Постанова

Іменем України

27 червня 2022 року

м. Київ

справа № 129/3268/18

провадження № 61-3032св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області,

треті особи: Гайсинська державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року у складі судді Науменка С. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М., Якименко М. Г.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, треті особи: Гайсинська державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у грудні 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Немирівський районний суд Вінницької області ухвалою від 29 листопада 2021 року позовну заяву залишив без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, заяв про розгляд справи у його відсутність та про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Вінницький апеляційний суд постановою від 24 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судове засідання, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 у квітні 2022 року подав касаційну скаргу наухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не витребував, не вивчив, не дослідив письмові та електронні докази матеріалів цивільної справи № 148/2368/18.

Суди попередніх інстанцій зазначили у судових рішеннях недостовірну інформацію щодо неявки позивача до суду для розгляду справи та неповідомлення заявою про відкладення розгляду цієї справи.

Також судами попередніх інстанцій порушено ряд норм процесуального законодавства.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 26 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Немирівського районного суду Вінницької області.

Справа № 129/3268/18 надійшла до Верховного Суду 10 травня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи двічі поспіль, а саме: 20 жовтня та 29 листопада 2021 року не з`явився в судові засідання, не подаючи заяви про розгляд справи у його відсутність.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02 липня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 18 вересня 2020 року о 10 год. 30 хв.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи на 18 вересня 2020 року о 10 год. 30 хв., про що міститься розписка у матеріалах справи.

18 вересня 2020 року справа була знята з розгляду у зв`язку з відпусткою головуючого судді.

Наступний судовий розгляд справи було призначено на 09 листопада 2020 року о 10 год. 30 хв., про що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений.

09 листопада 2020 року справа була знята з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Телефонограмою від 21 січня 2021 року сторін було повідомлено про наступний судовий розгляд справи.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 28 січня 2021 року, з урахування ухвали цього ж суду від 18 лютого 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання, заяв про розгляд справи у їх відсутність не надходило.

Вінницький апеляційний суд постановою від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 28 січня 2021 року скасував і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Немирівським районним судом Вінницької області розгляд справи призначено на 29 липня 2021 року о 14 год. 30 хв., про що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений.

Справа призначена на 29 липня 2021 року була знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті.

Справа була призначена до розгляду на 20 жовтня 2021 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 85, т. 2).

Сторони в судове засідання 20 жовтня 2021 року не з`явилися, тому розгляд справи було відкладено на 29 листопада 2021 року, про що ОСОБА_1 також був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 96, т. 2).

З викладеного вбачається, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судові засідання.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача подана не була.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, розгляд справи неодноразово відкладався, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку поведінці позивача, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Не вирішення судами попередніх інстанцій клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не впливає на правильність вирішення спору, оскільки спір по суті не розглядався.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії оскаржувані судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Залишення заяви без розгляду не порушує право позивача на судовий захист, оскільки відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів

ОСОБА_1 у квітні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, зокрема просив для об`єктивного та правового розгляду цієї справи витребувати письмові докази.

Клопотання не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішення питання про витребування доказів правилами зазначеної глави ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не відноситься.

Враховуючи викладене, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про витребування доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров