Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 130/1440/21

провадження № 61-13921св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 -адвокат Натха Марія Сергіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Натха Марія Сергіївна, на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 червня 2021 року у складі судді Шепеля К. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Заяву мотивовано тим, що з 31 січня 2015 року вона і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у них народився син

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року шлюб між ними розірвано, визначено місце проживання дитини з матір`ю.

Вказувала, що між нею і чоловіком склалися неприязні стосунки та виник спір щодо виховання дитини.

Зазначала, що ОСОБА_2 викрадав сина, застосовує психологічне насильство до неї та сина, не виконує рішень суду та державних органів щодо участі у вихованні дитини.

Також вказувала, що колишній чоловік розповсюджує у мережі Інтернет неправдиву інформацію про те, що вона погана мати та людина.

Зазначала, що 23 травня 2021 року ОСОБА_2 приїхав з іншими невідомими особами до неї, погрожував застосуванням фізичної сили відносно неї та членів сім`ї, а також погрожував фізичною розправою. Про вказані обставини вона 27 травня 2021 року повідомила Жмеринський районний відділ поліції, яким порушено кримінальну справу за ознаками частини першої статті 129 КК України.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 300 м до неї та місця її проживання;

- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб її розшукувати, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, йому невідомому, переслідувати її та у будь який спосіб спілкуватись з нею.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 08 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_2 на строк шість місяців наближатись на відстань

300 м до ОСОБА_1 та місця її проживання на АДРЕСА_1 , крім випадків, пов`язаних з побаченням з дитиною ОСОБА_3 , в установленому законом порядку.

Заборонено ОСОБА_2 на строк шість місяців у будь-який спосіб (контактно, дистанційно, безпосередньо, опосередковано, усно, письмово) спілкуватись з ОСОБА_1 , крім випадків, пов`язаних з побаченням з дитиною ОСОБА_3 , в установленому законом порядку.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомлено Жмеринський РВП ГУНП у Вінницькій області за місцем проживання (перебування) заявника ОСОБА_1 для взяття її на профілактичний облік, а також Жмеринську районну державну адміністрацію Вінницької області.

В іншій частині заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що є доведеним наявність обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , а тому є необхідність у видачі обмежувального припису шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених статтею 26 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому суд врахував, що заінтересована особа має право на побачення зі своїм сином, визначене розпорядженням Дарницької районної

в місті Києві державної адміністрації від 19 березня 2019 року № 163, тому заборони обмежувального припису не повинні порушувати це його право.

Також суд першої інстанції правильно вважав, що заборона особисто та через третіх осіб розшукувати заявницю та переслідувати її не може бути виконана, беручи до уваги право на вільне пересування особи та визначення місця перебування чи проживання, а слово «переслідування» є суб`єктивною оцінкою заявниці.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ПостановоюВінницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 08 червня 2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріалами справи доведено, що наявні ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та їх триваючий характер, які мають вірогідність продовження чи повторного вчинення такого насильства з боку ОСОБА_2 , а тому є необхідність видачі обмежувального припису шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених статтею 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 19 березня 2019 року № 163 ОСОБА_2 має право на побачення зі своїм сином у визначеному порядку, а тому заборони обмежувального припису, як того вимагає ОСОБА_1 , не повинні порушувати його права як батька.

Також суд першої інстанції правильно вказав, що заборона особисто та через третіх осіб розшукувати заявницю та переслідувати її не може бути встановлена, оскільки цим буде порушено право на вільне пересування особи та визначення місця перебування чи проживання, а слово «переслідування» є суб`єктивною оцінкою ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Натха М. С.,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що такий захід, як обмежувальний припис має бути застосований виключно ґрунтуючись на доказах вчинення кривдником конкретних формдомашнього насильства, а також із обов`язковим врахуванням можливих ризиків повторення відповідного виду домашнього насильства.

Зазначає, що наявність звернень до правоохоронних органів та фіксація таких звернень не може бути підставою для визначення особи як кривдника із застосуванням до нього обмежувального припису та підтвердженням факту вчинення домашнього насильства такою особою.

Вказує, що заявник не надала доказів підтвердження розповсюдження ним неправдивих фактів про заявника у мережі Інтернет та не зазначила конкретного інтернет-ресурсу, який містить матеріали із неправдивими відомостями про заявника.

Зазначає, що обмежувальний припис може стати перешкодою для його спілкування з сином.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18 (провадження № 61-4830св19), від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19),

від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19), від 05 березня 2020 року у справі

№ 755/5273/19 (провадження № 61-13080св19), від 20 липня 2020 року

у справі № 947/21516/19 (провадження № 61-4507св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 643/7596/19 (провадження № 61-22804св19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій дослідили у сукупності та надали належну правову оцінку наданим сторонами доказам, за наслідком чого встановили наявність ознак застосування відносно заявниці та їхньої дитини домашнього насильства психологічного характеру у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»,

а також наявність ризиків застосування такого насильства у майбутньому.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованих висновків про необхідність видачі обмежувального припису стосовно кривдника.

Наведені у касаційній скарзі висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зроблені за встановлених інших фактичних обставин, тому не підтверджують, що суди у цій справі застосували норму права без урахування таких висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 31 січня 2015 року до 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у них народився син

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року шлюб, зареєстрований у відділі державної реєстраціїактів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві 31 січня 2015 року, актовий запис № 85, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розірвано.

Після розірвання шлюбу відновлено позивачу дошлюбне прізвище ОСОБА_1 .

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 23-25).

Судом встановлено, що між сторонами виникли напружені відносини, чоловік веде аморальний спосіб життя, безпідставно застосовує щодо дружини фізичну силу.

Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 163 від 19 березня 2019 року, яким визначено участь батька ОСОБА_2 у вихованні його дитини ОСОБА_6 , встановлено йому спілкування за таким графіком: друга та четверта неділя місяця з 10:30 год. до 19:30 год. без обов`язкової присутності матері; перша та третя субота місяця з 10:30 год. до 19:30 год. без обов`язкової присутності матері; в будні дні за домовленістю між батьками (а.с. 110, зворот).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року відібрано у ОСОБА_2 малолітню дитину і повернуто матері ОСОБА_1

(а.с. 31-38).

08 жовтня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про невиконання ОСОБА_2 рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за частиною першою статті 382 КК України (а.с. 39).

З інформації про психологічний стан ОСОБА_1 від 25 липня 2019 року, наданої практичним психологом Шамрай Л. І. , слідує, що ОСОБА_1 з липня 2015 року періодично зверталася до психолога за практичною допомогою.

У зв`язку з розповсюдженням про неї у мережі Інтернет неправдивих відомостей вона зазнала моральної шкоди, що супроводжувалося підвищеним рівнем тривожності, перенесенням значного емоційного стресу, глибокого дискомфорту, болісними відчуттями, почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження людської гідності, тривоги, страху за життя та здоров`я свогє та малолітнього сина (а.с. 83).

Постановою начальника Відділу слідчого управління Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області від 23 січня 2021 року закрито кримінальне провадження за частиною третьою статті 382 КК України відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення (а.с. 46-50).

Згідно із висновком психологічного обстеження ОСОБА_6 , яке відбувалось з 12 грудня 2019 року до 28 січня 2021 року, хлопчик сприймає батька як небезпеку та загрозу; все, що стосується перебування ОСОБА_2 протягом шести місяців разом з батьком, має характер агресії та потреби

у захисті; його спогади травматичні (а.с. 78-81).

23 травня 2021 року ОСОБА_2 , перебуваючи на

АДРЕСА_2 , погрожував ОСОБА_1 фізичною розправою, вона побоюється за своє життя. У зв`язку із цим 27 травня

2021 року за заявою ОСОБА_1 Жмеринським районним відділом поліції внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 129 КК України (а.с. 13).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Натха М. С., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника;

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що

23 травня 2021 року ОСОБА_2 , перебуваючи на

АДРЕСА_2 , погрожував їй фізичною розправою.

У зв`язку із цим 27 травня 2021 року за заявою ОСОБА_1 Жмеринським районним відділом поліції внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 129 КК України (а.с. 13).

Оскільки ОСОБА_1 надала до суду докази на підтвердження вчинення

ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відносно ОСОБА_1 ,

а також ризиків настання насильства у майбутньому, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив частково заяву ОСОБА_1 .

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився

і апеляційний суд, вважав, що належними та допустимими доказами доведено, що наявні ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та їх триваючий характер, що мають вірогідність продовження чи повторного вчинення такого насильства з боку ОСОБА_2 , а тому є необхідність видачі обмежувального припису шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, встановлених статтею 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 19 березня 2019 року № 163 ОСОБА_2 має право на побачення зі своїм сином у визначеному порядку, а тому заборони обмежувального припису, як того вимагає ОСОБА_1 , не повинні порушувати його права як батька.

Також суд попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині особисто та через третіх осіб розшукувати заявницю та переслідувати її, оскільки така вимога порушує право на вільне пересування особи та визначення місця перебування чи проживання.

Доводи касаційної скарги про те, що обмежувальний припис може стати перешкодою ОСОБА_2 у спілкуванні з сином не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до розпорядження Дарницької районної адміністрації від 19 березня 2019 року № 163 ОСОБА_2 має право на побачення зі своїм сином у визначеному порядку, а тому заборони обмежувального припису, як того вимагає заявниця, не повинні порушувати право скаржника як батька.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що заявник не довела

в суді вчинення відносно неї домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення, оскільки такі доводи спростовані зібраними

у справі доказами, які досліджені належним чином, а результат указаної процесуальної дії викладено у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Доводи касаційної скарги в частині незгоди ОСОБА_2 з проведеною судами попередніх інстанції оцінкою доказів зводяться до необхідності їх переоцінки та встановлення обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що переглядається, учасникам спору судами було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин,

а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодозастосування судами попередніх інстанцій норм права, без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду

є неспроможними, оскільки зазначені у касаційній скарзі судові рішення

і судові рішення у цій справі ухвалені за інших фактичних обставин.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Натха Марія Сергіївна, залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 08 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк