Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 1327/4552/17

провадження № 61-10862св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сокальський районний суд Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 05 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2012 року, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якої погодився апеляційний суд, мотивована тим, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 05 жовтня 2012 року.

Заява мотивована тим, що в ухвалі Верховного Суду від 14 червня 2018 року зазначено, що підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції. Без врахування зазначених обставин на цей час його позовна заява безпідставно не розглянута, у зв`язку з чим просив переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 05 жовтня 2012 року.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 21 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали від 17 січня 2019 року цього ж суду про виправлення описки, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 05 жовтня 2012 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилався заявник, не є істотними для справи, оскільки вони не могли спростувати факти, покладені в основу ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 05 жовтня 2012 року, не входили до предмета доказування у справі, а тому не є нововиявленими у розумінні норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 21 вересня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні норм ЦПК України, проте суд першої інстанції у порушення статті 424 ЦПК України не врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами з порушенням трирічного строку, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив суд скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки у ній не вказано мотивів неврахування його доказів, вказаних в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції не захистив його права, гарантовані статтями 40 55 56 Конституції України.

Крім того, ОСОБА_1 просив звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності норм частин другої, третьої статті 424 ЦПК України та щодо тлумачення статті 8 Конституції України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Перегляду за нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення.

Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.

У зв`язку з нововиявленими обставинами може бути переглянуто чи змінено судовий наказ, який набрав законної сили.

Ухвали суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими скасовано судове рішення і направлено справу на новий розгляд, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, ухвали суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи, тому вони не можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та закриваючи провадження у зв`язку з пропуском трирічного строку, не звернув уваги на те, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі, яку ОСОБА_1 просив переглянути у зв`язку з нововиявленими обставинами, не є судовим рішенням (ухвалою), яким закінчено розгляд справи, та відповідно така ухвала не може бути об`єктом перегляду за нововиявленими обставинами.

З огляду на часткове задоволення вимог касаційної скарги, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження за заявою про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами - закриттю.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частин другої, третьої статті 424 ЦПК України необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини шостої статті 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Розглядаючи касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження за заявою про перегляд ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, Верховний Суд зауважує, що для вирішення питання законності й обґрунтованості такого закриття частини друга та третя статті 424 ЦПК України не підлягають застосуванню, а тому підстави для внесення згідно з частиною шостою статті 10 ЦПК України подання до Конституційного Суду України - відсутні. Тому у відповідному клопотанні необхідно відмовити.

Не підлягає задоволенню і клопотання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення статті 8 Конституції України, оскільки вирішення указаного питання виходить за межі повноважень Верховного Суду, визначених частиною шостою статті 10 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Керуючись статтями 400 406 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 05 жовтня 2012 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року скасувати.

Провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 30 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди закрити.

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про внесення Верховним Судом до Конституційного Суду України подання щодо конституційності норм частин другої, третьої статті 424 ЦПК України та щодо тлумачення статті 8 Конституції України відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко