Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 140/2243/16-ц

провадження № 61-8246св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області у складі судді Науменка С. М. від 16 травня 2017 року, додаткове рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Матківської М. В., Денишенко Т. О., Сопруна В. В., від 09 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі із майна, що є спільною частковою власністю.

В обґрунтування позову вказала, що на підставі договорів дарування від 14 липня 2006 року та 16 вересня 2015 року вона є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 249,4 кв. м, житловою площею 112,9 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,09 га, призначеної для будівництва та обслуговування будинку. Співвласником іншої частини будинку є ОСОБА_2 . Відповідно до висновку комунального підприємства «Немирівське районне бюро технічної інвентаризації» № 355 від 06 вересня 2016 року належна їй Ѕ частина вказаного будинку є відокремленою, має окремий вхід та може бути виділена в натурі.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо виділу часток будинку в натурі, позивач з урахуванням уточнень до позовної заяви просила суд виділити їй у приватну власність житловий будинок загальною площею 122,2 кв. м, житловою площею 63,7 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , до складу якого входить: коридор 2-1, туалет 2-2, ванна 2-4, кухня 2-5, коридор 2-6, кімната 2-7, кімната 2-8, кімната 2-9, кімната 2-10, тамбур 2-11, 1/2 частина сараю літ. «Б», 1/2 частина погреба літ. «Б/під», гараж літ. «В», туалет літ. «Т», альтанка літ. «Г», 1/2 частина огорожі 1-4 та припинити право спільної часткової власності на цей будинок.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 16 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 у приватну власність житловий будинок загальною площею 122,2 кв. м, житловою площею 63,7 кв. м по АДРЕСА_1 , до складу якого входить: 2-1 - коридор, 2-2 - туалет, 2-4 - ванна, 2-5 - кухня, 2-6 - коридор, 2-7 - кімната, 2-8 - кімната, 2-9 - кімната, 2-10 - кімната, 2-11 - тамбур. Ѕ частина сараю літ. «Б», Ѕ частина погреба літ. «Б/під», гараж літ. «В», туалет літ. «Т», альтана літ. «Г», Ѕ частина огорожі «1-4» та припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 890 грн судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що сторони у справі, які є власниками у рівних частках спірного житлового будинку, тривалий час перебувають у неприязних відносинах, у зв`язку із чим неможливим є вирішення питання про виділення належних їм часток житлового будинку в добровільному порядку, а тому позивачу на підставі статті 364 ЦК України слід виділити належну їй частку у цьому майні та припинити право спільної часткової власності на це майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами не існує спору щодо виділення в натурі належних їм часток у житловому будинку, а позивач у порушення вимог закону обрала саме судовий, а не передбачений статтею 367 ЦК України позасудовий спосіб захисту своїх прав.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12 лютого 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та зупинено виконання ухвали апеляційного суду в частині стягнення судового збору.

У червні 2018 року представник ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договору дарування від 14 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Люлько Л. М., ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

Вказане право зареєстроване за нею 05 травня 2017 року на підставі договору дарування від 14 липня 2006 року та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 20 вересня 2016 року (а. с. 51, 55-56).

Згідно із технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 до складу належної ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 122,2 кв.м та житловою - 63,7 кв. м, входить: коридор 2-1, туалет 2-2, ванна 2-4, кухня 2-5, коридор 2-6, кімната 2-7, кімната 2-8, кімната 2-9, кімната 2-10, тамбур 2-11, 1/2 частина сараю літ. «Б», 1/2 частина погреба літ. «Б/під», гараж літ. «В», туалет літ. «Т», альтанка літ. «Г», 1/2 частина огорожі 1-4. (а. с. 14-18).

Співвласником іншої 1/2 частини цього будинку, загальною площею 127,2 кв. м, житловою площею 49,2 кв. м, є ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку комунального підприємства «Немирівське районне бюро технічної інвентаризації» № 355 від 06 вересня 2016 року належна ОСОБА_1 Ѕ частина вказаного будинку є відокремленою, має окремий вхід та може бути виділена в натурі (а.с. 19).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція № 55).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції № 55 поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України 2004 року.

Правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи на підставі оцінки кожного здобутого доказу окремо і усіх доказів в їх сукупності та взаємозв`язку, врахувавши технічну можливість виділу співвласникам їх часток у спільній частковій власності, підтверджену висновком комунального підприємства «Немирівське районне бюро технічної інвентаризації» № 355 від 06 вересня 2016 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами статті 367 ЦК України є необґрунтованими, оскільки норми цієї статті регламентують поділ майна між співвласниками за домовленістю між ними, а правовою підставою звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом є саме стаття 364 ЦК України, якою унормовано право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. При цьому заперечення відповідачем права позивача на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, свідчить про наявність між сторонами спору з цього приводу.

Враховуючи викладене, судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 08 травня 2018 року зупинено виконання ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року в частині стягнення судового збору із ОСОБА_2 у розмірі 6 890 грн до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування цього судового рішення, його дія підлягає поновленню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 травня 2017 року, додаткове рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року - без змін.

Поновити виконання ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара