ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 130/1101/23

провадження № 61-12031св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2023 року в складі судді Заярного А. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в складі колегії суддів: Сопруна В. В., Міхасішина І. В., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису та просив заборонити ОСОБА_2 : наближатися менш ніж на 100 м до місця його проживання та менш ніж на 10 м до нього; особисто і через третіх осіб розшукувати його, переслідувати та у будь-яких спосіб спілкуватися, у тому числі: вести листування, телефонні переговори або контактувати з ним через інші засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб; обмежити ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною у місці її перебування.

На обґрунтування заяви зазначав, що зазнає систематичного психологічного і фізичного насилля з боку колишньої співмешканки ОСОБА_2 , що виражається у спричиненні йому тілесних ушкоджень, образ, переслідуванні та нав`язливих телефонних дзвінках, які супроводжуються погрозами, залякуванням та образами. Зазначені дії вчиняються в присутності та щодо спільної дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Він неодноразово звертався до правоохоронних органів тапостановами Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП та застосовано щодо неї адміністративне стягнення.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив заяву задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року, заяву задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися менш ніж на 100 метрів до місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наявності обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_3 .

Оскільки заінтересована особа ОСОБА_2 є матір`ю їх спільної дитини ОСОБА_4 , яка проживає разом з нею, доказів вчинення заінтересованою особою насильства щодо дитини суду не надано, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 в іншій частині, оскільки це може призвести до створення заявнику перешкод у спілкуванні з дитиною. Заявник не довів, що ОСОБА_2 веде з ним листування, телефонні переговори, контактує через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб, розшукує його та переслідує.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення його заяви в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19), від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19), від 24 лютого 2021 року в справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20), від 02 лютого 2022 року в справі № 202/6796/18 (провадження № 61-3565св21), від 13 квітня 2022 року в справі № 738/46/20 (провадження № 61-5944св21), від 16 листопада 2022 року в справі № 562/3695/17 (провадження № 61- 7024св22) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суди не врахували, що ОСОБА_2 неодноразово визнавали винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, оскільки вона вчиняла відносно нього домашнє насильство. Між ними постійно виникають конфлікти щодо спілкування з дитиною.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.

12 вересня 2023 року справа № 130/1101/23 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю.

За період з 2021 року Жмеринським РВП ГУНП у Вінницькій області було зареєстровано 16 звернень ОСОБА_3 щодо сварок з ОСОБА_2 , невиконання нею батьківських обов`язків, насильства в сім`ї та нанесення нею тілесних ушкоджень За вищевказаними зверненнями ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП, також співробітниками поліції винесено постанову щодо ОСОБА_3 за статтею 183 КУпАП.

Постановами Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 лютого 2022 року, 09 лютого 2022 року, 02 серпня 2022 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 ) та накладено адміністративне стягнення.

Постановами Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 березня 2023 року та 02 серпня 2022 року ОСОБА_2 визнано винною за частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_3 ) та накладено адміністративне стягнення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Суди встановили, що ОСОБА_1 не надав належні та достатні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 веде з ним листування, телефонні переговори, контактує з ним через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб, розшукує його та переслідує. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення насильства ОСОБА_2 стосовно дитини.

Окрім того, суди при вирішенні питання про видачу обмежувального припису правильно врахували, що заборона ОСОБА_2 вести із заявником листування чи телефонні переговори, а також обмеження ОСОБА_2 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 лише за місцем її перебування може створити перешкоди заявнику у спілкуванні з його дитиною, яка проживає разом з матір`ю.

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 в частині заборони ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати його, переслідувати та у будь-яких спосіб спілкуватися, у тому числі: вести листування, телефонні переговори або контактувати з ним через інші засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб, а також в частині обмеження ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною у місці її перебування.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко