки СПД ОСОБА_1 ; рішення Бохоницької сільської ради Вінницького району

15 сесії 4 скликання від 06 жовтня 2004 року« Про надання земельної ділянки в оренду та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СПД ОСОБА_1 ; розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 27 січня 2005 року № 72 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 для адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї) із земель запасу Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області та укладення договору оренди»; креслення меж контурів угідь в розрізі землекористування; план меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки; акт встановлення меж земельної ділянки; схема земельної ділянки; довідка з Вінницького районного відділу земельних ресурсів про присвоєння земельній ділянці кадастровий номер 05200680500:01:007:0001; висновок державної землевпорядної експертизи від 12 січня 2005 року № 8; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 листопада 2007 року, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 придбав у Вінницької районної державної адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 05200680500:01:007:0001.

На замовлення ФОП ОСОБА_1 , ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовив технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ФОП ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки для іншого призначення - адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї) на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 (2007 рік ).

20 червня 2007 року між Вінницькою районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1 укладений договір на встановлення земельного сервітуту АДРЕСА_1 .

23 листопада 2007 року Управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі ФОП ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 399609, відповідно до якого ФОП

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,7430 га, цільове призначення: іншого призначення, розташована: АДРЕСА_1 . Зазначений державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010780500187 від 23 листопада 2007 року.

У квітні 2018 року ФОП ОСОБА_1 замовив у ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ФОП ОСОБА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в АДРЕСА_1 .

22 травня 2018 року ФОП ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг м. Вінниця подав зазначену документацію для внесення інформації до бази даних ДЗК.

Згідно з повідомленням державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру

від 22 травня 2018 року № ПВ-0500006482018, ФОП ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з виявленням перетинів площі земельної ділянки кадастровий номер 0520680500:01:007:0001 із земельними ділянками: кадастровий номер 0520680500:01:007:0300 - площа співпадіння 4,2264%; кадастровий номер 0520680500:01:007:0339 - площа співпадіння 53,4923%.

Також встановлено, що у 2017 році ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» виготовлений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту Вінницького району для ведення особистого селянського господарства. Зазначений проект землеустрою містив, зокрема, експлікацію, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 14 червня 2017 року; акт перенесення в натуру (на місцевість); викопіювання з кадастрової карти (плану); кадастровий план земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

від 19 серпня 2017 року № 2-10358/05-07-СТ затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею

1,8500 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Бохоницької сільської ради, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, та надано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 . Зобов`язано відділ Головного управління держкомзему у Вінницькому районі внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

08 листопада 2017 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею

1,8500 га, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу

08 листопада 2017 року за реєстровим № 2982.

01 грудня 2017 року між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) укладений договір дарування вищезазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 01 грудня 2017 року за реєстровим № 3258.

Згідно з висновком експертів судово-технічного та почеркознавчого дослідження від 01 жовтня 2018 року №5000/5001/18-21, виконаного на замовлення ФОП ОСОБА_1 , підпис на акті прийомки-передачі межових знаків та зберігання від 14 червня 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта № 053/18 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 27 вересня 2018 року встановлено, що:

1. Місце розташування та межа земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 , яка надана відповідно до «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 для адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї) із земель запасу Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 », виготовленого

2004 року, відповідає місце розташуванню та межам земельної ділянки відповідно до «Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки для іншого призначення - адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї) на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 », виготовленої 2007 року;

2. Зовнішні розміри по периметру та площа - відповідають, а місце розташування земельної ділянки загальною площею 0,7430 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, відповідно до меж визначених в Державному земельному кадастрі не відповідає місце розташуванню земельної ділянки, яке визначене «Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки для іншого призначення - адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин туї на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 ». Земельна ділянка, кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, відповідно до меж визначених в Державному земельному кадастрі повернута та зміщена в сторону в порівнянні із земельною ділянкою ФОП ОСОБА_1 площею 0,7430 га згідно з технічною документацією 2007 року. Площа несуміщення становить 0,4288 га з зовнішніми розмірами по периметру.

3. Встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, що належить ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку ФОП ОСОБА_1 площею 0,7430 га відповідно до меж визначених «Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки для іншого призначення - адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин туї на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 с. Бохоники Вінницького району Вінницької області». Площа накладення становить 0,3974 га з зовнішніми розмірами по периметру.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Відділу у Вінницькому районі від 24 квітня 2019 року № 363/405-19-0.20 встановлено, що на виконання ухвали Вінницького районного суду Вінницької області

від 14 березня 2019 року справа №128/1438/18 щодо надання координат поворотних точок та графічне зображення земельної ділянки відповідно до них, згідно з якими земельна ділянка, розташована на території Бохоницької сільської ради площею 0,7400 га, вносилась до Державного земельного кадастру та їй присвоювався кадастровий номер 0520680500:01:007:001

у 2005 році на підставі Технічної документації щодо відведення земельної ділянки в оренду, та згідно з довідкою Вінницького районного відділу земельних ресурсів від 31 січня 2005 року № 06-169, Відділ у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, технічної документації (проекту землеустрою), відповідно до якої вказану земельну ділянку було внесено до Державного земельного кадастру у 2005 році, в архіві відділу не виявлено. Тому відділ не має можливості надати координати поворотних точок та графічне зображення запитуваної земельної ділянки, переданої в оренду та внесеної до бази даних Державного земельного кадастру у 2005 році.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_3 висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Межі розгляду справи Верховним Судом

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на вказаний припис Верховний Суд переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ГПК України).

Оскільки письмові пояснення ОСОБА_3 за касаційною скаргою, подані до Верховного Суду, 16 вересня 2021 року поза межами строку на касаційне оскарження, у який він навів додаткові доводи щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги, Верховний Суд залишає вказані пояснення без розгляду.

Щодо оцінки аргументів учасників справи, викладених у касаційній скарзі та відзивах по суті справи, та висновків суду апеляційної інстанції

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Суди встановили, що ФОП ОСОБА_1 з січня 2005 року набув у користування земельну ділянку кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, спочатку на умовах оренди на підставі договору оренди землі від 27 січня

2005 року, а згодом, на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада

2007 року, укладеного між ним та Вінницькою районною державною адміністрацією, а отже набув уже сформовану земельну ділянку у власність.

Обгрунтовуючи необхідність захисту права власності на земельну ділянку, ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що під час відновлення меж належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості), з'ясовано, що вони частково накладаються на межі земельної ділянки кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, виділеної у власність ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

від 19 серпня 2017 року № 2-10358/15-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», причиною чого очевидно стали порушення, допущені при виготовленні землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Відповідно до статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376)

Відповідно до Інструкції № 376 межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції № 376).

Згідно з пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується в виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (стаття 107 ЗК України).

Дані земельно-кадастрової документації відповідно до статті 193 ЗК України повинні містити сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2007 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Вінницькою районною державною адміністрацією, позивач 27 листопада

2007 року отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 399609, який посвідчує його право на земельну ділянку площею 0,7430 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0001, для адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на території Бохоницької сільської ради, за межами населеного пункту, Вінницький район, та у якому вказані зовнішні межі цієї ділянки, з урахуванням технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки для іншого призначення - адміністративно-виробничих потреб - під вирощування декоративних рослин (туї) на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту АДРЕСА_1 , виготовленої 2007 року ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Сама ж по собі, вказана земельна ділянка була сформована з визначенням її меж в натурі (на місцевості) у січні 2005 року, та з того ж часу, до моменту набуття ФОП ОСОБА_1 права власності на неї, перебувала у нього в оренді.

У травні 2018 року ФОП ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з виявленням перетинів належної йому на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 0520680500:01:007:0001 із земельними ділянками, зокрема із земельною ділянкою площею 1,85 га, кадастровий номер 05206680500:01:007:0339, останнім власником, якої є ОСОБА_3 , яка була набута попереднім її власником ( ОСОБА_2 ) у серпні 2017 року у порядку безоплатної приватизації.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, землевпорядна документація виготовляється у разі її відсутності з метою належного формування та обліку земельної ділянки.

Апеляційний суд встановив, що при виготовленні на замовлення

ОСОБА_2 землевпорядної документації щодо відведення йому у власність земельної документації площею 1,8500 га (кадастровий номер 0520680500:01:007:0339), межі земельної ділянки не було погоджено із суміжним землевласником ФОП ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах документації відповідний акт про погодження меж відсутній, а наявний акт прийомки-передачі межових знаків ОСОБА_2 на зберігання від 14 червня 2017 року містить підпис, який згідно з висновком експертів судово-технічного та почеркознавчого дослідження від 01 жовтня 2018 року № 5000/5001/18-21 виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) щодо застосування статі 198 ЗК України, статті 55 Закону України «Про землеустрій», зокрема, що стадія погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною; полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт; тому, якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови; підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації; непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів», не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, у даному випадку був відсутній сам факт погодження меж земельної ділянки, що була у подальшому відведена у власність ОСОБА_2 , із суміжним землевласником - ФОП ОСОБА_1 , як наслідок, відповідно до висновку експерта № 053/18 за результатами проведення земельної-технічної експертизи від 27 вересня 2018 року встановлено, що земельна ділянка площею 1,8500 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, накладається на земельну ділянку площею 0,7430 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0001; площа накладення становить 0,3974 га. Очевидним є і те, що перетину земельної ділянки виділеної ОСОБА_2 у власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2017 року

№ 2-10358/15-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» можна було уникнути у разі дотримання ОСОБА_2 законодавчо закріпленої процедури закріплення межовими знаками меж земельної ділянки площею 1,8500 га в натурі (на місцевості) та погодження меж такої із суміжними землевласниками/ землекористувачами, одним з яких є ФОП ОСОБА_1 . Не проведення такої процедури дає підстави вважати, що на момент виготовлення технічної документації, необхідної для отримання у власність земельної ділянки, ОСОБА_2 було відомо про накладення земельної ділянки щодо якої він замовив виготовлення технічної документації із належною позивачеві на праві власності земельною ділянкою, кадастровий номер 0520680500:01:007:0001.

Щодо доводів касаційної скарги заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права у частині ненадання належної оцінки експертним висновками земельно-технічного дослідження від 27 вересня 2018 року

№ 053/18, колегія суддів виходить з такого.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) стаття 89 ЦПК України.

Надавши наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушене право власності позивача на земельну ділянку площею 0,7430 га підлягає поновленню у твій частині, у якій він фактично був позбавлений права власності на землю (0,3974 га), шляхом часткового скасування оспорюваного позивачем наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 , та витребування у наведеній частині земельної ділянки у ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного тлумачення заявником положень статті 198 ЗК України, статті 55 Закону України «Про землеустрій» та переоцінки доказів у справі, і не спростовують висновки апеляційного суду. Встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до повноважень касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу і твердження ОСОБА_3 про неурахування апеляційним судом правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), оскільки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у ній висновки є аналогічні тим, щодо яких суд апеляційної інстанції дійшов у справі, яка переглядається.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем та відповідачами спірних правовідносин, не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Звертаючись до суду з позовом, позивач чітко визначив свої вимоги, зокрема про витребування у ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,3974 га, що складає частину від земельної ділянки площею 1,85 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0339, яка передана у власність первинного її власника ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бохоницької сільської ради, та на момент вирішення спору належить відповідачеві ОСОБА_3 на підставі договору дарування

від 01 грудня 2017 року, оскільки вона вибула з його законного володіння, як власника, поза його волею. Саме по собі зазначення позивачем в обґрунтуванні юридичної кваліфікації заявленої ним вимоги статей 387 388 ЦК України не може свідчити про протиріччя у визначенні правових підстав заявленого ним позову у наведеній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 .

Щодо клопотання ОСОБА_3 про повідомлення про дату та час розгляду касаційної скарги, проведення судового розгляду справи з викликом відповідача

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки в попередньому судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, та призначення справи до судового розгляду, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи за його участю, необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційні скарги задоволенню не підлягають, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401,409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повідомлення про дату та час розгляду касаційної скарги, проведення судового розгляду справи з його викликом відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак