№ 128/775/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 128/775/21

провадження № 61-7479 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький);

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року у складі судді Карпінської Ю. Ф. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позовна заява обґрунтована тим, що він є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення з боржника ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 24 915 796, 97 грн.

01 вересня 2020 року була винесена постанова державного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ).

28 січня 2021 року експертом Вінницького відділення КНДІСЕ було складено висновок № 6270-6276/20-21, за яким комплекс об`єктів нерухомого майна для автотехобслуговування (адміністративно-складські приміщенні з гаражами та земельні ділянки), що знаходяться за адресою: с. Лисогора Вінницького району Вінницької області, був оцінений за ціною 14 354 375 грн. Вважав, що оцінка за висновком від 28 січня 2021 року № 6270-6276/20-21 суб`єктом оціночної діяльності була завищена та майно, яке оцінювалось, не є цілісним майновим комплексом, так як не є підприємством.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати неправомірною прийняту Вінницьким ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), як замовником, та виконану суб`єктом оціночної діяльності експертом Вінницького відділення КНДІСЕ, як виконавцем, у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 оцінку про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна для автотехобслуговування (адміністративно-складські приміщення з гаражами та земельні ділянки), що розташовані за адресою: с. Лисогора Вінницького району Вінницької області, за ціною 14 354 375 грн.

У грудні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Вінницького ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання неправомірною оцінки, визнання незаконним та скасування акта та постанови, в якому просив: визнати неправомірною прийняту Вінницьким РВ ДВС Центрально-Західного районного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), як замовником, та виконану суб`єктом оціночної діяльності експертом Вінницького-відділення КНДІСЕ Козаком О. М., як виконавцем, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 оцінку про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна для автотехобслуговування (адміністративно-складські приміщенні з гаражами та земельні ділянки), що знаходяться за адресою: с. Лисогора Вінницького району Вінницької області, за ціною 14 354 375 грн; визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, складений 30 червня 2021 року заступником начальника Вінницького ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмахом Д. В. по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, затверджений 30 червня 2021 року начальником Вінницького РВ ДВС Голубєвим С.; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену 30 червня 2021 року заступником начальника Вінницького ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмахом Д. В. по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, затверджену 30 червня 2021 року начальником Вінницького РВ ДВС Голубєвим С.; визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, винесені 28 серпня 2021 року заступником начальника Вінницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмахом Д. В. по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № № НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

Позов ОСОБА_4 повернуто заявнику разом з доданими до нього документами.

Клопотання про призначення експертизи залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовано тим, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Суди дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 , вважаючи неправомірною оцінку про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна, для належного захисту порушених на його думку прав та інтересів повинен був звертатися до суду із скаргою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, а не у порядку позовного провадження.

Оскільки провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито, то позов третьої особи - ОСОБА_4 підлягає поверненню, що не є перешкодою для звернення до суду з окремими позовними вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року й передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме правильного розмежування судової юрисдикції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 серпня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 128/775/21 із Вінницького районного суду Вінницької області.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Крім того, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України cуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - про розгляд справи з викликом сторін слід відмовити, оскільки колегія суддів не знаходить для цього підстав і потреби у наданні пояснень немає.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мотивована тим, що спір повинен розглядатись саме в порядку позовного провадження, а не як скарга на дії державного виконавця. Також зазначили, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, безпідставно повернув позовну заяву третій особі - ОСОБА_4 .

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У вересні 2022 року ОСОБА_3 та Вінницький ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) подали відзив на касаційну скаргу, в яких зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вінницького відділу державної виконавчої служби(далі - ВДВС) у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому просив визнати неправомірною прийняту Вінницьким ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), як замовником, та виконану суб`єктом оціночної діяльності експертом Вінницького відділення КНДІСЕ, як виконавцем, у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 оцінку про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна для автотехобслуговування (адміністративно-складські приміщення з гаражами та земельні ділянки), що розташовані за адресою: с. Лисогора Вінницького району Вінницької області, за ціною 14 354 375 грн.

У грудні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Вінницького ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання неправомірною оцінки, визнання незаконним та скасування акта та постанови, в якій просив визнати неправомірною прийняту Вінницьким РВ ДВС Центрально-Західного районного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), як замовником, та виконану суб`єктом оціночної діяльності експертом Вінницького-відділення КНДІСЕ Козаком О. М., як виконавцем, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 оцінку про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна для автотехобслуговування (адміністративно-складські приміщенні з гаражами та земельні ділянки), що знаходяться за адресою: с. Лисогора Вінницького району Вінницької області, за ціною 14 354 375 грн; визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, складений 30 червня 2021 року заступником начальника Вінницького ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмахом Д. В. по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, затверджений 30 червня 2021 року начальником Вінницького РВ ДВС Голубєвим С.; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену 30 червня 2021 року заступником начальника Вінницького ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмахом Д. В. по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, затверджену 30 червня 2021 року начальником Вінницького РВ ДВС Голубєвим С.; визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, винесені 28 серпня 2021 року заступником начальника Вінницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмахом Д. В. по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № № НОМЕР_3, НОМЕР_4.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

У цій справі ОСОБА_1 просив визнати неправомірною прийняту Вінницьким ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), як замовником, та виконану суб`єктом оціночної діяльності експертом Вінницького відділення КНДІСЕ, як виконавцем, у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 оцінку про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна для автотехобслуговування (адміністративно-складські приміщення з гаражами та земельні ділянки), що розташовані за адресою: с. Лисогора Вінницького району Вінницької області, за ціною 14 354 375 грн, вважаючи таку оцінку вказаного нерухомого майна завищеною.

З матеріалів справи убачається, що 14 серпня 2020 державним виконавцем Вінницького районного ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № № НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23 щодо стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_2 , з яких, виконавчі провадження № № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_17, НОМЕР_19, НОМЕР_20 де стягувачем перебував ОСОБА_1 .

Отже, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, у якому ОСОБА_1 пред`явлено вимоги, він не є стягувачем.

17 серпня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 на загальну суму стягнення 2 244 281, 47 грн.

17 серпня 2020 року до відділу надійшло 8 заяв про прийняття до примусового виконання виконавчих документів про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та 18 серпня 2020 року державним виконавцем винесено постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (по 8 виконавчих провадженням) зведене виконавче провадження № НОМЕР_24.

19 серпня 2020 року до відділу надійшли 9 заяв щодо прийняття до виконання виконавчих документів стосовно стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та 2 заяви від ОСОБА_4 про стягнення на його користь коштів з ОСОБА_2

21 серпня 2020 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень: № № НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33 про стягнення коштів в сумі 2 658 861, 19 грн з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та виконавчих проваджень № № НОМЕР_4, НОМЕР_3 - на користь ОСОБА_4 .

У зв`язку з тим, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, боржником в якому є ОСОБА_2 , 21 серпня 2020 року державним виконавцем винесені постанови про приєднання виконавчих проваджень до зведеного. У складі зведеного виконавчого провадження перебуває 40 виконавчих проваджень на загальну суму 24 834 275, 84 грн, виконавчі дії проводяться в межах зведеного виконавчого провадження.

При цьому із відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження убачається, що у виконавчих провадженнях: № № НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33 про стягнення коштів в сумі 2 658 861, 19 грн із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 здійснено заміну стягувача на ОСОБА_4 .

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За змістом частин першої-третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

За приписами частини п`ятої цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Разом з тим відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Як право на звернення зі скаргою в порядку цивільного судочинства, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), від 22 червня 2019 року у справі 308/12150/16-ц (провадження №14-187цс19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 , вважаючи неправомірну оцінку про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна, для належного захисту порушених, на його думку, прав та інтересів повинен був звертатися до суду із скаргою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, а не у порядку позовного провадження.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 .

У грудні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Вінницького ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання неправомірною оцінки, визнання незаконним та скасування акта та постанови, в якому просив визнати неправомірною оцінку у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна для автотехобслуговування (адміністративно-складські приміщенні з гаражами та земельні ділянки), що знаходяться за адресою: с. Лисогора Вінницького району Вінницької області, за ціною 14 354 375 грн; визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, складений 30 червня 2021 року заступником начальника Вінницького ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмахом Д. В. по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_34; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену 30 червня 2021 року заступником начальника Вінницького ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмахом Д. В. по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2; визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу ( ОСОБА_3 ), винесені 28 серпня 2021 року заступником начальника Вінницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмахом Д. В. по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № № НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Положеннями статті 43 ЦПК України визначені загальні процесуальні права та обов`язки учасників справи.

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу врегульованого нормами статті 52 ЦПК України.

Відповідно до статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

Необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з`ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

За статтею 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України, тобто як до вимог щодо подачі зустрічного позову.

Відповідно до частини другої статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Таким чином, у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, щодо якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Таким чином, позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 52 ЦПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 916/3245/17, від 12 червня 2019 року в справі № 916/542/18 та Верховного Суду від 09 вересня 2019 року в справі № 910/12463/18.

Зі змісту пред`явлених ОСОБА_4 вимог убачається, що ним оспорюються результати прилюдних торгів, за результатами яких арештоване майно було передано іншому стягувачу і такі вимоги мають розглядатися у порядку позовного провадження.

Тобто предметом доказування за пред`явленими ним вимогами є порушення порядку проведення прилюдних торгів. Пред`явлені ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, у зв`язку з чим провадження у справі за його вимогами закрито, що унеможливлює розгляд позову ОСОБА_4 як третьої особи із самостійними вимогами.

Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про повернення позову ОСОБА_4 .

За таких обставин, оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - про розгляд справи за участю сторін відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович