ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 1340/3470/18

адміністративне провадження № К/9901/14324/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 (суддя - Москаль Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019 (судді - Шинкар Т.І., Пліш М.А., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У серпні 2018 ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.07.2018 № ЛВ591/894/АВ/ФС-1 та № ЛВ591/894/АВ/ФС-2.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 02.08.2012, серед основних видів діяльності за КВЕД 47.11 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Позивачка здійснює господарську діяльність через мережу магазинів.

24.04.2018 ГУ Держпраці у Львівській області одержано лист Головного управління ДФС у Львівській області від 24.04.2018 №4257/9/13-01-13-12-21 «Про направлення матеріалів» (том 2 а.с. 145). До листа було долучено матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , з яких вбачалося можливе порушення вимог законодавства про працю суб`єктом господарювання. До цього листа було долучено: - акт (довідку) №13/239/4000/ НОМЕР_1 (том 2 а.с.146-150), в якому зазначено, що в ході перевірки виявлені продавці, які працюють за договорами цивільно-правового характеру; письмові пояснення працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (том 2 а.с.151-152), які пояснили, що працюють продавцями, графік роботи 9:00 - 21:00, два тижні через два, заробітна плата - 3800 грн.; цивільно-правові договори (том 2 а.с. 146-156).

З метою перевірки обставин, викладених у листі ГУ ДФС у Львівській області начальник ГУ Держпраці у Львівській області видав наказ №1378-П від 15.06.2018 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (том 1 а.с. 23).

В період з 18.06.2018 по 19.06.2018 на виконання цього наказу та на підставі направлення від 15.06.2018 за №1254 (том 1 а.с. 25) посадова особа Головного управління Держпраці у Львівській області провела інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання вимог законодавства про працю. За результатами цього інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ591/894/АВ від 19.06.2018 (том 1 а.с. 26-34).

Під час інспекційного відвідування, інспекторами праці були відібрані письмові пояснення у працівників позивачки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Кожна із допитаних осіб в поясненні зазначила, що працює на посаді продавця, заробітна плата встановлена в розмірі 3800 гривень. Для працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 режим роботи складає 20 робочих днів в місяць з 10 до 19 год.; для працівників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 режим роботи встановлений 14 днів через 14 днів з 09 до 21 години. (том 1 а.с. 101-105).

До перевірки позивачка надала цивільно-правові угоди, згідно з якими ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_4 (Виконавець) 01.06.2018 уклали цивільно-правовий договір надання послуг, згідно якою Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): приймання товару від постачальників; перевірки заповнення тарних одиниць, їх кількість та вагу, підрахунок штучних товарів, перевірку якості за результатами зовнішнього огляду; забезпечення зберігання товарів за кількістю та якістю; підготовка товарів до продажу; розміщення та викладення товарів за групами, видами, сортами з дотриманням правил товарного сусідства; встановлення і перевірка справності ваговимірювальних приладів, реєстраторів розрахункових операцій, виробничого інвентарю, інструментів, здійснення реалізації (продаж) товару Замовника; підрахунок каси (грошей) та передача їх у встановленому порядку Замовнику.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду, згідно Акту виконаних робіт. Оплата виконується не пізніше тридцяти банківських днів з дня прийняття Замовником роботи за актом (том 1 а.с. 74).

Ідентичні за змістом договори укладено із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (том 1 а.с. 77-78, 80-81, 83-84, 86-87).

На підтвердження виконання сторонами цих договорів надано акти виконаних робіт (надання послуг) від 01.07.2018 (том 1 а.с. 76, 79, 82, 85, 88). На підтвердження оплати ФОП ОСОБА_1 (Замовником) послуги за договорами надано відомість на виплату грошей №13 за червень 2018 (а.с. 89).

В розділі ІІІ цього акта здійснено детальний опис виявлених порушень законодавства про працю (том 1, а.с.31-33), за наслідками якого зроблено висновок про порушення:

- ч. 1, 3 статті 24 КЗпП, оскільки ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- ч. 6 статті 95 КЗпП, стаття 33 Закону № 108 - індексація заробітної плати не проводиться («- працівникам підприємця, що працюють на посаді продавця ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , не проводилось нарахування та виплата індексації заробітної плати у червні-грудні 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом №76 від 31.12.2016 посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200 грн. до кінця 2017 року не змінювався; - працівнику підприємця, що працював на посаді продавця ОСОБА_17 не проводилося нарахування та виплата індексації заробітної плати у червні-листопаді 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом №76 від 31.12.2016 посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200,00 грн. до кінця 2017 року не змінювався; - працівнику підприємця ОСОБА_18 , що працював на посаді продавця не проводилося нарахування та виплата індексації заробітної плати у червні-вересні 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом №76 від 31.12.2016 посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200,00 грн. до кінця 2017 року не змінювався; - працівнику підприємця ОСОБА_19 , що працював на посаді продавця не проводилося нарахування та виплата індексації заробітної плати за період червень-жовтень 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом №76 від 31.12.2016 посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200,00 грн. до кінця 2017 року не змінювався; - працівнику підприємця ОСОБА_20 , що працював на посаді продавця не проводилося нарахування та виплата індексації заробітної плати за період листопад-грудень 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом №76 від 31.12.2016 посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200,00 грн. до кінця 2017 року не змінювався»).

На підставі пункту 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України від 26.04.2017 №295, інспектор праці 26.06.2018 винесла припис №ЛВ591/894/АВ/П про усунення виявлених порушень (том 3 а.с. 66-71).

Акт інспекційного відвідування та припис вручено ФОП ОСОБА_1 , про що остання розписалася та засвідчила про свою незгоду з прийнятими документами (том 1 а.с. 33, том 3 а.с. 71).

22.06.2018 ФОП ОСОБА_1 подала заперечення на акт інспекційного відвідування (том 1 а.с. 35-45). В цьому запереченні ФОП ОСОБА_1 доводила, що договори укладені з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 носять цивільно-правовий характер, а також вказала, що в ході проведення перевірки інспектор праці не вимагала додаткових документів щодо нарахування та виплати зарплати у 2017 році з врахуванням індексу інфляції.

ГУ Держпраці у Львівській області розглянуло заперечення на акт інспекційного відвідування та відхилило такі, про що скерувало лист від 25.06.2018 №5903/5/04.3-09 (том 1 а.с. 48-52).

Для перевірки повідомлених у запереченні на акт перевірки обставин та достовірності долучених документів ГУ Держпраці у Львівській області 27.06.2018 листом №6029/2/04.3-10 скерувало запит в ГУ ДФС у Львівській області про надання інформації відносно ФОП ОСОБА_1 (том 3 а.с. 98).

У відповідь надійшли Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з червня 2017 по грудень 2017 (том 2 а.с. 198-235). Ці звіти підтверджують отримані під час інспекційного відвідування відомості про виплату працівникам ФОП ОСОБА_1 місячного доходу в сумі 3200 грн. кожному та не містять інформації про виплату сум індексації заробітної плати.

27.06.2018 перший заступник начальника ГУ Держпраці у Львівській області прийняв рішення про розгляд справи про накладення штрафу №ЛВ/591/894/АВ/ІД/МТ/ІП, яким розгляд справи призначено на 11.07.2018 (том 2 а.с. 157).

Про розгляд справи про накладення штрафу ФОП ОСОБА_1 повідомлено листом ГУ Держпраці у Львівській області від 05.07.2018 №268/2/11-39 «Про виклик на розгляд справи» (том 2 а.с. 158, 159).

ФОП ОСОБА_1 не забезпечила участь свого представника в розгляді справи та не подавала клопотань про його відкладення, тому на підставі пункту 7 Порядку №509 справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

11.07.2018 посадова особа відповідача прийняла постанови:

- № ЛВ591/894/АВ/ФС-1, згідно з якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 558450 грн. за порушення вимог частини першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. В постанові зазначено, що ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (том 1 а.с. 57);

- № ЛВ591/894/АВ/ФС-2, згідно з якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 446760 грн. за порушення вимог частини п`ятої статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України «Про оплату праці». В постанові зазначено, що індексація праці не проводиться (том 2 а.с. 58).

Не погоджуючись з прийнятими постановами, вважаючи їх неправомірними, позивач звернулась до суду.

В обгрунтування позовних вимог покликалась на неправомірність проведення інспекційного відвідування, оскільки копії наказу на проведення інспекційного відвідування та направлення вона отримала вже після перевірки на письмовий запит. Вважає, що у відповідача не було правових підстав для проведення інспекційного відвідування на підставі пп. 6 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 26.04.2017 №295, оскільки проведеною в квітні 2018 року іншим органом державного контролю - ГУ ДФС у Львівській області - фактичною перевіркою не встановлено фактів порушення позивачкою законодавства про працю. Фізичні особи, перелічені в акті інспекційного відвідування виконували для позивачки певні роботи на підставі цивільно-правових договорів, а тому не можуть вважатися працівниками в розумінні КЗпП. Позивачка також зазначає, що інспектор дійшла помилкового висновку про ненарахування працівникам індексації заробітної плати за червень-грудень 2017 року. Відповідні документи було надано відповідачеві разом із запереченням на акт перевірки. Водночас позивачка вважає, що відповідач не мав права використовувати отримані ним від ГУ ДФС у Львівській області відомості звітів форми Д-4 за червень - грудень 2017 (в яких не було відображено сум індексації), оскільки такі докази здобуті після завершення інспекційного відвідування.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку що визначені наданими ФОП ОСОБА_1 договорами обов`язки виконавців є ідентичними за своїм змістом обов`язкам робітника за професією «продавець продовольчих товарів», тоді як факт оформлення позивачкою цивільно-правових угод не змінює характеру трудових відносин, у яких з нею фактично перебували ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Суд першої інстанції зазначив, що оформлення трудових відносин у формі цивільно-правових договорів перешкоджає реалізації працівниками права на належну оплату праці та відпочинок, на щорічні оплачувані відпустки, на здорові і безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття тощо.

При цьому судами враховано, що позивачка вже після завершення інспекційного відвідування надала контролюючому органу окремі розрахунково-платіжні та інші відомості про нарахування та виплату індексації, проте не пояснила ані контролюючому органу, ані суду доцільність окремого ведення такого виду документації (а не включення показників індексації до відомостей про нарахування та виплату заробітної плати за відповідні періоди).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час інспекційного відвідування встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 мінімальних державних гарантій норм оплати праці, оскільки індексація заробітної плати не проводилася.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 24 КЗпП, частини п`ятої статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України «Про оплату праці» та правомірність оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Крім того, суди дійшли висновку, що з огляду на підставу проведення інспекційного відвідування, контролюючий орган не мав обов`язку завчасно повідомляти позивачку про проведення перевірки чи надсилати їй наказ. Водночас позивачка мала право не допускати інспектора до проведення відвідування у випадку, якщо їй не пред`являлося направлення та посвідчення.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень, які підлягають скасуванню.

Посилається на те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення інспекційного відвідування, оскільки під час проведення такого відповідач продублював повноваження ДФС відносно перевірки позивача з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, та здійснив інспектування за тими самими питаннями, що вже двічі перевірялись ДФС у ході позапланових заходів державного нагляду (контролю) у грудні 2017 та квітні 2018.

Крім того, за правилами п.п.6 п. 5 Порядку №295 інспекційне відвідування проводиться за інформацією ДФС та її територіальних органів, зокрема, про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення контрольних заходів. Водночас, ані зміст листа ДФС, що став підставою для проведення інспекційного відвідування позивача, ані зміст акту ДФС не містять інформації, у розумінні п.п. 6 п. 5 Порядку №295, про виявлені в ході фактичної перевірки факти порушення позивачем законодавства про працю, тому ці документи не можна вважати підставою для проведення інспектування, як заходу державного контролю.

Також посилається на те, що відповідач вийшов за межі предмету інспекційного відвідування, визначеного наказом та направленням на його проведення, оскільки виявлені за результатами інспекційного відвідування порушення законодавства про працю не були передбачені направленням на здійснення контрольного заходу. З огляду на зазначене, інспекційне відвідування було проведено в порушення вимог п. 8 Порядку №295 - без її повідомлення.

Також посилається на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про її право не допускати інспектора до проведення інспектування, оскільки судами не з`ясовано чи мала вона таке право за умови, що перед початком інспектування інспектор пред`явив своє службове посвідчення, а також направлення на проведення інспектування. Наголошувала на тому, що про відсутність у відповідача передбачених п.п.п 6 п. 5 Порядку №295 підстав для проведення інспектування вона дізналась лише після ознайомлення з наказом про проведення інспекційного відвідування та листа ДФС «Про направлення матеріалів», а тому до початку інспектування не мала можливості вирішити питання про недопуск інспекторів Держпраці до проведення інспекційного відвідування.

Крім того, посилається на помилковість тлумачення відповідачем змісту цивільно-правових угод, які були предметом перевірки, як таких, що містять ознаки трудового договору, а також щодо не проведення індексації заробітної плати працівників, оскільки такі не грунтуються на фактичних обставинах справи та законодавстві.

Також покликається на те, що вказані працівники не були ознайомлені з Інструкцією з охорони праці та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що спростовує висновки про наявність з ними трудових відносин.

Також покликається на те, що за правилами п.п. 6 п.5 Порядку 295 перевірку можна було проводити лише щодо тих працівників, які працюють за цивільно-правовими угодами більше одного року.

Також покликається на те, що інформація ДФС про непроведення індексації отримана після проведення перевірки, відтак не могла бути використана як доказ.

Також покликається на те, що 01.10.2018 нею було подано відомості про індексцію заробітної плати, що спростовує висновки відповідача про непроведення індексації.

Просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішеня залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст. 259 КЗпП України).

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Управління Держпраці у Львівській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Спірні у цій справі правовідносини урегульовані, зокрема, статтею 259 КЗпП України, Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №877-V), а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, який був чинним на момент призначення та проведення інспекційного відвідування.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон №877-V.

За змістом ч. 4 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

У спірних правовідносинах таким нормативно-правовим актом є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), до якого відсилає ст. 259 КЗпП України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю.

За правилами п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п.п.6 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. (п.8 Порядку №295)

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. (п. 9 Порядку №295).

Пунктами 19-21, 23 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень Управління Держпраці та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована ст. 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, вказаною нормою встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У питанні розмежування трудового і цивільно-правового договору Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 08.06.2021 у справі №360/1947/19 сформував наступні підходи:

"……..Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт."

Крім того, у постановах від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а, від 22.06.2021 у справі №420/6605/18 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

"Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України."

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18 та від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.

В обгрунтування касаційної скарги позивач, серед іншого, покликається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки процедурним порушенням, допущеним відповідачем при проведенні інспекційного відвідування. Зокрема, таким порушеннями позивач визначає відсутність у відповідача підстав, передбачених Порядком №295 для його проведення.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях відхилили такі доводи позивача з посиланням на те, що допуск до інспекційного відвідування нівелює правові наслідки порушень, допущених при призначенні такої, а тому аргументи скаржника щодо відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування після проведення такого до уваги братись не можуть.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 в справі №826/17123/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа № 820/11291/15), від 22.11.2019 (справа № 815/4392/15), тощо та сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/11514/19-а зроблено висновок про можливість поширення наведеної вище правової позиції палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до проведення інспекційного відвідування органами Держпраці, ураховуючи подібність правового регулювання правовідносин в частині прийняття наказу про проведення перевірки органами Держпраці та податковими органами, а також необхідність визначення наслідків допуску суб`єктами господарювання посадових осіб контролюючих органів до проведення перевірки.

Враховуючи викладене, наведені вище висновки судів попередніх інстанцій не можна визнати обгрунтованими.

Водночас, судами попередніх інстанцій була надана правова оцінка наявності у відповідача підстав для проведення спірного інспекційного відвідування.

Зокрема, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою інспекційного відвідування позивача був лист ГУ ДФС у Львівській області від 24.04.2018 №4257/9/13-01-13-12-21 «Про направлення матеріалів» з матеріалами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 для прийняття рішення. До вказаного листа було долучено акт (довідку) №13/239/4000/ НОМЕР_1 , в якому зазначено, що в ході перевірки виявлені продавці, які працюють за договорами цивільно-правового характеру. Також долучені письмові пояснення працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які пояснили, що працюють продавцями, графік роботи 9:00 - 21:00, два тижні через два, заробітна плата - 3800 грн.(т.2 а.с.145-152).

Покликання позивача на те, що лист податкового органу, а також направлені разом з ним матеріали не містили інформації про факти порушення нею законодавства про працю, а тому не могли бути підставою для проведення відповідачем спірного інспекційного відвідування, є безпідставними, оскільки зазначення в акті, складеному за наслідками проведеної податковим органом перевірки, факту праці осіб за цивільно-правовими договорами, а також пояснення зазначених осіб, відповідно до яких вони працюють у позивача продавцями, з певним режимом роботи та конкретно визначеним розміром заробітної плати, давало відповідачу підстави дійти висновку про необхідність проведення перевірки дотримання позивачем вимог трудового законодавства, зокрема в частині оформлення трудових відносин з працівниками.

Також безпідставним є покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на дублювання заходу контролю органу Державної фіскальної служби, оскільки процедура та порядок проведення інспекційних відвідувань як окремого виду здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю врегульовано безпосередньо Порядком №295 (чинним на час проведеня інспекційного відвідування), пунктом 5 якого передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень. Тобто мало місце 2 різних заходу контролю.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.10.2021 у справі №264/2279/18.

Крім того, перевірка, проведена ДФС і за наслідками якої до відповідача направлено лист для прийняття рішення, була проведена з врахуванням повноважень податкового органу, а саме щодо дотримання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Отже, підстава інспекційного відвідування узгоджувалася з положеннями п. 5 Порядку №295.

Суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову КМУ №295 визнано нечинною.

Водночас, за змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова КМУ №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019 року.

Тому, норми вказаного вище акту Уряду України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №420/5895/18.

Що стосується предмету інспекційного відвідування, визначеного наказом та направленням на його проведення, то як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, перевірка додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків, як це зазначено в Наказі Головного управління Держпраці у Львівській області від 15.06.2018 №1378-п та направленні від 15.06.2018 №1254, не виключає перевірку питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що є частиною оформлення трудових відносин з найманими працівниками, та питань дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що входить до питання оплати праці загалом.

А тому відсутні підстави вважати, що предметом заходу не була перевірка факту допуску до роботи без оформлення трудових відносин.

Крім того, у постанові від 04.05.2022 у справі №300/769/19 Верховний Суд дійшов висновку, що повідомлення об`єкта відвідування заздалегідь щодо проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин не є обов`язковою умовою порядку здійснення проведення інспекційного відвідування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.10.2020 у справі №0440/5056/18, від 01.06.2021 у справі №360/1687/19 і від 16.06.2021 у справі №240/3904/19.

З огляду на викладене, покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на незаконніть проведення інспекційного відвідування у зв`язку з неповідомленням її про проведення такого, а також відсутності передбачених законодавством підстав для проведення такого, є безпідставним.

Також безпідставними є покликання на необхідність врахування висновку Верховного Суду у постанові від 09.02.2021 у справі №822/620/17.

Так, Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі №1340/4355/18 дійшов висновку, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону №877-V питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, до яких, згідно з Рішенням Конституційного Суду України 09.07.1998 №12-рп/98 у справі №17/81-97 віднесено й постанови Кабінету Міністрів України.

На час виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, процедура та порядок проведення інспекційних відвідувань, як окремого виду здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, було врегульовано Порядком №295, пункт 5 якого передбачав, як підставу проведення інспекційного відвідування, інформацію ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.

В свою чергу, у справі, на необхідність врахування висновків якої наголошує позивач, спірні правовідносини було врегульовано Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 (далі - Порядок №390), який не передбачав такої підстави для проведення інспекційного відвідування, як інформацію ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень. Натомість пунктом 3 зазначеного Порядку було передбачено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Таким чином, рішення у зазначеній справі ухвалено за відмінного, від справи що розглядається, правового регулювання та фактичних обставин справи.

Що стосується суті виявлених в ході інспекційного відвідування порушень, то як встановлено судами попередніх інстанцій, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 01.06.2018 укладено цивільно-правові договори надання послуг, які є ідентичними за змістом та згідно з умовами яких ФОП ОСОБА_1 (Замовник) доручає, а інша сторона (Виконавець) бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): приймання товару від постачальників; перевірки заповнення тарних одиниць, їх кількість та вагу, підрахунок штучних товарів, перевірку якості за результатами зовнішнього огляду; забезпечення зберігання товарів за кількістю та якістю; підготовка товарів до продажу; розміщення та викладення товарів за групами, видами, сортами з дотриманням правил товарного сусідства; встановлення і перевірка справності ваговимірювальних приладів, реєстраторів розрахункових операцій, виробничого інвентарю, інструментів, здійснення реалізації (продаж) товару Замовника; підрахунок каси (грошей) та передача їх у встановленому порядку Замовнику. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду, згідно Акта виконаних робіт, оплата виконується не пізніше тридцяти банківських днів з дня прийняття Замовником роботи за актом. Строк дії договорів до 01.07.2018.

Зміст зазначених договорів вказує на те, що їх предметом є процес праці, а не кінцевий результат такої. Згідно з вказаними договорами фізичні особи повинні виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Визначені договорами обов`язки Виконавця є ідентичними з обов`язками робітника за професією «продавець продовольчих товарів», які закріплені у Національному класифікаторі України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженому Наказом Держспоживстадарту України 28.07.2010 №327 (Випуск 65 «Торгівля і громадське харчування»).

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавці за договорами фактично надають послуги не лише Замовнику, а й третім особам - покупцям магазинів, в яких здійснює роздрібну торгівлю ФОП ОСОБА_1 , у договорах визначено місце, де повинні надаватись послуги - це торговий зал за адресою розташування відповідного магазину та передбачено обов`язок Виконавця дотримуватися вимог техніки безпеки та охорони праці.

Крім того, судами встановлено, що під час інспекційного відвідування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надали пояснення згідно з якими виконання обов`язків за вказаними договорами відбувалося за певним режимом, з фіксованою оплатою праці, яка є більшою, ніж зазначено у наданих позивачем актах виконаних робіт за червень 2017.

Також, судами встановлено, що цивільно-правові договори надання послуг ідентичного змісту укладалися щомісячно з 01.12.2017 по 01.06.2018, що вказує на систематичність виконуваних ними робіт (наданих послуг).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відносини за вказаними цивільно-правовими договорами фактично є трудовими, однак позивач допустила працівників до роботи без укладення трудових договорів, що суперечить вимогам статті 24 КЗпП.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності постанови про накладення штрафу № ЛВ591/894/АВ/ФС-1 від 11.07.2018 та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на п.п.6 пункту 5 Порядку №295 є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки цим підпунктом, серед іншого, передбачено підстави для проведення інспекційних відвідувань за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів, однак як встановлено судами перевірка у цій справі проведена за інформацією органів ДФС.

Відсутність інформації про неознайомлення працівників з Інструкцією з охорони праці та Правилами внутрішнього трудового розпорядку також не спростовує висновки судів попередніх інстанцій в цій частині і не може безумовно свідчити про роботу вказаних осіб за цивільно-правовими договорами, оскільки такі обставини спростовано іншими наданими судам першої та апеляційноїї інстанції доказами.

Щодо індексації заробітної плати.

Приписами ст. 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

В період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (ст. 33 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно з приписами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно- правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 даного Закону).

Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до вимог ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до свят і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є меншою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, або при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбулося підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході інспекційного відвідування на підставі відомостей розрахунку заробітної плати відповідачем було встановлено, що дванадцятьом найманим працівникам позивача не було нараховано та виплачено індексацію заробітної плати за період червень - грудень 2017 року, працівникам протягом зазначеного періоду нараховувалась одна і та ж сума - 3200 грн., а надані відомості не містили графи «індексація».

Суди дійшли висновку, що надані позивачем до заперечень на акт інспекційного відвідування відомості про нарахування індексації за вказаний період, розрахунково-платіжні відомості працівника форми П-6, відомості на виплату грошей (індексація), а також факт подання позивачем 01.10.2018 до ДФС звіту форми Д-4 за вересень 2018 року, в якому відображено виплату індексації заробітної плати працівникам за червень-грудень 2017 року, не свідчить про проведення її виплати у спірні періоди, оскільки такі надані вже після інспекційного відвідування.

Крім того, з метою об`єктивного та всебічного розгляду заперечень позивача на акт інспекційного відвідування, відповідач скерував запит до ГУ ДФС у Львівській області, на який ГУ ДФС у Львівській області надало копії звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень - грудень 2017 року (том 2 а.с.198-235), відповідно до яких, ФОП ОСОБА_1 щомісяця подавала звіти про суми нарахованої заробітної плати до органів ДФС, в яких відображала суми нарахованої заробітної плати 3200 грн. кожного місяця - без нарахування індексації заробітної плати.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що ці звіти підтверджують отримані під час інспекційного відвідування відомості про виплату працівникам ФОП ОСОБА_1 місячного доходу в сумі 3200 грн. кожному та не містять інформації про виплату сум індексації заробітної плати.

Оцінюючи ці обставини в сукупності, суди дійшли висновку, що на момент проведення перевірки докази нарахування індексації працівникам позивачки за червень-грудень 2017 року не існували, а тому не можуть братися до уваги при розгляді цієї справи.

Таким чином, під час інспекційного відвідування встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 мінімальних державних гарантій норм оплати праці, оскільки індексація заробітної плати не проводилася, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності винесення відповідачем постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ591/894/АВ/ФС-2 від 11.07.2018.

Надання позивачем відповідних документів після проведення інспекційного відвідування не свідчить про наявність таких на момент його проведення, оскільки доказів неможливості надання таких під час проведення контролюючим органом інспекційного відвідування позивачем не надано.

Покликання позивачки в обґрунтування касаційної скарги на те, що під час інспекційного відвідування у неї не вимагали надання таких відомостей є безпідствним, оскільки саме такі відмомості були предметом перевірки, відтак їх надання у першу чергу вимагалось від позивачки.

Крім того, надання позивачем після проведення інспекційного відвідування інформації про нарахування індексації обгрунтовано відхилено відповідачем та судами попередніх інстанцій як доказ, оскільки, як встановлено судами, інформація про нарахування індексації у спірний період фіскальним органом не підтверджена, а отримання від фіскального органу такої інформації після проведення інспекційного відвідування не виключає можливість її врахування як доказу.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підтримала попередньо висловлену позицію Верховного Суду про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

У вказаній постанові також зроблено висновок про те, що усунення порушення, нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук