Постанова

Іменем України

08 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 132/1587/22

провадження № 61-3162св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Шепетівський військовий лісгосп»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Шемети Т. М., Сала Т. Б., Пансюка О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» (далі - ДП «Шепетівський військовий лісгосп») про оформлення трудових відносин з працівником та встановлення періоду роботи.

В обґрунтування позову вказав, що 04 серпня 2021 року він був фактично допущений до роботи з розчистки лісу на території військової частини НОМЕР_1 м. Калинівки як працівник ДП «Шепетівський військовий лісгосп». Трудовий договір з ним не був укладений, проте для допуску до роботи йому видали спеціальну перепустку. 04 серпня 2021 року він у супроводі військовослужбовця прибув на територію військової частини, виконував роботу з розчистки лісу. Близько 15 год. на нього впало дерево, його забрала у лікарню машина швидкої допомоги, внаслідок отриманого каліцтва він став інвалідом та не може ходити, проте відповідач відмовляється визнавати, що перебував із ним у трудових відносинах.

З огляду на зазначене позивач просив суд зобов`язати відповідача оформити трудові відносини з ОСОБА_1 , який в період 04 серпня 2021 року був допущений до роботи ДП «Шепетівський військовий лісгосп»; нарахувати та виплатити йому заробітну плату за один день - 04 серпня 2021 року у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у серпні 2021 року; нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 04 серпня 2021 року, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року в складі судді Сєліна Є. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд керувався тим, що на підтвердження своїх доводів щодо існування 04 серпня 2021 року між ним та ДП «Шепетівський військовий лісгосп» фактичних трудових відносин позивач не надав належних доказів, а саме доказів щодо укладення трудового договору, допущення його до роботи, виконання ним трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, виплату заробітної плати, тощо.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року скасовано рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ДП «Шепетівський військовий лісгосп» оформити трудові відносини з ОСОБА_1 , який в період 04 серпня 2021 року був допущений до роботи ДП «Шепетівський військовий лісгосп» без укладення трудового договору; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 04 серпня 2021 року у розмірі 963,25 грн; нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 04 серпня 2019 року за ОСОБА_1 , виходячи із розміру заробітної плати 963,25 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Шепетівський військовий лісгосп», оскільки йому саме як працівнику відповідача було видано перепустку на територію військової частини, для цього він пройшов спеціальну перевірку, був допущений на територію військової частини саме як працівник відповідача, виконував роботи з розчистки лісу, в супроводі військовослужбовця виходив разом з іншим працівниками на обід, по закінченню якого знову повернувся. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не дав жодної оцінки зазначеним обставинам, що призвело до однобічності судового розгляду та неправильних висновків за результатами розгляду справи.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з огляду на її середньомісячний розмір за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у серпні 2021 року, а також нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У березні 2023 року ДП «Шепетівський військовий лісгосп» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 червня 2020 року справа № 298/827/15-ц, від 17 вересня 2020 року справа № 560/975/19, від 03 лютого 2021 року справа № 682/2782/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник оскаржує судове рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судом норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів існування 04 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ДП «Шепетівський військовий лісгосп» фактичних трудових відносин. Водночас позивач не надав доказів щодо укладення між ним та відповідачем трудового договору. Списки погодження допуску на технічну територію військової частини не можуть свідчити про перебування позивача або іншої особи, зазначеної у цих списках, в трудових відносинах із ДП «Шепетівський військовий лісгосп». Позивач перебував на території військової частини у зв`язку із наміром підписати цивільно-правову угоду на разове виконання робіт, яка не була укладена у зв'язку із нещасним випадком.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У квітні 2023 року позивач подав відзив на касаційну скаргу ДП «Шепетівський військовий лісгосп», мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення. В обґрунтування доводів відзиву вказав, що він мав дотриматись умов, необхідних для укладення трудового договору, лише на вимогу роботодавця, проте такої вимоги не було. Встановлені апеляційним судом обставини (перебування позивача на території військової частини, яка є режимним об`єктом, зі своєю бензопилою; виконання ним робіт з розчистки лісу, наявність шестимісячної перепустки на територію військової частини) свідчать про перебування позивача із відповідачем у фактичних трудових відносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до відомостей із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 272 КК України, 05 серпня 2021 року було відкрито кримінальне провадження № 12021020220000254 у зв`язку із надходженням 04 серпня 2021 року о 16 год. 20 хв. повідомлення від чергового лікаря міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги про те, що до реанімаційного відділення лікарні доставлений громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, здійснюючи санітарну читку ділянки лісу, розміщеної на території військової частини НОМЕР_1 міста Калинівка, допустив із власної необережності, падіння на себе гілки, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому грудного відділу хребта.

У відповідь на запит слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Мельника В. А. від 06 серпня 2021 року в рамках проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12021020220000254 ДП «Шепетівський військовий лісгосп» надано інформацію, що роботи з очистки технічної території військової частини від небезпечних, сухих та пошкоджених дерев проводилися Вінницьким військовим лісництвом ДП «Шепетівський військовий лісгосп» згідно виданого лісорубного квитка (дозволу) за серією ХМ ЛРК № 006911, порядковий номер 27 від 30 липня 2021 року, виписаного на підставі листа командира військової частини НОМЕР_1 та акту обстеження насаджень, в кварталі № 14 виділі 10, та кварталі № 15 виділі 1. До вказаних робіт були допущені, а відповідно і мали право перебувати на території працівники підприємства, які пройшли процедуру погодження та допуску перебування на технічній території військової частини НОМЕР_1 через контррозвідувальне управління СБУ у Вінницькій області, а саме лісничий ОСОБА_2 , помічник лісничого ОСОБА_3 , майстри лісу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з якими було проведено інструктаж. Громадянин ОСОБА_1 не перебував в трудових відносинах із ДП «Шепетівський військовий лісгосп», та перебував на території військової частини у зв`язку із наміром підписати цивільно-правову угоду на разове виконання робіт.

У витязі із наказу командира військової частини № НОМЕР_1 від 12 липня 2021 року зазначено: «допустити та видати тимчасові перепустки працівникам Шепетівського військового лісгоспу на адміністративно-господарчу територію та технічну територію військової частини № НОМЕР_1 терміном дії на 6 місяців: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ».

Відповідно до інформації у листі командира військової частини № НОМЕР_1 у переліку на погодження працівників Шепетівського військового лісгоспу, які прибудуть до військової частини та будуть допущені на адміністративно-господарчу територію та технічну територію, охоронний периметр військової частини № НОМЕР_1 зазначений ОСОБА_1 .

Із книги обліку особового складу, який прибуває на технічну територію військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на території військової частини НОМЕР_1 04 серпня 2021 року з 09 год. 20 хв. до 11 год. 10 хв. та з 13 год. 15 хв. до 14 год. 50 хв. (а. с. 13).

Постановою слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Мельника В. А. від 18 травня 2022 року закрите вказане кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з встановленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 272 КК України.

09 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області із заявою про закриття кримінального провадження з тієї підстави, що він тілесні ушкодження отримав внаслідок нещасного випадку, до якого ніхто не причетний, претензій ні до кого немає, від проходження судово-медичної експертизи відмовляється.

Згідно із довідкою Головного управління статистики у Вінницькій області від 01 лютого 2023 року № 07.1-102/5-23 середньомісячна заробітна плата працівника за видом діяльності «Лісове господарство та лісозаготівлі» по Вінницькій області у серпні 2021 року становила 19 265 гривень.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; укладенні трудового договору в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні договору в письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 02 січня 2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Водночас суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов'язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на зазначене колегія суддів враховує, що позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття його на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Водночас встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18).

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власні або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах врегульована «Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 5 пункту 38 Порядку факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Державною службою з питань праці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку.

У встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини», у яких зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати:

- той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу;

- періодичну виплату винагороди працівникові;

- той факт, що дана винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.

Рекомендація Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини» щодо прихованого працевлаштування» знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц, від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 520/13660/19.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 саме як працівнику ДП «Шепетівський військовий лісгосп» було видано перепустку на територію військової частини, для цього він пройшов спеціальну перевірку, був допущений на територію військової частини саме як працівник відповідача, виконував роботи з розчистки лісу, в супроводі військовослужбовця виходив разом з іншим працівниками на обід, по закінченню якого знову повернувся.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, встановив фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на те, що матеріали справи містять відомості про виконання позивачем трудових функцій, його підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку та забезпечення умов праці.

Водночас апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з огляду на її середньомісячний розмір за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у серпні 2021 року, а також нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи позивача.

Заперечуючи факт наявності між сторонами трудових відносин, відповідач вказував, що позивач мав намір підписати цивільно-правову угоду на разове виконання робіт і саме тому його було допущено на територію військової частини.

Важливість встановлення факту трудових відносин полягає у тому, що за його наявності створюються підстави для реалізації працівником трудових прав, зокрема на заробітну плату, гарантійних, компенсаційних та інших соціальних виплат, у тому числі виплат, пов`язаних із тимчасовою непрацездатністю, нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням тощо.

Однак у встановленні факту трудових відносин слід врахувати те, що між фізичною особою і суб`єктом господарювання відносини щодо виконання роботи можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору, водночас зазначене залежить від характеру праці.

Оформлення цивільно-правового договору для виконання роботи, що повинна виконуватися за трудовим договором, свідчить про фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 265 КЗпП України. Отже, при встановленні факту трудових відносин правову оцінку слід давати як самим договорам, так і змісту та сутності відносин, що виникають між сторонами, керуючись при цьому КЗпП України або ЦК України.

Основним критерієм, що відрізняє цивільні договори (зокрема, договір підряду (стаття 837 ЦК України) та договір про надання послуг (стаття 901 ЦК України) від трудового (стаття 21 КЗпП України) є процес праці, який регулюється трудовим законодавством, а також те, що робота виконується працівником за певною посадою, спеціальністю, кваліфікацією, визначеною трудовою функцією.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що позивач перебував на території військової частини у зв`язку із наміром підписати цивільно-правову угоду на разове виконання робіт.

Так, із книги обліку особового складу, який прибуває на технічну територію військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на території військової частини НОМЕР_1 04 серпня 2021 року з 09 год. 20 хв. до 11 год. 10 хв. та з 13 год. 15 хв. до 14 год. 50 хв.

Таким чином, обсяг проведеного позивачем часу на території військової частини свідчить про те, що мета його перебування на території режимного об'єкту не пов'язана із підписанням будь-якої угоди.

Вказані обставини також підтверджуються самим фактом отримання травми ОСОБА_1 , який, здійснюючи санітарну чистку ділянки лісу, розміщеної на території військової частини НОМЕР_1 міста Калинівка, допустив із власної необережності, падіння на себе гілки.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 червня 2020 року справа № 298/827/15-ц, від 17 вересня 2020 року справа № 560/975/19, від 03 лютого 2021 року справа № 682/2782/18, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведеній справі відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.

Так, відмовляючи у задоволенні позову в справі 682/2782/18, суди керувались тим, що позов пов`язаний із звільненням позивача, яка звернувшись до суду пропустила передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк з дня видачі їй трудової книжки, і вагомих обставин, які б могли бути підставою для поновлення цього строку, не навела.

У справі 298/827/15-ц суди установили, що за договором, укладеним між установою і позивачем, останній зобов`язувався за винагороду виконувати для відповідача індивідуально визначену роботу, надавати певні послуги.

Аналогічно у справі № 560/975/19 суди установили обставини укладення між сторонами спору цивільно-правових угод, на підставі яких між ними і виникли спірні правовідносини.

Натомість у справі, що переглядається, судами не були установлені обставини укладення між сторонами цивільно-правової угоди.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович