№ 135/183/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

05 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 135/183/18

провадження № 61-18642св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2020 року у складі судді Волошиної Т. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що перебуває в спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що перебуває в спільній частковій власності.

Позовну заяву мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася із житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться на АДРЕСА_1 . Цю спадщину прийняли та оформили в рівних частках кожний по 1/2 діти спадкодавця: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_4 у 2008 році спадщину на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 прийняла та оформила його дружина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 лютого 2009 року, виданим Другою Тростянецькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованим в реєстрі за № 2-94. 13 лютого 2009 року право власності на нерухоме майно зареєстроване в Комунальному підприємстві «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»).

Після смерті у 2009 році ОСОБА_5 відкрилася спадщина на іншу 1/2 частину цього житлового будинку, яку прийняла та оформила його дочка ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 серпня 2011 року, виданим Другою Тростянецькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованим в реєстрі за № 1-1219. 16 вересня 2011 року право власності на нерухоме майно зареєстроване КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації».

Отже, на час звернення до суду спірний житловий будинок належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині кожній.

Згідно з виготовленим 31 липня 2017 року КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 , він позначається літ. «А» та складається із наступних елементів, що позначаються в технічному паспорті цифрами: 1 - кухня; 2 - кімната; 3 - кімната; 4 - кімната; 5 - веранда, а також біля будинку є господарські споруди, які позначаються літ. «Б» - сарай; літ. «Б1» - сарай; літ. «Т» - вбиральня; 1-3 огорожа.

Відповідно до технічного рішення на перепланування кімнат в житловому будинку АДРЕСА_1 технічно можливо здійснити перепланування будинку шляхом виділення їй у натурі кімнати 4, площею 10,3 кв. м, та кімнати 2, площею 12,4 кв. м, та кухню - 1, площею 7 кв. м, а ОСОБА_2 можливий виділ кімнати 3, площею 18,8 кв. м, та веранди - 5, площею 10 кв. м.

Таким чином, загальна площа частини ОСОБА_1 буде становити 29,7 кв. м, а площа частки ОСОБА_2 - 28,8 кв. м. У зв`язку із цим частка ОСОБА_1 в будинку буде лише на 0,45 кв. м більше за ідеальну (арифметичну) половину будинку (58,5/2=29,25; 29,7-29,25=0,45), що максимально наближено до ідеальних часток обох співвласників.

Ураховуючи викладене, посилаючись на статті 358 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 просила суд:

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- виділити та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку виділу на 1/2 частину в спірному житловому будинку, зокрема: кімнату 4, площею 10,3 кв. м; кімнату 2, площею 12,4 кв. м; кухню 1, площею 7 кв. м, загалом частку в будинку, що позначається літ. «А» та становить 29,7 кв. м, та вбиральню літ. «Т» і 1/2 частину огорожі та воріт «1-3»;

- залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частину спірного житлового будинку, що позначається літ. «А» та складається із: кімнати 3, площею 18,8 кв. м; веранди 5, площею 10,0 кв. м, загальною площею 28,8 кв. м, та ґанок - а2; сарай літ. «Б»; сарай літ. «Б1»; 1/2 частину огорожі з ворогами № 1-3;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від частки у розмірі 7 395,00 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивачем не було надано суду належних та обґрунтованих доказів, які б підтвердили наявність технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані кімнати без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 570/4748/15-ц (провадження №61-5934св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 712/9240/16-ц (провадження №61-13395св19), та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди попередніх інстанцій безпідставно не прийняли до уваги висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29 березня 2019 року № 034/18 та не призначили додаткову експертизу.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року і витребувано з Ладижинського міського суду Вінницької області цивільну справу № 135/183/18.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 21868714, виданого 13 лютого 2009 року КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 лютого 2009 року зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 22 серпня 2011 року державним нотаріусом Другої Тростянецької державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина складається з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав матері померлого - ОСОБА_3 , 1921 року народження, на підставі свідоцтва про право особистої власності на цей житловий будинок. ОСОБА_5 прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

З витягу про державну реєстрацію прав № 31333342, виданого 16 вересня 2011 року КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 серпня 2011 року.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року у справі № 135/1070/15-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення 1/2 частини будинку в натурі відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Цим рішенням суду встановлено, що відповідно до висновків судової будівельно-технічної та судової оціночно-будівельної експертизи від 17 січня 2017 року № 2793/2794/16-2 визначити технічно можливі варіанти порядку користування житловим будинком, який знаходиться в спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за кожним із співвласників окремо один від одного, з урахуванням рівних часток у власності, не вбачається за можливе.

Визнано технічно можливим варіант порядку користування будинком відповідно до частин, близьких до рівних, та з урахуванням приміщення веранди 1-1 та ґанку (в разі їх відновлення).

Зокрема, згідно з додатком до висновку експертизи відомо, що одному співвласнику можливо виділити в користування: кімнату 1-3, площею 18,4 кв. м, кімнату 1-6, площею 10,2 кв. м; другому співвласнику - кімнату 1-2, площею 8,9 кв. м, кімнату 1-5, площею 9,6 кв. м, та добудувати кімнату 1-1, площею 7,6 кв. м. Кімнату 1-4, площею 8,6 кв. м залишити в спільному користуванні.

Згідно із технічним рішенням № 10/17.2017-ПЗ на перепланування кімнат у житловому будинку, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс ЛТД», пропонується виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яка складається з 1/2 частини житлового будинку літ. «А», загальною площею 63,3 кв. м, згідно з технічним паспортом на будинок, а фактично загальною площею 67,62 кв. м, а саме: з веранди 1-6, площею 10,24 кв. м, кімнати 1-3, площею 18,66 кв. м, та частини кімнати 1-4, площею 5,57 кв. м, що разом становить 34,47 кв. м, зі сплатою на користь ОСОБА_1 компенсації за перевищення розміру ідеальної частки одного зі співвласників будинку в розмірі 2 791,68 грн.

З технічного паспорта на будинок, виготовленого 31 липня 2017 року КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», вбачається, що до складу будинку, зазначеного літ. «А», входять: веранда «а1»; ганок «а2»; а також такі кімнати: кімната 1, площею 7 кв. м; кімната 2, площею 12,4 кв. м, кімната 3, площею 18,8 кв м; кімната 4, площею 10,3 кв. м; кімната 5, площею 10 кв. м. При цьому видно, що між кімнатами 2 та 4 встановлено перестінок, проходу з кімнат 1, 2 в інші кімнати немає. При цьому, кімната 1 зазначена як кухня 5 - веранда. Загальна площа будинку становить 58,5 кв. м, житлова площа 41,5 кв. м.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року у справі № 135/1594/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком задоволено частково.

Визначено порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 в користування кімнату 1, площею 7 кв. м та кімнату 2, площею 12,4 кв. м, які позначені на плані технічного паспорта на будинок, виготовленого станом на 31 липня 2017 року.

Виділено ОСОБА_2 в користування кімнату 3, площею 18,8 кв. м та кімнату 5, площею 10 кв. м, які позначені на плані технічного паспорта на будинок, виготовленого станом на 31 липня 2017 року.

Залишено у спільному користуванні співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кімнату 4, площею 10,3 кв. м.

Зобов`язано ОСОБА_2 влаштувати дверний проріз із кімнати 2 в кімнату 4 з урахуванням Державних будівельних норм України.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановити дверний блок між кімнатами 2 та 4 з урахуванням Державних будівельних норм України.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки будинку відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року у справі № 135/1594/15-ц рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визначено порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Виділено в користування ОСОБА_1 кімнату (кухню), площею 7,0 кв. м, кімнату, площею 12,4 кв. м, позначені на технічному плані технічного паспорта від 31 липня 2017 року номерами 1 та 2, виділено ОСОБА_2 кімнату, площею 18,8 кв. м, кімнату, площею 10,3 кв. м, веранду, площею 10 кв. м, позначені на технічному плані технічного паспорта від 31 липня 2017 року номерами 3, 4 та 5.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 135/1594/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року у справі № 135/183/18 призначено судову будівельно - технічну експертизу. На вирішення експерта поставлено наступні питання:

а) чи можливий поділ житлового будинку із господарськими спорудами що знаходиться на АДРЕСА_1 шляхом виділу частки ОСОБА_1 у виді елементів, що згідно з технічним паспортом від 31 липня 2017 року виготовленого КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» позначаються: кімната 4, площею 10,3 кв. м; кімната 2, площею 12,4 кв. м; кухня 1, площею 7 кв. м, загальною площею 29,7 кв. м та господарські споруди, що позначаються літ. «Б1» та «Б» сараї, із максимально наближеним відхиленням від ідеальної частки ОСОБА_1 яка складає 1/2 частину в спільній частковій власності на будинок;

б) чи можливий поділ житлового будинку із господарськими спорудами на АДРЕСА_1 шляхом виділу частки ОСОБА_1 , у виді елементів, що згідно технічного паспорта від 31 липня 2017 року виготовленого КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» позначаються: кімната 2, площею 12,4 кв. м; кухня 1, площею 7 кв. м, загальною площею 19,4 кв. м та господарські споруди, що позначаються літ. «Б1» та «Б» - сараї, із максимально наближеним відхиленням від ідеальної частки ОСОБА_1 яка складає 1/2 частину в спільній частковій власності на будинок.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29 березня 2019 року № 034/18 та додатків до даного висновку, проведеного судовим експертом Корчинським О. А., свідоцтво від 07 жовтня 2016 року № 1627, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (чинне до 07 жовтня 2019 року), на підставі проведеного дослідження, з урахуванням матеріалів цивільної справи № 135/183/18, інвентаризаційної справи № 1577 та результатів натурного обстеження, визначено, що можливий поділ житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом виділу частки ОСОБА_1 у виді елементів, що згідно з технічним паспортом від 31 липня 2017 року, виготовленого КП «Тульчинське міжрайонне бюро інвентаризації» позначаються: кімната 4, площею 10,3 кв. м; кімната 2, площею 12,4 кв. м; кухня 1, площею 7 кв. м, загальною площею 29,7 кв. м, та господарські споруди що позначаються літ. «Б1» та «Б» сараї, із максимально наближеним відхиленням від ідеальної частки ОСОБА_1 , яка складає Ѕ частину в спільній частковій власності на будинок.

На підставі проведеного дослідження, з урахуванням матеріалів цивільної справи № 135/183/18, інвентаризаційної справи № 1577 та результатів натурного обстеження, визначено, що неможливий поділ житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом виділу частки ОСОБА_1 у виді елементів, що згідно з технічним паспортом від 31 липня 2017 року, виготовленого КП «Тульчинське міжрайонне бюро інвентаризації» позначаються: кімната 2, площею 12,4 кв. м; кухня 1, площею 7 кв. м, загальною площею 19,4 кв. м та господарські споруди що позначаються літ. «Б1» та «Б» сараї, із максимально наближеним відхиленням від ідеальної частки ОСОБА_1 яка складає 1/2 частину в спільній частковій власності на будинок.

Проте, в дослідницькій частині даного висновку експерта № 034/18 від 29 березня 2019 року зазначено, що технічно можливо здійснити поділ спірного житлового будинку, шляхом виділу частки одному зі співвласників у виді елементів, що згідно з технічним паспортом від 31 липня 2017 року виготовленого КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» позначаються: кімната 4, площею 10,3 кв. м, вартістю 28 518,60 грн; кімната 2, площею 12,4 кв. м, вартістю 34 333,10 грн; кухня, площею 7 кв. м, вартістю 19 381,60 грн, загальною площею 29,7 кв. м, та убиральню літ. «Т», вартістю 7 528,10 грн; 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3, вартістю 4 577,90 грн, загальна вартість частки становить 94 336,00 грн іншому співвласнику: кімната 3, площею 18,8 кв. м, вартістю 52 053,40 грн; веранда 5, площею 10,0 кв. м, вартістю 20 959,00 грн, загальною площею 28,8 кв. м, та ґанок літ. а2, вартістю 2 645,00 грн; сарай літ. «Б», вартістю 27 464,40 грн; сарай літ. «Б1», вартістю 1 424,20 грн; 1/2 частину огорожі з воротами № 1-3, вартістю 4 577,90 грн, загальна вартість часток становить 109 126,00 грн.

Отже, при такому варіанті поділу житлового будинку з верандою та прибудовою, надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 (відповідно таблиці 7) другий співвласник ОСОБА_2 має сплатити першому співвласнику ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від частки в розмірі 7 395,00 грн.

Для ізольованого користування приміщеннями житлового будинку після поділу співвласниками необхідно виконати наступні будівельні роботи: замурувати дверний проріз між приміщеннями під номером 4 та 5 , 3 та 4 ; влаштувати вхідний проріз між приміщеннями під номером 3 та 5 , 2 та 4 .

Експертом у висновку визначено, що для виконання даних робіт необхідно розробити заходи щодо підсилення будівельних конструкцій, зокрема зовнішніх стін так перемичок над прорізами. Для цього необхідно звернутись в місцеві органи містобудування та архітектури та отримати дозвіл на такі роботи, оскільки передбачається втручання в зовнішні стіни житлового будинку.

По другому питанню, яке зазначено в ухвалі Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року про призначення експертизи, експерт дійшов висновку, що поділ спірного житлового будинку у запропонованому варіанті є неможливим.

З технічного паспорту на будинок, виготовленого 31 липня 2017 року КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», відображається дійсне на даний час планування кімнат та їх площу. Раніше з обох входів до будинку була веранда, однак на даний час її немає, вхід до кімнати під номером «1» відбувається з двору.

16 жовтня 2019 року адвокат ОСОБА_1 - Бодачевський Р. В. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-юридичної фірми Соломон» із запитом, в якому просив надати будь-які уточнення чи додатки або виправити недоліки у будь-який інший спосіб у висновку експерта від 29 березня 2019 року № 034/18 та визначити технічно можливий варіант виділу частки ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 , оскільки під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи було виявлено неточності у висновку експерта. Зокрема, в дослідницькій частині висновку експерта визначено варіант поділу згідно з яким: кімнати 1, 2, 4 та вбиральня літ. «У»; 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3 підлягає виділу одному співвласнику будинку, іншому співвласнику будинку підлягає виділу: кімнати 3, 5; ґанок літ. «а2»; сарай літ. «Б»; сарай літ. «Б 1»; 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3. Згідно з малюнком, що є додатком № 2 до висновку експерта синім кольором позначено частка яка підлягає виділу одному співвласнику: кімнати 1, 2, 4 та вбиральня літ. «У»; 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3 та жовтим кольором позначено частка яка підлягає виділу другому співвласнику: кімнати 3, 5; ґанок літ. «а2»; сарай літ. «Б»; сарай літ. «Б 1»; 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3. Однак, згідно з висновком експерта від 29 березня 2019 року № 034/18, експертом вказано єдиний можливий варіант виділу частки одного зі співвласників це кімнати 1, 2, 4, сарай літ. «Б» та сарай літ. «Б 1». У зв`язку із тим, що способи виділу (поділу) частки як в дослідницькій частині, малюнку та у самому висновку різняться залишається незрозумілим який остаточний технічно можливий спосіб виділу частки одного зі співвласників в будинку АДРЕСА_1 .

На адвокатський запит щодо причин розбіжностей судовий експерт листом від 29 жовтня 2019 року № 346/19 щодо уточнення висновку від 29 березня 2019 року № 034/18 зазначив, що складений ним висновок складається з трьох частин: вступ, дослідження та висновки. У дослідницькій частині у вирішенні першого питання було розраховано та запропоновано на розгляд варіант поділу, згідно з яким одному співвласнику підлягають виділу приміщення 1, 2, 4 та вбиральня літ. «Т», 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3; іншому співвласнику підлягають виділу кімнати 3 та 5, ґанок літ. «а2», сарай літ. «Б», сарай літ. «Б 1», 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3. На план-схемі 2 у додатку 2 до цього висновку відображено такий самий варіант поділу, але у частині «висновки» у відповіді на питання 1 наведено інший варіант поділу житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 , який не відповідає розрахованому у дослідницькій частині варіанту поділу.

Така невідповідність виникла внаслідок описки, тому уточнив, що зміст відповіді на запитання 1 у частині «висновки» відповідає дослідницькій частині, а саме: першому співвласнику підлягають виділу приміщення 1, 2, 4, вбиральня літ. «Т», 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3; другому співвласнику підлягають виділу кімнати 3 та 5, ґанок «а2», сарай літ. «Б», сарай літ. «Б1», 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до частин першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (стаття 364 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, у випадку якщо спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183 358 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 26 січня 2022 року у справі № 2-1159/11 (провадження № 61-10680св21), від 07 лютого 2022 року у справі справа № 712/8911/19 (провадження № 61-13797св21), від 15 лютого 2022 року у справі № 495/8889/13-ц (провадження № 61-9149св21).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і позивачем те, що ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року у справі № 135/183/18 призначено судово будівельно - технічну експертизу. На вирішення експерта, поставлено наступні питання:

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29 березня 2019 року № 034/18 та додатків до даного висновку, проведеного судовим експертом Корчинським О. А., свідоцтво від 07 жовтня 2016 року № 1627, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (чинне до 07 жовтня 2019 року) на підставі проведеного дослідження, з урахуванням матеріалів цивільної справи № 135/183/18, інвентаризаційної справи № 1577 та результатів натурного обстеження, визначено, що можливий поділ житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом виділу частки ОСОБА_1 у виді елементів, що згідно з технічним паспортом від 31 липня 2017 року, виготовленого КП «Тульчинське міжрайонне бюро інвентаризації» позначаються: кімната 4, площею 10,3 кв. м; кімната 2, площею 12,4 кв. м; кухня 1, площею 7 кв м, загальною площею 29,7 кв. м, та господарські споруди що позначаються літ. «Б1» та «Б» сараї, із максимально наближеним відхиленням від ідеальної частки ОСОБА_1 , яка складає 1/2 частину в спільній частковій власності на будинок.

Проте, в дослідницькій частині цього висновку експерта № 034/18 від 29 березня 2019 року зазначено, що технічно можливо здійснити поділ спірного житлового будинку, шляхом виділу частки одному зі співвласників у виді елементів, що згідно з технічним паспортом від 31 липня 2017 року виготовленого КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» позначаються: кімната 4, площею 10,3 кв. м, вартістю 28 518,60 грн; кімната 2, площею 12,4 кв. м, вартістю 34 333,10 грн; кухня, площею 7 кв. м, вартістю 19 381,60 грн, загальною площею 29,7 кв. м, та убиральню літ. «Т», вартістю 7 528,10 грн; 1/2 частина огорожі з воротами № 1-3, вартістю 4 577,90 грн, загальна вартість частки становить 94 336,00 грн іншому співвласнику: кімната 3, площею 18,8 кв. м, вартістю 52 053,40 грн; веранда 5, площею 10,0 кв. м, вартістю 20 959,00 грн, загальною площею 28,8 кв. м, та ґанок літ. а2, вартістю 2 645,00 грн; сарай літ. «Б», вартістю 27 464,40 грн; сарай літ. «Б1», вартістю 1 424,20 грн; 1/2 частину огорожі з воротами № 1-3, вартістю 4 577,90 грн, загальна вартість часток становить 109 126,00 грн.

Для ізольованого користування приміщеннями житлового будинку після поділу співвласниками необхідно виконати наступні будівельні роботи: замурувати дверний проріз між приміщеннями під номером 4 та 5, 3 та 4; влаштувати вхідний проріз між приміщеннями під номером 3 та 5, 2 та 4 .

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що із висновку експерта від 29 березня 2019 року № 034/18 вбачається, що на підставі проведеного дослідження експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання згідно з рішенням суду та заявлених стороною позивача варіантів поділу, а надав відповідь на інший варіант поділу спірного житлового будинку, який стороною позивача перед судом не ставився.

Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Судом першої інстанції було роз`яснено сторонам право на проведення додаткової або повторної експертизи.

Однак, заяв чи клопотань щодо призначення у справі додаткової експертизи від осіб, які брали участь у справі, в ході розгляду справи не надходило.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що усунути розбіжності, зазначені у висновку експерта від 29 березня 2019 року № 034/18, шляхом допиту експерта в судовому засіданні в порядку частини п`ятої статті 102 ЦПК України, а також листом експерта від 29 жовтня 2019 року № 346/19 щодо уточнення висновку від 29 березня 2019 року № 034/18 не є можливим, оскільки зміни у передбаченому законодавством України порядку до зазначеного висновку експерта не вносилися.

У судовому засіданні експерт надав пояснення, що лист від 29 жовтня 2019 року № 346/19 щодо уточнення висновку експерта від 29 березня 2019 року № 034/18 не є експертним висновком, а є лише роз`ясненням, зробленим на запит адвоката, підписаний ним після закінчення строку дії ліцензії, а також у той час коли експерт вже не працював у Товаристві з обмежено відповідальністю «Експертно-юридичній фірмі Соломон», печаткою установи не скріплений.

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 89 263 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позивачем не надано суду належні та допустимі докази які б підтверджували наявність технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані кімнати без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі, тому позивачем в ході розгляду справи не підтверджено наявність обставин, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 570/4748/15-ц (провадження № 61-5934св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 712/9240/16-ц (провадження № 61-13395св19), з огляду на те, що встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи.

Крім того, переоцінка доказів, згідно з положеннями статті 400 ЦПК України, не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наведені вище норми матеріального права, надали належну оцінку правовим підставам та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець