ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 140/20717/23
адміністративне провадження № К/990/38479/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Гінди О.М., Заверухи О.Б., Ніколіна В.В., у справі № 140/20717/23 за адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення від 13.03.2023 № UA205030/2023/000086/2 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить.
Крім того, позивач зазначав, що вартість оцінюваного товару становить 13943,12 доларів США, яка в повному обсязі сплачена позивачем перед відвантаженням товару, як це передбачено в інвойсі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.03.2023 № UA205030/2023/000086/2.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 5684,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливості здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу Волинської митниці задоволено.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 140/20717/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки у наданих до суду першої інстанції платіжних дорученнях відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів, зокрема, не зазначено рахунку-фактури (інвойсу), що призводить до неможливості ідентифікувати платіжні доручення з певною поставкою товару, такі документи не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
08 липня 2021 року між компанією AKІSОGLU DOKUM SAN. VE ТІС. LTD. STI. (Турецька Республіка) (продавець) та ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (покупець) укладено договір (контракт) № 2, предметом якого є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно з рахунками-фактурами, оформлених на кожну партію товару.
За умовами вказаного договору, продавець робить відвантаження товару за адресою Стамбул, Туреччина або будь-яке інше місто Туреччини за вибором покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010. Датою відвантаження товару вважається дата, зазначена на печатці продавця в міжнародній накладній (CMR). Товар поставляється партіями, узгодженими сторонами (пункти 3.1.-3.2. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору від 08.07.2021 № 2 оплата проводиться у доларах США у формі 30% передплати і 70% перед відправкою згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу.
Компанія AKІSОGLU DOKUM SAN. VE ТІС. LTD. STI. (Турецька Республіка) виписала позивачу рахунок-фактуру № AKD2023000000651, згідно з яким вартість товару - диск гальмівний, загальна вага 7972,98 кг, в кількості 256 шт., походження Туреччина, становить 13943,12 доларів США, на умовах оплати 100% перед відвантаженням.
З метою здійснення митного оформлення товару 1: «Запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Гальмівний диск арт. 13 10130-36 шт., гальмівний диск арт. 63 12010-30 шт., диск гальмівний арт. 68 10100-30 шт., диск гальмівний арт. 63 10090-30 шт., гальмівний диск арт. 39 10110-10 шт., гальмівний диск арт. 5610140-8 шт., диск гальмівний арт.68 10103- 16 шт., гальмівний диск арт. 4210010-20 шт., диск гальмівний арт. 63 12050 - 30 шт., гальмівний диск арт. 6310470-20 шт. Торговельна марка FRENBU. Виробник AKISOGLU DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR» та товару 2: «Запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: гальмівний диск арт. 63 10051-12 шт., гальмівний диск арт. 6310480-6 шт., гальмівний барабан арт. 6324210-4 шт., гальмівний барабан арт. 1320420-4 шт.Торговельна марка FRENBU. Виробник AKISOGLU DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR», що постачався згідно з вищевказаним договором, декларантом позивача подано до Волинської митниці МД № 23UA205030003887U6, за якою митна вартість товару визначена за (першим) основним методом.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД № 23UA205030003887U6 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу: пакувальний лист від 02.03.2023 б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 02.03.2023 № AKD2023000000651; міжнародну товарно-транспортну накладну від 06.03.2023 А№ 186728-А; сертифікат про походження товару від 03.03.2023 Y 0894531; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, від 08.07.2021 №2; додаткову угоду від 01.02.2022 до вказаного контракту; договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.05.2022 № 2; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контакту) від 07.03.2023 № 44; копію митної декларації країни відправлення від 03.03.2023 № 23341300ЕХ00176265.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На електронне повідомлення митного органу декларант 13.03.2023 подав заяву про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня заявленої митної вартості товару.
У цей же день відповідач прийняв рішення № UA205030/2023/000086/2 про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності: рахунок-фактура від 02.03.2023 MAKD2023000000651 містить інформацію щодо 100 відсоткової попередньої оплати, про що відсутні підтверджуючі документи. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.
Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно з рівнем на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 - 4,23 дол. США/кг, за МД №UA500 420/23/1145 від 04.03.2023.
Також роз`яснено право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2023/000193.
Декларант подав митну декларацію № 23UA205030003928U5, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Позивач, уважаючи таке рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся до суду із позовом про його скасування.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі № 140/1713/19, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 21.08.2018 у справі №804/1755/17, від 19.08.2020 у справі №140/754/19, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020; від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.
У зазначених постановах мова йде про те, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контакт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Крім того, декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
При цьому, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Неподання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.»
Також Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить жодного джерела використаної інформації, навіть на наявну у них митну базу.»
У відзиві відповідач уважає викладені у касаційній скарзі доводи необґрунтованими та просить рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
У частинах 3, 4 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України унормовано, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, частиною 7 статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин щодо заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім того обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Однак, на електронне повідомлення митного органу позивач 13.03.2023 подав заяву про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня заявленої митної вартості товару.
При цьому судом апеляційної інстанції установлено, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у МД № 23UA205030003887U6 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією позивач надав митному органу наступні документи, зокрема:
пакувальний лист від 02.03.2023 б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 02.03.2023 № AKD2023000000651; міжнародну товарно-транспортну накладну від 06.03.2023 А№ 186728-А; сертифікат про походження товару від 03.03.2023 Y 0894531; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 08.07.2021 № 2; додаткову угоду від 01.02.2022 до вказаного контракту; договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.05.2022 № 2; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контакту) про від 07.03.2023 № 44; копію митної декларації країни відправлення від 03.03.2023 № 23341300ЕХ00176265 (а. с. 14-19, 23-28, 58 зворот - 66).
За умовами зазначеного зовнішньоекономічного договору (контракту):
- предметом є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно рахунків-фактур, оформлену на кожну окрему партію товару (пункт 1);
- ціна, кількість та асортимент товару визначаються за спільною домовленістю сторін на кожну окрему його партію та вказані у рахунках-фактурах; ціни на товар встановлені у валюті доларі США; загальна вартість договору складає суму всіх поставок і орієнтовно становить 100000 USD, не може бути обмеженням в поставці товару і складається зі всіх сумарних відвантажень за рік (пункт 2);
- продавець робить відвантаження товару за адресою Стамбул Туреччина або будь-яке інше місто місто за вибором покупця на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010; продавець відправляє покупцеві до початку відвантаження товарів: інвойс, пакувальний лист, сертифікат походження товару (форма А), сертифікат якості заводу-виготовлювача; накладну CMR (пункт 3);
- оплата товару проводиться у доларах США у формі 30% і 70% перед відправкою згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу (пункт 5).
Тобто, відповідно до пункту 5.1. договору № 2 від 08.07.2021 оплата за товар проводиться у доларах США у формі 30% передоплати і 70% перед відправкою, згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу.
Проте, згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № AKD2023000000651 від 02.03.2023, компанія AKISOGLU DOKUM SAN. VE TIC. LTD. STI та TOB «TIP МАРКЕТ» узгодили покупку товару, за договором № 2 від 08.07.2021, на загальну суму 13 943,12 доларів США, на умовах саме 100% оплати перед відвантаженням.
Крім того, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на розбіжності, що містяться у наданих позивачем платіжних документах та рахунку-фактурі (інвойсі).
Так, як було зазначено вище, відповідно до рахунку-фактури № AKD2023000000651 від 02.03.2023 вартість товару становить 13 943,12 дол. США.
Водночас, на підтвердження обґрунтованості заявленої у МД № 23UA205030003887U6 митної вартості товарів, позивачем подано до суду платіжні документи від 24.11.2022 № 222 на суму 15677,14 доларів США та від 23.02.2023 № 288 на суму 11069,18 доларів США.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такі платіжні документи неможливо пов`язати з партією товару, що була пред`явлена до митного оформлення, а тому вони не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товарів.
При цьому, роблячи зазначений висновок, суд зважав на те, що у графі «Призначення платежу» банківських платіжних документів від 24.11.2022 № 222 та від 23.02.2023 № 288 міститься лише посилання на договір № 2 від 08.07.2021, без прив`язки до рахунку-фактурі (інвойсі) № AKD2023000000651 від 02.03.2023.
Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог чинного законодавства здійснив визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано жодного платіжного документа, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.
Однак, позивач у касаційній скарзі наголошує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів ураховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у якій зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.
Суд же апеляційної інстанції належним чином не дослідив зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та не перевірив, чи відповідає це рішення вимогам пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті та дійшов передчасного висновку про законність оскаржуваного рішення.
Наведене свідчить про те, що судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Оскільки суд апеляційної інстанції порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, то такі рішення підлягають скасуванню, а справу, відповідно до правил статті 353 КАС України належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити зазначені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 140/20717/23 скасувати.
Справу № 140/20717/23 направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко