Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 128/2206/21

провадження № 61-5920св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, на постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

від 08 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину.

Позов мотивований тим, що судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2019 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 серпня 2019 року, до досягнення дитиною повноліття.

Однак на даний час дитина тяжко хворіє, постійно проходить обстеження та лікування, що потребує затрат як часу, так і коштів.

Враховуючи, що на момент звернення до суду з цим позовом, стан здоров`я сина погіршився, позивач просила суд:

- припинити стягнення аліментів на підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня

2019 року;

- збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 23 серпня 2019 року, стягнувши на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня

2022 року, у складі судді Бондаренко О. І., позов задоволено. Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 за судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня

2019 року на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відкликано без подальшого виконання виконавчий лист, що перебуває на виконанні в Бориспільському відділі державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і був виданий на підставі судового наказу від 23 серпня 2019 року № 359/7757/19, виданого 02 вересня

2019 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 серпня 2019 року, до дня досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що з часу стягнення аліментів істотно погіршився стан здоров`я дитини, про що позивачем надано відповідні докази.

Враховувавши пріоритет інтересів дитини, на утримання якої стягнуто аліменти, її стан здоров`я, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави, для збільшення розміру аліментів з 1/4 до 1/2 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно статті 192

СК України раніше встановлений розмір аліментів можливо змінити лише у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я саме когось із батьків дитини або ж отримувача аліментів (опікуна, законного представника, тощо).

Суд апеляційної інстанції вважав, що у спірних правовідносинах підлягає встановлення та доведенню факт того, що через хворобу дитини відбулися зміни у матеріальному становищі позивача.

Встановивши, що матеріали справи не містять інформації про недостатність розміруаліментів, стягнутих на підставі наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2019 року, для забезпечення інтересів дитини, а також врахувавши, що на час стягнення аліментів син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже мав певні захворювання, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кравчук М. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Кравчук М. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19, від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору про збільшення розміру аліментів на дитину мають бути враховані інтереси дитини, а також усі істотні обставини, що можуть вплинути на визначення розміру аліментів. При вирішенні питання про збільшення розміру аліментів на дитину, яка страждає на хронічне захворювання, перевага надається інтересам дитини, яка має право на достатній рівень забезпечення, а не посиланням відповідача на його матеріальне становище.

Син сторін страждає на тяжку хворобу, потребує медичного спостереження, що включає в себе систематичне лікування. У той час як ОСОБА_2 є фізично здоровим і працездатним та може виконувати свій обов`язок по утриманню дитини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Звертає увагу, що у провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, до якого позивач долучила докази, аналогічні поданим у розглядуваній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 серпня 2019 року судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/7757/19 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 серпня 2019 року, до досягнення дитиною повноліття.

06 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу в справі № 359/7757/19.

Малолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю у с. Гуменне Вінницького району Вінницької області та має ряд захворювань, зокрема: легкий нижній парапарез, мозочкова атаксія, затримка мовного розвитку, резидуально - органічного генезу внаслідок перенесеної гіпоксично - ішемічної енцефалопатії, вентрикулодилятація, стадія компенсації, афектореспіраторний синдром, фолатний цикл мутація МТК, у зв`язку з чим потребує лікування.

Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії ЛКК, протокол

№ 20, від 26 березня 2021 року ОСОБА_3 має право на одержання державної соціальної допомоги, строком на 2 роки.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Основним правовим питанням, яке постало перед судами у розглядуваній справі є те, чи може погіршення стану здоров`я дитини бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання.

Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням,

не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував і Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 643/11949/19, на яку посилалась ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Таким чином, стан здоров`я дитини (пункт 1 частини першої статті 182

СК України) належить до обставин, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини (впливають на такий розмір) і, вочевидь, зміна цієї обставини, зокрема, істотне погіршення стану здоров`я дитини після стягнення аліментів, може бути підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів.

Верховний Суд, враховуючи призначення та мету аліментів на утримання дитини, виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Конвенції про права дитини Конституції України СК України ЦПК України, Закону України «Про охорону дитинства», надаючи відповідь на основне правове питання у розглядуваній справі, дійшов висновку, що погіршення стану здоров`я дитини може бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання, якщо внаслідок такого погіршення здоров`я раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що погіршення стану здоров`я дитини не може бути самостійною підставою для зміни розміру аліментів є помилковим.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81

ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилаючись на те, що малолітній ОСОБА_3 вже на момент стягнення аліментів мав певні захворювання, апеляційний суд не звернув уваги на наявні в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції докази, зокрема, медичні документи, які свідчать про те, що після видачі Бориспільським міськрайонним судом Київської області судового наказу про стягнення аліментів від 23 серпня 2019 року в справі № 359/7757/19 стан здоров`я дитини істотно погіршився, в неї були виявлені як нові захворювання, так і розвинулись негативні наслідки існуючих, що загалом призвело до встановлення у 2021 році малолітньому ОСОБА_3 статусу «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Таким чином, погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 після стягнення аліментів не носить короткострокового характеру, а є стійким розладом функцій організму, який призводить до обмеження життєдіяльності дитини.

Верховний Суд в цій частині погоджується з оцінкою доказів наданою судом першої інстанції, який встановив, що стан здоров`я малолітнього

ОСОБА_3 після стягнення аліментів істотно погіршився.

Заперечення ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу про те, що інтереси дитини, у зв`язку з її хворобою, забезпечені шляхом подання ОСОБА_1 позову про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, не знайшли свого підтвердження.

Так, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2022 року в справі № 128/1577/21 позов ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 2 875 грн.

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування рішення, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність збільшення розміру стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 766/5464/16-ц.

Натомість апеляційний суд, внаслідок помилкового тлумачення закону, скасував рішення суду.

Верховний Суд вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, на даному етапі життя ОСОБА_3 , необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини буде визначення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області в справі № 359/2506/22 від 22 серпня 2022 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання матері, із ОСОБА_2 на утримання матері - ОСОБА_4 , 1949 року народження, стягнуто аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно.

Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року скасуванню, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2022 року залишити в силі, змінивши визначений судом розмір аліментів.

Керуючись статтями 400 409 413 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року скасувати, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області

від 27 січня 2022 року залишити в силі, змінивши визначений судом розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович