ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа №140/2690/19

адміністративні провадження №К/990/3945/23, №К/990/3956/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційними скаргами Державної інспекції архітектури та містобудування України на ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Улицького В.З., Кузьмича С.М., Матковської З.М. від 18.01.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Рибацького Валерія Миколайовича, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (в подальшому залучене до участі у справі в кості співвідповідача ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2022), які були замінені на Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі у тексті цієї постанови також Інспектор, Управління ДАБІ, ДІАМ відповідно, відповідачі), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №266 про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », затверджених наказом Управління ДАБІ №10-МУ від 20.02.2019 та зі змінами від 05.03.2019 №13-МУ (далі також спірне, оскаржуване рішення).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Справа розглядалась судами неодноразово.

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 позов задоволено повністю.

4. На вищевказане судове рішення ДІАМ подано апеляційну скаргу.

5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у відкритті апеляційного провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою відмовлено.

6. Окрім цього, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 допущено заміну первісних відповідачів: Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Рибацького Валерія Миколайовича, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на належного - Державну інспекцію архітектури та містобудування України (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 44245840).

7. На вищезазначену ухвалу суду першої інстанції ДІАМ також подано апеляційну скаргу.

8. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у відкритті апеляційного провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою відмовлено.

9. Постановляючи такі ухвали, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником пропущено строк апеляційного оскарження судових рішень, а наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з вищенаведеними ухвалами суду апеляційної інстанції, ДІАМ подав касаційні скарги, у яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу до апеляційного суду для продовження її розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суд апеляційної інстанції у оскаржуваних судових рішеннях зазначав, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 отримано ДІАМ 11.07.2022, про що зазначено й в апеляційній скарзі та підтверджено матеріалами справи.

12. Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано 17.11.2022, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

13. Скаржник просив суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду та в обґрунтуванні поважності причин пропуску цього строку посилався на введення воєнного стану в Україні.

14. Апеляційний суд, надаючи оцінку таким аргументам, визнав їх недостатньо обґрунтованими і такими, що не підтверджені доказами із зазначенням того, яким саме чином введення в Україні воєнного стану вплинуло на можливість ДІАМ вчасно подати апеляційну скаргу.

15. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 апеляційну скаргу ДІАМ на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 залишено без руху і встановлено ДІАМ десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

16. Копію вищезазначеної ухвали скаржник отримав 08.12.2022 за допомогою електронних засобів зв`язку на адресу електронної пошти, яку апелянтом зазначено в апеляційній скарзі, що підтверджується відповідним документом про її отримання в матеріалах справи.

17. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду клопотання про усунення недоліків, яка обґрунтована введенням в країні воєнного стану.

18. Проаналізувавши матеріали справи та доводи скаржника, вказані ним в обґрунтуванні вимог про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

19. Суд апеляційної інстанції також установив, що ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 про заміну відповідачів у справі складена у повному обсязі у день її постановлення і отримана ДІАМ 30.05.2022, про що зазначено в апеляційній скарзі відповідача та підтверджено матеріалами справи.

20. Апеляційну скаргу подано 17.11.2022, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення.

21. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали ДІАМ також посилалась на введення в Україні воєнного стану, що, за доводами відповідача, вплинуло на можливість вчасно подати апеляційну скаргу.

22. Такі причини пропуску строку апеляційного оскарження судом апеляційної інстанції визнані неповажними й ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 залишено апеляційну скаргу ДІАМ без руху.

23. Відповідачу встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

24. Копію вищезазначеної ухвали скаржник отримав 08.12.2022 за допомогою електронних засобів зв`язку на адресу електронної пошти, яку апелянтом зазначено в апеляційній скарзі, що підтверджується відповідним документом про її отримання в матеріалах справи.

25. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду клопотання про усунення недоліків, яка обґрунтована введенням в країні воєнного стану.

26. Проаналізувавши матеріали справи та доводи скаржника, вказані ним в обґрунтуванні вимог про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

27. Касаційні скарги ДІАМ обґрунтовані тим, що судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, порушено норми процесуального права, зокрема, ті, які гарантують особі права на апеляційний перегляд судових рішень, ухвалених адміністративними судами, а також частини третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачена можливість поновлення строку апеляційного оскарження у разі його пропуску з інших поважних причин.

28. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що апеляційна скарга подана повторно та відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі з формальних підстав, не врахувавши усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

29. Згідно з наведеними у відзиві на касаційні скарги аргументами позивачка вважає, що скаржником не наведено підстав для скасування оскаржуваних ухвал суду апеляційної інстанції.

30. Позивачка наголошує, що ДІАМ було створено належні умови для апеляційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень й жодних об`єктивних перешкод для цього не існувало, у зв`язку з чим ОСОБА_1 переконана у правильності висновків апеляційного суду стосовно відмови у відкритті апеляційного провадження у справі з огляду на недоведеність скаржником наявності поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, обґрунтованих підстав для його поновлення.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

31. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

32. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

33. Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а строки подання скарги регламентовано статтею 295 цього Кодексу.

34. Так, згідно з статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

35. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

36. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

37. Відповідно до частини другої статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 К Кодексу адміністративного судочинства України).

38. Положеннями статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

39. Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п`ята статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України).

40. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

41. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційних скаргах та відзиві на них, Верховний Суд виходить з такого.

44. Передусім колегія суддів відзначає, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення належить до однієї з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України), основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

45. Право на апеляційний перегляд справи гарантується нормами національного законодавства (стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), закріплено нормами процесуального права (статті 13 293 Кодексу адміністративного судочинства України).

46. Колегія суддів бере до уваги й те, що право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.

47. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

48. Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

49. Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006 у справі «Каменівська проти України» (заява №1894104), наголошував, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. … Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guйrin v. France, рішення від 29.07.1998, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

50. Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, подання апеляційних і касаційних скарг.

51. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

52. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

53. Такі висновки щодо застосування норм права наводились й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19.

54. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

55. Схожа за змістом правова позиція міститься й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №990/102/22.

56. Колегія суддів також відзначає, що за нормами пункту 5 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках є процесуальним правом учасників справи, які зобов`язані добросовісно ним користуватися і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (частина друга, пункт 6 частини п`ятої цієї ж статті Кодексу).

57. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 викладено висновки щодо застосування вищевикладеної норми процесуального права, зокрема, зазначено, що наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

58. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

59. Висновки щодо застосування норм статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України висловлювались Верховним Судом, зокрема, й у постанові від 09.02.2023 у справі №295/14365/19, де колегія суддів зауважувала, що учасники справи, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень (у тому випадку в апеляційному порядку), у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.

60. У вищевказаній постанові Верховного Суду також підкреслено, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у пункті 35 рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain, заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

61. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявити особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява №69315/01, пункт 48, від 10.02.2005; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржій проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява №326/03 від 01.04.2008).

62. Крім того, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

63. Висновки щодо застосування норм права такого змісту наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №9901/278/21, висловлюючи яку, Судом було враховано й правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України» (рішення від 03.04.2008, заява №3236/03, п. 41), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява №50966/99, від 14.10.2003).

64. Усі вищевикладені правові позиції стосовно реалізації визначених законом прав у адміністративному процесі, на переконання колегії суддів, поширюються й на ДІАМ, яка бере участь у справі, що розглядається, у процесуальному статусі відповідача, й також як і позивач є зацікавленою у отриманні правосудного судового рішення, а тому зобов`язана активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано, сумлінно, добросовісно і своєчасно.

65. З матеріалів справи вбачається, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 отримано ДІАМ 11.07.2022, а ухвала цього ж суду від 30.05.2022 отримана відповідачем у день її постановлення - 30.05.2022, що скаржником не заперечувалось і вказувалось ним у апеляційних скаргах на ці судові рішення.

66. Водночас, матеріалами справи, яка розглядається, підтверджується, що апеляційна скарга ДІАМ на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 вперше подана 11.08.2022, однак була залишена без руху судом апеляційної інстанції (ухвала від 08.09.2022) з огляду на те, що скаржником не було надано доказів, які б підтверджували дату отримання оскаржуваного судового рішення.

67. У апеляційній скарзі на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 ДІАМ просила поновити строк апеляційного оскарження з посиланням на пункт 1 частини другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

68. Апеляційну скаргу на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 вперше подано 11.07.2022, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження, який статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено тривалістю у п`ятнадцять днів.

69. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску такого строку і наявність підстав для його поновлення, ДІАМ посилалась на введення в Україні воєнного стану, однак вищевказані аргументи були визнані судом апеляційної інстанції необґрунтованими і такими, що не зумовлюють поновлення зазначеного строку, оскільки скаржником не було вказано, які саме істотні перешкоди, окрім самого факту введення воєнного стану, перешкоджали своєчасній реалізації права на апеляційний перегляд справи.

70. З цих підстав апеляційну скаргу ДІАМ залишено без руху відповідно до ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022, якою скаржнику встановлено десятиденний строк для усунення недоліків скарги шляхом подання до апеляційного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних причин пропуску цього строку.

71. У межах встановленого судом апеляційної інстанції строку ДІАМ надіслало докази отримання нею рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2022, а саме: копію супровідного листа; копію конверту; роздруковану з офіційного сайту оператора поштового зв`язку інформацію щодо трекінгу поштового відправлення.

72. Заяву про поновлення строку апеляційного скарження ДІАМ на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022 не подала.

73. Разом з тим, апеляційні скарги були повернуті відповідачу ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 у зв`язку з недотриманням вимог процесуального закону стосовно їх підпису.

74. У резолютивній частині зазначених вище ухвал суду апеляційної інстанції ДІАМ було роз`яснено про наявність у неї права на повторне подання апеляційної скарги у порядку, встановленому процесуальним законом. Ці ухвали суду апеляційної інстанції у касаційному порядку ДІАМ не оскаржувались.

75. 17.11.2022 ДІАМ повторно подала апеляційні скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 та ухвалу цього ж суду від 30.05.2022.

76. Разом з апеляційними скаргами ДІАМ подані й клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування яких відповідач посилався на введення в Україні воєнного стану. Зі змісту цих клопотань також вбачається, що поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження заявником обґрунтовувалась й посиланнями на те, що у зв`язку з активними бойовими діями працівники юридичного департаменту ДІАМ були вимушені виїхати за межі Київської області, в тому числі за кордон, і цим працівникам за їх заявами були надані відпустки без збереження заробітної плати. Скаржник наголошував, що у зв`язку з цим на працівників, які залишилися на території України, значно збільшилось навантаження. При цьому, ДІАМ просила апеляційний суд врахувати велику кількість повітряних тривог та віялові відключення електроенергії, що не давало можливості виконувати працівникам свої посадові обов`язки з використанням інформаційно - комунікаційних технологій наявними програмно - технічними засобами.

77. У контексті вищенаведених аргументів колегія суддів відзначає, що за змістом статті 64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 цієї Конституції, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

78. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», згідно з статтею 10 якого у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

79. Діяльність судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано статтею 12-2 вищевказаного Закону, за приписами якої в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

80. За правилами статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

81. Тобто, у період дії правового режиму воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України.

82. Така правова позиція наведена Верховним Судом в ухвалі від 13.09.2022 у справі №990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №990/102/22, у пункті 59 якої зауважується, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.

83. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

84. Переглядаючи судове рішення апеляційного суду, яким відмовлено у відкритті апеляційного провадження у адміністративній справі з підстав, аналогічних тим, які вказані й у оскаржуваних судових рішеннях у справі, яка розглядається і за схожих обґрунтувань поважності причин пропуску цього строку, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/6790/21 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

85. У цій же постанові Верховний Суд нагадав, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

86. Беручи до уваги вищевикладені положення норм процесуального права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів вважає, що за встановлених у цій справі обставин та наведених ДІАМ обґрунтувань поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у цьому випадку передбачених законом підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на пропуск скаржником вищезгаданого строку.

87. Доповнюючи такі висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів відзначає, що у період з моменту ухвалення судом першої інстанції судових рішень, які ДІАМ оскаржила в апеляційному порядку, і по дату подання повторних апеляційних скарг як Волинський окружний адміністративний суд, так і Восьмий апеляційний адміністративний суд своєї роботи не припиняли і продовжували здійснення правосуддя навіть у воєнний час, ухвалюючи судові рішення, у тому числі, й у справі, яка розглядається, здійснювали прийом, реєстрацію та розгляд процесуальних документів.

88. З наведених у апеляційних та касаційних скаргах доводів також не вбачається, що ДІАМ у вищевказаний період часу не здійснювала своїх повноважень, або припиняла свою роботу у зв`язку з введенням в Україні воєнного часу. Відомостей про те, що у цій установі у встановленому законом порядку оголошувався простій у зв`язку з оголошенням воєнного стану в Україні або про існування інших об`єктивних обставин, які зумовили припинення роботи ДІАМ, у скаргах також не наведено і доказів цьому не надано.

89. Верховним Судом критично оцінюються посилання скаржника на активні бойові дії, оскільки юридичний департамент ДІАМ, який здійснював підготовку та подання апеляційних скарг у справі, що розглядається, розташовано у місті Києві, де станом на момент ухвалення оскаржуваних відповідачем судових рішень та у липні - серпні 2022 року (часу подання первісних апеляційних скарг), а також у листопаді 2022 року (часу подання повторних апеляційних скарг) бойових дій не відбувалось.

90. ДІАМ до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження заявлених ним аргументів про виїзд за межі Київської області та за кордон України працівників, про надання їм відпусток, про навантаження на працівників, які залишились, і не конкретизовано конкретну кількість таких працівників, тривалість наданих їм відпусток, неможливість виконання ними посадових обов`язків, у тому числі щодо підготовки та подання апеляційних скарг у справах за участю ДІАМ або в інших судових провадженнях. Заявником апеляційних скарг не уточнено, коли саме (у які дні та години) тривала повітряна тривога упродовж того періоду часу, який був відведений процесуальним законом на подання апеляційних скарг, не надано відомостей про робочі години ДІАМ у цей період часу, а також не надано відповідних доказів на підтвердження цих обставин, як і доказів непрацездатності інформаційно - комунікаційних систем, наявних у цьому органі програмно - технічних засобів.

91. Тому, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що сам собою факт введення воєнного стану в Україні не унеможливив своєчасну реалізацію ДІАМ наявного у нього права на апеляційний перегляд справи.

92. До того ж, як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/6790/21 звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків. встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, а зловживання процесуальними правами не допускається.

93. У цій же ухвалі Верховний Суд додатково наголосив, що своєчасне первинне подання апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

94. Тобто, встановлення факту повторного подання відповідачем апеляційної скарги поза межами процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без зазначення обставин та надання при цьому доказів, які б підтверджували, що заявник дійсно не міг звернутись з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою, є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, з визначенням скаржнику строку для її виконання в порядку та у спосіб зазначених в ухвалі суду вимог.

95. При цьому, сам собою факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень. Таке правозастосування наведено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №280/2814/21.

96. Матеріалами справи, що розглядається, підтверджується, що ДІАМ вперше звернулась до суду апеляційної інстанції поза межами строку апеляційного оскарження й причини пропуску цього строку визнані неповажними. Окрім цього, заявником не було дотримано вимог процесуального закону стосовно оформлення та порядку подання первісних апеляційних скарг, у зв`язку з чим вони були повернуті скаржникові й такі ухвали апеляційного суду оскаржені не були.

97. Повторне звернення до суду апеляційної інстанції також відбулось з пропуском строку апеляційного оскарження і вказані скаржником причини цього обґрунтовано визнані неповажними, оскільки не були підтверджені доказами, у зв`язку з чим апеляційні скарги, подані ДАІМ у цій справі, слушно залишені без руху. Такий недолік апеляційних скарг усунуто не було, позаяк подані до апеляційного суду заяви про поновлення вищевказаного строку за змістом наведених у них аргументах були ідентичними тим заявам, які додавались до апеляційних скарг, і які визнані неповажними.

98. Ураховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувані ухвали, не допустив порушення норм процесуального права й ухвалив судові рішення, які відповідають закону.

99. Наведені ж у касаційних скаргах доводи такого висновку не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

101. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційних скарг, повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвал, яка постановлені відповідно до закону.

102. Керуючись статтями 340 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення, а ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець