Постанова

Іменем України

30 березня 2022 року

м. Київ

справа № 135/1327/17

провадження № 61-9783св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , М`якохідська сільська рада Бершадського району Вінницької області, секретар М`якохідської сільської ради Бершадського району Вінницької області Сіренко Тетяна Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Оробець Ніною Іванівною, на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року у складі судді Губко В. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , М`якохідської сільської ради Бершадського району Вінницької області, секретаря М`якохідської сільської ради Бершадського району Вінницької області

Сіренко Т. В. про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка (рідна сестра його матері) ОСОБА_3 , після смерті якої спадщину за заповітом прийняла його рідна сестра ОСОБА_2 , про що він довідався від працівників М`якохідської сільської ради на початку 2017 року.

Позивач вважає, що є спадкоємцем 5 черги після смерті тітки та як пенсіонер

у віці 72 років має обов`язкову частку у спадковому майні.

Вказує, що ОСОБА_3 була юридично не грамотною, одинокою, не мала дітей, мала фізичні вади - була глухонімою.

Вважає, що заповіт від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений секретарем М`якохідської сільської ради у 2007 році, складений без дійсного волевиявлення спадкодавця з порушенням вимог «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», зокрема, заповіт повинен був бути посвідчений в присутності не менше як двох свідків

та сурдоперекладача, який своїм підписом засвідчує, що зміст заповіту відповідає волі заповідача.

Заповіт же від імені ОСОБА_3 підписала її сестра ОСОБА_4 (мати позивача), яка не могла бути свідком при посвідченні цього заповіту, оскільки є матір`ю особи, на користь якої його складено, тобто зацікавленою особою. Водночас зазначив, що ОСОБА_3 могла самостійно поставити підпис на заповіті, оскільки неодноразово ставила його при отриманні пенсії.

Крім того вважав, що заповіт було посвідчено без врахування права

на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_4 та позивача.

Пославшись на викладене, а також на статті 207 1247 1253 1257 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд визнати нікчемним заповіт від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Короткий зміст прийнятих у справі судових рішень

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вважав позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивач та його представник належним чином

не довели факт нікчемності заповіту ОСОБА_3 , вчиненого нею 05 жовтня

2007 року на користь племінниці ОСОБА_2 , оскільки заповіт відповідає визначеним законом вимогам.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано нікчемним заповіт, складений 05 жовтня 2007 року, зареєстрований

в реєстрі за № 208, посвідчений секретарем виконавчого комітету М`якохідської сільської ради Бершадського району Вінницької області Сіренко Т. В., від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Апеляційний суд дійшов висновку про доведеність належними і допустимими доказами наявності безумовних підстав для визнання нікчемним заповіту

від 05 жовтня 2007 року, складеного від імені ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_2 , оскільки були порушені вимоги до його посвідчення, а саме: вимога щодо обов`язкової присутності двох свідків, а також підписання його особою, яка не могла бути свідком, оскільки є матір`ю особи, на користь якої складено заповіт.

Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року постанову Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасовано, справу направлено

на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційний суд вважав передчасними висновки апеляційного суду щодо задоволення позову, оскільки суд не встановив обставин прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ні матір`ю позивача ОСОБА_4 , ні самим позивачем

як шляхом подання заяви про прийняття спадщини, так і внаслідок постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто суд апеляційної інстанції не встановив, яким саме чином оспорюваним заповітом порушуються права ОСОБА_1 , а вказуючи на те, що заповіт може порушувати права ОСОБА_1 - свій висновок обґрунтував на припущеннях.

При цьому касаційний суд вважав правильним висновок про те, що право

на обов`язкову частку у спадщині відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України мають лише спадкоємці першої черги за законом, якими ні позивач,

ні його померла мати не являються.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року про відмову в позові змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд установив, що позивач не скористався своїм правом

на прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 , належних та допустимих доказів його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини матеріали справи не містять, як і не містять доказів прийняття спадщини матір`ю позивача ОСОБА_4 , тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання заповіту недійсним через відсутність порушення оспорюваним заповітом його прав та охоронюваних законом інтересів.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Оробець Н. І., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року

та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та посилається на те, що судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 жовтня

2019 року у справі № 635/8774/16-ц (провадження № 61-27808св18), від 10 липня 2019 року у справі № 396/1116/17 (провадження № 61-38058св18), від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19),

від 10 вересня 2020 року у справі № 303/2988/17 (провадження №61-21837св19), постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 6-73цс11.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 135/1327/17, витребувано справу з Бершадського районного суду Вінницької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 була сестрою ОСОБА_3 і її опікуном як інваліда дитинства відповідно до рішення виконавчого комітету М`якохідської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 17 травня 2007 року № 36.

05 жовтня 2007 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету М`якохідської сільської ради Бершадського району Вінницької області Сіренко Т. В., зареєстрований в реєстрі за № 208, за яким все своє майно заповіла своїй племінниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заповіт на особисте прохання ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що вона є глухонімою особою, підписала ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4

та племінниками ОСОБА_3 і відповідно до норм статті 1265 ЦК України належать до п`ятої черги спадкоємців за законом.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 49/2013 ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 за заповітом та 24 грудня 2014 року, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай),

що належала ОСОБА_3

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини не звертались.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі,

із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже,

на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Оспорювати правочин може особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Правочин може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим правочином прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину застосуванню підлягають загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи

по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову

в позові.

У справі, що переглядається, позивач просить визнати нікчемним заповіт,

не будучи стороною цього одностороннього правочину, посилаючись на порушення своїх спадкових прав як спадкоємця його тітки ОСОБА_3 .

З огляду на встановлені у справі обставин про те, що позивач вчасно

не скористався своїм правом на прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 , належних та допустимих доказів його постійного проживання разом

зі спадкодавцем на час відкриття спадщини матеріали справи не містять,

як і не містять доказів прийняття спадщини матір`ю позивача ОСОБА_4 , колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання заповіту недійсним, оскільки позивач не довів в установленому законом порядку наявності факту порушення оспорюваним заповітом його прав та охоронюваних законом інтересів.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків, викладених

у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 635/8774/16 (провадження № 61-27808св18), від 10 липня 2019 року у справі № 396/1116/17 (провадження № 61-38058св18), від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19), від 10 вересня 2020 року у справі

№ 303/2988/17 (провадження №61-21837св19), та у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 6-73цс11, оскільки висновки оскаржуваної постанови апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої

та апеляційної інстанцій та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно

до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Оробець Ніною Іванівною, залишити без задоволення.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 листопада

2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська