ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №1340/6162/18
адміністративне провадження №К/9901/31163/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №1340/6162/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл" до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправною і скасування ухвали, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл"
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Довгої О.І., суддів: Глушка І.В., Матковської З.М.,-
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. 21.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл" (далі - позивач, ТОВ "Спортивний клуб "Сокіл") звернулось до суду з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправною та скасувати ухвалу від 21.06.2018 № 3615 «Про підтримку місцевої ініціативи «Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18».
2. Адміністративний позов обґрунтований посиланням на протиправність спірної ухвали, якою, на думку позивача, фактично відмінено попереднє рішення відповідача, яким надано йому право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. О. Кульчицької 18 в оренду, чим його позбавлено права на отримання в користування земельної ділянки.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 21.06.2018 №3615 «Про підтримку місцевої ініціативи «Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18».
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі статей 238 319 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою відповідача від 27.12.2007 №1478 погоджено ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,18 га на вулиці О.Кульчицької,18 у місті Львові в оренду для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу з готелем, закладом громадського харчування і офісними приміщеннями з підземними автостоянками, за рахунок земель житлової та громадської забудови.
На виконання вказаного рішення, позивачем у вересні 2010 року подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної ділянки, до якої додано проект землеустрою з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації. Вказану заяву не було розглянуто в порядку встановленому законодавством, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014, постанову Галицького районного суду міста Львова від 04.02.2011 у справі №2а-1051/10 - скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов`язано Львівську міську раду розглянути на черговому засіданні сесії Львівської міської ради у 2012 році питання щодо затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду площею 1,18 га на вулиці О. Кульчицької,18 у місті Львові ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл».
26.12.2016 відповідачем розглянуто проект ухвали «Про затвердження ТОВ «Спортивний клуб «Сокіл» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул . О. Кульчицької, 18». Не набравши необхідної кількості голосів на підтримку, проект ухвали був відхилений.
21.06.2018 на засіданні 13-ої сесії Львівської міської ради 7-го скликання прийнято ухвалу №3615 про підтримку місцевої ініціативи «Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О.Кульчицької, 18», якою відповідно до статті 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвали міської ради від 18.05.2017 №1969 «Про затвердження Тимчасового положення про місцеві ініціативи у м. Львові», ухвалено: підтримати місцеву ініціативу «Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О.Кульчицької, 18»; виконавчому органу міської ради, визначеному Львівським міським головою, підготувати дорожню карту щодо вирішення питань, порушених місцевою ініціативою; контроль за виконанням ухвали покласти на постійну комісію з питань землекористування.
Вважаючи, що вказане рішення фактично відміняє попередньо прийняте відповідачем рішення від 27.12.2007 №1478, яким надано позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та перешкоджає йому у реалізації прав на отримання земельної ділянки у користування, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що заявлені позовні вимоги є похідними від вимог у приватноправовому спорі, а тому, якщо порушення своїх прав позивач, як юридична особа, вбачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу державної влади, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення його майнових прав та обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення, як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав, має відбуватись за правилами господарського судочинства.
8. У касаційній скарзі позивач вказує на те, що між ним та відповідачем на підставі ухвали від 27.12.2007 №1478, якою надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, виникли правовідносини щодо надання земельної ділянки у користування. Однак, прийняття відповідачем спірної ухвали нівелює рішення від 27.12.2007 №1478 та унеможливлює його реалізацію, що спричинило його звернення до суду з позовом на захист інтересу в отриманні спірної земельної ділянки в оренду. Разом з тим, на час прийняття спірної ухвали, існуючого речового права або спору щодо такого права не було, а ним не заявлено вимог, пов`язаних з визнанням за ним права користування земельною ділянкою або оспорюванням такого права інших осіб. Зважаючи, що предметом даного спору є оскарження рішення міської ради про підтримання місцевої ініціативи про надання статусу скверу земельній ділянці, стосовно якої попереднім рішенням ради позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, що відноситься до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, в даних правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
10. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанції, Суд дійшов таких висновків.
11. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
13. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
14. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
15. Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
16. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
17. У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу з готелем, закладом громадського харчування і офісними приміщеннями з підземними автостоянками, за рахунок земель житлової та громадської забудови. Як стверджує позивач, свій інтерес він не реалізував внаслідок прийняття відповідачем спірної ухвали від 21.06.2018 №3615, якою підтримано громадську ініціативу щодо надання спірній земельній ділянці статусу скверу.
18. Відтак, предметом позову у цій справі є не оскарження процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, як розпорядника земельної ділянки, а захист інтересу позивача щодо отримання земельної ділянки у користування (оренду), що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
19. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
20. Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.
21. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ГПК України.
22. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
23. Крім того, підлягають відхиленню посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №542/1197/15-а, оскільки обставини у справі №542/1197/15-а не є релевантними з обставинами цієї справи, у зв`язку з чим, доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
24. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
25. Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України (в редакції Закону України від 02.10.2019 №142-IX, що набрала чинності 19.10.2019) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
26. Зважаючи на те, що позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції за відсутності посилання на практику Верховного Суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл" залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі 1340/6162/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду