ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року
м. Київ
справа № 140/30126/23
адміністративне провадження № К/990/11858/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 (постановлену у складі: головуючого судді Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.) у справі №140/30126/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» (далі також - ТОВ «ЛУНАР ТРЕЙД», Товариство, позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі також - митний орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 №UA209000/2023/400161/2, від 06.09.2023 №UA209000/2023/000219/2, від 05.09.2023 №UA209000/2023/000218/2 і від 22.08.2023 №UA209000/2023/400153/2.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 №UA209000/2023/400161/2, від 06.09.2023 №UA209000/2023/000219/2, від 05.09.2023№UA209000/2023/000218/2, від 22.08.2023 №UA209000/2023/400153/2. Також суд першої інстанції вирішив питання щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду цієї справи шляхом стягнення з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ЛУНАР ТРЕЙД» таких витрат у загальній сумі 9 784,45 грн. (в тому числі судового збору в розмірі 4 784,45 грн.).
Надалі ухвалою від 05.02.2024 Волинський окружний адміністративний суд у зв`язку із допущенням ним арифметичних помилок в частині визначення розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання цього позову та мав бути стягнутий з відповідача на користь позивача внаслідок задоволення позовної заяви, вніс виправлення у текст свого рішення від 04.01.2024. Так, суд першої інстанції сформулював зміст виправлень наступним чином: в мотивувальній частині рішення суду на сторінці 15 замість « 4 784,45 грн (5 980,56грн х 0,8 = 4 784,45 грн)» необхідно читати « 4230,12 грн (352 509,95 грн х 1,5% х 0,8 = 4 230,12 грн)»; в мотивувальній частині рішення суду на сторінці 17 замість « 9 784,45 грн (з них: 4 784,45 грн - судовий збір, 5 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу)» необхідно читати « 9 230,12 грн (з них: 4 230,12 грн - судовий збір, 5 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу)»; в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду замість « 9 784 гривні 45 копійок (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні сорок п`ять копійок)» необхідно читати « 9 230 гривень 12 копійок (дев`ять тисяч двісті тридцять гривень дванадцять копійок)».
Між тим, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця 31.01.2024 звернулася до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову. При цьому відповідач долучив до матеріалів апеляційної скарги платіжну інструкцію від 23.01.2024 №77 як доказ сплати Львівською митницею судового збору за подання зазначеної скарги в сумі 6 345,18 грн.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.02.2024 залишив дану апеляційну скаргу без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із доданням до неї документу про сплату судового збору у розмірі меншому ніж належний (а саме, на переконання апеляційного суду, митний орган повинен був сплатити судовий збір в сумі 12 883,20 грн.) та встановив заявнику десятиденний строк для усунення вказаного недоліку.
29.02.2024 Львівська митниця подала до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, в якій посилаючись на факт постановлення Волинським окружним адміністративним судом ухвали від 05.02.2024 з питання виправлення арифметичних помилок у рішенні від 04.01.2024 щодо розміру судового збору, що підлягав сплаті Товариством за подання позовної заяви, - 4 230,12 грн., зазначило про подання ним разом із апеляційної скаргою документу про сплату судового збору у належному розмірі 6 345,18 грн.
Проте Восьмий апеляційний адміністративний суд, відхиливши наведені відповідачем пояснення та дійшовши висновку про неусунення ним недоліків апеляційної скарги, повернув Львівській митниці таку скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про що постановив ухвалу від 11.03.2024.
У подальшому Львівська митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просила її скасувати й направити справу до цього ж суду для продовження розгляду. В обгрунтування доводів касаційної скарги зазначила, що суд апеляційної інстанції без урахування приписів підпункту 1 пункту 3 частини другої та частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ігноруючи як таку обставину прийняття та зміст ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2024, й без наведення як такого мотивування свого розрахунку, неправильно порахував суму судового збору, що її мала сплатити Львівська митниця при апеляційному оскарженні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2024.
Від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, де останній стверджував про правомірність оскаржуваних судових рішень, оскільки Львівська митниця фактично не усунула недоліки апеляційної скарги, на які їй в ухвалі від 20.02.2024 вказав Восьмий апеляційний адміністративний суд.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно із частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тобто, в розумінні наведених вище приписів норм частини другої статті 298 КАС України (з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 169 цього ж Кодексу) апеляційна скарга так само повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається зі змісту ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 про залишення апеляційної скарги без руху, недоліком вказаної скарги суд визначив те, що відповідач сплатив за її подання судовий збір у меншому розмірі (6 345,18 грн.), ніж обрахував апеляційний суд (12 883,20 грн.). При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що розрахована ним в ухвалі від 20.02.2024 сума судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за немайнову вимогу) з врахуванням коефіцієнту 0,8, оскільки дану апеляційну скаргу подано через підсистему «Електронний суд» на підставі частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Надалі Восьмий апеляційний адміністративний суд, повертаючи скаржнику апеляційну скаргу ухвалою від 11.03.2024, виходив з неусунення скаржником у повному обсязі недоліків апеляційної скарги, що стали підставою для залишення такої без руху, а саме ненадання доказів сплати судового збору в належному розмірі. При цьому в основу мотивів вказаної ухвали поклав висновок, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі залежить від суми, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Застосування ж коефіцієнту пониження відповідного розміру із сплати судового збору застосовується лише для учасника справи, що подає позов, заяву, скаргу в електронній формі та не виступає індикатором пониження ставки для розрахунку судового збору за подання апеляційної скарги.
Верховний Суд вважає зазначені висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, з огляду на наступне.
Згідно частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У контексті наведеного Суд принагідно вказує, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при касаційному перегляді ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги митного органу у справі про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів (постанова від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962) сформулювала правовий висновок про те, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів розміром майнових вимог для обрахунку судового збору в розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.
Згідно із пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX).
В той же час частиною третьою статті 4 зазначеного Закону встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За змістом наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ «ЛУНАР ТРЕЙД» при зверненні 21.09.2023 до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою в електронній формі сплатило судовий збір в сумі 5 980,56 грн., виходячи з розміру майнових вимог 398 704,01 грн.
Ухвалюючи рішення від 04.01.2024 по суті спору, суд першої інстанції вказав на те, що сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з огляду на ту обставину, що такий подано в електронній формі, становить 4 784,45 грн. При цьому при підрахунку суми судового збору, що мала бути сплачена за даним позовом Волинський окружний адміністративний суд припустився арифметичної помилки, висновки про що знайшли своє відображення в ухвалі суду від 05.02.2024 з питання внесення виправлень у судове рішення. Так, у зазначеній ухвалі вказано, що різниця між сумами митних платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, й митною вартістю, визначеною митним органом, становить не 398 704,01 грн., а 352 509,95 грн. Виходячи із наведеної обставини та з огляду на подання позивачем позовної заяви до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд», що відповідно передбачає застосування коефіцієнту для пониження розміру встановленої законом ставки судового збору, то судовий збір, який у даному випадку підлягав оплаті й у подальшому поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 4 230,12 грн. (тобто, 352 509,95 грн. х 1,5% х 0,8).
Копії вказаних судових рішень (зокрема, й ухвали від 05.02.2024) були доставлені до електронного кабінету представника позивача - адвоката Крючкової Олени Богданівни в підсистемі «Електронний суд» 04.01.2024 і 08.02.2024 відповідно (що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронних листів), та не були оскаржені позивачем в апеляційному порядку.
Крім того, як вже було зазначено вище по тексту цього судового рішення, апеляційну скаргу до апеляційного суду митний орган подав засобами електронного зв`язку - через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами судовий збір встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вже було зазначено вище по тексту цього судового рішення, відповідачем при зверненні із апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 сплачено судовий збір у розмірі 6 345,18 грн.
Вказуючи в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 20.02.2024 на неналежність сплаченої Львівською митницею суми судового збору (а саме, на переконання апеляційного суду, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 12 883,20 грн.) та необхідність його доплати в сумі 6 538,02 грн., Восьмий апеляційний адміністративний суд не навів як такого розрахунку визначеного ним розміру судового збору виходячи саме з виду та загальної суми заявлених позовних вимог у даній справі. Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою факт постановлення Волинським окружним адміністративним судом ухвали від 05.02.2024 з питання внесення виправлень у судове рішення, та не надав їй оцінки як такій, що може містити відомості про обставини, що мають значення для визначення розміру судового збору, що підлягав сплаті у зв`язку із поданням цієї апеляційної скарги.
Надалі, повертаючи на підставі ухвали від 11.03.2024 апеляційну скаргу Львівської митниці з причини неусунення недоліків шляхом здійснення доплати судового збору в сумі 6 538,02 грн., суд апеляційної інстанції мотивував своє судове рішення лише тим, що коефіцієнт пониження відповідного розміру судового збору, що підлягає сплаті при апеляційному оскарженні, застосовується лише для учасника справи, який подає позов, заяву, скаргу в електронній формі, та не виступає індикатором пониження ставки для розрахунку судового збору за подання апеляційної скарги. При цьому апеляційний суд повторно проігнорував обставину наявності ухвали суду першої інстанції від 05.02.2024 (яка на той час вже набрала законної сили) та знову не навів жодних обгрунтувань щодо правомірності обрахунку вказаної ним в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху належної до сплати суми судового збору - 12 883,20 грн.
Підсумовуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про невідповідність апеляційної скарги, а відповідно й про те, що Львівська митниця не усунула недоліки апеляційної скарги, сплативши судовий збір у меншому розмірі, є передчасними. А тому, як наслідок, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для повернення апеляційної скарги Львівської митниці.
За наведеного правового регулювання та обставин справи Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 підлягає скасуванню, а справа № 140/30126/23 направленню до суду апеляційного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Львівської митниці задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова