Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 134/845/18

провадження № 61-12221св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі судді Голоти Л. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» про визнання окремих пунктів договору про надання медичних послуг недійсними, стягнення коштів та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати недійсними у зв`язку з їх несправедливістю пункт 4.4. Договору здоров`я від 11 січня 2015 року МП 9507 в частині розрахунків за неотриманні послуги та пункт 8.6 зазначеного договору в частині порядку розрахунків та вимоги надання чеку або квитанції на підтвердження оплати послуг, зобов`язати відповідача повернути їй грошові кошти за не надані послуги з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 3 027,33 грн, зобов`язати відповідача відшкодувати моральну шкоду, завдану їй внаслідок безпідставного неповернення грошових коштів та застосування до нього несправедливих умов договору в сумі 6 250 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними у зв`язку з їх несправедливістю пункт 4.4. Договору здоров`я від 11 січня 2015 року МП 9507 в частині розрахунків за неотриманні послуги та пункту 8.6 зазначеного договору в частині порядку розрахунків та вимоги надання чеку або квитанції на підтвердження оплати послуг.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» (далі - ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка») повернути на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти за не надані послуги з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 3 027 гривень 33 копійки.

Зобов`язано відповідача ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» відшкодувати моральну шкоду, завдану позивачеві внаслідок безпідставного неповернення грошових коштів та застосування до неї несправедливих умов договору в сумі 3 500 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідачем було включено до договору умови, які були несправедливими для позивача. Позивач розраховувала на отримання належних їй коштів за неотримані послуги, проте їй в цьому було відмовлено. ОСОБА_1 не надано доказів того, що їй було завдано більш суттєвих, тривалих, глибинних душевних страждань, а довідка видана установою лікування держави Польща не може бути взята судом до уваги як належний доказ завдання моральної шкоди, оскільки містить відомості про перебування позивача в лікарні з 23 червня 2015 року, тобто до отримання відповіді про відмову у поверненні коштів. Позивачем не пропущено позовну давність, оскільки про порушення свого права вона дізналася 26 червня 2015 року (дата отримання відповіді), а з цим позовом звернулася 25 червня 2018 року, тобто в межах позовної давності.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» повернуто без розгляду особі, яка її подала.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційній скарги подаються за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, що передбачено положеннями статті 296 ЦПК України 2004 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» подало касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд всупереч вимогам процесуального права та практиці Верховного Суду, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17, повернув без розгляду апеляційну скаргу.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

З матеріалів справи встановлено, що у червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка».

25 квітня 2019 року Піщанський районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі, яким позов задовольнив частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 30 травня 2019 року ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» подало до Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» повернуто без розгляду, у зв`язку із тим, що до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги слід подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції кодексу від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції. Апеляційна скарга подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду, тобто з порушенням порядку її подання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Піщанського районного суду Вінницької області.

30 липня 2019 року справа № 134/845/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року касаційне провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/1330/17 (провадження № 14-549цс19).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 355 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Разом з цим згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділуXIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, у розділі «Перехідні положення» ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції.

Станом на час звернення з апеляційною скаргою Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала і не функціонує на цей час.

Відсутність на цей час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (пункт 45 рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосередньо подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і подавати її через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, як визначено у статті 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Аналогічні висновки щодо подання апеляційної скарги до апеляційного суду викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц (провадження № 61-12112сво18), а також у постановах судових палат Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду, зокрема в постановах від 05 червня 2019 року у справі № 760/10908/13-ц (провадження № 61-6св19), від 22 травня 2019 року у справі № 755/8517/18 (провадження № 61-156св19), від 17 квітня 2019 року у справі № 752/4619/18 (провадження № 61-2152св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 152/355/17 (провадження № 61-11439св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене,висновок апеляційного суду про повернення без розгляду апеляційної скарги внаслідок порушення порядку її подання (подана до апеляційного суду, а не до суду першої інстанції) заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, за змістом якого апеляційні скарги подаються до або через відповідні суди (апеляційні суди).

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки вищенаведені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржуване судове рішення слід скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська