Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 134/55/19

провадження № 61-14530св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Ковальчука О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює вчителем української мови, є вчителем вищої категорії з 30-річним стажем в СЗШ І-ІІІ ступенів № 2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області.

ЇЇ син, ОСОБА_3 , прокоментував фотографію (в додатках), яка розміщена на сторінці ОСОБА_4 в соціальній мережі «Facebook»: «передова вчителька з вами». Після даного коментарю її сина, у коментарях розгорілась бурхлива переписка, в якій брала участь директор СЗШ І-ІІІ ступенів № 2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 в соціальній мережі « Facebook »).

В коментарях дочка ( ОСОБА_5 в соціальній мережі «Facebook») відповідача грубо відповіла на вищезазначений коментар, після чого перейшла на особисті образи, звертаючись до її сина: «...це не ваша мама ходить по різним інстанціям і представляється іменем моєї мами, без будь-яких на це повноважень?!...».

Її син на таке обвинувачення почав захищати її та запитував звідки взагалі такі твердження, чи взагалі є якісь докази чи факти. Дочка відповідача в своєму коментарі зазначила, що треба їхати «в понеділок 27 серпня 2018 року в Крижопіль, до кабінету, де був інцидент», вони візьмуть «пару свідків з Городківки », включать прямий ефір, «щоб всі бачили і знали хто є хто!!!».

Коментар ( ОСОБА_5 в соціальній мережі «Facebook»): «Робота під прикриттям - це дуже підло, я таких людей не поважаю» - цитата з соціальної мережі «Facebook». Коли почалась дана переписка, її чоловік разом з сином працювали. Син показав батькові переписку, тому її чоловік ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 в соціальній мережі « Facebook ») обурився на такі звинувачення та вступився за неї у переписці.

Нижче дочка відповідачки зазначає, що: «...я б не стверджувала, якби «не зловила за руку». Для цього знадобився цілий рік....», «я рік спостерігаю за тим брудом, який ллєте «ізподтішка».

В даній переписці коментарях була домовленість зробити зустріч в

ПП «Геовектор» в смт. Крижопіль між нею, відповідачкою та людиною, в якої невідомою жінкою вимагались документи з приводу оформлення земельної ділянки. Вона поїхала зі своїм чоловіком на дану зустріч. В кабінеті працівника ПП «Геовектор» ОСОБА_11 відповідач звинувачувала її у тому, що саме вона під її ім`ям - ОСОБА_2 , в ПП «Геовектор» 13 серпня 2018 року бажала отримати документи, які виготовляються ПП «Геовектор» на оформлення речового права на земельну ділянку, яка знаходиться біля сільської школи. Відповідач на зустріч приїхала зі своєю дочкою ОСОБА_12 . Однак, працівник ПП «Геовектор» ОСОБА_11 , який займався оформленням документів по земельній ділянці для ЗСШ І-ІІІ ступенів № 2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області чітко сказав, шо бачить її вперше, що вона не була у них на офісі та не представлялась іменем ОСОБА_2 . Однак, ОСОБА_2 не переставала звинувачувати її у вищенаведеному, що проявлялось у достатньо активній поведінці. Внаслідок цього усі присутні потрапили у відділ поліції, де надали свої пояснення.

Після викладеного у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_2 року з`явився пост відповідачки ОСОБА_14 , який підлягає спростуванню: «ІНФОРМАЦІЯ_1?».

Окрім того, на зборах трудового колективу у ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 с. Городківки Крижопільського району 29 серпня 2018 року відповідачка - директорка школи ОСОБА_2 у присутності комісії з РДА, підтвердила свою думку про те, що позивачка нібито під її ім`ям вимагала документи школи в землевпорядній організації.

Зазначала, що вищевикладений пост у мережі «Facebook» та інформація про це на зборах трудового колективу є такими, що принижують її честь гідність і ділову репутацію, а тому підлягають захисту у судовому порядку. Вся ця історія зробила неможливим її існування у селі, школі, у колі друзів, батьків учнів і колег по роботі. Вона постійно живе в напрузі, дуже переживає. Відповідачка є її керівником, якого вона бачить кожний день у школі, змушена з нею спілкуватися і виконувати розпорядження. Робота у колективі стала нестерпною, адже відповідачка досі вважає її винною у тому, чого вона ніколи не робила, що принижує її честь, як достойного і чесного вчителя і її репутацію, як порядної людини.

Позивачка вважала, що внаслідок розповсюдження відповідачкою недостовірної негативної інформації їй завдана моральна шкода, яка виражається у душевних стражданнях, у зв`язку з протиправною поведінкою по відношенню до неї та приниженням її честі, гідності та ділової репутації.

ОСОБА_1 просила визнати недостовірною вказану інформацію та такою, що принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, яка була поширена

ОСОБА_2 в соціальній мережі «Facebook» та на зборах трудового колективу

СЗШ І-ІІІ ступенів № 2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області; стягнути з ОСОБА_2 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 19 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 квітня

2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що принижує та ганьбить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , неправдиву інформацію, яка була поширена

ОСОБА_2 в соціальній мережі «Facebook» та на зборах трудового колективу

СЗШ I-III ступенів № 2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області, зокрема в наступному викладенні:

«ІНФОРМАЦІЯ_3?».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 689,40 грн витрат по оплаті судового збору, 3 454,00 грн витрат за проведення експертизи та

15 000,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з матеріалів справи та доказів наданих суду, пояснень свідків, встановлено, що інформація поширена відповідачкою у соціальній мережі «Facebook» та на зборах трудового колективу школи, про те, що 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 під ім`ям директора школи ОСОБА_2 намагалась отримати в ПП «Геовектор» документи щодо земельної ділянки біля школи, є неправдивою. За встановлених обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку, через широке поширення відповідачкою негативної інформації стосовно позивачки у соціальній мережі «Facebook», завдано істотної шкоди репутації останній, так як авторитет вчителя серед колег, учнів, громадськості істотно постраждав, отже поширена ОСОБА_2 інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мали бути доведені відповідачкою належними доказами. Тому враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань ОСОБА_1 , вважає за необхідне стягнути з відповідачки грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі

2 000,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 квітня

2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 031,10 грн витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що такі дії відповідача не були направлені саме на поширення інформації, що є обов`язковим елементом юридичного складу правопорушення, для складу якого є необхідним наявність сукупності обставин, що може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації особи. Оціночні судження ОСОБА_2 , що розміщені у соціальній мережі «Facbook», не є предметом судового захисту і не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

27 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня

2021 року та залишити в силі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року.

Касаційна скарга, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок, про те, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Таким чином судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи інших учасників справи

03 грудня 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Крижопільського районного суду Вінницької області.

18 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Положеннями статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Наведене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду

від 22 червня 2020 року в справі № 346/5700/17 (провадження 61-38727св18).

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року

№ 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня

2020 року у справі № 346/5700/17 та від 27 січня 2021 року у справі

№ 381/2767/19.

Апеляційний суд встановивши, що інформація, яка викладена у соціальній мережі «Facebook» та яка була поширена на зборах трудового колективу є оціночним судженням, дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,

від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська