№ 135/1594/15-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 135/1594/15-ц

провадження № 61-10553св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Кучевського П. В., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим будинком.

Позовна заява мотивована тим, що вона та відповідач успадкували по 1/2 частини житлового будинку та прибудинкової території, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У 2015 році вона звернулася до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про виділення 1/2 частини житлового будинку в натурі. Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року у справі № 135/1070/15-ц ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Зазначала, що житловий будинок, який знаходиться у її та відповідача спільній частковій власності загальною площею 63,3 кв. м згідно з планом складається з таких приміщень: 1-1 веранда площею 7,6 кв. м, 1-2 кухня площею 8,9 кв. м, 1-3 кімната площею 18,4 кв. м, 1-4 кімната площею 8,6 кв. м, 1-5 кімната площею 9,6 кв. м, 1-6 веранда площею 10,2 кв. м.

У зв`язку з тим, що будинок знаходиться у спільній частковій власності сторін, між ними немає згоди щодо порядку користування житловим будинком.

Виходячи з наведеного та статей 183 319 358 367 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 150 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), ОСОБА_1 з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просила: визначити порядок користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , в такому варіанті: ОСОБА_1 виділити кімнату 1 площею 7,0 кв. м, кімнату 2 площею 12,4 кв. м, кімнату 4 площею 10,3 кв. м, загальною площею 29,7 кв. м, що на 0,45 кв. м більше від ідеальної частки; ОСОБА_3 виділити кімнату 3 площею 18,8 кв. м, кімнату 5 площею 10,0 кв. м, загальною площею 28,8 кв. м, що на 0,45 кв. м менше від ідеальної частки; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартість відхилення ідеальних часток (0,45 кв. м) в розмірі 2 000,00 грн; покласти на ОСОБА_1 обов`язок з облаштування дверей між кімнатами 2 і 4; покласти на ОСОБА_1 обов`язок щодо замуровування дверних отворів між кімнатами 4 і 3 та 4 і 5; покласти на ОСОБА_3 обов`язок щодо облаштування дверей між кімнатами 3 і 5.

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виділення частки будинку в натурі.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона та відповідач є власниками по 1/2 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок має два окремих входи, якими вони користуються.

З моменту оформлення права власності на успадковане нею майно, вона фактично користується приміщеннями будинку: верандою 1-6, кімнатами 1-3 та 1-4. У користуванні ОСОБА_1 знаходяться приміщення: веранда 1-1, кімнати 1-2 та 1-5. Такий спосіб користування спірним будинком визначений ще попередніми співвласниками будинку.

Виходячи з наведеного, статей 183 319 321 361 364 367 ЦК України, статті 51 Конституції України, ОСОБА_3 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила: виділити їй в натурі 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , яка складається з 1/2 частини житлового будинку «А» загальною площею 63,3 кв. м, житловою площею 36,6 кв. м, а саме: веранду 1-6 площею 10,24 кв. м; кімнату 1-3 площею 18,66 кв. м; частину кімнати 1-4 площею 5,57 кв. м, що разом становить 34,47 кв. м згідно з технічним рішенням № 10/17.2017-ПЗ, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс ЛТД» (далі - ТОВ «Енергосервіс ЛТД»); стягнути з неї на користь ОСОБА_1 компенсацію за перевищення розміру ідеальної частки одного із співвласників будинку в розмірі 2 791,68 грн.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 грудня 2015 року позови об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено порядок користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 у користування кімнату 1 площею 7,0 кв. м та кімнату 2 площею 12,4 кв. м, які позначені на плані технічного паспорта на будинок, виготовленого станом на 31 липня 2017 року.

Виділено ОСОБА_3 у користування кімнату 3 площею 18,8 кв. м та кімнату 5 площею 10,0 кв. м, які позначені на плані технічного паспорта на будинок, виготовленого станом на 31 липня 2017 року.

Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кімнату 4 площею 10,3 кв. м.

Зобов`язано ОСОБА_3 улаштувати дверний отвір із кімнати 2 до кімнати 4 з урахуванням Державних будівельних норм України.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 встановити дверний блок між кімнатами 2 та 4 з урахуванням Державних будівельних норм України.

У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 905,60 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що технічне рішення № 10/17.2017-ПЗ, яке виготовлене ТОВ «Енергосервіс ЛТД» на замовлення ОСОБА_1 на підставі технічного паспорта в останній редакції, є необґрунтованим у частині відповідності запропонованого варіанту поділу будинку чинним будівельним нормам, оскільки за цим технічним рішенням одному співвласнику пропонується виділити кімнати 1, 2, 4, а іншому співвласнику - кімнати 3 і 5, при цьому кімната 3 є житловою, а кімната 5 - верандою. Проте кімнати 3 і 5 не можуть бути відокремленою квартирою, оскільки їх загальна площа становитиме 28,8 кв. м при мінімально необхідній згідно з будівельними нормами площі для однокімнатної квартири - 30,0 кв. м. До того ж при такому варіанті відсутня відокремлена кухня. У квартирі, що складатиметься з кімнат 1, 2, 4 відсутня житлова кімната, площа якої більша за 15,0 кв. м, що також є порушенням норм Державних будівельних норм України.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що її позовні вимоги ґрунтуються на технічному рішенні, яке виготовлене на підставі технічного паспорта, який не відповідає дійсному плануванню та площам кімнат у будинку. Це технічне рішення є необґрунтованим в частині відповідності запропонованого варіанту поділу будинку чинним будівельним нормам, що підтверджено висновками проведених у справі експертиз, оскільки за технічним рішенням одному співвласнику пропонується виділити кімнати, 3, 5 і частину кімнати 4, які в сукупності відповідають мінімальній площі відокремленої квартири. Проте іншому співвласнику в такому разі залишаться кімната 1 та кімната, що утвориться при об`єднанні кімнати 2 і частини кімнати 4, які не можуть за чинним будівельними нормами бути відокремленою квартирою, оскільки їх сукупна площа менша 30,0 кв. м, відсутня окрема кухня, враховуючи, що веранда відсутня і вхід до кімнати 1 відбувається одразу з двору, такий розподіл істотно порушує права іншого співвласника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визначено порядок користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено в користування ОСОБА_1 кімнату (кухню) площею 7,0 кв. м, кімнату площею 12,4 кв. м, позначені на технічному плані технічного паспорта від 31 липня 2017 року номерами 1 та 2, виділено в користування ОСОБА_3 кімнату площею 18,8 кв. м, кімнату площею 10,3 кв. м, веранду площею 10 кв. м, позначені на технічному плані технічного паспорта від 31 липня 2017 року номерами 3, 4 та 5.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до визначного порядку користування будинком, який склався на даний час між сторонами, у користуванні ОСОБА_3 доцільно залишити кімнати 3 і 5, оскільки вона облаштувала ці кімнати для свого проживання і тривалий час користується ними, при цьому кімнати 1 та 2 слід передати в користування ОСОБА_1 .

Ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 не оспорюють те, що в користуванні ОСОБА_1 слід залишити кімнату 1 площею 7,0 кв. м та кімнату 2 площею 12,4 кв. м, а ОСОБА_3 - кімнату 3 площею 18,8 кв. м та кімнату 5 площею 10,0 кв м, тому відповідно до частини першої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Покладення на сторін обов`язку здійснити необхідні будівельні роботи для перепланування будинку, а також стягнення компенсації за відступ від ідеальної частки виходить за межі правової природи визначення порядку користування житлом, оскільки по суті підміняє собою рішення про поділ будинку в натурі.

Та обставина, що позивачу залишено у користуванні приміщення, загальна площа яких менша належної їй на праві власності площі, не порушує її прав, оскільки право спільної часткової власності не припинено та не змінює розміру часток співвласників будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції обмежено право ОСОБА_1 на володіння та користування 1/2 частини будинку, належної їй на праві власності; суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 358 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить по 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копії витягу Комунального підприємства «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Тульчинське МБТІ») від 13 лютого 2009 року № 21868714 відомо, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 лютого 2009 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Із копії витягу КП «Тульчинське МБТІ» від 16 вересня 2011 року № 31333342 відомо, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 серпня 2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Із копії свідоцтва про шлюб відомо, що ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Згідно з копією технічного паспорта станом на 02 серпня 2011 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , відомо, зокрема, що в будинку була наявна веранда 1-1, між кімнатами 1-5 та 1-4 наявна груба та прохід.

Згідно з копією технічного паспорта станом на 11 лютого 2009 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_3 , відомо, що в будинку була наявна веранда 1-1, між кімнатами 1-5 та 1-4 наявний перестінок, прохід відсутній.

У справі встановлено та не заперечується сторонами, що в результаті проведеного перепланування побудовано перестінок між кімнатами 1-4 та 1-5.

Із копії рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року у справі № 135/1070/15-ц відомо, що в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділення 1/2 частини будинку в натурі відмовлено. При цьому суд виходив, зокрема, з того, що позивачем не доведено того, що технічно можливо переобладнати будинок в ізольовані квартири і таке переобладнання відповідатиме будівельним нормам.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 07 вересня 2016 року № 491/492/493/16-21 визначити можливі варіанти поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на дві рівні частини з урахуванням фактичних технічних характеристик житлового будинку не вбачається за можливе. Визначити інші можливі варіанти поділу будинку з урахуванням фактичних характеристик будинку та фактичного користування будинком ОСОБА_3 з можливим відступленням від належної їй ідеальної 1/2 частки нерухомого майна, із зазначенням грошової компенсації іншому співвласнику нерухомого майна, частка якого в натурі після поділу стане меншою за ідеальну 1/2 частки, не вбачається за можливе.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 17 січня 2017 року № 2793/2794/16-21 визначити технічно можливі варіанти порядку користування житловим будинком, який знаходиться в спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , кожним із співвласників окремо один від одного, з урахуванням рівних часток у власності не вбачається за можливе. Визнано технічно можливим варіант порядку користування будинком відповідно до частин, близьких до рівних та з урахуванням приміщення веранди 1-1 та ганку (в разі їх відновлення). Зокрема, згідно з додатком до висновку експертизи відомо, що одному співвласнику можливо виділити в користування: кімнату 1-3 площею 18,4 кв. м, кімнату 1-6 площею 10,2 кв. м; другому співвласнику - кімнату 1-2 площею 8,9 кв. м, кімнату 1-5 площею 9,6 кв. м та добудувати кімнату 1-1 площею 7,6 кв. м. Кімнату 1-4 площею 8,6 кв. м залишити в спільному користуванні.

Згідно з копією технічного рішення № 10/17.2017-ПЗ на перепланування кімнат у житловому будинку, виготовленого ТОВ «Енергосервіс ЛТД», пропонується виділити ОСОБА_3 в натурі 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яка складається з 1/2 частини житлового будинку «А» загальною площею 63,3 кв. м згідно з технічним паспортом на будинок, а фактично загальною площею 67,62 кв. м, а саме: з веранди 1-6 площею 10,24 кв. м, кімнати 1-3 площею 18,66 кв. м та частини кімнати 1-4 площею 5,57 кв. м., що разом становить 34,47 кв. м, зі сплатою на користь ОСОБА_1 компенсації за перевищення розміру ідеальної частки одного із співвласників будинку в сумі 2 791,68 грн.

Відповідно до копії технічного паспорта на будинок станом на 31 липня 2017 року до складу будинку літ. «А» входять: веранда «а1»; ганок «а2»; кімната 1 площею 7,0 кв. м; кімната 2 площею 12,4 кв. м, кімната 3 площею 18,8 кв. м; кімната 4 площею 10,3 кв. м; кімната 5 площею 10,0 кв. м. При цьому між кімнатами 2 та 4 встановлено перестінок, проходу з кімнат 1, 2 до іншої кімнати немає. Кімната 1 зазначена як кухня, 5 - веранда. Загальна площа будинку становить 58,5 кв. м, житлова - 41,5 кв. м.

Сторони визнають, що технічний паспорт на будинок, виготовлений станом на 31 липня 2017 року, відображає дійсне на даний час планування кімнат та їх площу. Раніше з обох входів до будинку була веранда, однак на даний час її немає, вхід до кімнати 1 відбувається з двору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про те, що відповідно до визначеного порядку користування будинком, який склався на даний час між сторонами, в користування ОСОБА_3 доцільно залишити кімнати 3 і 5, оскільки вона облаштувала ці кімнати для свого проживання і тривалий час користується ними, при цьому відповідно кімнати 1 та 2 слід передати в користування ОСОБА_1 .

Ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 не оспорюють те, що в користуванні ОСОБА_1 слід залишити кімнату 1 площею 7,0 кв. м та кімнату 2 площею 12,4 кв. м; ОСОБА_3 - кімнату 3 площею 18,8 кв. м та кімнату 5 площею 10,0 кв. м, тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України зазначені обставини не підлягають доказуванню.

У справі встановлено, що сторони не можуть дійти згоди щодо користування кімнатою 4 площею 10,3 кв. м.

Висновок суду першої інстанції про те, що кімнату 4 площею 10,3 кв. м слід залишити у спільному користуванні співвласників, оскільки ця кімната може бути використана та облаштована співвласниками як кухня, тому для визначення порядку користування будинком необхідно влаштувати дверний отвір з кімнати 2 до кімнати 4 та обов`язок з його влаштування слід покласти на ОСОБА_3 , оскільки вона тривалий час проживає в будинку і їй виділяються в користування кімнати більші, як за житловою, так і за загальною площею, при цьому, дверний блок між кімнатами 2 та 4 має бути встановлено обома сторонами спільно, суд апеляційної інстанції вважав помилковим, оскільки кімната 4 є прохідною з кімнати 5 до кімнати 3, якими користується ОСОБА_3 , там знаходяться її речі, тому кімната 4 не може бути в загальному користуванні сторін. Крім того, між кімнатою 4 та кімнатою 2 побудовано перестінок.

Покладення на сторін обов`язку здійснити необхідні будівельні роботи для перепланування будинку, а також стягнення компенсації за відступлення від ідеальної частки виходить за межі правової природи визначення порядку користування житлом, оскільки по суті підміняє собою рішення про поділ будинку в натурі.

Суд апеляційної інстанції вважав за доцільне виділити в користування ОСОБА_1 кімнату (кухню) площею 7,0 кв. м, кімнату площею 12,4 кв. м, позначені на технічному плані технічного паспорта від 31 липня 2017 року номерами 1 та 2, а ОСОБА_3 - кімнату площею 18,8 кв. м, кімнату площею 10,3 кв. м, веранду площею 10,0 кв. м, позначені на технічному плані технічного паспорта від 31 липня 2017 року номерами 3, 4 та 5.

Відступлення від відповідності реальних часток ідеальним суд апеляційної інстанції допустив з огляду на будівельно-технічну особливість будинку, а саме можливого доступу до кімнати № 3 лише з кімнати № 4 , а також ураховуючи фактичне користування будинком та те, що позивач не проживає у даному будинку та не здійснює догляду за ним.

Сторони визнали, що технічний паспорт на будинок, виготовлений станом на 31 липня 2017 року, є таким, що відображає дійсне на цей час планування кімнат, їх площу. Як відомо з технічного плану станом на 02 серпня 2011 року, вхід до кімнати 1-2 (кухня) відбувався через веранду, яка мала площу 7,6 кв. м, можливість відновлення та користування якою позивачем не втрачено.

Кімнату № 5 відповідач перелаштувала частково під кухню, тому залишати в спільному користуванні приміщення № 1 , позначене в плані як кухня, доцільності немає; також у свою частину будинку позивач має доступ з двору через фундамент, на якому раніше була веранда, тому необхідності залишити в спільному користуванні приміщення № 5 , позначене на плані як веранда, також доцільності немає.

Також суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , оскільки вона відповідно до положень частини другої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надала доказів про можливість поділу будинку в натурі на дві ізольовані квартири, а відповідно до висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 07 вересня 2016 року № 491/492/493/16-21 визначити можливі варіанти поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на дві рівні частини з урахуванням фактичних технічних характеристик житлового будинку не вбачається за можливе.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко