№ 1309/3808/12 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 1309/3808/12

провадження № 61-17567св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди у зв`язку з порушенням авторського права, заборону та припинення дій, що порушують авторське право і створюють загрозу їх порушення

за касаційною скаргою адвоката Юхименко Руслани Іванівни як представника ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Цяцяцька Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.; та касаційною скаргою адвоката Яцишина Андрія Володимировича як представника ОСОБА_1 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі колегії суддів: Цяцяцька Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування збитків та стягнення доходу, завданих порушенням авторського права, компенсацію в сумі 500 000,00 грн; заборонити відповідачу здійснювати будь-яке використання, розповсюдження, оплатне чи безоплатне відчуження будь-яких версій комп`ютерних програм ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16, їх похідних та інших програм, розроблених на основі цих вихідних кодів, та опублікувати у пресі та інших засобах масової інформації інформацію про допущене порушення права інтелектуальної власності.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 24 грудня 2008 року між ним як фізичною особою - підприємцем і ОСОБА_2 як фізичною особою - підприємцем укладено договір про надання послуг № Р-1 (далі - договір № Р-1). За умовами договору відповідач зобов`язався надати послуги, в тому числі консультаційні, у сфері інформаційних технологій та представництво замовника перед третіми особами, за що позивач сплачував йому комісійну винагороду.

На виконання умов договору відповідач здійснював представництво позивача перед третіми особами при продажу належного йому програмного забезпечення, зокрема належних йому комп`ютерних програм ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16 в різних версіях, яке продавалося під торговою маркою АВТО Software, яка зареєстрована за позивачем згідно із свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 .

Під час виконання умов договору відповідач мав доступ до конфіденційної інформації щодо його програмних продуктів, в тому числі і доступ до самих програмних файлів, виконуваних файлів, вихідних кодів та ін.

З квітня 2010 року між сторонами договірні відносини припинено, після чого позивач забрав у відповідача доступ до своїх програмних продуктів.

У квітні 2011 року ОСОБА_1 дізнався, що відповідач вже близько року від свого імені продає належні йому програмні продукти ІНФОРМАЦІЯ_15 та ІНФОРМАЦІЯ_9, доступ до яких він отримав за умовами договору. Використовуючи отриману в період співпраці конфіденційну інформацію, відповідач незаконно розробив копію програмного продукту ІНФОРМАЦІЯ_17 і незаконно продає його.

Належну позивачу комп`ютерну програму ІНФОРМАЦІЯ_15 відповідач продає через сайти www.sipvoipsdk.com; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тоді як позивач продає цей продукт на своєму сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 ; комп`ютерну програму ІНФОРМАЦІЯ_17 відповідач продає через свої сайти ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 . Хоча легально це програмне забезпечення продається тільки на сайті позивача www.pathtoolong.com.

Комп`ютерну програму ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідач продає через свій сайт ІНФОРМАЦІЯ_8. Легально це програмне забезпечення продається на сайті позивача www.ppt2swfsdk.com.

Усі комп`ютерні програми відповідач продає під торговою маркою АВТО Software, яка зареєстрована на позивача, згідно із Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 .

Продаючи комп`ютерні програми без згоди позивача, відповідач порушує його авторські права, передбачені статтями 15 та 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права». ОСОБА_1 продав комп`ютерну програму ОСОБА_5 , штат Каліфорнія, ОСОБА_6 , Італія, ОСОБА_7 , Італія.

14 червня 2011 року Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України прийняв рішення: № 39990 про реєстрацію авторського права на твір - комп`ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_15»; № 39991 про реєстрацію авторського права на твір - комп`ютерну програму « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; № 39989 про реєстрацію авторського права на твір - комп`ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_17».

Своїми неправомірними діями відповідач завдав позивачу суттєвої матеріальної шкоди. Оскільки відповідач здійснює продаж належного позивачу програмного забезпечення через інтернет-сайти з проведенням розрахунків через інтернет-гроші, встановити суму незаконно отриманого відповідачем доходу складно. У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача компенсацію, як це передбачено пунктом «г» частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Залізничний районний суд м. Львова рішенням від 05 червня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що твердження позивача, що за умовами договору № Р-1 відповідач здійснював представництво позивача перед третіми особами при продажу належного йому програмного забезпечення (зокрема, належних йому комп`ютерних програм ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16 в різних версіях), що, використовуючи отриману в період співпраці конфіденційну інформацію, відповідач незаконно розробив копію програмного продукту ІНФОРМАЦІЯ_17 і незаконно продає його, не доведені належними і допустимими доказами.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Львівський апеляційний суд постановою від 12 жовтня 2020 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн компенсації за порушення майнових прав ОСОБА_1 як суб`єкта авторських прав. Заборонив ОСОБА_2 здійснювати будь-яке використання, розповсюдження, оплатне чи безоплатне відчуження будь-яких версій комп`ютерних програм ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16, їх похідних та інших програм, розроблених на основі цих вихідних кодів. В решті позову відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт наявності у позивача авторських прав на комп`ютерні програми ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16 є доведеним. Матеріали справи підтверджують факт порушення відповідачем майнових прав позивача як суб`єкта авторського права, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає компенсація за порушення цих майнових прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що буде відповідати засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Львівський апеляційний суд додатковою постановою від 25 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 950,40 грн судових витрат.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована необхідністю провести розподіл судових витрат у справі, який має відповідати пропорційності задоволених вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів на них, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 23 листопада 2020 року, адвокат Юхименко Р. І. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

На обґрунтування касаційної скарги адвокат ОСОБА_2 зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційний суд не встановлював жодних фактів, не надавав оцінки доказам, вирішуючи спір виходив з того, що позивач обґрунтував певні обставини, надавши на їх підтвердження якісь докази, а відповідач цих обставин не спростував.

Апеляційний суд не встановив вид порушення авторського права позивача відповідно до статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідач заперечує сам факт використання ним об`єкта авторського права позивача, тому суд повинен встановити факт використання, що підтверджувався б належними, допустимими та достовірними доказами, а не припущеннями. У зв`язку із невстановленням факта використання відповідачем об`єкта авторських прав позивача у нього не було необхідності доводити правомірність такого використання.

Апеляційний суд ухвалив рішення на підставі припущень, оскільки суд не досліджував та не порівнював зміст комп`ютерної програми, авторство на яку має позивач, та комп`ютерної програми, яка, за твердженням суду, розміщена на зазначених в постанові сайтах, оскільки самі сайти суд не досліджував, а авторський захист комп`ютерної програми позивач має лише стосовно її назви, а не стосовно її змісту; на судову експертизу позивач надав два диски з комп`ютерними програмами, однак, звідки він отримав ці комп`ютерні програми, суд не встановив; факт існування сайтів та створення цих сайтів ОСОБА_2 суд не досліджував; факт продажу комп`ютерних програм, автором яких є позивач, суд не досліджував та не порівнював зі змістом комп`ютерної програми, авторство на яку має позивач; факт продажу цих програм саме ОСОБА_2 суд не встановив; комп`ютерні програми у осіб, які їх купували, не вилучались. Суд не надав оцінки, з точки зору допустимості доказу, протоколу огляду комп`ютерної програми, складеного приватним нотаріусом м. Москва Горбатенко М. В.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 04 лютого 2021 року, адвокат Яцишин А. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити повністю.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 та від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17.

На обґрунтування касаційної скарги адвокат Літинського С. В. зазначає, що, задовольняючи заяву про стягнення судових витрат, апеляційний суд виходив з пропорційності розміру задоволених позовних вимог. Однак такий висновок суду не кореспондується з нормами законодавства та усталеною практикою Верховного Суду щодо стягнення судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу. При цьому суд апеляційної інстанції не надав ніякої оцінки критерію співмірності судових витрат у цій конкретній справі.

Розмір витрат на правову допомогу у цій справі не залежав від суми, яку буде присуджено до стягнення, тому не відомі мотиви посилання суду на цифру 10 % як на відсоток задоволення позовних вимог, оскільки позивач та його представник не ставили сплату правничої допомоги у залежність від розміру задоволення позовних вимог. Апеляційний суд не звернув уваги, що, крім вимог майнового характеру, у позовній заяві також були і вимоги немайнового характеру, які задоволено.

03 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу відповідача, який мотивований тим, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Юхименка Р. І. як представника ОСОБА_2 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Яцишина А. В. як представник ОСОБА_1

01 березня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 грудня 2008 року між приватною особою - підприємцем ОСОБА_1 і приватною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг № Р-1, за умовами якого відповідач (виконавець) зобов`язався надати консультаційні послуги у сфері інформаційних технологій, розробку та тестування програмного забезпечення та представництво замовника перед третіми особами. Строк дії договору один місяць, з 24 грудня 2008 року до 24 січня 2009 року.

У разі наявності завдань замовника та продовження виконання договору виконавцем після закінчення строку дії цього договору при відсутності повідомлення у письмовій формі з боку хоча б однієї сторони про його розірвання договір вважається таким, що укладений на той самий строк на тих самих умовах. Це правило поширюється на всі випадки з пролонгації договору без обмежень (пункт 9.4 договору Р № 1).

В період часу з 29 грудня 2008 року до 23 листопада 2009 року відповідач отримував від позивача оплату за консультаційні послуги у сфері інформатизації та продажу програмного забезпечення, що підтверджується листом директора РВ «Західна регіональна дирекція АТ «ОТП Банк» в м. Львів» та реєстром платежів.

З листопада 2009 року розрахунки між позивачем та відповідачем були припинені.

Комп`ютерні програми ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16 були створені позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

14 червня 2011 року Державний департамент інтелектуальної власності міністерства освіти і науки України прийняв рішення № 39990 про реєстрацію авторського права на твір - комп`ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_15» за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4

14 червня 2011 року Державний департамент інтелектуальної власності міністерства освіти і науки України прийняв рішення № 39991 про реєстрацію авторського права на твір - комп`ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_9» за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4

14 червня 2011 року Державний департамент інтелектуальної власності міністерства освіти і науки України прийняв рішення № 39989 про реєстрацію авторського права на твір - комп`ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_17» за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4

25 травня 2010 року Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України видав свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , згідно з яким власником знака АВТО Software є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Висновком № 4580/4581 судової комплексної комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи у сфері інтелектуальної власності, проведеної 27 грудня 2017 року за матеріалами цивільної справи № 1309/3808/12, програма ІНФОРМАЦІЯ_15, що була завантажена із сайту www.sipvoipsdk.com та збережена на досліджуваний компакт-диск (протокол огляду від 08 липня 2011 року № 77 АА 2612926, складений нотаріусом м. Москви Горбатенко М. В.), має ознаки використання кодів та файлів програми ІНФОРМАЦІЯ_15, створеної, зокрема ОСОБА_1 . Ці ознаки виявляються в ідентичності більшості файлів, що є кодами програми або іншим чином пов`язані з роботою програми. Комп`ютерна програма ІНФОРМАЦІЯ_15, що була завантажена із сайту www.sipvoipsdk.com та збережена на компакт-диск, що опечатаний нотаріусом м. Москви Горбатенко М. В. (протокол огляду від 08 липня 2011 року № 77 АА 2612926), має ознаки порушення авторських прав на програму ІНФОРМАЦІЯ_15, створену, зокрема, ОСОБА_1 .

Продаж комп`ютерних програм ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16, автором яких є позивач, відповідач здійснює через сайти ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується: - роздруківкою з рахунка НОМЕР_2 , якою підтверджується належність сайтів ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 особі ОСОБА_8 ; ІНФОРМАЦІЯ_13 , телефон НОМЕР_3 (номер з договору, який було укладено між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ); - листом від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ;

- передачею ОСОБА_9 одного з доменів ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) з адреси ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_1 ;

- роздруківкою партнерів з продажу продуктів на сайті з продажу krojam krojamsoft.com ОСОБА_8 НОМЕР_3;

- завіреними нотаріусом свідченнями ОСОБА_10 про купівлю на сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 в ОСОБА_2 ;

- показами ОСОБА_11 про купівлю на сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 в ОСОБА_2 , що завірені прокуратурою комуни Кассіна-Ріццарді;

- показами ОСОБА_7 в прокуратурі міста Перуджа, легіон Карабінери Умбрія, про купівлю на сайті sipvoipsdk.com в ОСОБА_2 , що отримані в порядку міжнародної правової допомоги;

- заявою про скоєний злочин від АТ Ізі Асет Менеджмент до прокуратури м. Софії, у якій зазначені сайти ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та телефонний номер ОСОБА_2 НОМЕР_3 .

Факт того, що на цих сайтах були розміщені комп`ютерні програми ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16, автором яких є позивач, підтверджуються:

- роздруківкою із системи продажу програм, згідно з якою представник Krojam продав 13 замовлень;

- заявою про скоєний злочин від АТ Ізі Асет Менеджмент до прокуратури м. Софії;

- протоколом огляду сайту www.sipvoipsdk.com нотаріусом;

- висновком № 4580/4581 судової комплексної комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи у сфері інтелектуальної власності від 27 грудня 2017 року, проведеної Львівським НДІ судових експертиз, згідно з яким «комп`ютерна програма ІНФОРМАЦІЯ_15, що була завантажена з сайту www.sipvoipsdk.com … має ознаки порушення авторських прав на програму ІНФОРМАЦІЯ_15, створену, зокрема, ОСОБА_1 ».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга адвоката Юхименко Р. І. як представника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а касаційна скарги ОСОБА_12 як представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Перелік об`єктів авторського права закріплений у статті 433 ЦК України та статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до частини першої статті 437 ЦК України та статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право виникає з моменту створення твору. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Згідно з нормами статей 440 441 ЦК України та статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме: дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Положеннями частини другої статті 11 цього ж Закону встановлено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є зокрема, піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

Пунктом 1 статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є (зокрема) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 згаданого Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, а згідно з пунктом «г» частини 2 статті 52 згаданого Закону (у редакції від 11 липня 2001 року № 2627-ІІІ, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду з даним позовом) суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК, стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести виконання вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використані ним об`єкта авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК) (пункт 12). Суд повинен установити, чи перебуває вебсайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред`явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права (пункт 31). Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об`єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об`єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо (постанова Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Встановивши, що через сайти www.sipvoipsdk.com; www.ipphonesdk.com; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ІНФОРМАЦІЯ_11 , які належать відповідачу, здійснювався продаж комп`ютерних програм ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16, автором яких є позивач, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову, адже відповідач не надав жодних доказів того, що вказані сайти йому не належать чи/або на цих сайтах розміщені інші, не належні позивачу комп`ютерні програми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аргументи касаційної скарги відповідача такі висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з ними та цитування норм процесуального права щодо ненадання судом оцінки доказам, що надав позивач.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін.

Проте, не можна погодитися з висновками апеляційного суду щодо розподілу судових витрат у справі, оскільки при їх розподілі суд неправильно застосував норми права, які регулюють ці правовідносини.

15 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл між сторонами спору сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а також про стягнення з відповідача понесених позивачем інших судових витрат, а саме: 60 000,00 грн витрат на правничу допомогу; 9 904,00 грн витрат на оплату послуг експерта; 2 000,00 грн витрат на оплату послуг перекладачів.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу тавитрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Представник відповідача ОСОБА_2 подала до апеляційного суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (щодо стягнення судових витрат), у яких просить заяву залишити без розгляду, а в разі її задоволення зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з 60 000,00 грн до 19 000,00 грн та стягнути з відповідача на користь позивача суму коштів у розмірі 19 000,00 грн».

Оскільки вимоги частини четвертої статті 137 ЦПК України позивачем дотримані, підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу немає.

Апеляційний суд встановив, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 52 000,00 грн, що підтверджується належними і допустимими доказами. Доказів на підтвердження понесення витрат на перекладачів позивач не надав, тому такі витрати не може бути покладено на відповідача.

Звертаючись з цим позовом позивач сплатив 120,00 грн судового збору, а за апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції - 7 500,00 грн.

За викладених обставин витрати зі сплати судового збору, витрати на правничу допомогу та витрати на оплату послуг експерта підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 30 % від задоволених вимог (25 % за задоволену одну немайнову вимогу і 5 % від суми задоволеної майнової вимоги), що становить 20 857,20 грн ((52000,00 + 9 904,00 + 120,00 + 7 500,00) : 100 % х 30 %).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи наведене, додаткова постанова апеляційного суду підлягає зміні, шляхом збільшення суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 6 950,40 грн до 20 857,20 грн.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Юхименко Руслани Іванівни як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу адвоката Яцишина Андрія Володимировича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

Додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року змінити, збільшити розмір суми, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , з 6 950,40 грн до 20 857,20 грн (двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун