№ 128/839/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 128/839/19

провадження № 61-5821св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2021 року

у складі судді Саєнко О. Б. та постанову Вінницького апеляційного суду

від 26 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно спадкоємців.

Позовну заяву мотивовано тим, що 30 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Ощадбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за № 1235. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 кредитного договору банком було надано кредит на суму

69 300,00 дол. США, в свою чергу позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі

69 300,00 дол. США, а також сплатити 13,5 % річних в порядку, на умовах

та в строки, визначені цим договором. Кредит надавався на 5 років

з терміном остаточного погашення не пізніше 29 травня 2012 року на споживчі потреби.

Позичальник зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором, щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі

1 150,00 дол. США та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з 30 червня 2007 року на відповідні рахунки позичальника, відкриті в банку, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, повернути кредит в сумі 69 300,00 дол. США, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором

30 травня 2007 року між банком та позичальником було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т. П., зареєстрований у реєстрі за

№ 3128.

Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є: жилий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 120,9 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м та земельна ділянка площею 0,4776 га, які знаходяться

за адресою: АДРЕСА_1 , які належать позичальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 17 жовтня 1996 року за № 3-3684 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 22 жовтня 1996 року, реєстровим № 982 в реєстровій книзі № 4, а також на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ВН № 012349, виданого 03 жовтня 2001 року Стрижавською селищною радою на підставі рішення цієї ж ради двадцятої сесії третього скликання від 27 липня 2020 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1447.

Вказувало, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області

від 23 листопада 2011 року (справа № 2-1822/2011) постановлено рішення, яким задоволено позов прокурора Вінницького району Вінницької області

в інтересах AT «Ощадбанк» в особі ТВБВ № 10001/0160 філії - Вінницького обласного управління AT «Ощадбанк» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь «Ощадбанк» в особі ТВБВ № 10001/0160 філії - Вінницького обласного управління «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором

від 30 травня 2007 року № 1235 в сумі 62 852,07 дол. США, яка складається з: суми кредиту - 46 868, 89 дол. США; відсотків за користування

кредитом - 5 257,23 дол. США; пені за прострочення платежів за кредитом -

10 725,95 дол. США, що відповідно до розпорядження Національного банку України від 13 жовтня 2011 року № 205/ 394, в еквіваленті становить

501 289,25 грн. Рішення набрало законної сили 05 грудня 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

Банк зазначав, що потенційними спадкоємцями майна за померлим

ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 , внуки: ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .

У зв`язку з тим, що за позичальником зареєстроване нерухоме майно (предмет іпотеки), 29 серпня 2018 року банк звернувся до Вінницької районної нотаріальної контори з претензією № 101.20-11/812, в якій просив повідомити спадкоємців померлого позичальника про його кредитну заборгованість та необхідність її погашення.

04 жовтня 2018 року до банку надійшла відповідь з Вінницької районної державної нотаріальної контори від 29 вересня 2018 року за № 1956/02-14, якою державний нотаріус Березовська Л. М. повідомила, що заяву банку як кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 було отримано та зареєстровано

у книзі реєстрації спадкових справ № 1310, спадкова справа № 404/2018, однак жодної інформації безпосередньо від спадкоємців про прийняття спадщини до банку не надходило.

Також банк звернувся із заявою про забезпечення доказів, цю заяву було задоволено, згідно з направлених судом матеріалів спадкової справи

№ 404/2018 до майна померлого ОСОБА_3 , спадкову справу заведено на підставі заяви банку № 101.20-11/812 від 29 серпня 2018 року, спадкоємці відсутні.

За життя у спадкодавця ОСОБА_3 утворився кредитний борг у сумі

67 387,95 дол. США, що в еквіваленті станом на 22 лютого 2019 року -

1 819 651,88 грн, тому банк вважав, що відповідачі зобов`язані здійснити погашення боргу кожен у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Ураховуючи зазначене, ПАТ «Державний ощадний банк України» просило суд звернути стягнення зі спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3 , - відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями, та земельну ділянку площею 0,4776 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу в межах процедури виконавчого провадження в рахунок погашення боргу на користь ПАТ «Державний ощадний банк України»

в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» за кредитним договором від 30 травня 2007 року № 1235 в розмірі 67 387,95 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня

2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним

у позасудовому порядку вимог частини третьої статті 1281 ЦК України,

а саме доказів про те, що позивач пред`явив свої вимоги щодо погашення суми заборгованості за кредитним договором відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємцям за законом після смерті ОСОБА_3 , протягом шести місяців з дня, коли позивач дізнався про прийняття спадщини спадкоємцями.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу представника позивача ПАТ «Державний ощадний банк України» - адвоката Лобанова О. О. залишено без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня

2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ «Державний ощадний банк України», оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним

у позасудовому порядку вимог частини третьої статті 1281 ЦК України, а саме доказів про те, що позивач пред`явив свої вимоги щодо погашення суми заборгованості за кредитним договором відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємцям за законом після смерті ОСОБА_3 , протягом шести місяців з дня, коли позивач дізнався про прийняття спадщини спадкоємцями. Тому невиконання позивачем вимог частини третьої статті 1281 ЦК України тягне наслідки, передбачені частиною четвертою статті 1281 ЦК України, а саме кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду,

АТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що банк не пропустив передбачений частиною другою статті 1281 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки кредитор не зобов`язаний повідомляти спадкоємців про наявність вимог щодо спадщини безпосередньо, а таке повідомлення може бути здійснено через нотаріальну контору.При цьому претензія банку стосувалася не конкретних спадкоємців, а всіх осіб, які прийняли спадщину.

До аналогічних висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 456/4355/15-ц (провадження № 61-471св20).

Також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц (провадження

№ 61-8438св18) міститься висновок щодо застосування статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і зазначено, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Згідно з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 11липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц (провадження № 61-14038св18), стаття1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. При цьому, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею

1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину відповідно до статті 84 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає, що нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви надсилаються поштовим відправленням з повідомленням про вручення або передаються адресатам особисто під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.

Зазначене кореспондується з главою 20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Таким чином, за змістом наведених норм закону кредитор боржника або повинен подати вимогу безпосередньо спадкоємцям, або звернутись до нотаріуса з вимогою.

До аналогічних висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі

№ 371/1063/16-ц (провадження № 61-15136св18).

Оскільки банк у заяві від 29 серпня 2018 року № 101.20-11/812, відповідно до вимог статей 1281 1282 ЦК України, просив нотаріуса повідомити спадкоємців про наявність боргу, а отже, вказана заява відповідає правовій природі претензії. Обрання певного способу є правом кредитора

і здійснюється ним на власний розсуд.

При цьому законодавством не передбачені форма і зміст вимог кредитора та на нотаріуса не покладено обов`язку перевіряти обґрунтованість вимог.

Зі змісту заяви (претензії) банку, адресованої нотаріусу, чітко убачається кореспондуючий обов`язок спадкоємців погасити борг спадкодавця.

До аналогічних висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 березня 2021 року у справі

№ 522/5924/17 (провадження № 61-8793св20).

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень АТ «Державний ощадний банк України» посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 травня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією - Вінницьке районне відділення № 5321 ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір

№ 1235, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 69 300,00 дол. США,

а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 69 300,00 дол. США, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних в порядку, на умовах та

в строки, визначені цим договором. Кредит надається на п`ять років

з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29 травня 2012 року на споживчі потреби (а.с. 5-8, т. 1).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором,

з яким у разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок заставленого майна. Предметом іпотеки є житловий будинок

з господарськими будівлями, який знаходиться в

АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 17 жовтня 1996 року за № 3-3684 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 22 жовтня 1996 року, реєстровим № 982 в реєстровій книзі № 4; земельна ділянка, площею 0,4776 га, яка розташована

в АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ВН № 012349ВН, виданого 03 жовтня 2001 року Стрижавською селищною радою на підставі рішення цієї ж ради двадцятої сесії третього скликання від 27 липня 2000 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1447, на якій розташований зазначений житловий будинок. Вказаний договір посвідчено Надольською Т. П., приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 3128 (а.с. 9-11, т. 1).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області

від 23 листопада 2011 року (справа № 2-1822/11) задоволено позов прокурора Вінницького району Вінницької області в інтересах

AT «Ощадбанк» в особі ТВБВ № 10001/0160 філії - Вінницького обласного управління AT «Ощадбанк» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь

АТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ № 710001/0160 філії - Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 1235 від 30 травня 2007 року в розмірі 62 852,07 дол. США, яка складається з: суми кредиту - 46 868,89 дол. США, відсотків за користування кредитом - 5 257,23 дол. США. пені за прострочення платежів по кредиту -

10 725,95 дол. США, що відповідно до розпорядження Національного банку України № 205/394 від 13 жовтня 2011 року в еквіваленті становить

501 289,25 грн. Рішення набуло чинності 05 грудня 2011 року

(а.с. 12-13, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

29 серпня 2018 року АТ «Ощадбанк» звернувся із заявою як кредитор

з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_3 до Вінницької районної державної нотаріальної контори, в якій вказано, що банку стало відомо про смерть боржника ОСОБА_3 . Керуючись частиною другою статті 1281 та статтею 1282 ЦК України, банк просив прийняти його заяву як кредитора

з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_3 (а.с. 14, т. 1).

Відповідно до відповіді Вінницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції

у Вінницькій області від 25 вересня 2018 року в архіві знаходиться на зберіганні актовий запис про смерть № 30 від 12 квітня 2018 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с. 15, т. 1).

Згідно з повідомленням Вінницької районної державної нотаріальної контори, яке надійшло до філії - Вінницьке обласне управління

АТ «Ощадбанк» 04 жовтня 2018 року, заяву кредитора спадкоємців

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було отримано та зареєстровано у Книзі реєстрації спадкових справ за № 1310, спадкова справа № 404/2018 (а.с. 16, т. 1).

Відповідно до відповіді на запит від 11 жовтня 2018 року, наданої Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області,

за адресою: АДРЕСА_1, на день смерті

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 ,

1956 року народження; ОСОБА_2 , 1987 року народження,

ОСОБА_4 , 2008 року народження, та ОСОБА_5 , 2015 року народження (а.с. 17, т. 1).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07 березня

2019 року заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про забезпечення доказів задоволено. Витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 404/2018, заведену до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1

(а.с. 18-19, т. 1).

Згідно з розрахунком, наданим банком, станом на 22 лютого 2019 року загальна сума заборгованості за кредитним договором від 30 травня

2007 року № 135 становить 67 387,95 дол. США, яка складається з:

46 868,89 дол. США - загальна сума заборгованості за кредитом (основний борг); 4 952,00 дол. США - заборгованості за відсотками; 10 725, 95 дол. США - пеня за прострочення платежів; 4 225,90 дол. США - 3 % річних на суму простроченого кредиту; 615,16 дол. США - розмір 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів (а.с. 45-46, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «Державний ощадний банк України» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1282 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Статтею 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1218 1219 ЦК України передбачено, що зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини

і не припинилися внаслідок його смерті.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Направлення 29 серпня 2018 року АТ «Ощадбанк» заяви як кредитора

з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_3 до Вінницької районної державної нотаріальної контори, в якій вказано, що банку стало відомо про смерть боржника ОСОБА_3 та, що за боржником обліковується заборгованість у розмірі 136 025,95 дол. США. Керуючись частиною другою статті 1281 та статтею 1282 ЦК України, банк просив прийняти його заяву як кредитора з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_3 , що свідчить про дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України. При цьому вимога до спадкоємця боржника була направлена з дотриманням строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України, а саме не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного

у спадщину, отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором (договором позики) за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

При цьому у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Висновки суду першої інстанції, з якими погодився і апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на спадкове майно, не відповідають положенням норм матеріального права, оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини та підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора

у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця і відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але

в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим щодо законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

При вирішенні цього спору встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається

з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події,

з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається

з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що 30 травня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 1235, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі

69 300,00 дол. США Термін остаточного погашення кредиту - не пізніше

29 травня 2012 року (а.с. 5-8, т. 1).

Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки (а.с. 9-11, т. 1).

Заочним рішення Вінницького районного суду Вінницької області

від 23 листопада 2011 року (справа № 2-1822/11) стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 30 травня

2007 року № 1235 у розмірі 62 852,07 дол. США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

04 квітня 2019 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду із цим позовом.

23 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позову

ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 116-118, т. 1).

Вказана заява залишилася поза увагою судів попередніх інстанцій.

Ураховуючи зазначене, крім того, суду необхідно встановити, чи не пропустив банк строк звернення до суду із цим позовом, враховуючи строк дії кредитного та іпотечного договорів, укладених 30 травня 2007 року, та наявність заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року за позовом прокурора Вінницького району Вінницької області в інтересах AT «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за цим кредитним договором.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та є передчасними.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до передчасних висновків судів попередніх інстанцій, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущено обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

У справі, що переглядається, касаційна скарга АТ «Державний ощадний банк України» задовольняється частково, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято, а тому за таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18).

Керуючись статтями 400 402 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня

2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 квітня

2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк